КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 367/9537/24 Головуючий у 1 інстанції: Карабаза Н. Ф.
Провадження № 22-ц/824/18129/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Кафідової О.В.,
секретар Ткаченко В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Бойка Олексія Ігоровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України в частині скасування рішень, прийнятих приватним нотаріусом про реєстрацію права власності на нерухоме майно,-
в с т а н о в и в:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв О.О., про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України в частині скасування рішень, прийнятих приватним нотаріусом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Просила визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу Міністерства юстиції України № 2551/5 від 19 червня 2022 року «Про задоволення скарги» в частині скасування рішень №№ 62031346, 62037991, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. про реєстрацію за нею права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0015, 3210945600:01:082:0011.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв О.О., про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України в частині скасування рішень, прийнятих приватним нотаріусом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України №2551/5 від 19 червня 2022 року ОСОБА_1 фактично втратила право власності на нерухоме майно. Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги направлені на захист її права власності на нерухоме майно, а тому спірні правовідносини є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі. Суд першої інстанції не з`ясував суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася позивачка, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі у їх сукупності. Він обмежився суто формальними ознаками позову щодо суб`єктного складу сторін, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що на дану справу поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Представник Міністерства юстиції України подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник Міністерства юстиції України просить відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв О.О., про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України в частині скасування рішень, прийнятих приватним нотаріусом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що, спір має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства, враховуючи суб`єктний склад учасників справи і характер спірних правовідносин.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно заявлених вимог ОСОБА_1 звернулася з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний просила визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу Міністерства юстиції України № 2551/5 від 19 червня 2022 року «Про задоволення скарги» в частині скасування рішень №№ 62031346, 62037991, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. про реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3210945600:01:082:0015, 3210945600:01:082:0011 за нею.
При цьому свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала виключно незаконністю дій Міністерства юстиції України щодо прийняття рішення в межах публічно-правової процедури. Суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що даний спір за позовом ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та відмовив у відкритті провадження в справі п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 що спірні між позивачкою і Міністерством юстиції України правовідносини є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі.
ОСОБА_1 не заявляла вимог до інших осіб, які б могли претендувати на нерухоме майно, якого стосується оскаржуваний нею наказ Міністерства юстиції України.
Відповідач Міністерство юстиції України в даному випадку не є суб`єктом цивільно-правових відносин і це виключає розгляд позовних вимог ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу адвоката Бойка Олексія Ігоровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Кафідова О.В.
