Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
21 січня 2025 року
м. Київ
справа №320/10850/23
адміністративне провадження №К/990/47781/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №320/10850/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ МВС від 20 березня 2023 року №405 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади державної служби;
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді державної служби в апараті Міністерства внутрішніх справ України;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), подавши її безпосередньо до суду 11 грудня 2024 року.
Скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року та прийняти нове рішення про задоволення позову. Визнати роз`яснення Національного агентства з питань державної служби від 20 лютого 2020 року №86 р/з таким, що не відповідає чинному законодавству та зобов`язати Національне агентство з питань державної служби розробити нормативно-правовий акт, який встановлює чіткий порядок призначення (звільнення) з державної служби.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху із встановлення строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог цієї ухвали, скаржником подано уточнену касаційну скаргу, в якій скаржник, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.
Водночас, як було встановлено судом касаційної інстанції при дослідженні касаційної скарги, поданої у новій редакції, скаржник посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує, що суди попередніх не дослідили зібрані у справі докази.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування скаржника недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі на підставі вказаного пункту.
Також скаржник вказає, що суд встановив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.
Водночас, згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 4 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.
Таким чином, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій в частині посилання на пункти 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.
Згідно частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, Суд вважає за належне продовжити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у цій ухвалі, шляхом подання до Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 121, 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду
