КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 755/1235/24 Головуючий у 1 інстанції: Яровенко Н.О.
Провадження № 22-ц/824/4707/2025 Доповідач: Шебуєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Ткаченко В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Моценка Олександра Вікторовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-
в с т а н о в и в:
В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким вона проживала у цивільному шлюбі. Шлюб офіційно зареєстрований не був, але з ОСОБА_2 вони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка з 01 січня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спочатку вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , де разом спільно виховували її дочку ОСОБА_3 , а пізніше проживали в квартирі померлого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Вона і ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний побут та обов`язки по відношенню один до одного, мали спільний бюджет, придбавали майно в інтересах сім`ї, їздили на відпочинок. В неї є спільні з ОСОБА_4 фотографії. У 2018 році ОСОБА_2 допитувався як свідок у Дніпровському районному суді м. Києва в справі за позовом її дочки ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. На початку 2022 року ОСОБА_2 захворів на коронавірусну хворобу СОVID-19 та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Організацією поховання та витрати на них понесла вона. Факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_2 можуть підтвердити свідки. У неї також наявні оригінали документів, які мають відношення до померлого ОСОБА_2 . Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01 січня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заяви ОСОБА_1 . Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановленням обставин, що мають значення для справи. Вважає, що надані ОСОБА_1 письмові докази та покази допитаних в судовому засіданні свідків повністю доводять факт її спільного проживання без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ведення ними спільного господарства в період з 01 січня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ОСОБА_1 займалася організацією поховання ОСОБА_2 і понесла всі витрати. Мати померлого ОСОБА_2 померла в квартирі ОСОБА_1 , що говорить про те, що вони були не чужими людьми. У 2018 році ОСОБА_2 виступав в судовому засіданні як свідок у цивільній справі та повідомляв суду про відомі обставини спільного проживання та виховання онуки заявниці ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Києва.
Представник Київської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
В судове засідання представники Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації та Київської міської ради не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що зроблений відповідний актовий запис № 3478. Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) видане свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з квартири АДРЕСА_3 , яка на підставі розпорядження Органу приватизації Дніпровської районної державної адміністрації від 22.02.1993 року за № 246 була передана у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_2
ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , на підставі якої 06 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияницею А.Ф. відкрита спадкова справа.
Звертаючись до суду з даною заявою, заявниця ОСОБА_1 стверджує, що з 01 січня 2006 року і до дня смерті ОСОБА_2 , тобто, по ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона проживала разом з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вони виховували її доньку, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільний побут та обов`язки по відношенню один до одного, придбавали майно в інтересах сім`ї, спільно відпочивали.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 і з цим рішенням погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі №295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі №127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17; від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18) та від 01 вересня 2021 року у справі №523/9720/17.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На доведення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01 січня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, заявниця ОСОБА_1 надала копії свідоцтва про народження та смерть ОСОБА_2 , копію довідки про причину смерті ОСОБА_2 , копію паспорта ОСОБА_2 , копію договору-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 , копію акту щодо встановлення факту смерті людини, копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, копію довідки з Київського міського центру зайнятості, копію довідки з Пенсійного фонду України, копію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року в справі №755/308/18 та копії фотознімків без зазначення дат.
За клопотанням представника ОСОБА_1 суд допитав двох свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ,
Свідок ОСОБА_6 показала, що з 2007 року вона була сусідкою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 . Бачила, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 та його матір`ю в їх квартирі. Приходила до них в квартиру приблизно за 1-2 роки до смерті ОСОБА_2 , робила йому ін`єкції. Бачила, що ОСОБА_1 готувала їжу та проживала в квартирі. Дочку заявниці ОСОБА_8 ніколи не бачила. У померлого ОСОБА_2 є рідний брат ОСОБА_9 , який проживає в м.Київ.
Свідок ОСОБА_7 показав, що з 1997-1998 року перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 . Вони дружили сім`ями. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали з приблизно 1998 року однією сім`єю. Жили переважно на проспекті ОСОБА_10 , але іноді переїжджали на АДРЕСА_4 . У померлого був брат, який помер 1980-х роках.
Надані ОСОБА_1 письмові докази та покази свідків не доводять ані факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ані період спільного проживання. Жодний із вказаних доказів не підтверджує того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали взаємні притаманні подружжю права та обов`язки, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.
З рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року в справі №755/308/18 в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 , третя особа: Служба в справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, вбачається, що ОСОБА_2 надавав суду покази як свідок. Проте у тексті рішення не зазначено, що ОСОБА_2 проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 , мав з нею спільний бюджет та вів спільне господарство.
Долучені до матеріалів справи роздруківки фото в кількості 3 шт. не містять посилання на осіб, які на них зображені, місце та дату виготовлення.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу адвоката Моценка Олександра Вікторовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.
