Ухвала
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 176/1715/23
провадження № 61-13883сво24
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І.(суддя-доповідач),
судді: Грушицький А. І., Гулько Б. І., Луспеник Д. Д., Синельников Є. В., Фаловська І. М., Червинська М. Є.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року в складі судді: Павловської І. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Петешенкової М. Ю., Єлізаренко І. А.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Скарга мотивована тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 176/1715/23 про стягнення з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
З листа начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 24 квітня 2024 року вбачається, що вказаний вище виконавчий лист та інші перебувають на виконанні в даному відділі, однак державним виконавцем було зупинено вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні. Даний лист скаржник отримав 07 травня 2024 року засобами поштового зв`язку. Телефоном йому вдалось з`ясувати, що державним виконавцем, який здійснює виконавче провадження, є Фещук О. А .
Зазначеним листом скаржника серед іншого поінформовано, що:
Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування);
керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.
Стягувач вказував, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними. На підставі судового рішення у цій справі з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь стягнуто грошові кошти в рахунок моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я.
На думку стягувача законодавець чітко визначив, що слід вважати моральною шкодою, заподіяною внаслідок ушкодження здоров`я внаслідок порушення трудових прав, відповідно і права на безпечні умови праці. Така заподіяна шкода вважається саме моральною, а що підпадає від визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, законодавець не визначив. Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, в даній конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України.
На думку стягувача, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.
Стягувач зазначав, що виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
ОСОБА_1 просив:
визнати неправомірними дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій;
зобов`язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року:
у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, боржник -ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: до 1 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»;
у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №165/1292/21 Верховним Судом зроблено висновок, що виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України;
відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п.1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами;
встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п.1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню;
оскільки, особа є відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо оскарження постанов державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 стягнуто 120 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання;
колегія суддів не приймає до уваги посилання апеляційної скарги про те, що виконавче провадження відкрите до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ, тому не може бути зупинено, оскільки підпадає під встановлені тим же законом винятки, якими є «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» та посилається на пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до якого «судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності»;
зазначені підстави не є відшкодуванням незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт тощо, а є відшкодуванням внаслідок порушення прав. Відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами;
стягувач в своїй апеляційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 щодо повороту виконання рішення суду у цивільній справі з таким самим предметом і підставами позову та вважає, що спір позивача (стягувача) з відповідачем (боржником) є таким, що випливає з трудових правовідносин. Відповідно, сума заподіяної шкоди є такою, що випливає з трудових правовідносин, оскільки її заподіяння відбулось внаслідок порушення трудових прав позивача і обов`язок її відшкодування закріплено в КЗпП України, предметом регулювання якого є саме трудові правовідносини. Таким чином, сплата моральної шкоди, що є предметом позову у даній справі, є обов`язком відповідача по відношенню до позивача як до свого працівника згідно з КЗпП України. Разом з тим, на відміну від справи, яка переглядається, у справі № 336/9595/14 вирішувалося питання щодо повороту виконання рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, та надавалося тлумачення іншим нормам законодавства;
у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21 скаржник посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, що відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підпадає під інші види трудових виплат, що дає підстави для висновку, що таке відшкодування відноситься до виплат, які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Зупинення вчинення виконавчих дій порушує основоположні права особи на виконання судового рішення та відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. У висновках за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 165/1292/21 Верховний Суд зазначив наступне: «аргументи касаційної скарги про те, що відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підпадає під інші види трудових виплат, що дає підстави для висновку про віднесення такого виду відшкодування до виплат, які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, не заслуговують на увагу….виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України, про що правильно вказав апеляційний суд». Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
Аргументи учасників справи
17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3., на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, у якій просив:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
висновок Верховного Суду щодо того, як саме слід тлумачити перелік виключень, зазначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відсутній. У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року № 336/9595/14 розглядалося питання повороту виконання рішення суду в цивільній справі з таким самим предметом і підставами позову, як у даній справі. Верховний Суд дійшов обґрунтованих висновків про неможливість застосування повороту виконання, так як дану категорію спорів слід відносити до таких, що випливають з трудових правовідносин. Таким чином спір позивача (стягувача) з відповідачем (боржником) є таким, що випливає з трудових правовідносин. Відповідно, сума заподіяної шкоди є такою, що випливає з трудових правовідносин, оскільки її заподіяння відбулось внаслідок порушення трудових прав позивача і обов`язок її відшкодування закріплено в КЗпП України, предметом регулювання якого є саме трудові правовідносини. Таким чином, сплата моральної шкоди, що є предметом позову у даній справі, є обов`язком відповідача по відношенню до позивача як до свого працівника згідно з КЗпП України. У вказаній вище постанові від 20 червня 2019 року № 336/9595/14 Верховний Суд, серед іншого, зазначив: під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов`язком роботодавця, а тому цю виплату слід відносити до трудової;
наведене у законі серед винятків формулювання «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» безумовно включає в себе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди працівнику роботодавцем, оскільки таке відшкодування напряму залежить від існування трудових відносин та випливає з них. Так, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між скаржником як працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Відшкодування моральної шкоди у даному випадку здійснюється одним суб`єктом, виділеним спеціальним статусом «роботодавець» та наділеним у зв`язку з цим специфічним переліком прав і обов`язків, на користь іншого суб`єкта - «працівника», та є результатом взаємодії цих суб`єктів у сфері відносин, регульованих нормами трудового права - трудових відносин. Тобто, по суті своїй, відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем працівнику в іншому, відмінному від сфери трудових відносин середовищі, є неможливим. Саме тому компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв`язку з трудовими відносинами і вимоги скаржника як стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору. Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов`язком роботодавця, а тому дану виплату слід відносити до трудової;
рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року у справі № 176/1715/23 було покладено на ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», як на роботодавця, обов`язок сплатити на користь скаржника, ОСОБА_1 , грошові кошти в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
У листопаді 2024 року ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України через представника Вірченка Ю. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить:
касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що:
предметом скарги є постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний виконати вимоги Закону України «Про виконавче провадження», при цьому виконання судового рішення зупиняється, а не скасовується, обґрунтування позовних вимог у скарзі на дії державного виконавця не розглядаються;
скаржником не зазначено неправильних застосувань норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судів першої та апеляційної інстанції. Скаржник вже посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 у справі з таким самим предметом та підставами позову, яка розглядається за скаргою на дії державного виконавця, який зупинив виконавче провадження;
Верховний Суд вже відмовляв у відкритті касаційного провадження за подібними касаційними скаргами (ухвали від 10 вересня 2024 року у справі № 176/245/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 176/2467/23).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
26 листопада 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року передано справу № 176/1715/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року мотивована тим, що:
«суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги та вказав, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції та зазначив, що, державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою;
стягувач не погоджується із судовими рішеннями та зазначає, що висновок Верховного Суду щодо того, як саме слід тлумачити перелік виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відсутній.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у практиці Касаційного цивільного суду сформувався досить різний підхід про застосування статей 389, 394 ЦПК України при оскарженні судових рішень у справах за скаргами стягувачів на дії державного виконавця, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Зокрема, суд касаційної інстанції у цій категорії спорів робить висновок про: (а) відкриття касаційного провадження; (б) відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів необґрунтованості касаційної скарги; (в) відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів оскарження судових рішень у малозначній справі. […]
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Касаційний суд звертає увагу на те, що питання про місце стадії судового контролю за виконанням судових рішень у структурі цивільного процесу було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19) вказано, що: «за змістом розділів II, III, IV ЦПК України, першої-другої глав розділу V ЦПК України термін «провадження» застосовується до наказного, позовного та окремого провадження, а також до апеляційного і касаційного провадження. Разом з тим, термін «провадження» також застосовується при визначені комплексу певних процесуальних дій у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів (розділ 8 ЦПК України); у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів (глава 4 розділу 9 ЦПК України); провадження у справах з участю іноземних осіб (розділ 11 ЦПК України), а також термін «провадження» застосовується до судового провадження, зокрема у розділі 10 щодо відновлення втраченого судового провадження.
Термін «провадження застосовується також до виконавчого провадження. Аналіз терміну «провадження» у контексті цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін у цивільному законодавстві означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так і комплекс певних процесуальних дій у їх системі. При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес). Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень передбачено розділом VII ЦПК України, відповідно до якого скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі. Однак розгляд скарги на дії державного або приватного виконавця має наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».
Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
у цій справі ціна позову становить 245 000 грн (а. с. 1) і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
стадія судового контролю за виконанням судових рішень не є окремим провадженням в окремій справі, а є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу;
справи за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень мають ті ж самі властивості, що й справа, рішення у якій виконується;
якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення у справі за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень є такими, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
для вирішення питання чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справі за скаргою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень необхідно враховувати чи рішення, яке примусово виконується ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного (приватного) виконавця у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України;
за відсутності у касаційній скарзі посилань на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. В тому випадку якщо касаційний суд відкрив касаційне провадження без наявності винятків, зазначених у підпунктах а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, то касаційне провадження підлягає закриттю. […]
З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 389, 394 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів:
Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/737/23 (провадження № 61-17171ск24),
Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/1618/23 (провадження № 61-17175ск24),
Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 176/1743/23 (провадження № 61-16433ск24), та зробити висновок про те, що:
«стадія судового контролю за виконанням судових рішень не є окремим провадженням в окремій справі, а є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу;
справи за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень мають ті ж самі властивості, що й справа, рішення у якій виконується;
якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення у справі за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень є такими, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
для вирішення питання чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справі за скаргою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень необхідно враховувати чи рішення, яке примусово виконується ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного (приватного) виконавця у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України;
за відсутності у касаційній скарзі посилань на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. В тому випадку якщо касаційний суд відкрив касаційне провадження без наявності винятків, зазначених у підпунктах а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, то касаційне провадження підлягає закриттю».
Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Тому касаційна скарга розглядатиметься Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 7, 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 176/1715/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, боржник - державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Призначити справу № 176/1715/23 до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
