Єдиний державний реєстр судових рішень
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/12716/22
пр. № 1-кп/759/344/24
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -ОСОБА_1 ,за участі секретаря судового засідання -ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22.09.2020 року за № 12020100080003900 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 25.06.2019 року Святошинським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання на строк 3 роки, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
потерпілий - ОСОБА_6 ,
В С Т А Н О В И В:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, і маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і знову, повторно вчинив умисний нетяжкий корисливий злочин в період іспитового терміну, за наступних обставин.
21.09.2020 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_3 знаходися гральному залі ігрових автоматів, які розташовувались в одноповерхової будівлі АДРЕСА_2 . В подальшому ОСОБА_3 помітив раніше незнайомого ОСОБА_6 , який, разом з його знайомим, відбивався від нападу кількох осіб, вступив в бійку, захищаючи потерпілого. Пізніше ОСОБА_6 та особи, з якими відбулася бійка, вийшли на вулицю. Через кілька хвилин ОСОБА_3 вийшов на вулицю, побачив, як група невідомих чоловіків виходить з двору, а на землі лежить без свідомості потерпілий ОСОБА_6 , за наявними тілесними ушкодженнями, біля якого лежить наручний годинник. В подальшому у ОСОБА_3 виник умисел на таємне заволодіння майном потерпілого, повторно. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 підібрав годинник марки «Sika», вартістю 9 000 грн., заволодівши ним, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 9000 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України не визнав та показав, що за давністю часу подробиць не пам`ятає, але приблизно 21.09.2020 року, в вечірній час, знаходися гральному залі ігрових автоматів, які розташовувались в будівлі по АДРЕСА_2 , кілька годин грав в ігрових автоматах, після чого пішов в бік каси щоб зняти виграш. Підійшовши до каси, побачив, що там заворушка - бійка між кількома особами, яку рознімав його знайомий. ОСОБА_3 пішов допомагати товаришу розбороняти їх тому що два чоловіка били одного, а саме потерпілого ОСОБА_6 . Через деякий час знайомий викинув тих людей на вулицю, а сам ОСОБА_3 залишився, зняв виграш та кілька хвилин спілкувався з охоронцем. Коли він вийшов на вулицю, то побачив, що один чоловік (потерпілий) лежить на землі, без свідомості, побитий, і не рухається, а двоє людей уходять. ОСОБА_7 підійшов до дверей ігрових автоматів, хотів покликати на допомогу, але та була зачинена, він повернувся до потерпілого, побачив, що поруч лежить наручний годинник, який він підняв і взяв собі, швидку не викликав, домедичну допомогу не надавав у зв`язку з некомпетентністю; грошових коштів та банківських карток не бачив. Наступного дня він знову приїхав до залу ігрових автоматів щоб дізнатися, чи не питав хтось про годинник, але там було закрито і він зберігав годинник за своїм місцем проживання. Через кілька днів до нього додому приїхала поліція, співробітники повідомили, що його знайшли по орієнтуванню - тату на шиї. Так як ОСОБА_3 був на іспитовому строці, розумів, що йому загрожує реальне відбування покарання, а тому погодився на співпрацю і обіцянки, що його відпустять додому, добровільно видав годинник. Додатково ОСОБА_3 показав, що не може точно сказати, які саме матеріали досудового розслідування йому надавав слідчий для ознайомлення, він просто підписав все, що йому дали на підпис, відеозаписів слідчий не відтворював, але ані він, ані його захисник, який був присутній при ознайомленні, про відтворення відеозаписів не просили. Обвинувачений просив ухвалити виправдувальний вирок.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що обставини, про які йдеться в цій кримінальній справі мали місце в 2020 році, це було давно, подробиць він не пам`ятає, обвинуваченого впізнати як особу, яка спільно з іншими особами наносили йому тілесні пошкодження, не може, покази давав на досудовому слідстві. Внаслідок нападу на нього потерпілий отримав травми голови, йому було поставлено одинадцять пластин. Додатково потерпілий ОСОБА_6 показав, що годинник, який у нього зник після нападу, був новий, що на ньому було написано, він не пам`ятає.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, підтверджується також іншими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.09.2020 та витяг з ЄРДР, згідно якого 22.09.2020 за заявою ОСОБА_6 внесено відомості про вчинення щодо нього кримінального правопорушення 21.09.2020, о 21:00 годин за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 16 (на прибудинковій території) невстановлена особа із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого заподіяв особистим майном заявника ОСОБА_6 , а саме: годинника «+» «Швейцарія», гаманця з грошовими коштами в сумі 900 гривень, картками «Монобанку» та «Приватбанку» (т.1 а.с. 153-155);
- довідка Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва від 22.09.2020, за якою ОСОБА_6 перебував в лікарні з 22.09.2020 з діагнозом ЗЧМТ, струс мозку, параорбітальні гематоми з 2-х боків, перелом костей лицьового скелета (т.1 а.с. 157);
- згідно рапорту начальнику Святошинського УП ГУНП у м. Києві, 22.09.2020, о 01:01 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.09.2020, о 01:01 за адресою: м. Київ, пр-т Леся Курбаса, прибула бригада № 8 ШМД та виявила гр-на ОСОБА_6 , 1985 р.н., який пояснив, що його побив невідомий, і йому було поставлено діагноз зчмт (т. 1 а.с. 158);
- протокол огляду місця події від 22.09.2020, згідно якого об`ктом огляду стала асфальтована ділянка місцевості, прилегла до під`їзду № 4, будинку № 16, по вул. Гната Юри, в м. Києві, розташована біля будинку № 18 на цій же вулиці. Справа від четвертого під`їзду розташовуються сходи, які ведуть до адмінбудинку, який прилеглий до даного будинку. Під час огляду виявлено камеру відеоспостереження, встановлену на стіні і направлену в бік ТЦ «Квадрат» на вул. Гната Юри, в м. Києві. Під час огляду слідів злочину виявлено не було, нічого не вилучалось (т. 1 а.с. 162-166);
- власноруч написана заява ОСОБА_3 від 29.09.2020 про добровільну видачу годинника з написом «Sika», сріблястого кольору, яким він заволодів 21.09.2020 за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 16 у невідомого чоловіка (т. 1 а.с. 167);
- протокол огляду місця події від 29.09.2020 за участі ОСОБА_3 , якого виявлено в приміщенні кабінету № 21 за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 109. В присутності понятих гр-н ОСОБА_3 добровільно видав, з кишені своєї спортивної кофти, наручний годинник з написом «Sika» на внутрішній поверхні, сріблястого кольору (т. 1 а.с. 169-170);
Суд, вважаючи в цілому протокол огляду місця події належним та допустимим доказом, не бере до уваги частину відомостей в ньому, а саме де ОСОБА_3 пояснив, що наручний годинник, який добровільно видає, він відкрито викрав 22.09.2020 у невідомого чоловіка.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 237 КПК України огляд місцевості, приміщення, речей та документів проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Отже, в ході слідчої дії - огляду, не можуть бути зібрані показання, які повинні отримуватись в ході допиту. За таких обставин суд не бере до уваги посилання сторони захисту на порушення прав ОСОБА_3 в ході огляду, які виразились в нероз`ясненні права не свідчити проти себе.
- висновок експерта щодо вартості викраденого майна від 26.11.2020, згідно якого дійсна (ринкова) вартість наручного годинника марки «Sika», який належить ОСОБА_6 , на момент вчинення злочину, тобто на 21.09.2020 року, становить 9000 гривень (т. 1 а.с. 174-175);
Сторона захисту вважала, що висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки експертиза проведена не державною установою, а також є сумніви, що оцінювався годинник потерпілого ОСОБА_6 . Проте, суд не погоджується з думкою захисника, з таких підстав.
За висновком постанови Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 287/105/18 до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах МЮУ, атестовані й отримали кваліфікацію експерта з певної спеціальності в порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу».
Згідно статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. «Про судову експертизу». Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Відповідно до п. 1.2.1. Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, криміналістичними експертизами є: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов`язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; техногенних вибухів; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів та виробів з них; наявності шкідливих речовин (пестицидів) у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин; вибухових речовин, продуктів вибуху (пострілу)); біологічна.
Ураховуючи, що товарознавча експертиза не віднесена до криміналістичних, що експерт ПП «Юридична контора Малецького» діяв на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності № 1249/17 від 26.12.2017, виданого ФДМ України, кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №8748 від 02.03.2013, виданого ФДМ України, а також те, що згідно постанови слідчого про призначення товарознавчої експертизи, експерту було надано матеріали кримінального провадження, - викладені вище аргументи сторони захисту слід відхилити і визнати висновок експерта належним та допустимим доказом.
- протокол пред`явлення особи для впізнання від 22.10.2020, відповідно до якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка 21.09.2020 наносила йому тілесні ушкодження та в подальшому заволоділа цінними речами (т. 1 а.с. 176-179);
На думку сторони захисту, дана слідча дія проведена з порушенням фундаментальних прав ОСОБА_3 на захист, а саме: на момент її проведення останній не мав статусу підозрюваного, а тому не мав належної правничої допомоги, у зв`язку з чим протокол є недопустимим доказом. Але суд не погоджується з такою позицією захисту, виходячи з наступного.
Стаття 228 КПК України визначає порядок проведення впізнання особи. При цьому, чинний КПК не передбачає обов`язку слідчого, прокурора юридичного закріплювати затримання особи, яку впізнають, а, тим більше, забезпечувати проведення слідчої дії в присутності захисника. Також, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 як на момент впізнання, так і в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, затриманим не був, а тому мав можливість самостійно користуватись правничою допомогою в будь-якому вигляді і в будь-який час.
- відповідь КНП «Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу КМР (КМДА) від 13.11.2020 № 2461/Б на запит слідчого, згідно якої 22.09.2020 до ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , виїздів бригад екстренної (швидкої) медичної допомоги не зареєстровано; виїзд бригади екстренної (швидкої) медичної допомоги до ОСОБА_6 , був здійснений 21.09.2020 за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 188);
- карта виїзду швидкої медичної допомоги № 1799, відповідно до якої 21.09.2020 за адресою: АДРЕСА_4 , було викликано швидку допомогу ОСОБА_6 з причини побиття, травм голови. Лікарями встановлено попередній діагноз: ЗЧМТ, забої та садни голови, підозра на алкогольне сп`яніння (т. 1 а.с. 189);
- висновок експерта № 042-1675-2020 від 25.11.2020, згідно якого характер та локалізація черепно-мозкової травми, нанесеної ОСОБА_6 , свідчить про те, що комплекс ушкоджень у ділянці голови утворився за ударним механізмом (внаслідок ударної дії тупим/тупими предметом/предметами, з обмеженою/обмеженими контактною/контактними поверхнею/поверхнями), що частково відображено у протоколі допиту потерпілого (за рахунок ударів руками та ногами).
Критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості виявленого тілесного ушкодження є критерії небезпеки для життя (переломи кісток основи черепа), а тому, зазначене тілесне ушкодження, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, відповідно до п.п. 1.5, 2.1.2 та 2.1.3/б/о/ «Правил».
Виявлене тілесне ушкодження могло утворитися до 00 годин 22 вересня 2020 року.
Морфологія наявного поранення дозволяє спростувати ймовірність його утворення за рахунок падіння на площину.
Діагноз, який був поставлений ОСОБА_6 під час його стаціонарного лікування після подій 22.09.2020 - «забій головного мозку» об`єктивними клінічними даними не підтверджений (відсутність будь-яких змін у речовині або під оболонками головного мозку під час проведення томографії голови; відсутність специфічної неврологічної симптоматики, яка обов`язково повинна спостерігатися при такій формі черепно-мозкової травми, як забій). З огляду на вищевикладене, від судово-медичної оцінки встановленого діагнозу слід утриматися відповідно до п. 4.13.1 «Правил» (т. 1 а.с. 195-198);
Суд відхиляє мотиви сторони захисту про визнання недопустимим висновку експерта від 25.11.2020, які полягали в тому, що стороні захисту не відкрито в порядку ст. 290 КПК медичну документацію, на підставі якої експертом видано відповідний висновок. Так, в судовому засіданні встановлено, що при відкритті матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК, стороною захисту не заявлялось клопотання про ознайомлення з зазначеною вище медичною документацією. З огляду на таку обставину, суд погоджується з запереченнями прокурора в цій частині із посиланням на постанову Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 530/1843/18, де зазначено, що добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України щодо доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку експерта.
- протокол пред`явлення речей для впізнання від 21.09.2022, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав за зовнішнім виглядом, потертостями корпусу, написом на внутрішній кришці годинник, яким заволоділа (зняла з його руки) невідома особа під час здійснення на нього нападу (т. 2 а.с. 10-12);
- протокол огляду речі від 21.09.2022, відповідно до якого було оглянуто наручний годинник в металевій оправі, з металевим ремінцем та застібкою. На задній частині годинника наявні написи (лазерне гравіювання) з наступним текстом «Sika, BUILDING TRUST, CHRONOGRAPH, STAINLESS STEEL, SAPPHIRE COATING, WATERRESISTANT 100M, SWISS MADE, 40192.» (Т. 2 А.С. 13-14) ;
Захисник заявив клопотання про визнання протоколу пред`явлення речей для впізнання від 21.09.2022 та протоколу огляду речі від 21.09.2022 недопустимими доказами з тих підстав, що огляд речі, об`єктом якого був прозорий поліетиленовий пакет з написами та печатками, і при його розкритті виявлено та оглянуто годинник, тривав з 16:35 год по 16:50 год., в той час як ОСОБА_6 впізнавав речі, а саме той же годинник з 15:47 год. по 15:58 год.
Суд відхиляє дане клопотання, оскільки як вбачається з відеозапису пред`явлення речей для впізнання, до початку слідчої дії, слідчий розпечатав поліетиленовий пакет, на якому містились бирки з печатками та підписами понятих, вилучив з пакета годинник і надав потерпілому для впізнання, разом з ще трьома годинниками, схожими між собою. Наручний годинник крупним планом зафіксовано відеозаписом як з зовнішнього, так і з внутрішнього боку, в тому числі гравіювання «Sika». В цей же час, протокол огляду речі містить фотознімки наручного годинника, що оглядався, і теж крупним планом. Дослідивши обидва протокола, у суду немає сумнівів, що об`єктами обох слідчих дій був один і той самий годинник. Так, в даному випадку, мають місце окремі недоліки протоколів, які не можуть бути підставами для визнання їх недопустимими доказами.
- протокол проведення слідчого експерименту від 21.09.2022, відповідно до якого дана слідча дія була проведена за участі потерпілого ОСОБА_6 на ділянці місцевості поблизу під`їзду № 4 будинку № 16 по вул. Гната Юри, в м. Києві. В ході слідчого експерименту виявлена одноповерхова прибудова до будинку, вхід до якої здійснюється через металеві двері, які на момент проведення слідчого експерименту були закриті. ОСОБА_6 вказав на дані двері як на вхід до закладу гральних автоматів, де у нього виник конфлікт з невідомим чоловіком, якому на допомогу прийшов ОСОБА_3 та в подальшому останні наносили потерпілому удари в голову, в область перенісся власними лобами, та згодом витягли на вулицю, де до них приєднались ще дві особи, і які били його кулаками та ногами в голову. ОСОБА_6 показав місце, де відбулася бійка і зазначив, що коли його били на вулиці, вже було темно, від ударів він закривався і нічого не бачив (т. 2 а.с. 16-22);
Суд відхиляє заяву сторони захисту про визнання протоколу проведення слідчого експерименту недопустимим доказом так як він проведений в умовах, недостатньо наближених до реальних та містить ознаки допиту, оскільки як вбачається з протоколу та відеозапису слідчої дії, вона була проведена на місці події, потерпілий показав місце, де йому наносились удари, вказав в які саме частини тіла (голови) і спосіб їх нанесення, тобто в даному випадку відбулося відтворення обстановки, обставин події, а тому суд дійшов висновку про дотримання органом досудового розслідування ст. 240 КПК України.
Стосовно посилань захисту на ті обставини, що матеріали досудового розслідування були відкриті стороні захисту з порушеннями ст. 290 КПК України, а саме: слідчий матеріали не надав, а подав протокол, який обвинувачений підписав, записи на CD-диску не відтворював, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
В судовому засіданні прокурор за клопотанням сторони захисту надав протокол надання доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 23.09.2022 обвинуваченого (ч. 2 а.с. 152-155) та його захисника адвоката ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 156-159), згідно яких останні були ознайомлені з матеріалами досудового розслідування без зауважень і без обмеження в часі. Щодо тих обставин, що відеозаписи не були відтворені, обвинувачений не заявляв, що він або його захисник просили ці відеозаписи відтворити або що слідчий або прокурор створювали перешкоди в ознайомленні з матеріалами або знятті з них копій. За таких обставин, суд не знаходить підстав для висновків про порушення з боку сторони обвинувачення при відкритті матеріалів досудового розслідування стороні захисту, адже диск було надано слідчим для ознайомлення (пункт 105 протоколів про надання доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування), отже, було забезпечено можливість перегляду відеофайлів, які містяться на ньому, створення (запису) копій, а пасивна поведінка захисту не зумовлює порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України.
Таким чином, оцінюючи зібрані та досліджені докази як окремо, та і в їх сукупності, суд вважає, що прокурором доведено вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення проти власності. Разом із цим, суд не погоджується з правовою кваліфікацією вчиненого.
Так, на момент розгляду кримінального провадження, потрепілий ОСОБА_6 не підтвердив інформацію, яку він повідомив слідству в ході проведення слідчих дій як в 2020, так і в 2022 роках: він не впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 як особу, яка безпосередньо наносила йому удари разом з іншими, не пам`ятав подробиць розбійного нападу на нього.
Суд не спростовує факт вчинення щодо потерпілого ОСОБА_6 нападу з метою заволодіння його майном (розбою), поєднаному з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, адже таке діяння щодо потерпілого підтверджується належними та допустимими доказами: висновком судово-медичної експертизи, слідчим експериментом тощо. Разом із цим, суд вважає не доведеним беззаперечно і поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 у вчиненні саме такого злочину проти потерпілого.
Так, ОСОБА_3 не оспорював, що брав участь в бійці в приміщенні гральних автоматів за участі ОСОБА_6 та інших чоловіків, тобто вчиняв дії, які могли бути розцінені потерпілим як насильницькі. Однак, обвинувачений стверджував, що намагався чоловіків розборонити, а на вулиці, в дворі, бачив як кілька, раніше не знайомих йому чоловіків, побивши потерпілого, направлялись в бік дороги, при цьому ОСОБА_6 залишився лежати на землі без свідомості.
Ураховуючи, що за даними слідчого експерименту ОСОБА_6 показав місце, де йому наносились удари, сказав, що нападників було кілька, але зазначив, що було темно, він закривався від ударів і нічого не бачив, за відомостями карти виїзду швидкої допомоги, ОСОБА_6 був в стані алкогольного сп`яніння, а в судовому засіданні потерпілий не впізнав ОСОБА_3 як особу, яка напала на нього та наносила удари, суд вважає не доведеним поза розумним сумнівом обвинувачення щодо ОСОБА_3 в цій частині. Протокол пред`явлення особи для впізнання та слідчого експерименту суд вважає недостатніми доказами вчинення ОСОБА_3 розбою.
Разом із цим, згідно встановлених та доведених фактичних обставин, ОСОБА_3 був присутній на місці події, заволодів майном потерпілого ОСОБА_6 коли той був без свідомості і за відсутності інших осіб, а саме наручним годинником вартістю 9000 гривень, що підтверджується як самим обвинуваченим, так і іншими доказами. При цьому, годинник, який належав ОСОБА_6 , зберігався за місцем проживання ОСОБА_3 і був ним добровільно виданий поліції; банківських карток або грошових коштів, належних потерплому, виявлено не було.
Ураховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 337 КПК України, суд, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, виходить за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення та вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), і, з урахуванням обвинувального вироку Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2019 за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто кваліфікуючої ознаки «повторність», вчинене ним діяння слід перекваліфікувати з ч. 4 ст. 187 на ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки саме така кваліфікація є вірною, враховуючи обставини кримінального правопорушення та досліджені судом докази.
Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 , що у нього були сумніви в належності годинника ОСОБА_6 , так як, перш за все, за його версією подій, потерпілий лежав непритомний, до цього його побили кілька чоловіків, годинник знаходився безпосередньо біля нього на землі, інші люди були відсутні, а ті, що пішли, за втраченими речами не вертались. Отже, на думку суду, за таких обставин, додаткового з`ясування особи володільця/власника майна не потребувалось, адже сама обстановка говорила про належність майна ОСОБА_6 .
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжких злочинів, санкцію ч. 2 ст. 185 КК України.
Суд також враховує особу обвинуваченого, його відношення до скоєного та наслідків вчинення злочину, а саме: ОСОБА_9 раніше судимий за злочини проти власності, вчинив злочин на іспитовому строці, після обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ухилявся від суду, було оголошений його розшук, і лише після затримання через два роки в іншому кримінальному провадженні в м. Одеса за ч. 3 ст. 307 КК України, яке наразі розглядається судом, постав перед судом. Щодо особи обвинуваченого, то він не одружений, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; судом береться до уваги відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, і саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень; підстав для призначення менш суворих видів покарання та звільнення від відбування покарання судом не встановлено.
При призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків суд керується висновками, викладеними в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 243/7758/20, а саме: для застосування закріплених у п. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: - перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення за судженим «Після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; - друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком. Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання призначення покарання за новим вироком.
Так як за попереднім вироком ОСОБА_3 засуджений до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, суд вважає, що невідбутою частиною покарання за попереднім вироком є покарання у виді п`яти років позбавлення волі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 311/480/15 - у разі вчинення нового злочину до закінчення іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням невідбутою частиною покарання є раніше призначене покарання в його повному обсязі, за винятком строку попереднього ув`язнення).
За таких обставин, при призначенні покарання слід застосувати правила ч. 1 ст. 71 КК України і призначити покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання до призначеного покарання.
Крім того, ОСОБА_3 утримується під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» МЮ України згідно ухвал слідчих суддів, суду, в межах кримінального провадження № 12022163470000602 від 09.09.2022 як підозрюваний, обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто іншого кримінального провадження.
Так як за висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/5073/18 строк тримання особи в слідчому ізоляторі чи в іншому місці попереднього ув`язнення може бути зараховано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України лише в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, а перебування засудженого в установі попереднього ув`язнення в межах іншого кримінального провадження не є підставою для зарахування йому зазначеного строку як попереднього ув`язнення в порядку ч. 5 ст. 72 КК у межах кримінального провадження, що переглядається, - суд не вбачає підстав для зарахування в строк покарання за даним вироком строк тримання ОСОБА_3 під вартою в ДП «Одеський слідчий ізолятор» в межах кримінального провадження № 12022163470000602.
Щодо запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд знаходить слушними доводи прокурора про необхідність утримання обвинуваченого під вартою так як на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме: переховування його від суду (раніше перебував в розшуку, ухилявся), вчинити інше кримінальне правопорушення (вчинив злочин під час іспитового строку, наразі перебуває під вартою в кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 307 КК України, тобто особливо тяжкого злочину).
Витрати на залучення експерта слід стягнути з обвинуваченого на користь держави згідно вимог ч. 2 ст. 124, ст. 126 КПК України.
Питання речових доказів по справі вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України, а саме: залишити потерпілому його майно за належністю.
Керуючись ст.ст. 337, 369-371, 373- 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Частково приєднати до призначеного ОСОБА_3 покарання на підставі ст. 71 КК України невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2019 року, призначивши остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Початком строку відбування покарання ОСОБА_3 визначити день проголошення даного вироку - 27.02.2025 року.
До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1796 (одна тисяча сімсот дев`яносто шість) гривень 90 коп.
Речові докази:
- чоловічий годинник «Sika», який переданий потерпілому ОСОБА_6 - залишити останньому за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору в порядку ч. 15 ст. 615 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1
