УХВАЛА
05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 752/10987/23
провадження № 61-14938ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства
з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги 14 781,21 грн.
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ТОВ «Новобудова», в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо ненарахування йому 75 % знижки при оплаті
за користування комунальними послугами та стягнення з учасника бойових дій заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги;
- визнати протиправним та недійсним розрахунок заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2021 року до 01 травня
2023 року;
- постановити окрему ухвалу щодо порушення ТОВ «Новобудова» законодавства.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року
відмовлено в прийнятті та об`єднанні в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Новобудова», в якому ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування йому всупереч Закону України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального захисту» 75 % знижки плати за користування комунальними послугами та стягнення з учасника бойових дій заборгованості
за спожиті житлово-комунальні послуги, визнати протиправним та недійсним наданий розрахунок заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги
у період з 01 грудня 2021 року до 01 травня 2023 року складений всупереч Закону України «Про статус ветеранів та гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», постановити окрему ухвалу щодо порушення відповідачем законодавства, яке має ознаки кримінального правопорушення.
Повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву та роз`яснено, що із заявленими позовними вимогами, викладеними у зустрічній позовній заяві, він може звернутися до суду для самостійного розгляду.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року
позов ТОВ «Новобудова» задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість
за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2021 року
до 01 травня 2023 року в розмірі 14 781,21 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із ухвалою про відмову в прийнятті та об`єднанні в одне провадження зустрічного позову з первісним позовом, рішенням суду першої інстанції про задоволення первісного позову, ОСОБА_1 оскаржив зазначені судові рішення до апеляційного суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року про відмову
у прийнятті та об`єднанні зустрічного позову з первісним позовом та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року залишено
без змін.
08 листопада 2024 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року, ухвалу Голосіївського районного суду
міста Києва від 27 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 22 жовтня 2024 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків
касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 листопада 2024 року заявником надано суду матеріали, з яких вбачається, що недоліки касаційної скарги ним усунуто.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року, ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права,
та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 5 частини другої статті 7, пункту 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо обов`язку споживача оплатити житлово-комунальні послуги які фактично,
а не формально надані, та якщо вони фактично користувалися ними,
за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, статті 11
Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо передбачених законодавством пільг для учасників бойових дій, як споживачів житлово-комунальних послуг для їх оплати в грошовій формі, які в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в належному розмірі не виплачуються, у комплексі
зі статтями 2, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту» щодо прав і пільг на 75% знижку оплати за користування житлово-комунальними послугами (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу:
- справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
- суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу;
- суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу,
що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову в цій справі становить 14 781,21 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250=757 000 грн).
Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду
міста Києва від 27 травня 2024 року, рішення Голосіївського районного суду
міста Києва від 27 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 22 жовтня 2024 року подана на судові рішення у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, однак, Верховний Суд, надавши оцінку доводам заявника, викладеним у касаційній скарзі, дійшов висновку
про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для ОСОБА_1 як особи, яка має статус учасника бойових дій та ветерана війни. Отже, оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та оформлена відповідно
до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на зазначене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати з Голосіївського районного суду міста Києва справу № 752/10987/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Учасникам справи надіслати копію цієї ухвали.
Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який
за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська
