УХВАЛА
21 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 903/421/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач, скаржник)
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025
у справі за скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (далі - АТ «ОГС «Волиньгаз», відповідач)
на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (далі - приватний виконавець Щербаков І.М.)
та скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз України»
на дії (бездіяльність) приватного виконавця Щербакова І.М.
за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України»
до АТ «ОГС «Волиньгаз»
про стягнення 161 243 310,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи. Стислий зміст позовних вимог та скарг на дії приватного виконавця
1.1. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом про стягнення з АТ «ОГС «Волиньгаз» 161 243 310, 44 грн заборгованості, з яких: 106 297 520,40 грн основного боргу, 20 041 045,89 грн пені, 6 230 773,38 грн 3% річних, 28 673 970,77 грн інфляційних втрат та судових витрат по справі.
1.2. Господарський суд Волинської області рішенням від 07.08.2024 у справі №903/421/24 позов задовольнив.
1.3. На виконання рішення господарський суд видав наказ від 04.09.2024 №903/421/24-1.
1.4. Господарський суд Волинської області ухвалою від 04.09.2024 розстрочив виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.08.2024 в частині стягнення судового збору.
1.5. АТ «ОГС «Волиньгаз» подало до суду першої інстанції скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця Щербакова І.М., у якій просило:
1) визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо:
- не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76195479 щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 у справі №903/421/24 до врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) АТ «ОГС «Волиньгаз», яке бере участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX;
- не зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн.;
- не зняття арешту з всього належного АТ «ОГС «Волиньгаз» майна у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн;
2) зобов`язати приватного виконавця Щербакова І.М. усунути порушення (поновити порушене право АТ «ОГС «Волиньгаз») шляхом:
- зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76195479 щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 у справі №903/421/24 до врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) АТ «ОГС «Волиньгаз», яке бере участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 року №1639-IX;
- зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику АТ «ОГС «Волиньгаз» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн;
- зняття арешту з всього належного АТ«ОГС «Волиньгаз» майна у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн.
1.5.1. Скарга АТ «ОГС «Волиньгаз» обґрунтована тим, що вся сума заборгованості, яка є предметом цієї судової справи, в тому числі основний борг, штрафні санкції, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». В той же час, приватним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій лише в частині затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг обсягу перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу у сумі 41 27617 грн.
1.6. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» подало до суду першої інстанції скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця Щербакова І.М., згідно з якою просить визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення основного боргу в сумі 41 276,17 грн в ході примусового виконання рішення суду, скасувати постанову від 02.10.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення основного бору в сумі 41 276,17 грн, зобов`язати приватного виконавця усунути порушене право стягувача шляхом здійснення виконавчих дій згідно умов, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
1.6.1. Скарга ТОВ «ГК «Нафтогаз України» обґрунтована тим, що приписи Закону України №1639-ІХ підлягають застосуванню до сум заборгованості, обсяг яких визначено та утворилась за договорами, укладеними відповідно до пункту 1-4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП №294 від 30.09.2015. Натомість згідно з рішення суду у справі заборгованість стягнута за Типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. Реструктуризації та списанню підлягає заборгованість за купівлю газу перед НАК «Нафтогаз України», в той час як за рішенням суду у справі стягувачем є ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Волинської області ухвалою від 28.10.2024 у справі №903/421/24:
- задовольнив скаргу АТ «ОГС «Волиньгаз» на дії приватного виконавця Щербакова І.М.;
- визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця Щербакова І.М. щодо не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76195479 та щодо не зняття арешту з усіх грошових коштів/електронних коштів, майна, належного АТ «ОГС «Волиньгаз» в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн;
- зобов`язав приватного виконавця виконавчого Щербакова І.М. зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №76195479 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/421/24 від 04.09.2024 та зняти арешт з майна та усіх грошових коштів/електронних грошей, що містяться у відкритих рахунках/електронних гаманцях та належать боржнику АТ «ОГС «Волиньгаз» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 131 965 015,35 грн;
- відмовив у задоволенні скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 17.10.2024 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Щербакова І.М.
2.2. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 28.10.2024 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та приватний виконавець Щербаков І.М. звернулися до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами.
2.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2025 апеляційні скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та приватного виконавця Щербакова І.М. залишив без задоволення. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.10.2024 у справі №903/421/24 змінив в мотивувальній частині, яку виклав у редакції постанови. В решті ухвалу залишив без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі №903/421/24 скасувати та винести постанову, якою задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у справі №903/421/24 на ухвалу суду першої інстанції від 28.10.2024.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням матеріального та процесуального законодавства. З покликанням на приписи статті 1, 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на підвідомчість приватному виконавцю виконання рішення у цій справі та про відсутність підстав для застосування до цих правовідносин статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на те, що в статутному капіталі відповідача частка держави становить 25% і більше, що охоплюється абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ «ОГС «Волиньгаз» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. Від інших осіб відзив до Верховного Суду не надходив.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2025 для розгляду справи №903/421/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2025 відкрито касаційне провадження у справі №903/421/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.3. До Верховного Суду 04.03.2025 через «Електронний суд» від представника приватного виконавця Щербакова І.М. адвокатки Косяк Наталії Вікторівни (далі - адвокатка Косяк Н.В.) надійшла заява про зупинення касаційного провадження у справі що переглядається, до закінчення розгляду в касаційному порядку справи №922/1633/24.
6.4. Щодо заяви про зупинення касаційного провадження у цій справі Верховний Суд звертається до правової позиції, яка містяться у низці постанов КЦС ВС щодо застосування пункту 10 частини першої статті 252 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (див. постанови КЦС ВС від 19.02.2020 у справі №607/18957/18, від 21.07.2021 у справі №265/2189/20, від 18.05.2022 у справі №296/685/20, від 01.02.2023 у справі №127/34633/21, від 21.06.2023 у справі №757/55435/18-ц), зокрема такого змісту:
"тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду, та прийняття ними справи до свого провадження. Така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України)" .
6.4.2. Колегія суддів зазначає, що ЦПК України містить аналогічні положення як в і ГПК України про право суду зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України.
6.4.3. Колегія суддів ухвалою від 26.02.2025 року справу № 922/1633/24 передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
6.4.4.Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) ухвалою від 21.03.2025 справу №922/1633/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
6.4.5. Ураховуючи приписи пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України та зазначене у пунктах 6.4.1-6.4.4 у сукупності, у Суду відсутні підстави для задоволення заяви представника приватного виконавця Щербакова І.М. адвокатки Косяк Н.В. про зупинення касаційного провадження у цій справі, тому суд відмовляє в його задоволені.
7. Доводи та мотиви суду, що стали підставою для передання справи на розгляд об`єднаної палати
7.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що 02.10.2024 приватним виконавцем Щербаковим І.М. винесено постанови про: відкриття виконавчого провадження №76195479 з примусового виконання наказу суду №903/421/24-1 від 04.09.2024; арешт коштів боржника в межах суми 131 965 015,35 грн; арешт майна боржника в межах суми 131 965 015,35 грн; зупинення вчинення виконавчих дій в частині затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг обсягу перевищення фактичної вартості послуг з розподілу газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період з 01.11.2021 до 28.02.2022 включно у сумі 41 276,17 грн; розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 974,06 грн; стягнення з боржника основної винагороди у сумі 11 996 731,02 грн.
7.2. Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу АТ «ОГС «Волиньгаз» на дії приватного виконавця Щербакова І. М., виходив із того, що приватний виконавець, який не є учасником процедури врегулювання заборгованості між сторонами та не уповноважений визначати її результати і хід проведення, встановивши, що АТ «ОГС «Волиньгаз» включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на підставі відповідної постанови Національної комісії, та те, що заборгованість за наказом Господарського суду Волинської області від 04.09.2024 № 903/421/24, щодо якої боржником вживаються заходи з врегулювання відповідно до Закону № 1689-ІХ, зобов`язаний був зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання цього наказу на підставі пункту 15№.2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (за винятком витрат на оплату судового збору), а також відповідно до частини четвертої статті 35 цього Закону - зняти арешт з майна та грошових коштів боржника.
7.2.1. Також суд першої інстанції зазначив, що задоволення скарги АТ «ОГС «Волиньгаз» про зобов`язання приватного виконавця Щербакова І. М. зупинити вчинення виконавчих дій у межах наказу суду № 903/421/24 від 04.09.2024 виключає можливість задоволення скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про визнання неправомірними дій, скасування постанови приватного виконавця про зупинення виконавчих дій у частині стягнення основного боргу в сумі 41 276,17 грн, а також про зобов`язання приватного виконавця усунути порушене право стягувача шляхом здійснення виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з цим ця скарга не підлягає задоволенню.
7.3. Водночас суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 та 15.01.2025 у справі № 903/62/23, про те, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та здійснювати виконавчі дії щодо майна боржника, оскільки частка держави у його статутному капіталі, з урахуванням її перебування в управлінні Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), складає понад 25 %.
7.3.2. Зважаючи на необхідність врахування постанов Верховного Суду від 19.12.2023 та 15.01.2025 у справі № 903/62/23, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця Щербакова І. М. та зобов`язання його зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 76195479 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/421/24, виданого 04.09.2024, у зв`язку з відсутністю у приватного виконавця повноважень на виконання рішення суду про стягнення з АТ «Волиньгаз».
7.3.4. Також апеляційний суд зазначив, що встановлені обставини виключають підстави для задоволення скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про визнання неправомірними дій приватного виконавця Щербакова І. М., скасування його постанови про зупинення виконавчих дій у частині стягнення основного боргу в сумі 41 276,17 грн та зобов`язання його усунути порушене право стягувача шляхом здійснення виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з цим скарга не підлягає задоволенню.
7.4. Передаючи цю справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів виходить із такого.
7.5. Верховний Суд (у складі колегії судів, що входить до складу палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) у постанові від 19.12.2024 у справі № 903/62/23, залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, дійшов таких висновків:
« 4.12. Стаття 1 Закону № 772-VIII визначає управління активами як діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
4.13. Суд звертає увагу, що визначений вказаною нормою закону зміст управління активами є тотожним змісту права власності, наведеному у статті 317 Цивільного кодексу України (власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном).
4.25. Вищевикладене дає підстави для висновку, що при виконанні судових рішень щодо стягнення коштів за рахунок активів боржника, які у передбаченому законом порядку передані в управління Національного агентства як центрального органу державної виконавчої влади, підлягає застосуванню пункт 2 частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказана норма не має будь-яких застережень відносно того, що частка держави в розмірі більш ніж 25 % статутного капіталу має належати їй лише на праві власності та/або з зазначенням про це у відповідних державних реєстрах.
4.26. Відповідаючи на доводи касаційної скарги щодо можливості Приватного виконавця здійснювати виконання рішень щодо боржника, корпоративні права якого перебувають у управлінні Національного агентства, Суд виходить із системного тлумачення статей 124, 129-1 Конституції України, статей 317, 318 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України № 772-VIII, пункту 2 частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" та доходить висновку, що, після запровадження управління майном, держава в особі Національного агентства набула тимчасово права власника щодо таких корпоративних прав з метою забезпечення збереження активів та збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості.
4.27. Такий висновок щодо транспозиції права власності відповідає, зокрема, пункту 8 статті 21 Закону України № 772-VIII, за вимогами якого у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, якими скасовано арешт прийнятих в управління активів та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству, останнє протягом десяти робочих днів повертає їх законному власнику.
Тобто застосована законодавцем юридична конструкція свідчить про те, що під час здійснення процедури управління активами повноваження власника реалізуються саме Національним агентством, а майно і корпоративні права фактично перебувають у його власності та повертаються власнику лише після відповідного рішення прокурора чи суду.
4.28. В такий спосіб, з урахуванням вимог пункту 2 частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" Приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та здійснювати виконавчі дії щодо майна боржника, оскільки частка держави у статутному капіталі, з урахуванням її перебування в управління Національного агентства, складає більше 25 %».
7.8. Однак колегія суддів не погоджується з таким ототожненням змісту поняття "управління активами боржника" Національним агентством зі змістом поняття "права власності".
7.6. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
7.7. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
7.8. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
7.9. За загальним правилом право власності є безстроковим. Підстави припинення права власності передбачені, зокрема, статтею 346 ЦК України.
7.10. Натомість управління активами здійснюється лише тимчасово, на строк дії арешту.
7.11. Так, з аналізу статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) вбачається, що в управління чи для реалізації Національному агентству передаються активи за сукупності умов: такі активи визнані речовими доказами в кримінальному провадженні; вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; можуть бути передані Національному агентству за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням суду.
7.12. Строк управління активами, що передані Національному агентству, залежить від строку дії арешту в кримінальному провадженні. З припиненням арешту або закриттям кримінального провадження має припинятися і дія управління арештованим майном.
7.13. У свою чергу арешт корпоративних прав із встановленням заборони на розпорядження акціями у кримінального провадженні згідно з частиною першою статті 170 КПК України веде до тимчасового позбавлення власника акцій можливості розпоряджатися ними. Цей арешт може також обмежувати право користування акціями, зокрема права на участь у управлінні компанією та інші корпоративні права, якщо такі обмеження чітко зазначені в ухвалі суду. Проте завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
З наведеного вбачається, що особа, чиї активи передані в тимчасове управління Національному агентству, залишається їх власником.
7.14. Відповідно до приписів частини першої та другої статті 21 Закону № 772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
7.15. Поряд з тим, відповідно до статті 21-1 Закону № 772-VIII у виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі -підприємство), на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.
7.16. Частина перша статті 1029 ЦК України передбачає, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
7.17. Установником управління є власник майна (частина перша статті 1032 ЦК України).
7.18. При цьому частиною шостою статті 1032 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
7.19. Отже, Національне агентство України по суті виконує функцію установника управління, у зв`язку з чим підстави для ототожнення таких правовідносин з управління зі змістом права власності - відсутні.
7.20. Таким чином, колегія суддів пропонує відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.12.2024 у справі № 903/62/23 про те, що зміст управління активами є тотожним змісту права власності.
7.21. Щодо питання подібності правовідносин, то колегія суддів виходить з того, що предметом касаційного перегляду у справі №903/62/23, як і у справі №903/421/24, що переглядається, було питання наявності/відсутності підстав для вчинення приватним виконавцем виконавчих дій та відкриття виконавчого провадження задля виконання судового рішення у справі щодо боржника, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 % з огляду на те, що керуючий рахунками боржника в цінних паперах є Національне агентство, а управитель від Національного агентства - АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».
7.22. Із загального змісту судових рішень у справі №903/62/23 вбачається, що ця справа є подібною до справи №903/421/24 за суб`єктним складом спірних правовідносин, предметом спору та правовим регулюванням спірних правовідносин. Крім того, правові висновки у справі №903/62/23 безпосередньо застосовані під час розгляду справи №903/421/24, про що свідчить оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції.
7.23. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
7.24. Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
7.25. Враховуючи викладене, справа №903/421/24 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 233 - 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
ПОСТАНОВИВ:
Справу №903/421/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
