Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 459/1616/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/256/25 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого -судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 06 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Стебник, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8
ВСТАНОВИЛА:
оскарженим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк у 3 (три) роки.
Вирішено питання речових доказів та арештованого майна.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи військовозобов?язаним, достовірно обізнаним про введення на всій території України, згідно Указів Президента України воєнного стану, а також проведення на підставі Указу Президента на території України загальної мобілізації, 06.02.2024 перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після проходження 27.03.2023 та 22.09.2023 медичного огляду військово-лікарських комісій, якими визнаний придатним до військової служби, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився від отримання повістки на відправку до Збройних сил України в склад команди військової частини НОМЕР_1 . Водночас, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову під час мобілізації, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України із 24.02.2022 воєнного стану, проведення на території України загальної мобілізації та про необхідність його подальшого направлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, та не маючи передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки або підстав для непридатності для несення служби, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу України» від 25.03.1992 №2232-11, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 3543-ХІІ та Указів Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, відмовився від отримання повістки на відправку до військової частини Збройних Сил України на 06.02.2024 на 21.00 год. та подальшого проходження військової служби за мобілізацією, на особливий період, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та о 21.00 год. 06.02.2024 для відправлення не прибув.
На вказаний вирок обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 06 лютого 2025 року скасувати. Постановити новий вирок, яким його визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, за відсутністю діяння (події) кримінального правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції всі докази оцінені невірно з обвинувальним ухилом, не взято до уваги його заперечення про неналежність та/або недопустимість всіх доказів у справі, а саме - рапорта старшого інспектора - чергового Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області від 06.02.2024 року ОСОБА_9 .
Щодо протоколу огляду речей (документів) від 07.02.2024 року та відеозапису до нього про огляд відеозапису з нагрудної боді-камери слідчого СОГ, що здійснювався 06.02.2024 року в 19:22 год., вважає, що вказані докази взагалі є недопустимими, на чому він неодноразово наголошував.
Вищевказані докази отримані не у встановленому порядку КПК України. А саме - відеозапис спілкування обвинуваченого зі слідчим СВ Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області було проведено після реєстрації заяви співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 у Червоноградському РВП ГУНП у Львівській області, однак до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення у Єдиний реєстр досудових розслідувань. Тобто, збирання доказів слідчим проводилось не в межах проведення досудового розслідування, що прямо суперечить вимогам та нормам КПК України.
Зазначає, що в акті ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06 лютого 2024 року підписаному ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказано про те, що він відмовився підписати мобілізаційне розпорядження та повістку на відправку в складі команди НОМЕР_1 , однак в матеріалах кримінального провадження взагалі відсутнє мобілізаційне розпорядження і як вказали у своїх показаннях в судовому засіданні всі без винятку співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобілізаційне розпорядження не виносилось, а була виписана лише повістка. Зазначає, що наполягав на ознайомленні з вказаним мобілізаційним розпорядженням, а також вказував на відсутність обов`язкових реквізитів (дата та час прибуття, чисельність команди, відомості про супроводжуючого офіцера) у "поіменному списку", що представлений в суді як доказ вчинення ним кримінального правопорушення. Однак, судом не було взято до уваги всі вищевказані порушення.
Показання співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що був затриманий обвинувачений, не відповідають дійсності, так як у вищевказаний день, тобто, 06.02.2024 року, він самостійно та добровільно прийшов у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході спілкування із співробітниками РТЦК та СП отримав вказівку зробити особисті фото та копії особистих документів, після чого знову повернувся у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . І лише на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_13 , ним було ініційовано складання акту про відмову від отримання повістки на відправку.
Як випливає з усіх матеріалів кримінального провадження, а також підтверджується показаннями свідків, заява про вчинення ним кримінального правопорушення (ухилення від мобілізації) була зареєстрована в 18:01 год., тобто, задовго до самої ймовірної події вказаного кримінального правопорушення. Окрім того, наголошує, що не ухилявся та не відмовлявся від мобілізації, і у справі немає жодного документа чи іншого доказу, які би свідчили про це. Також стороною обвинувачення не було представлено жодного доказу його відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21:00 год. 06.02.2024 року.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, виступ прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримано у повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Згідно положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим кодексом.
Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.
Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів з точки зору їх достовірності та достатності для висновків є перш за все завданням суду першої інстанції. Апеляційний суд має перевірити, чи керувався суд першої інстанції під час оцінки доказів принципами, закладеними Конституцією та кримінальним процесуальним законом, а також чи достатньо мотивовані рішення судів про прийняття або відхилення тих чи інших доказів, чи є ці мотиви логічними і чи приймалися судами всі важливі фактори, необхідні для оцінки окремого доказу чи їх сукупності.
Статтею 336 КК України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так судом першої інстанції були належно та повно досліджені усі докази у справі, зокрема показання свідків , письмові докази та вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ст. 336 КК України.
Так, свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснив, що працює у ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді заступника начальника начальником мобілізаційного відділення. Вказав, що після висновку ВЛК, у випадку визнання особи придатною до мобілізації, виписується мобілізаційне розпорядження та вручається бойова повістка, в якій вказано час та місце прибуття. Оскільки ОСОБА_6 відмовився від отримання такої, ним було складено акт 06.02.2024.
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що є старшим офіцером мобілізаційного відділення, працює у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказав, що вживалися заходи по мобілізації ОСОБА_6 . Останній оскаржував висновок ВЛК, після чого, його було скеровано на обласну ВЛК та висновком якої, визнано придатним до військової служби. ОСОБА_6 вручали мобілізаційне розпорядження та бойову повістку, від чого він відмовився та не прибув у зазначений у повістці день та час для відправки. У зв`язку з чим, був викреслений зі списку осіб на відправку.
Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснив, що працює в.о. начальника відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказав, що у зв`язку з відмовою від отримання ОСОБА_6 мобілізаційного розпорядження та бойової повістки, було складено акт.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.02.2024 року за № 12024141150000154 Червоноградським РВП ГУНП у Львівській області внесено відомості до єдиного реєстру про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (а.с. 34).
Із рапорта старшого інспектора-чергового Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області від 06.02.2024 ОСОБА_9 встановлено, що 06.02.2024 о 18:01 год. надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 06.02.2024 о 18:00 год. за адресою: м. Червоноград, вул. Шевська, 36, у РТЦК доставили особу, яка є ухилянтом, просять поліцію (а.с. 35-36).
Протоколом огляду речей (документів) від 07.02.2024 та відеозаписом до нього встановлено, що слідчим було оглянуто відеозапис з нагрудної боді-камери СОГ, який здійснювався 06.02.2024 о 19:22 год. На відеозаписі зафіксовано розмову ОСОБА_6 та слідчого СВ Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 , під час якої, ОСОБА_6 даючи відповіді на запитання останньої пояснив, що: зранку йшов за кавою. Взяв каву, ішов додому. Підійшли працівники РТЦК, перевірили документи, сказали що має штраф. Запропонували поїхати з ними, після чого він повідомив що погано вдітий, має взяти харчі бо має діабет, погано контрольований 2-го типу. Вони погодились почекати. Пішов вдягатися та збиратися, вийшов їх немає, почекав хвилин 5, нікого немає і пішов туди сам розбиратися в чому справа. ОСОБА_6 також зазначив, що пройшов військово-лікарську комісію, та йому намагалися вручити бойову повістку, на що він відмовився. Вказав, що його було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації. Зазначив, що рішення Львівського ТЦК не відповідає дійсності, оскільки багато захворювань не записані, не довіряє військово-лікарській комісії, що його визнали придатним (а.с. 41-42).
Відповідно до листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_18 , ОСОБА_6 06.02.2024 було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 21:00 год. 06.02.2024 для відправки у в/ч НОМЕР_1 , однак останній не прибув за повісткою у вказаний день та час (а.с. 46).
Окрім того, ОСОБА_6 документального підтвердження підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надавав, що стверджується листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_18 від 13.03.2024 (а.с. 54).
З протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 08.04.2024 встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого СВ Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_17 , остання ознайомилася із відеозаписом нагрудної службової камери (боді-камери), за 06.02.2024 близько 16 год. 40 хв., на якому відображено відмову ОСОБА_6 підписати мобілізаційне розпорядження та повістку на відправку в складі команди НОМЕР_1 в службовому кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , в кількості 1 відеофайл (а.с. 59).
З протоколу огляду речей (документів) від 08.04.2024 встановлено, що старший слідчий СВ Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_17 провів огляд відеозапису з боді-камери працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , зйомка якого здійснюється 06.02.2024 о 23:38 год, на ньому працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 надає особі документи для ознайомлення, на оригіналі яких останній розписується та забирає собі копію. Працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 роз`яснює права особи згідно чинного законодавства та надає документи для ознайомлення, на що особа вказала, що відмовляється від отримання та підпису вищевказаних документів та в подальшому погодилась на складання акту про відмову (а.с. 62).
06.02.2024 о 10:00 год. ОСОБА_6 отримав повістку про прибуття у ІНФОРМАЦІЯ_3 07.02.2024 09:00 год, згідно з копією розписки (а.с. 76).
Із копії картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_6 встановлено, що останній придатний до військової служби.
Відповідно до контрольного талону мобілізаційного розпорядження №1, солдат команди НОМЕР_1 ОСОБА_6 об 16:40 год. 06.02.2024 не одержав мобілізаційне розпорядження.
Із повістки на відправку вбачається, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_19 було наказано ОСОБА_6 з`явитися на 21:00 год. 06.02.2024 за адресою: АДРЕСА_2 .
Із акту №1604 від 06.02.2024 складеного підполковником ОСОБА_10 , майором ОСОБА_11 , капітаном ОСОБА_20 , вбачається, що ОСОБА_6 відмовився підписати мобілізаційне розпорядження та повістку на відправку в складі команди НОМЕР_1 .
ОСОБА_6 зазначений у поіменному списку резервістів (військовозобов`язаних), які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_3 у команду НОМЕР_1 від 06.02.2024 №1589, та навпроти якого вказано «відмова».
Із витягу з журналу обліку видачі повісток на відправку у складі команди вбачається, що ОСОБА_6 таку було вручено 06.02.2024, термін прибуття 06.02.2024.
Із витягу з журналу вручення мобілізаційних розпоряджень вбачається, що ОСОБА_6 06.02.2024 відмовився від отримання такого.
Таким чином, доводи овинуваченого ОСОБА_6 в тій частині, що він не ухилявся від мобілізації, оскільки 06.02.2024 перебував у ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів до уваги не бере, оскільки обвинувачений в своїх поясненнях підтвердив, що він дійсно відмовився від отримання бойової повістки і мобілізаційного розпорядження. Окрім того, після виклику поліції о 18:00 год., останній був доставлений в Шептицький РВП ГУ НП у Львівській області, де відбулася розмова зі слідчим СОГ, яка зафіксована відеозаписом бодікамери. Після цього, обвинувачений не повернувся у ІНФОРМАЦІЯ_3 і не з`явився для відправки у військову частину.
Відтак, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки такі є необґрунтованими та безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив усі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, закриття кримінального провадження щодо обвинувачених, їх виправдання чи призначення нового розгляду у суді першої інстанції, оскільки є необґрунтованими, голослівними та не підтверджені належними доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 за ст. 336 КК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 за ст. 336 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення.
Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
