Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
про відвід судді
01 травня 2025 року
м. Київ
справа №320/21865/23
адміністративне провадження №К/990/3847/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
за участю секретаря судового засідання Шосенко К.М.,
представника позивача,
представників відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву представника Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Некротюк Олени Олександрівни про відвід судді Кравчука В.М.
у справі № 320/21865/23
за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
УСТАНОВИВ:
У провадженні Верховного Суду перебуває справа № 320/21865/23 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 431 030,36 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кравчука В.М. (головуючий суддя), суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
Ухвалою від 06.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справ.
Відповідач надіслав 3 клопотання про розгляд справи за його участі і ухвалою від 04.04.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання представника АО "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери" ОСОБА_1. про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та призначив справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін на 24.04.2025 об 11:00.
24.04.2025 під час судового засідання представник позивача Некротюк О.О. усно заявила клопотання про відвід судді Кравчука В.М з підстав, наведених у п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України: наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Представник вважає, що одночасна участь головуючого судді Кравчука В.М. з представником відповідача Стемащуком А.В. в тематичних заходах Асоціації правників України щодо обговорення проблематики в правовій сфері, зокрема на Західноукраїнському юридичному форумі.
Суддя Кравчук В.М. підтвердив, що тривалий час знайомий з Стельмащуком А.В. , керуючим партнером АО "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери", представником відповідача у справі, з яким працював у складі правління Асоціації правників України протягом 2017-2019 років, коли Стельмащук А.В. був президентом, а Кравчук В.М. - головою секції суддів. Суддя Кравчук В.М. мав намір сам проінформувати сторін про ці обставини.
У судовому засіданні представнику позивача було надано час на письмове викладення заяви до 16:00 25.04.2025.
25.04.2025 надійшла письмова заява представника позивача про відвід судді Кравчука В.М., мотивована тими ж обставинами, які були наведені в усній заяві в судовому засіданні 24.04.2025.
Відповідач проти задоволення заяви заперечив з огляду на порушення позивачем процедури подання такої заяви та необґрунтованості підстав відводу.
Заслухавши пояснення судді Кравчука В.М. та дослідивши доводи заяви, Суд встановив, що Стельмащук А.В., керуючий партнер АО "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери", у період з 2017 по 2019 роки був президентом Асоціації правників України, Кравчук В.М. був член правління Асоціації правників України від секції суддів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
У ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (№33949/02,від 09.11.2006, п.49-52) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, зокрема, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26.10.1984, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28.10.1998, п. 45).
Як зазначає ЄСПЛ у рішенні від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта", найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. На думку Суду, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення "Справа Гаусшильдта" (Hauschildt Case), №11/1987/134/188, п. 46, 48)).
Також у рішенні у справі "Газета Україна-центр" проти України" (№16695/04, від 15.07.2010) ЄСПЛ наголошував, що згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.
Отже, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного та/або об`єктивного критеріїв.
Відповідно до сформованої практики Верховного Суду з урахуванням висновків міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною, суддю може бути відведено не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, що розглядається, Суд вважає, що членство в громадських організаціях, участь суддів у публічних заходах спільно з іншими правниками зазвичай не є достатньою підставою для висновку про упередженість судді і його (її) відводу. Однак, зважаючи на тривале знайомство судді Кравчука В.М. з представником відповідача Стельмащуком А.В., їх спільну роботу у правлінні Асоціації правників України упродовж декількох років, про що суддя Кравчук В.М. проінформував сторін, колегія суддів дійшла висновку, що попри відсутність суб?єктивних причин, ці обставини можуть викликати у стороннього спостерігача сумніви у неупередженості судді Кравчука В.М. під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Представник позивача зазначила, що підстава для відводу стала відома їй 23.04.2025, напередодні судового засідання у цій справі. Інформацію про тривале знайомство та спільну роботу в Асоціації правників України суддя Кравчук В.М. повідомив в судовому засіданні 24.04.2025. Враховуючи зазначене, Суд вважає, що представник позивача дотримався процедури відводу.
Частинами 1 та 2 ст. 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви представника позивача про відвід судді Кравчука В.М.
Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Некротюк Олени Олександрівни про відвід судді Кравчука В.М. задовольнити.
Відвести суддю Кравчука В.М. від розгляду справи №320/21865/23.
Передати справу № 320/21865/23 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Головуючий суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
