Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 571/244/25
Провадження №1-кп/571/108/2025
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 травня 2025 року селище Рокитне
Рокитнівський районний суду Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представників потерпілих-адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представника цивільного відповідача-адвоката ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) кримінальне провадження № 12024180000000667 від 28.09.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
в с т а н о в и в:
28 вересня 2024 року, приблизно о 08 год. 20 хв. ОСОБА_4 , в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пункту 10.1, підпункту б) пункту 12.9, дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості (70, 50, 20)», дорожнього знаку 3.41 «Контроль» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), керуючи технічно справним спеціалізованим сідловим тягачем «DAF ХF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною «HENDRICKS TS34», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись на 246 км + 016 м. автодороги М07 Київ-Ковель-Ягодин, зі сторони м. Сарни Рівненської області в напрямку до м.Коростень Житомирської області, зі швидкістю приблизно 80-85 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості (70, 50, 20 км/год.)», з моменту виявлення дорожнього знаку 3.41 «Контроль» та бетонної конструкції (блокпосту), які знаходились попереду транспортного засобу, які він міг об`єктивно виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості до повної зупинки на вимогу дорожнього знаку, під час руху змінив напрямок руху транспортного засобу вліво, перетнув лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (осьової), яку перетинати заборонено та допустив наїзд сідлового тягача на бетонні конструкції, з подальшим виїздом за межі смуги руху вліво, де в некерованому стані транспортний засіб здійснив наїзд на автомобіль «ТОYOTA RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв в місці для огляду транспортних засобів та на працівників Національної поліції України ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_13 , які знаходились в приміщенні блокпосту, хоча мав можливість уникнути наїзду шляхом виконання вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди:
- ОСОБА_12 , отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події;
- ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому верхньої щелепи по Ле-Фор II (тип 2), без зміщення відламків і прикусу ускладнений гемосинусом лівої верхньощелепної пазухи, закритого перелому кісток носа зі зміщенням уламків, забійної рваної рани лобної ділянки, лівої щоки, гематоми повік лівого ока, постравматичного кон`юктивіту лівого ока, закритого багатоуламкового перелому середніх третин обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням, уламкового перелому тіла лівої лопатки зі зміщенням, перелому основної фаланги 4-го пальця лівої кисті, забійної рани лівої кисті, гематоми в ділянці лівого плеча, садна в ділянці лівого плеча, передпліччя та кисті, закритого перелому 2-ї п`ястої кістки без зміщення, крайового перелому основи нігтьової фаланги 5-го пальця лівої ступні без зміщення, пошкодження медіальної головки чотирьохголового м`язу правого стегна, розриву передньої малої гомілково-таранної зв`язки, лівого гомілково-ступневого суглобу, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;
- ОСОБА_13 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку з осадненою раною лівої скроневої ділянки, перелому лівої лонної, сідничної клубової, крижової кісток, перелому поперечних відростку L2-L3 (2-3 поперекових) хребців зліва, забійної-рваної рани лівого передпліччя, осаднення рани лівої половини грудної клітки, лівої стопи, лівого колінного суглобу, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Порушення ОСОБА_4 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху, який вимагає від водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, знаходиться у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи фактичних обставин у справі, дав показання, що з 1978 року керує транспортними засобами. Станом на час події перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_14 . Близько 08 години на автомобілі «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «HENDRICKS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , їхав зі сторони м.Сарни в напрямку м.Києва. Приблизно за 75-80 метрів бачив дорожню споруду (блокпост), були знаки обмеження. За декілька метрів стало зле, як вчинив наїзд не пам`ятає. Має цукровий діабет другого типу, однак він не є інсулінозалежним. Коли вирушав у рейс хворобливого стану не відчував. Перед виїздом, який тривав близько двох місяців, пройшов медичне обстеження у м.Кременчук, всі показники були в нормі. Про його хворобу роботодавець був обізнаний, коли працевлаштовувався, представив відповідні довідки. Після події звертався до мами загиблого Трума та до потерпілих ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , просив вибачення. Після ДТП не працює, є пенсіонером, отримує незначну пенсію, інших доходів не має. Дружина хвора, потребує постійного стороннього догляду. Дана подія є великою трагедією, не може знайти слів, щоб висловити свої співчуття. Повністю визнав свою провину, розкаюється у вчиненому. Від щирого серця співчуває потерпілим постійно думає про цю трагедію, але нічого змінити не може. Стверджує, що не передбачав та не бажав таких наслідків. Просить не позбавляти волі.
Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що в той день вранці по телефону повідомили, що син в Рокитному в реанімації. Смертю сина їй заподіяно шкоди, розмір якої виміряти не можливо. Страхова компанія виплати їй 160 тис. гривень страхового відшкодування. Обвинувачений дзвонив, просив вибачення. Розуміє, що обвинувачений не хотів такого, сина не повернути. Обурює поведінка представника цивільного відповідача, що відповідач оцінює заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 50 тисяч гривень. Щодо покарання зазначила, що вона не бажає, щоб обвинуваченого було позбавлено волі.
Потерпілий ОСОБА_13 дав показання, що був у зоні бойових дій і ніколи не припускав, що таке може трапитися тут. Після даної події він потрапив в лікарню, тривалий час лікувався. На даний час стоїть питання, що за станом здоров`я може бути звільнений з лав ЗСУ. Обвинувачений після події до нього телефонував, просив вибачення. Цивільний позов подав про стягнення моральної шкоди, позов підтримує. Після розгляду справи буде звертатися до страхової компанії. Вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі. У подальшому, в судове засідання потерпілий не з`явився.
Потерпілий ОСОБА_7 дав показання, що в той день виконував свої обов`язки служби спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .. Внаслідок даної події, він опинився в лікарні, був у тяжкому стані. Упродовж чотирьох місяців проходив лікування, переніс три оперативні втручання, потім реабілітація. Відновлення фізичного стану потребує тривалого часу. Після ДТП таких фізичних можливостей вже не має. Обвинувачений телефонував, спілкувався, просив вибачення. Вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі, разом з тим наполягає на позбавленні права керування транспортними засобами.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, провів судовий розгляд із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що за згодою учасників судового провадження розгляд справи здійснювався за ч.3 ст.349 КПК України, матеріали кримінального провадження не досліджувалися. Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.86 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження. При призначенні покарання обвинуваченому слід врахувати, що раніше обвинувачений вже вчиняв подібне правопорушення, однак в силу амністії, був звільнений від кримінальної відповідальності. Також обвинувачений порушував Правила дорожнього руху та притягався до адміністративної відповідальності. Враховуючи встановлені обставини у справі, пропонує призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та врахувати, що з 28 вересня 2024 року обвинувачений був затриманий і щодо нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під варто, який 27 грудня 2024 року був змінений на домашній арешт. Також просить вирішити питання про речові докази та стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати за проведення судових експертиз.
Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_5 зазначила, що дана подія, яка мала місце 28 вересня 2024 року для обвинуваченого є трагедією. В той же день обвинуваченого було затримано, однак перебуваючи у слідчому ізоляторі обвинувачений не турбувався про своє здоров`я, в цікавився долею потерпілих осіб. З самого початку обвинувачений фактичних обставин у справі та кваліфікацію дій не оспорював, визнав і визнає свою провину та прийняв рішення щонайшвидше розглянути справу, щоб не обтяжувати та не травмувати потерпілих. Він щиро розкаюється у вчиненому та у підтвердження цього по можливості відшкодував потерпілим певні суми коштів. Поряд з цим, при призначенні покарання обвинуваченому слід врахувати похилий вік обвинуваченого, стан його здоров`я, що має на утриманні хвору дружину та не заперечує щодо позбавлення його права керування, оскільки наміру надалі керувати транспортними засобами обвинувачений не має. Обтяжуючі обставини відсутні. Вважає, що є всі підстави для застосування ст.75 КК України та призначення покарання з випробуванням. Вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого. Цивільні позови вважає співмірними та справедливими.
Відповідно до вимог статей 50,65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання та особу винного.
Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; відповідно до ч.2 - кримінальне правопорушення вчинено особою похилого віку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Застосування примусового лікування обвинувачений ОСОБА_4 не потребує, що підтверджується довідки Департаменту охорони здоров`я Кременчуцької міської ради (т.7 а.с.178).
Відповідно до досудової доповіді уповноваженого органу пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, в том числі для окремих осіб оцінюється як низький. Дослідження інформації, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , за місцем його проживання, роботи, умов життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства (т.2 а.с179-186).
При призначенні покарання, суд виходить із встановленої статтею 50 КК України його мети, спрямованої на виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є необережним, але тяжким злочином, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, особу винного, який раніше не судимий (т.7 а.с.173), є пенсіонером та має міцні соціальні зв`язки, проживає з хворою дружиною (т.1 а.с.90-93; т.7 а.с.179,180), по місцю роботи характеризується позитивно, є пенсіонером (т.1 а.с.91, т.7 а.с.181), враховується думка потерпілих, які вважають за можливе призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі.
Суд дійшов висновку про призначення покарання необхідного, достатнього для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України ближче до нижчої межі.
Санкція ч. 2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 вказав, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має водійський стаж з 1985 року, на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_17 . Також встановлено, що раніше допускав аналогічне правопорушення та постановою Автозаводського районного суд м.Кременчук Полтавської області від 12.05.2009 кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України було закрито внаслідок акту амністії (т.7 а.с.173, 176). Також у матеріалах справи наявні відомості про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (т.6 а.с.214,215).
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за доцільне застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Враховуючи встановлені обставини у справі. особу винного, який позитивно характеризується, є пенсіонером та має місці соціальні зв`язки, раніше не судимий, його поведінку до і після вчинення кримінального правопорушення, надав показання в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, не оспорюючи фактичних обставин у справі, що свідчить про його небайдужість до наслідків, що настали та приходить до висновку про звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням.
Потерпілою ОСОБА_6 подано до суду цивільний позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_17 про стягнення моральної шкоди(т.2 а.с.21-25, 26-35).
В обґрунтування позовних вимог потерпіла зазначила, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди її син ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, а ОСОБА_7 та ОСОБА_13 отримали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Департаментом обслуговування збитків ПрАТ СК «ПЗУ Україна» розглянуто справу №49638 відносно вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та прийнято рішення про виплату їй страхового відшкодування в розмірі 160000 гривень, яке складається з: 48000,0 гривень відшкодування моральної шкоди та 112000,0 гривень відшкодування по втраті годувальника. Дані грошові кошти було перераховано на її банківський рахунок.
Однак, загальний розмір спричиненої моральної шкоди є значно більший. Після повідомлення про смерть сина, вона отримала шок та продовжую болісно переживати втрату рідної людини. Її постійно почали тривожити безсоння.
Заподіяна моральна шкода полягає також у постійних душевних переживаннях, моральних стражданнях, втрачений звичайний спосіб життя, пережила шок та неодноразові стресові ситуації після загибелі єдиної рідної людини.
Син був для неї єдиним рідним, з яким вона могла ділитися своїми позитивними подіями у власному житті та розраховувати на підтримку в складних життєвих ситуаціях.
Смерть сина, заподіяла важку психологічну травму, яка «не загоїться» для неї ніколи. Важкого психологічного болю для завдано і тим, що смерть сина настала без жодного шансу на життя. Їй важко усвідомити та уявляти, кожного разу, коли вона про це згадую.
З урахуванням зазначених обставин, вона зазнала та продовжую зазнавати душевних страждань, доводиться докладати значних зусиль для організації свого життя, постійними думками про смерть рідної людини.
Виходячи з наведеного, принципів справедливості, добросовісності та розумності, заподіяну моральну шкоду оцінює у 1000000 (один мільйон) гривень.
З дня смерті сина внаслідок ДТП, відповідач жодного разу не поспівчував її стражданням та не допоміг матеріально, навіть на елементарні затрати з приводу поховання.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу являється ОСОБА_17 , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, саме він несе відповідальність згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Крім того, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 27.08.2024, обвинувачений, на дату вчинення вищезазначеної ДТП, був працевлаштований у фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 .
Виходячи із наведених норм права, шкода завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Посилаючись на норми Цивільного Кодексу України, правові позиції Верховного Суду України та Верхового Суду, просила стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на її користь 952000 (дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Відповідно до ухвали суду від 04 березня 2025 року цивільний позов ОСОБА_6 до фізичної особи підприємця ОСОБА_17 прийнято до розгляду (т.2 а.с.72).
Згідно відзиву на позовну заяву представник цивільного відповідача-адвокат ОСОБА_11 зазначив, що ФОП ОСОБА_17 визнає той факт, що він як роботодавець та власник транспортних засобів в силу вимог законодавства України повинен нести цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну його працівником при виконанні трудових обов`язків.
Дійсно 27.08.2024 р. наказом № 04-к ОСОБА_4 був прийнятий ФОП ОСОБА_17 на роботу водія автотранспортних засобів з 28.08.2024.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_17 .
Разом з тим, на момент вчинення ДТП відповідальність водія транспортних засобів «сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 » та «напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 » була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) відповідно до Полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно № ЕР.223133916 від 30.08.2024 та № ЕР.223149106 від 30.08.2024 із визначенням ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000, 00 грн. та за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 320 000,00 грн.
Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
До цивільного позову ОСОБА_6 додано лист страховика від 14.01.2025 року про те, що страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн, що складається із 48 000,00 відшкодування моральної шкоди, 112 000,00 грн відшкодування по втраті годувальника було перераховано позивачу на реквізити, вказані нею в заяві на виплату.
Разом з тим, вказана ДТП трапилася 28 вересня 2024 року за участю двох застрахованих транспортних засобів- сідлового тягача DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа-цистерни HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать відповідачу. Як було вказано вище цивільна відповідальність власника цих транспортних засобів була застрахована відповідно до двох окремих Полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
Тому відповідач вважає, що відповідальність страховика повинна мати місце не за одним Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а за двома Полісам обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки водій ОСОБА_4 28 вересня 2024 року скоїв ДТП, керуючи двома транспортними засобами - технічно справним спеціалізованим сідловим тягачем «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною «HENDRICKS TS34», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, зазначає, що ФОП ОСОБА_17 глибоко сумує з приводу загибелі внаслідок ДТП за участю належних йому транспортних засобів ОСОБА_12 та висловлює щире співчуття всім родичам, близьким та знайомим загиблого. Така трагічна смерть ОСОБА_12 настала не з вини безпосередньо ОСОБА_17 , однак він несе всю відповідальність за ту шкоду, яка настала внаслідок ДТП за участю його транспортних засобів.
Згідно цивільного позову ОСОБА_6 розмір заподіяної моральної шкоди визначено в сумі 952 000,00 гривень, який достатніми доказами не обґрунтований.
Посилаючись на норми Цивільним кодексом України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування» та правові позиції Верховного Суду, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, відповідач враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково в сумі 50 000,00 гривень (т.2 а.с.95,110-120).
Під час судового розгляду справи потерпіла ОСОБА_6 та її представник -адвокат ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позові. Представник позивача доповнив, що посилання представника цивільного відповідача на те, що відповідальність страховика повинна мати місце не за одним Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а за двома є помилковим та не відповідає ч.6 ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Визначений позивачем розмір є співмірним заподіяній моральній шкоді. Просили позов задовольнити
Під час судового розгляду представник цивільного відповідача-адвокат ОСОБА_18 , посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просив позов ОСОБА_6 задовольнити частково на суму 50 тис.гривень.
Потерпілим ОСОБА_13 подано до суду цивільний позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_17 про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог потерпілий зазначив, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, є належні, допустимі і достовірні та у взаємному зв`язку свідчать про їх достатність стверджувати, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , які полягали в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, внаслідок чого йому було, завдано тілесні ушкодження, які за своєю класифікацією відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, та завдав йому значної майнової шкоди, яка полягала у витратах на лікування і полягає в подальшому у ряді реабілітацій, які необхідно пройти для відновлення частково свого стану здоров`я, оскільки відновити здоров`я до стану, який був до моменту ДТП уже не стає можливим.
Протиправними діями ОСОБА_4 йому було завдано ряд тілесних ушкоджень, зокрема: ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом лівої лонної, сідничної, клубової, крижової кісток без порушення тазового кільця. Перелом поперечних відростків L2-L3 хребців зліва. Забійно-рвана рана лівого передпліччя. Осаднені рани: лівої скроневої ділянки, лівої половини грудної клітини, лівого колінного суглобу, лівої стопи. Наведене підтверджується виписними епікризами та довідками ВЛК.
Отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вищевказані тілесні ушкодження в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі виникнення та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Наявність вищевказаних тілесних ушкоджень підтверджується Висновком судово-медичної експертизи, наявний в матеріалах справи.
З даними тілесними ушкодженнями він був госпіталізований до КНП «Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». В подальшому проходив лікування в КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР. В результаті отриманих тілесних ушкоджень довелося проходити довготривале лікування, підтверджень всіх понесених витрат зберегти не вдалося, сума зібраних чеків є значно меншою фактично понесених витрат, оскільки більшість платежів проводилися не через касовий апарат.
Наразі лікування здійснюється у напрямку відновлення критично важливих для життя функцій організму, а такі ушкодження, як функціональна реабілітація колінних та ліктьового суглобів буде здійснюватися вже потім, тому витрати на лікування та розмір фактичної матеріальної шкоди заподіяної здоров`ю буде збільшуватися.
Оскільки, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія ТЗ спеціалізованого сідлового тягача DAF ХF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною HENDRIKS ТS34, реєстраційний номер НОМЕР_5 була застрахована на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності, матеріальна шкода, завдана вищевказаним ДТП, яка полягає у відшкодуванні витрат на лікування, буде спрямовано відповідне звернення із заявою до страхової компанії ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
На момент вищевказаного ДТП обвинувачений ОСОБА_4 працював водієм автотранспортних засобів у ФОП ОСОБА_17 , згідно Наказу № 04-К від 27 серпня 2024 року, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_6 , виданою на ім`я ОСОБА_4 19 червня 1978 року.
Оскільки шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки з вини особи, яка, виконуючи трудові обов`язки, на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом, що перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки.
З приводу даної події, він був вимушений проходити лікування, приймати заспокійливі ліки. Впродовж всього періоду лікування почувався незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов. Наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, тривоги.
В нього були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.
Дотепер продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних головних болів, болі тіла, верхніх та нижніх кінцівок тощо. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, завжди переслідують одні і ті ж думки, що будь-якого моменту може стати потерпілим), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
Крім того, він перебуває у званні - сержант військової служби за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03 грудня 2015 року по теперішній час. Був відряджений до особливого розпорядження для виконання обов`язків та виконання бойових (спеціальних) завдань із забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, посилення охорони державного кордону України, участі в захисті державного суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Він перебуває у шлюбі з ОСОБА_19 на утриманні має двоє малолітніх синів: ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тривала непрацездатність унеможливлює фінансове та матеріальне забезпечення сім`ї, викликає напругу та непорозуміння у спілкуванні з рідними.
Враховуючи наведене, заподіяну моральну шкоду оцінює у розмірі 250 000 гривень.
Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, правові позиції Верховного Суду, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду вчиненням кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.286 КК України в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень (т.1 а.с.193-200).
Відповідно до ухвали суду від 04 березня 2025 року цивільний позов прийнято до розгляду, ОСОБА_13 визнано цивільним позивачем, а фізичну особу-підприємця ОСОБА_17 визнано цивільним відповідачем (т.2 а.с.70).
Згідно відзиву на позовну заяву представник цивільного відповідача-адвокат ОСОБА_11 зазначив, що ФОП ОСОБА_17 визнає той факт, що він як роботодавець та власник транспортних засобів в силу вимог законодавства України повинен нести цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну його працівником при виконанні трудових обов`язків.
Дійсно 27.08.2024 р. наказом № 04-к ОСОБА_4 був прийнятий ФОП ОСОБА_17 на роботу водія автотранспортних засобів з 28.08.2024.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_17 ..
Разом з тим, на момент вчинення ДТП відповідальність водія транспортних засобів «сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 » та «напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 » була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) відповідно до Полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно № ЕР.223133916 від 30.08.2024 та № ЕР.223149106 від 30.08.2024 із визначенням ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000, 00 грн. та за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 320 000,00 грн.
Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
Відповідач вважає, що відповідальність страховика повинна мати місце не за одним Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а за двома Полісам обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки водій ОСОБА_4 28 вересня 2024 року скоїв ДТП, керуючи двома транспортними засобами - технічно справним спеціалізованим сідловим тягачем «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною «HENDRICKS TS34», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Отже страховик, в даному випадку ПрАТ СК «ПЗУ Україна» , зобов`язаний сплатити позивачу відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок настання ДТП і за другим Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки за кожним полісом ОСЦПВ розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000,00 грн, то сумарна виплата страхового відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди може становити 32 000,00 грн ((320000+320000)х5%).
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, зазначається, що ФОП ОСОБА_17 глибоко сумує з приводу заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого ОСОБА_13 і бажає йому швидкого видужання .
Таке заподіяння шкоди здоров`ю потерпілому настало не з вини безпосередньо ОСОБА_17 , однак він несе всю відповідальність за ту шкоду, яка настала внаслідок ДТП за участю його транспортних засобів.
Згідно цивільного позову ОСОБА_13 розмір заподіяної моральної шкоди нею визначено в сумі 250 000,00 гривень, який достатніми доказами не обґрунтований.
Посилаючись на норми Цивільним кодексом України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування» та правові позиції Верховного Суду, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, відповідач враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково в сумі 25 000,00 гривень (т.2 а.с.95,121-131).
Під час судового розгляду справи представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 позов ОСОБА_13 підтримав та доповнив, що на даний час потерпілий ОСОБА_13 звертався до страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування та отримав відповідь, що у потерпілого відсутні матеріальні збитки щодо лікування, рішення по виплаті моральної шкоди не може бкти прийняте. Вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є співмірним заподіяній шкоді, тому просили позов задовольнити.
Під час судового розгляду представник цивільного відповідача-адвокат ОСОБА_18 , посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просив позов ОСОБА_13 задовольнити частково на суму 25 тисяч гривень.
Потерпілим ОСОБА_7 подано до суду цивільний позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_17 про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог потерпілий зазначив, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, є належні, допустимі і достовірні та у взаємному зв`язку свідчать про їх достатність стверджувати, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , які полягали в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, внаслідок чого йому було завдано тілесні ушкодження, які за своєю класифікацією відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, та завдав значної майнової шкоди, яка полягала у витратах на лікування і полягає в подальшому у ряді реабілітацій, які необхідно пройти для відновлення частково свого стану здоров`я, оскільки відновити здоров`я до стану, який був до моменту ДТГІ уже не стає можливим.
Протиправними діями ОСОБА_4 йому було завдано ряд тілесних ушкоджень, зокрема: перелом верхньої щелепи по Ле-ФОР II (тип 2), без зміщення відламків і прикусу ускладнений гемосинусом лівої верхньощелепної пазухи, закритий перелом кісток носа зі зміщенням уламків, забійні рвані рани лобної ділянки, лівої щоки, гематоми повік лівого ока, посттравматичний кон`юктивіт лівого ока; закритий багатоуламковий перелом середніх третин обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням, уламковий перелом тіла лівої лопатки зі зміщенням, перелом основної фаланги 4-го пальця лівої кисті, забійні рани лівої кисті, гематоми в ділянці лівого плеча, садна в ділянці лівого плеча, передпліччя та кисті; закритий перелом 2-ї п`ястної кістки без зміщення, крайовий перелом основи нігтьової фаланги 5-го пальця лівої ступні без зміщення, пошкодження медіальної головки чотирьохголового м`язу правого стегна, розрив передньої малої гомілково-таранної зв`язки, лівого гомілково-ступневого суглобу.
Це підтверджується певними відміченими клініко-об`єктивними даними, результатами вивчення проведених додаткових інструментальних методів обстеження (серії рентгензнімків кісток кінцівок, тощо) та наданою відповідною медичною допомогою (16 жовтня 2024 року). Операція: Відкрита репозиція та МОС закритого перелому лівої променевої кістки LСР - конструкцію. Відкрита репозиція та МОС перелому лівої ліктьової кістки, тощо), котрі відображені у наданих медичних картах стаціонарного хворого. Отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вищевказані тілесні ушкодження в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі виникнення та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Наявність вищевказаних тілесних ушкоджень підтверджується Висновком експерта № 933, наявний в матеріалах справи.
З даними тілесними ушкодженнями він був госпіталізований до КНП «Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», лікарями робилося хірургічне втручання, з подальшим проходженням лікування.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень йому довелося проходити довготривале лікування, підтверджень всіх понесених витрат зберегти не вдалося, сума зібраних чеків є значно меншою фактично понесених, оскільки більшість платежів проводилися не через касовий апарат.
Наразі лікування здійснюється у напрямку відновлення критично важливих для життя функцій організму, а такі ушкодження, як функціональна реабілітація колінних та ліктьового суглобів буде здійснюватися вже потім, тому витрати на лікування та розмір фактичної матеріальної шкоди заподіяної моєму здоров`ю буде збільшуватися.
Окрім фізичної та майнової шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого також завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я.
З приводу даної події був вимушений проходити лікування, приймати заспокійливі ліки. Впродовж всього періоду лікування почувався незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов. Наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, тривоги.
В нього були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізацїї. Дотепер продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних головних болів, болі тіла, верхніх та нижніх кінцівок тощо.
Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, завжди переслідують одні і ті ж думки, що будь-якого моменту можу стати потерпілим), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
На момент ДТП він перебував у званні - старший лейтенант поліції із 10.06.2022 по теперішній час перебуває на основному місці роботи на посаді інспектора-кінолога з пошуку вибухових речовин та зброї кінологічного центру Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30.07.2024 № 1443 був відряджений з 01.08.2024 до особливого розпорядження для виконання обов`язків на посадах у ротах зведеного стрілецького полку поліції при Департаменті патрульної поліції «Хижак-3», у складі оперативно-тактичного угрупування «Волинь», та виконання бойових (спеціальних) завдань із забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, посилення охорони державного кордону України, участі згідно із законодавством України органів та підрозділів поліції в захисті державного суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Крім того, він перебуває у шлюбі з ОСОБА_22 , на утриманні маю неповнолітню дитину ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тривала непрацездатність унеможливлює фінансове та матеріальне забезпечення сім`ї, що викликає напругу та непорозуміння у спілкуванні з рідними.
Враховуючи наведене, заподіяну моральну шкоду оцінює у розмірі 250 000 гривень.
Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, правові позиції Верховного Суду, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду вчиненням кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.286 КК України в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень (т.1 а.с.221-228).
Відповідно до ухвали суду від 04 березня 2025 року цивільний позов прийнято до розгляду, ОСОБА_7 визнано цивільним позивачем, а фізичну особу-підприємця ОСОБА_17 визнано цивільним відповідачем (т.2 а.с.71).
Згідно відзиву на позовну заяву представник цивільного відповідача-адвокат ОСОБА_11 зазначив, що ФОП ОСОБА_17 визнає той факт, що він як роботодавець та власник транспортних засобів в силу вимог законодавства України повинен нести цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну його працівником при виконанні трудових обов`язків.
Дійсно 27.08.2024 р. наказом № 04-к ОСОБА_4 був прийнятий ФОП ОСОБА_17 на роботу водія автотранспортних засобів з 28.08.2024.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_17 ..
Разом з тим, на момент вчинення ДТП відповідальність водія транспортних засобів «сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 » та «напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 » була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) відповідно до Полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно № ЕР.223133916 від 30.08.2024 та № ЕР.223149106 від 30.08.2024 із визначенням ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000, 00 грн. та за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 320 000,00 грн.
Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
Відповідач вважає, що відповідальність страховика повинна мати місце не за одним Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а за двома Полісам обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки водій ОСОБА_4 28 вересня 2024 року скоїв ДТП, керуючи двома транспортними засобами - технічно справним спеціалізованим сідловим тягачем «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною «HENDRICKS TS34», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Отже страховик, в даному випадку ПрАТ СК «ПЗУ Україна», зобов`язаний сплатити позивачу відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок настання ДТП і за другим Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки за кожним полісом ОСЦПВ розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000,00 грн, то сумарна виплата страхового відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди може становити 32 000,00 грн ((320000+320000)х5%).
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, зазначається, що ФОП ОСОБА_17 глибоко сумує з приводу заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого ОСОБА_7 і бажає йому швидкого видужання .
Таке заподіяння шкоди здоров`ю потерпілому настало не з вини безпосередньо ОСОБА_17 , однак він несе всю відповідальність за ту шкоду, яка настала внаслідок ДТП за участю його транспортних засобів.
Згідно цивільного позову ОСОБА_7 розмір заподіяної моральної шкоди визначено в сумі 250 000,00 гривень, який достатніми доказами не обґрунтований.
Посилаючись на норми Цивільним кодексом України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування» та правові позиції Верховного Суду, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, відповідач враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково в сумі 25 000,00 гривень (т.2 а.с.95,121-131).
Під час судового розгляду справи потерпілий ОСОБА_7 та його представник -адвокат ОСОБА_10 цивільний позов підтримали посилаючись на обставини, викладені у ньому та доповнили, що потерпілий звертався до страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування та отримав відповідь, що йому буде виплачено страхове відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди. Разом з тим, неправомірними діями потерпілому заподіяно моральної шкоди, розмір якої є співмірним заподіяній шкоді, тому просили позов задовольнити.
Під час судового розгляду представник цивільного відповідача-адвокат ОСОБА_18 , посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просив позов ОСОБА_7 задовольнити частково на суму 25 тисяч гривень.
11 лютого 2025 року ОСОБА_24 діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_25 подала до суду цивільний позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_17 про стягнення моральної шкоди (т.1 а.с. 156-165,166-186).
Позовні вимоги ОСОБА_24 , крім іншого зазначає, що смерть ОСОБА_12 настала від отриманих травм, між смертю та заподіяними ушкодженнями є причинний зв`язок. ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на працівника Національної поліції України ОСОБА_12 при належному виконанні вимог Правил дорожнього руху.
Відтак, ФОП ОСОБА_17 , з яким обвинувачений перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_12 був батьком ОСОБА_25 , інтереси якого представляє, законний представник, мати, ОСОБА_24 , що дає право вимагати відшкодування шкоди, завданої внаслідок його смерті на користь дитини.
В результаті вчиненого кримінального правопорушення сину загиблого завдано моральної шкоди, які полягають в тому, що у зв`язку із смертю батька його життя кардинально змінилося, він постійно переживає за своє майбутнє, яким чином увійде в доросле життя без підтримки та допомоги батька. Дитина загиблого, має невпинний біль, що залишився сиротою. Він позбавлений можливості спілкуватися з батьком, проводити з ним час, отримувати від нього поради.
Розмір завданої моральної шкоди останні визначила у сумі 1000 000,00 (один мільйон) гривень. Оскільки, частину моральної шкоди забезпечено страховою виплатою ПрАТ СК «ПЗУ Україна», а саме 48 000 гривень то різниця буде становити 952 000 (дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.
Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Коституцію України, правові позиції Верховного Суду, просила стягнути з ФОП ОСОБА_17 на користь ОСОБА_24 , як законного представника ОСОБА_25 952 000 (дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі) гривень моральної шкоди (т.1 а.с.156-165).
Відповідно до ухвали суду від 04 березня 2025 року, цивільний позов прийнято до розгляду, ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в особі законного представника ОСОБА_24 , визнано потерпілим у кримінальному провадженні, залучено ОСОБА_24 до участі у даному кримінальному провадженні представником неповнолітнього потерпілого. ОСОБА_24 визнати цивільним позивачем, а ФОП ОСОБА_17 - цивільним відповідачем (т.2 а.с.66-67).
Згідно відзиву на позовну заяву представник цивільного відповідача-адвокат ОСОБА_11 зазначив, що на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
До цивільного позову ОСОБА_24 додано Свідоцтво про народження ОСОБА_25 , відповідно до якого ОСОБА_12 є батьком ОСОБА_25 , а ОСОБА_24 є мамою потерпілого ОСОБА_25 .
Отже, син загиблого внаслідок ДТП, що мала місце 28 вересня 2024 року, є потерпілим в даному кримінальному провадженні. І саме ОСОБА_25 може бути цивільним позивачем у справі, а не його мама ОСОБА_24 .
ОСОБА_24 як законний представник свого неповнолітнього сина може лише пред`явити цивільний позов на захист його інтересів, однак при цьому вона не набуває процесуального статусу цивільного позивача, а лише набуває статусу законного представника цивільного позивача.
Належним же цивільним позивачем в даному кримінальному провадженні може бути неповнолітній син загиблого ОСОБА_12 - ОСОБА_25 . Нормами КПК України та ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Отже, не підлягає судовому захисту похідний інтерес цивільного позивача ОСОБА_24 у захисті порушеного права іншої особи (в даному разі потерпілого неповнолітнього сина ОСОБА_25 ), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Такий захист за участі ОСОБА_24 можливий лише за умови здійснення нею процесуального представництва потерпілого неповнолітнього сина.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_24 пред`явила цивільний позов до ФОП ОСОБА_17 про стягнення 952 000 (дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі) гривень моральної шкоди.
ФОП ОСОБА_17 визнає той факт, що він як роботодавець та власник транспортних засобів в силу вимог законодавства України повинен нести цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну його працівником при виконанні трудових обов`язків.
Дійсно, 27.08.2024 р. наказом № 04-к ОСОБА_4 був прийнятий ФОП ОСОБА_17 на роботу водія автотранспортних засобів з 28.08.2024.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_17 .
Разом з тим, на момент вчинення ДТП відповідальність водія транспортних засобів «сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 » та «напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 » була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (04053 м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) відповідно до Полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно № ЕР.223133916 від 30.08.2024 та № ЕР.223149106 від 30.08.2024 із визначенням ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000, 00 грн. та за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 320 000,00 грн.
Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
До цивільного позову ОСОБА_24 додано лист страховика від 14.01.2025 року про те, що страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн, що складається із 48000,00 відшкодування моральної шкоди, 112000,00 грн відшкодування по втраті годувальника було перераховано позивачу на реквізити, вказані нею в заяві на виплату.
Відповідач вважає, що відповідальність страховика повинна мати місце не за одним Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а за двома Полісам обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки водій ОСОБА_4 28 вересня 2024 року скоїв ДТП, керуючи двома транспортними засобами - технічно справним спеціалізованим сідловим тягачем «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом-цистерною «HENDRICKS TS34», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Отже страховик, в даному випадку ПрАТ СК «ПЗУ Україна», зобов`язаний сплатити позивачу відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок настання ДТП і за другим Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки за кожним полісом ОСЦПВ розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000,00 грн, то сумарна виплата страхового відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди може становити 32 000,00 грн ((320000+320000)х5%).
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
ФОП ОСОБА_17 глибоко сумує з приводу загибелі внаслідок ДТП з участю належних йому транспортних засобів ОСОБА_12 та висловлює щире співчуття всім родичам, знайомим загиблого.
Трагічна смерть ОСОБА_12 настала не з вини безпосередньо ОСОБА_17 , однак він несе всю відповідальність за ту шкоду, яка настала внаслідок ДТП за участю його транспортних засобів.
Як вбачається з цивільного позову ОСОБА_24 розмір заподіяної моральної шкоди нею визначено в сумі 952 000,00 гривень, який достатніми доказами не обґрунтований.
Оскільки фактично внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 28.09.2024, настала смерть ОСОБА_12 , потерпілому , неповнолітньому сину загиблого, було завдано моральної шкоди , та враховуючи обставини заподіяння шкоди, глибину моральних страждань дитини через втрату батька , а також виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості відповідач вважає можливим сплатити на відшкодування завданої внаслідок загибелі ОСОБА_12 під час ДТП моральної шкоди в розмірі 50 000,00 гривень з врахуванням вже виплаченого страхового відшкодування та того страхового відшкодування моральної шкоди, яке додатково ще має бути виплачено страховиком .
Таким чином, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, відповідач враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, в сумі 50 000,00 грн в разі, якби цивільним позивачем виступав саме неповнолітній ОСОБА_25 , а не його мама ОСОБА_24 .
Посилаючись на норми Цивільним кодексом України, правові позиції Верховного Суду, ФОП ОСОБА_17 вважає, що оскільки цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в кримінальному провадженні до нього пред`явила ОСОБА_24 , яка не є потерпілою в цьому кримінальному провадженні, і суд визнав її цивільним позивачем, тому в задоволенні такого цивільного позову слід відмовити (т.2 а.с.95,132-143).
В судове засідання законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_25 - ОСОБА_24 не з`явилася. 18.02.2025 та 18.03.2025 через систему «Електронний суд» адвокат ОСОБА_26 надіслав клопотання, у якому вказав, що цивільний позивач немає можливості брати участі в судовому засіданні у зв`язку з перебуванням за межами України. Просив судове засідання проводити без участі цивільного позивача та її представника, позовні вимоги задовольнити повністю (т.2 а.с.6-17, 148-150).
Під час судового розгляду представник цивільного відповідача-адвокат ОСОБА_18 , посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просив позов ОСОБА_24 залишити без задоволення.
При вирішенні цивільних позовів потерпілих про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
В силу вимог ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно положень ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц суд зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув ОСОБА_12 та отримали тілесні ушкодження ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , мала місце з вини обвинуваченого ОСОБА_4 , який перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_17 .
Також матеріали справи містять належні докази, які підтверджують, що керований ОСОБА_4 сідловий тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричеп-цистерна HENDRICKS TS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 належать ОСОБА_17 , жителю АДРЕСА_2 .
Також, наявні докази у підтвердження того, що загиблий ОСОБА_12 є сином потерпілої ОСОБА_6 та батьком неповнолітнього потерпілого ОСОБА_25 ..
Суд вважає, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, потерпіла ОСОБА_6 та неповнолітній потерпілий ОСОБА_25 зазнали душевних страждань у зв`язку зі смертю сина та батька, а втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Позивачі позбавлені можливості матеріальної та моральної підтримки сина та батька в подальшому своєму житті, а відновити попередній стан життя позивачів неможливо.
Також суд погоджується, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_7 заподіяна моральна шкода, оскільки вони під час виконання свого службового обов`язку та бойового завдання отримали тілесні ушкодження, тривалий час лікувалися та продовжують лікуватися, що викликало тривалу непрацездатність, призвело до моральних та душевних страждань, порушено життєві та трудові плани, створено моральний, побутовий та психологічний дискомфорт, відновлення якого потребувало певного часу.
Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), з урахуванням характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням у кожному конкретному випадку інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Потерпіла ОСОБА_6 розмір заподіяної моральної шкоди оцінила 952000,00 гривень.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що визначений потерпілими розмір моральної шкоди є явно завищеним. З урахуванням обставин справи таку шкоду суд оцінює у розмірі 652000,00 гривень, яка підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки.
Потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_7 розмір заподіяної моральної шкоди оцінили по 250000,00 гривень кожен.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що визначений потерпілими розмір моральної шкоди є явно завищеним. З урахуванням обставин справи таку шкоду суд оцінює у розмірі 200000,00 гривень щодо кожного потерпілого та яка підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки.
Позивач ОСОБА_24 , діючи в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_24 , розмір заподіяної моральної шкоди оцінили у розмірі 952000,00 гривень, яку просила стягнути на її користь.
Суд погоджується з доводами представника цивільного відповідача, що вимоги ОСОБА_24 не підлягають задоволенню з огляду на те, що остання не є належним цивільним позивачем по справі.
У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі №607/14378/21 провадження № 61-5246св22 суд вказав:
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Водночас не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.
У пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».
Після отримання відзиву на позовну заяву та до завершення розгляду справи позивач ОСОБА_24 не змінила своїх позовних вимог та, діючи в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_25 , який визнаний потерпілим у цій справі, не просила стягнути заподіяну моральну шкоду на користь сина. За вказаних обставин, відсутні підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_17 на користь ОСОБА_24 моральну шкоду, яка заподіяна неповнолітньому потерпілому ОСОБА_25 , що не позбавляє можливості звернутися до суду з таким позовом в цивільному порядку.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди встановлено в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на час звернення до суду - 3028 грн.).
При зверненні до суду потерпіла ОСОБА_6 мала сплатити судовий збір у розмірі (952000,00*1,5%=14280,00) 14280,47 гривень.
При зверненні до суду потерпілий ОСОБА_13 мав сплатити судовий збір у розмірі (250000,00*1,5%=3750) 3750,00 гривень.
При зверненні до суду потерпілий ОСОБА_7 мав сплатити судовий збір у розмірі (250000,00*1,5%=3750) 3750,00 гривень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, позивачі звільнені від сплати судового збору. Тому, витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог та стягує з нього 15780,37 гривень, в тому числі : за позовом ОСОБА_6 - 9780,37 гривень (14280.47*68,49%), оскільки позовні вимоги задоволені судом на 68,49 відсотків; за позовом ОСОБА_13 - 3000,00 гривень (3750.00 *80%), оскільки позовні вимоги задоволені судом на 80 відсотків; за позовом ОСОБА_7 - 3000,00 гривень (3750.00 *80%), оскільки позовні вимоги задоволені судом на 80 відсотків.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати за залучення експертів у розмірі 27060,60 гривень, суд покладає на обвинуваченого.
Заходи забезпечення кримінального провадження - арешт майна, підлягають скасуванню.
Під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовувався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Під час судового розгляду до обвинуваченого застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період з 22 години до 06 години наступної доби, з покладенням на обвинуваченого декількох обов`язків.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст.127-129, 368, 373-374,395 КПК України, суд ,
у х в а л и в:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 27060,60 (двадцять сім тисяч шістдесят гривень 60 копійок (т.7 а.с.25,41,48,67,167).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 ) моральну шкоду завдану смертю сина в розмірі 652000 (шістсот п`ятдесят дві тисячі) гривень.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 ) моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_10 ) моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_24 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 про стягнення моральної шкоди в розмірі 952000,00 гривень, відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір у розмірі 15780,37 (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 37 копійок).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити домашній арешт у період з 22 години до 06 години наступної доби, з покладенням обов`язків, визначених ухвалою суду від 02.04.2025, але не довше як 60 днів.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2024 року (т.4 а.с.151-152).
Речові докази:
- автомобіль RENAULT DASTER, реєстраційний номер НОМЕР_11 , який зберігається на території ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області (т.4 а.с.102-103),який відповідно до постанови слідчого від 05.11.2024 передано на відповідальне зберігання під розписку начальнику ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області (т.7 а.с.59-61), повернути ГУНП в Рівненській області ;
- автомобіль TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_12 , який зберігається на території ДП «Ліси України» філії «Рокитнівське лісове господарство» за адресою: с.Остки, вул.Незалежності,11, Сарненського району Рівненської області (т.4 а.с.105-106), який відповідно до постанови слідчого від 07.01.2025 передано на зберігання під розписку власниці ОСОБА_27 (т.7 а.с.81-83),залишити останній;
-спеціалізованим сідловим тягачем «DAF ХF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_13 , який переданий на відповідальне зберігання на територію Філії Рокитнівське лісове господарство «ДП Ліси України», та спеціалізований напівпричеп-цистерна «HENDRICKS TS34», реєстраційний номер ВІ0133XF, повернути власнику;
-тахограф VDO, серійний номер А2С86002700, який знаходиться в сейф-пакеті «Національна поліція України Головне слідче управління» 4454097, який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області (т.4 а.с.107-108), повернути власнику;
- медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом від 20.12.2023 серії 12 ЯЯУ №172246, видану ПП «Мед-проф», посвідчення водія НОМЕР_14 видане на ім`я ОСОБА_4 та свідоцтво ДОПНВ НОМЕР_15 видане на ім`я ОСОБА_4 , які знаходяться в сейф-пакеті «Національна поліція України» RIC2241017, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження (т.4 а.с.109-110), повернути обвинуваченому ОСОБА_28 ;
- 3 (три) карти пам`яті (додаток до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 ), micro SD, об`ємом 16 Gb, об`ємом 8 Gb, об`ємом 32 Gb, які знаходяться в спеціальних пакетах НПУ СRІ 1169927, СRІ 1174188, СRІ 1174187, залишити при матеріалах судової справи;
- 4 (чотири) паперові стрічки із цифрового тахографа D-78052 VS-Villingen Тур 1381.2051109002 №0002966592, з записом руху спеціалізованого сідлового тягача «DAF» XF 105/460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які знаходяться в сейф-пакеті «НПУ» CRI 1169892, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження (т.5 а.с.39-41), залишити при матеріалах судової справи;
- картка водія НОМЕР_16 на ім`я ОСОБА_4 , яка знаходиться в сейф-пакеті «НПУ» СRІ 1169893, яка знаходиться при матеріалах кримінального провадження (т.5 а.с.39-41), повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;
- 1 (один) оптичний диск DVD-R диск Вх.22494 14739/з/КТ, який знаходиться в сейф-пакеті «НПУ» СRІ 1169936 (т.5 а.с.78-79), залишити при матеріалах судової справи ;
- оптичний диск DVD+R 4.7 Gb 16х 120Міn з файлом з назвою «ехроrt-ухbsі», який знаходиться в сейф-пакеті «НПУ» СRІ 1169891 (т.5 а.с.182-183), залишити при матеріалах судової справи;
- медична карта амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_4 , яка передана з матеріалами кримінального провадження, повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ..
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
