УХВАЛА
07 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4017/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
прокурора - Косенка Д.В.
представників учасників справи:
Міністерства оборони України - Марціс Б.С.,
Військової частини НОМЕР_1 - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгеоцентр Сервіс" - Єркін М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025
у справі за позовом Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі:
1) Міністерства оборони України,
2) Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгеоцентр Сервіс" (далі - ТОВ "Київгеоцентр Сервіс")
про визнання недійсним договору в частині та стягнення 94 832,00 грн,
СУТЬ СПОРУ
1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання, чи може прокурор звертатися до суду в інтересах держави в особі військової частини з позовом про оскарження пункту договору в частині включення до ціни правочину суми ПДВ.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
2. 11.11.2022 ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти №81 (без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі відповідно до п.13.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування") (далі - Договір), за умовами якого:
- ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" зобов`язалося поставити товар (код товару згідно з Державним класифікатором ДК 021:2015, код послуг 35000000-4 "Охоронне, протипожежне, поліцейське та оборонне обладнання"), номенклатура, асортимент та кількість якого зазначена в специфікації (додаток №1 до договору), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах цього правочину;
- постачання товару здійснюється протягом 5-ти днів після отримання постачальником письмового повідомлення про готовність покупця прийняти й оплатити товар, одержувачем якого є ВЧ НОМЕР_1 для ВЧ НОМЕР_2 (пункти 2.1, 2.2);
- загальна сума договору та ціна за одиницю товару зазначаються в специфікації (додаток №1 до договору) і становить 568 992,00 грн з ПДВ; у випадку перевищення ціни договору, сума перевищення оплаті не підлягає (п.4.1).
3. Специфікацією (додаток №1 до договору) сторони погодили асортимент, кількість та вартість обумовленого договором товару, а саме: тепловізор Cyclops 325 (348х288, VOх, 1500 м) у кількості 7 штук, загальною вартістю 344 155,00 грн (без ПДВ); тепловізійний приціл Konus Flame-R у кількості 3 штуки, загальною вартістю 130 005,00 грн (без ПДВ); загальна вартість товару склала 568 992,00 грн з ПДВ.
4. ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" на виконання умов Договору поставило, а ВЧ НОМЕР_1 прийняла без жодних заперечень та зауважень товар на загальну суму 568 992,00 грн з ПДВ.
5. На виконання умов договору ВЧ НОМЕР_1 перерахувала на рахунок ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" грошові кошти в розмірі 568 992,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2022 №95.
6. 23.03.2023 ВЧ НОМЕР_1 звернулася до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" з листом вих. №1664/1/4/412 та претензією від 30.01.2024 №1 (вих. №1664/115/262) про повернення безпідставно сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у загальному розмірі 94 832,00 грн. Однак, вказані лист та претензія залишені ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" без відповіді й задоволення.
Короткий зміст позовних вимог
7. 29.03.2024 заступник керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" про визнання недійсним п.4.1 Договору щодо включення до ціни вказаного правочину суми ПДВ. Крім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача на ВЧ НОМЕР_1 сплачену останнім суму ПДВ за Договором у розмірі 94 832,00 грн.
8. Позовні вимоги мотивовані тим, що продавець до ціни Договору безпідставно включив ПДВ у розмірі 94 832,00 грн, умова договору про ціну підлягала визнанню в судовому порядку недійсною та, як наслідок, повернення покупцю на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутих коштів.
9. Прокурор, посилаючись на те, що ВЧ НОМЕР_1 як сторона договору та Міністерство оборони України, на яке покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів військових частин, не вжили достатніх заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, прокурор в інтересах держави звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025:
- позов прокурора в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" про визнання недійсним Договору в частині та стягнення 94 832,00 грн залишив без розгляду;
- у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" про визнання недійсним Договору в частині та стягнення 94 832,00 грн відмовив.
11. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:
- прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб`єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, оскільки ВЧ НОМЕР_1 за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, а не державним органом, як помилково зазначав прокурор у своєму позові та у судових засіданнях; у спірних правовідносинах ця установа діяла як господарюючий суб`єкт, а не як суб`єкт владних повноважень, а тому пред`явлення позову в інтересах останнього є неправомірним і виходить за межі повноважень прокурорського представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду;
- прокурор просив стягнути безпідставно набуті кошти з ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" на користь ВЧ НОМЕР_1 у розмірі 94 832,00 грн; Міністерство оборони України не було стороною оспорюваного правочину та не є розпорядником коштів; прокурор у позові не обґрунтував порушень спірною частиною Договору прав Міністерства оборони України, а також не довів, що позов про стягнення з відповідача на користь ВЧ НОМЕР_1 надлишково сплачених коштів за вказаним правочином зачіпає його інтереси;
- як на час укладання спірного Договору, так і нас час поставки спірного товару ВЧ НОМЕР_1 правові підстави для звільнення цього товару від оподаткування ПДВ були відсутні;
- матеріали справи не містять жодних повідомлень від контролюючого органу про порушення відповідачем або його контрагентом вимог податкового законодавства, у тому числі щодо порядку справляння ПДВ, а також щодо зазначення ним недостовірної інформації у відповідній податковій звітності.
12. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, зокрема, таким:
- суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що товари, які були поставлені, на момент укладення Договору та його виконання, не звільнялись від оподаткування податком на додану вартість і відповідно вимоги про визнання недійсним пункту Договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ задоволенню не підлягають;
- посилання прокурора на таке джерело інформації як словник, не відповідає нормам ст.11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), положення якої не передбачають, що лінгвістичні словники є джерелом законодавства, яким має керуватись суд при розгляді справи.
- прокурор не надав жодних належних та допустимих доказів того, що поставлений відповідачем за Договором товар підпадав під дію абз."і" пп.4 п.32 підрозд.2 розд.ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПКУ); такі докази не були надані і до суду першої інстанції;
- суд першої інстанції правильно встановив, що положення законодавства на час укладання Договору та здійснення відповідної поставки звільнення від оподаткування ПДВ товарів за кодом УКТЗЕД 8525 89 00 90 не передбачали;
- суд першої інстанції за результатом оцінки наданих сторонами доказів дійшов висновку про те, що цілком вірогідним є факт постачання обумовленого Договором товару саме 14.12.2022, а не 11.11.2022 як зазначав прокурор у своєму позові;
- заперечуючи в апеляційній скарзі постачання відповідачем товару на підставі видаткової накладної від 14.12.2022 №81, яка підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками як постачальника, так і покупця, прокурор не надав доказів на спростування факту підписання такої накладної зі сторони покупця та відтиску печатки останнього;
- висновки суду першої інстанції щодо неправомірності пред`явлення позову прокурором в інтересах В/Ч НОМЕР_1 , як самостійного господарюючого суб`єкта, та, відповідно, Міністерства оборони України, враховуючи прохальну частину позовної заяви щодо стягнення коштів виключно на користь ВЧ НОМЕР_1 , які належать вказаній особі як самостійному господарюючому суб`єкту прокурор не спростував, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи скаржника про належне обґрунтування ним у позовній заяві підстав представництва інтересів держави;
- відповідно до Закону, саме податковий орган здійснює перевірку дотримання вимог податкового законодавства та вживає заходи щодо усунення виявленого порушення; відтак правом на позов у цьому випадку наділений саме податковий орган.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
13. 10.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (подана 07.03.2025) на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
14. Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, зокрема, таке:
1) у ході визначення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст.23 Закону "Про прокуратуру", суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, що ставить під сумнів сталість правозастосовчої практики у подібних правовідносинах щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства оборони України та військових частин, як складових Збройних Сил України; лише протягом 2024-2025 років Верховний Суд ухвалив 6 постанов у справах за позовами прокурора, де суб`єктний склад позивачів був Міністерство оборони України та відповідна військова частина (п.1 ч.2 ст.287 ГПК);
2) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання недійсності пункту 4.1 Договору з підстав його невідповідності вимогам абз і) пп.4 п.32 підрозд.2 розд.XX ПКУ (у редакції від 28.10.2022, чинній на момент здійснення правочину) (п.3 ч.2 ст.287 ГПК).
15. Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у касаційній скарзі також зазначає таке:
- суди першої та апеляційної інстанції не надали правової оцінки Довіднику №108/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету станом на 01.06.2022, затвердженому Державною податковою службою України 01.06.2022 (далі - Довідник), де серед переліку пільг за податком на додану вартість міститься пільга під кодом 14060514, яка охоплює операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п.29 ч.1 ст.1 Закону "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях); при цьому, Довідником визначено, що початок дії вищезазначеної податкової пільги - 25.09.2014; термін дії - на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або запровадження воєнного стану;
- Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №826/7208/16 висловився щодо питання щодо класифікації товару згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД); відповідач фактично не довів правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, зокрема, у випадку непроведення жодного експертного дослідження; аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17, від 20.03.2018 у справі №814/978/17 від 03.05.2018 у справі №811/849/17, від 07.08.2018 у справі №808/2133/17;
- прокурор надав суду оригінал видаткової накладної від 11.11.2022 №81, яка є підтвердженням приймання товару ВЧ НОМЕР_1 саме 11.11.2022; в супереч ст.80 ГПК, суд першої інстанції виснував про здійснення поставки відповідачем товару за договором 14.12.2022 на підставі недопустимого доказу (до відзиву на позовну заяву відповідач додав копію видаткової накладної від 14.12.2022 №81, оригінал якої для огляду суду не надавався, яка суперечить видатковій накладній від 11.11.2022 №81, яку в оригіналі досліджено судом);
- надані ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" копії видаткових накладних щодо поставки вказаних товарів для подальшого продажу ВЧ НОМЕР_1 , які надані суду також лише у копіях, є недопустими доказами та не можуть ставитися в основу судового рішення;
- майно, придбане військовою частиною НОМЕР_1 , стає військовим і належить до сфери управління Міністерства оборони України, що вказує на нерозривний зв`язок органу виконавчої влади та військової частини як суб`єкта владних повноважень на місцях відповідно до зони своєї компетенції; характерними рисами суб`єкта владних повноважень є впливовість, авторитет, монополія, фінансування, офіційність, автономність, нормативне регулювання; суб`єкт владних повноважень - це уповноважений носій публічної влади; тобто, ВЧ НОМЕР_1 є суб`єктом адміністративно-правових, господарських та публічних повноважень, а отже бюджетною неприбутковою організацією, підпорядковується Міністерству оборони України, фінансування діяльності якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом; матеріально-технічне забезпечення ВЧ НОМЕР_1 здійснюється головним органом військового управління через в межах коштів передбачених на зазначені цілі;
- саме Міністерство оборони України як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у військових частинах Збройних Сил України, а також ВЧ НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади та суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах;
- під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19); саме Міністерство оборони України та ВЧ НОМЕР_1 визначені позивачами у цій справі та саме вони мали б захищати інтереси держави за вказаних у позовній заяві обставин;
- існує стала практика Верховного Суду щодо розгляду справ, де прокурор як позивачів визначив Міністерство оборони України та відповідну військову частину, якою безпосередньо укладався правочин (постанови від 20.02.2025 у справі №910/15474/23, від 05.12.2024 у справі №910/2557/24, від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, від 18.09.2024 у справі №916/3864/23, від 23.05.2024 у справі №918/587/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23); Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 у справі №910/3169/18, з`ясовуючи підстави для представництва, підтвердив, що звернення прокурора викликано саме захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України та військової частини.
16. 11.04.2025 ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" через систему Електронний суд надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
17. У відзиві ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" вказує, зокрема, таке:
- твердження прокурора, що ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" самостійно визначило підкатегорії УКТ ЗЕД товару, що поставлявся ВЧ, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки визначення підкатегорії УКТ ЗЕД товару було здійснено його імпортером ТОВ "Агрон ЛТД";
- Законом від 28.07.2023 №3287-ІХ "Про внесення змін до п.32 підрозд.2 розд.XX "Перехідні положення" ПКУ щодо особливостей ввезення на митну територію України товарів для потреб безпеки і оборони" (набув чинності 23.08.2023), було доповнено перелік товарів та тимчасово звільнено від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, зокрема: й) тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення; к) далекоміри;
- товар, який був поставлений 14.02.2022 за Договором, було звільнено від оподаткування ПДВ з 23.08.2023;
- прокурор не надав жодного доказу щодо належності товару , який був предметом поставки, до підкатегорії УКТ ЗЕД: групи 90;
- надані відповідачем копії видаткових накладних, складені імпортером товару ТОВ "Агрон ЛТД", є належними і допустимими доказами обставин, до якої категорії УКТ ЗЕД належить товар, що був предметом поставки за договором;
- оскаржувані рішення відповідають позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17, від 20.03.2018 у справі №814/978/17 від 03.05.2018 у справі №811/849/17, від 07.08.2018 у справі №808/2133/17 (класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію);
- жодних доказів порушення відповідачем податкового законодавства (акту та/або рішення податкового органу) прокурор або позивачі не надали;
- у разі задоволення позовних вимог прокурора про стягнення з ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" утриманих як ПДВ коштів, товариство, відповідно до п.50.1. ст.50 ПКУ має право скоригувати, шляхом зменшення на вказану суму, своїх зобов`язань перед державним бюджетом України; це спростовує твердження прокурора, що включення до ціни договору ПДВ порушує інтереси Держави.
18. 18.04.2025 надійшли письмові пояснення Міністерства оборони України, в яких просить касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зміст письмових пояснень Міністерства оборони України співпадає з позицією прокурора (скаржника).
19. 22.04.2025 від прокурора надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що товари за договором належали саме до групи 90 відповідно до УКТ ЗЕД. Просить врахувати пояснення, скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову, а також стягнути на користь прокуратури витрати зі сплати судового збору.
20. 03.05.2025 надійшли додаткові пояснення прокурора щодо окремих питань (щодо класифікації товарів, щодо сплати відповідачем отриманих коштів до Державного бюджету України).
21. 05.05.2025 надійшли письмові пояснення ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" щодо: 1) представництва прокурором інтересів держави в особі військової частини; 2) класифікації товарів; 3) повноти з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
22. Верховний Суд ухвалою від 27.03.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/4017/24 за касаційною скаргою прокурора, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 23.04.2025.
23. Верховний Суд ухвалою від 23.04.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 07.05.2025.
ПІДСТАВИ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ
24. Згідно з ч.3 ст.4 ГПК до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
25. Відповідно до ч.3 ст.41 ГПК у господарських справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
26. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
27. Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави; 2) необхідність їх захисту; 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
29. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19). Отже, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
30. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
31. Так, за змістом абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
32. Згідно з ч.4 ст.23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
33. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абз.3 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру").
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз.3 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
35. У п.76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
36. Наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду також знайшли своє відображення і у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі №914/2656/21, в якій суд виходив з того, що: а) комунальне некомерційне підприємство (театр), в особі якого (поряд з іншими особами) прокурор подав позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень; б) театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення; в) відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в цій справі в особі театру.
37. У цій справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ВЧ НОМЕР_1 .
38. Суди попередніх інстанцій у цій справі позов прокурора в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ "Київгеоцентр Сервіс" про визнання недійсним Договору в частині та стягнення 94 832,00 грн залишили без розгляду, мотивувавши це тим, що прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб`єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, оскільки ВЧ НОМЕР_1 за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, а не державним органом, як помилково зазначав прокурор у своєму позові та у судових засіданнях; у спірних правовідносинах ця установа діяла як господарюючий суб`єкт, а не як суб`єкт владних повноважень, а тому пред`явлення позову в інтересах останнього є неправомірним і виходить за межі повноважень прокурорського представництва, що є підставою для залишення позову без розгляду;
39. У касаційній скарзі прокурор наголошує на тому, що існує стала практика Верховного Суду щодо розгляду справ, де прокурор як позивачів визначив Міністерство оборони України та відповідну військову частину, якою безпосередньо укладався правочин (постанови від 20.02.2025 у справі №910/15474/23, від 05.12.2024 у справі №910/2557/24, від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, від 18.09.2024 у справі №916/3864/23, від 23.05.2024 у справі №918/587/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23); Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 у справі №910/3169/18, з`ясовуючи підстави для представництва, підтвердив, що звернення прокурора викликано саме захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України та військової частини.
40. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
41. Верховний Суд, перевіривши наведені вище постанови та ухвали Верховного Суду, зазначає, що у всіх вказаних скаржником справах з позовом звертався прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини.
42. Так, у справі №910/15474/23 прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд" про: 1) визнання недійсним пункту 4.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до ціни Договору суми ПДВ, 2) стягнення з товариства на користь військової частини грошових коштів, а саме, зайво сплаченого ПДВ.
43. Північний апеляційний господарський суд у постанові від 19.11.2024 у справі №910/15474/23 вказав таке: "З матеріалів справи слідує, що позивач 1 є центральним органом виконавчим влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, а , а позивач 2 є стороною оскаржуваного договору, а його фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, а також з інших джерел, передбачених законом. За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі".
44. Верховний Суд (колегія суддів: Булгакова І.В., Ємець А.А., Жайворонок Т.Є.) у постанові від 20.02.2025 у справі №910/15474/23 вказав таке:
"Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що прокурором доведено підстави для представництва інтересів держави при зверненні з цим позовом в особі позивачів. Зазначене Товариством у касаційній скарзі не заперечується.
При цьому суди попередніх інстанцій врахували висновок Верховного Суду, викладений від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23 про те, що з огляду на функції та обов`язки, покладені на військові частини, всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканості територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства".
45. У справі №910/2557/24 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина) про зобов`язання виконати умови договору.
46. Верховний Суд (колегія суддів: Жайворонок Т.Є., Ємець А. А., Колос І.Б.) ухвалою від 05.12.2024 у справі №910/2557/24 закрив касаційне провадженя на підставі п.5 ч.1 ст.296 ГПК, оскільки вважав, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
47. У цій ухвалі Верховний Суд вказав таке:
"Звертаючись до суду із цим позовом, керівник Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги, що у керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони не виникло підстав для представництва інтересів держави в суді, а позовна заява, відповідно до якої було відкрито провадження у справі № 910/2557/24, була підписана й подана неуповноваженою особою".
48. У справі №914/2694/23 прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Сіті Лайн" про: 1) визнання недійсним пункту 4.2 договору про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до ціни Договору суми ПДВ, 2) стягнення з підприємства на користь військової частини грошових коштів, а саме, зайво сплаченого ПДВ.
49. Верховний Суд (колегія суддів: Колос І.Б., Булгакова І.В., Ємець А.А.) постановою від 24.10.2024 у справі №914/2694/23 зазначив:
"Водночас в аспекті аргументів позивача 1 Суд звертає увагу Міноборони України на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2024 у справі № 911/1870/23 та від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23. Так, у зазначених постановах Суд виснував, що з огляду на функції та обов`язки, покладені на військові частини, всі заходи останніх спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканість територіальних кордонів України, що не потребує документального підтвердження, оскільки слідує з аналізу фактичних подій на території України та норм законодавства. Отже, закупівлі товарів для забезпечення транспорту військових частин в період військового стану, можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що прямо передбачено постановою КМУ № 178, яку прийнято до укладення договору про закупівлю товарів за державні кошти. При цьому у справі № 910/12151/23 Верховний Суд у контексті доводів скаржника про поширення постанови КМУ № 178 виключно на договори, укладені на виконання мобілізаційних завдань, зазначив, що Верховний Суд уже сформулював загальні висновки щодо питання застосування постанови КМУ № 178 до договорів, укладених у період дії воєнного стану, у справах № 910/2416/23, № 911/1870/23, які підлягають врахуванню на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України та від висновків у яких Верховний Суд не вбачає підстав для відступу".
50. У справі №916/3864/23 прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОТЕХ" про визнання недійсними договорів про закупівлю в частині включення до ціни товару податку на додану вартість та стягнення цих грошових коштів, а також 3% річних та інфляційних нарахувань.
51. Верховний Суд (колегія суддів Студенець В.І., Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.) у постанові від 18.09.2024 у справі №916/3864/23 вказав:
"Враховуючи функції та обов`язки, покладені на військові частини, в тому числі на Військову частину НОМЕР_1 , а також того, що оспорювані договори укладені військовою частиною після прийняття постанови КМУ № 178, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що включення до ціни спірних договорів ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає військова частина, суперечить вказаній постанові КМУ, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсними пунктів 1.2, 3.1 оспорюваних договорів та Специфікацій, які є додатком до договорів".
52. У справі №918/587/23 прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Бузівського Сергія Андрійовича про визнання недійсними договорів про закупівлю в частині включення до ціни товару податку на додану вартість та стягнення сплаченого ПДВ.
53. Верховний Суд (колегія суддів: Жайворонок Т.Є., Булгакова І.В., Колос І.Б.) ухвалою від 23.05.2024 у справі №918/587/23 закрив касаційне провадження на підставі п.4 ч.1 ст.296 ГПК, оскільки вважав, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у справі №910/2416/23 розглянув позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі, зокрема, військової частини, про визнання недійсним пункту договору щодо включення до ціни договору 20% ПДВ та стягнення з товариства сплаченої суми ПДВ, та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову.
54. У справі №910/12151/23 прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової частини звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкойл" про визнання недійсними договорів про закупівлю в частині включення до ціни товару ПДВ та стягнення сплаченого ПДВ.
55. Верховний Суд (колегія суддів: Случ О.В., Волковицька Н.О., Могил С.К.) у постанові від 28.05.2024 у справі №910/12151/23 дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним пункту договору в частині включення до ціни товару ПДВ.
56. Отже, у всіх вищенаведених постановах Верховний Суд хоч і не надавав правову оцінку питанню можливості представництва прокурором в суді законних інтересів держави в особі військової частини, проте фактично не лише брав до розгляду такі позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах військової частини, а і доходив висновку про їх задоволення.
57. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 Цивільного кодексу України).
58. Правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлює умови і гарантії її організації та державної підтримки визначає Закон "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
59. Суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням (ст.3 Закон "Про господарську діяльність у Збройних Силах України").
60. У пп.106 п.4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.11.2014 №671, вказано, що Міноборони відповідно до покладених на нього завдань реєструє військові частини як суб`єкти господарської діяльності.
61. Отже, в розумінні цих правових норм військова частина не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а є суб`єктом господарювання та не здійснює жодних владно-управлінських функцій.
62. З урахуванням положень Закону "Про прокуратуру" (ст.23) та висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, звернення прокурора до суду в інтересах суб`єкта господарювання не допускається.
63. Втім, Верховний Суд у постановах від 20.02.2025 у справі №910/15474/23, від 24.10.2024 у справі №914/2694/23, від 18.09.2024 у справі №916/3864/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23 не лише переглянув справи, в яких прокурор як позивачів визначив Міністерство оборони України та відповідну військову частину, а і дійшов висновку про задоволення таких вимог (зокрема, і вимоги про визнання недійсним договору в частині включення до ціни товару ПДВ), фактично вважаючи, що звернення прокурора викликано саме захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України та військової частини.
64. Враховуючи це, правовідносини у цій справі та у справах №910/15474/23, №914/2694/23, №916/3864/23, №910/12151/23 є подібними, оскільки виникли між подібними суб`єктами, стосуються наявності підстав для визнання недійсним пункту договору про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до ціни Договору суми ПДВ та стягнення на користь військової частини грошових коштів, а саме, зайво сплаченого ПДВ, то Верховний Суд у цій справі вважає за необхідне відступити від цих висновків щодо застосування ст.23 Закону "Про прокуратуру", викладених у наведених вище постановах.
65. Згідно зі ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
66. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
67. Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абз.1 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 31.03.2015 №1-рп/2015).
68. Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення КСУ від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).
69. Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).
70. Відповідно до ч.2 ст.302 ГПК Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
71. Згідно з ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
72. З огляду на це, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №910/4017/24 на розгляд Об`єднаної палати з підстав, викладених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Справу №910/4017/24 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_4 Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова
