Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/9355/23 пров. № А/857/22835/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИСАГАЗ» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №260/9355/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИСАГАЗ» до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -
суддя в І інстанції Микуляк П.П.,
дата ухвалення рішення 07.08.2024,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИСАГАЗ» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023;
- стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство із обмеженою відповідальністю «Тисагаз» (позивач) здійснює господарську діяльність в сфері добування газу природного. Товариство здійснює видобуток природного газу Русько-Комарівського родовища, розташованого в Ужгородському та Мукачівському районах Закарпатській області, на підставі спеціального дозволу на користування надрами, виданого наказом р/н 1151 Державної служби геології та надр України від 14.05.2015 р. та Угоди №1151 від 03.06.2015 р. (Русько-Комарівське Родовище)
В 2021 році позивач направив відповідачу звернення на отримання індивідуальної податкової консультації (ІПК) в письмовій формі №95, де обґрунтував свою позицію та просив надати відповіді на конкретні питання, які стосуються оплати рентної плати за видобутий газ, визначення обсягів та інших пов`язаних питань.
На вищезгадане звернення позивача відповідачем було надано письмову індивідуальну податкову консультацію (ІПК) від 13.07.2021 №2738/ІПК/99-00-04-01-03-06.
Вважаючи отриману індивідуальну податкову консультацію (ІПК) протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання ІПК протиправною та її скасування.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення від 16.09.2022 у справі №640/23976/21, яким позов задовольнив у повному обсязі. Визначив, що відповідач має чітко відповісти на кожне запитання зазначене у зверненні та врахувати висновки суду щодо тлумачення норм ПК України. ( а.с.32)
Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову від 16.01.2023 у справі №640/23976/21, якою апеляційну скаргу ДПС України залишив без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.
У травні 2023 року на адресу позивача надійшла нова письмова індивідуальна податкова консультація від 26.04.2023 №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06, в якій не враховано вищезазначені висновки суду.
Позивач зазначає, що відповідач при написанні «нової» ІПК не врахував висновки суду щодо врахування відповідних стандартів під час визначення обсягів товарної продукції. Нова ІПК не містить посилань на стандарти ГОСТ 5542-87 «Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия» та ДСТУ ISO 6976:2009, а також на вимоги, встановлені до фізико-хімічних показників природного газу Кодексом газотранспортної системи.
Позивач вважає, що надана відповідачем оскаржувана «нова» ІПК в порушення п. 53.2 ст.53 Податкового кодексу України надана без урахування висновків, наведених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №640/23976/21 та в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №640/23976/21, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що позовні вимоги спрямовані виключно на виконання попереднього рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №640/23976/21. Як видно з оскаржуваного рішення, суд фактично прирівняв спірні правовідносини до правовідносин, які виникають в рамках виконавчого провадження, хоча рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 не носить зобов`язального характеру, судом не видавались виконавчі листи, не вживались заходи контролю, на виконання рішення не відкривалось виконавче провадження.
Апелянт зауважив, що жодна з постанов, наведених в оскаржуваному рішенні в якості практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, не стосується як податкових правовідносин та питань скасування індивідуальних податкових консультацій взагалі, так і застосування п.53.2 статті 53 ПК України зокрема.
Місцевий адміністративний суд відмовився розглядати справу по суті та надавати оцінку доводам і доказам сторін. Виходячи з суто формальної ознаки справи видання оскаржуваної індивідуальної податкової консультації внаслідок скасування судом попередньої суд дійшов висновку, що позивач не має права на судовий захист, оскільки нова ІПК від 25.04.2023 не може бути оскаржена в суді.
В рамках справи №640/23976/21, на яку посилається місцевий суд, не видавалися виконавчі листи та не відкривалося виконавче провадження. Судом в рамках справи №640/23976/21 не надавалася юридична оцінка та не вирішувалось питання про визнання протиправною Індивідуальної податкової консультації від 26.04.2023 №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06. Оскаржувана ІПК від 26.04.2023 є окремим актом, тлумачить норми права відмінно від ІПК від 16.09.2022, яка вже розглядалася судом в рамках справи №640/23976/21, і, відповідно, створює для позивача відмінні правові наслідки.
Виходячи з саме таких міркувань суди відмовляють у задоволенні заяв в порядку ст.383 КАС України у справах про визнання протиправними та скасування індивідуальних податкових консультацій.
Висновок місцевого адміністративного суду про те, що у позивача є ефективне право вирішити усі питання в рамках виконання рішення суду в іншій справі, є хибним, як унаслідок об`єктивних обставин, не досліджених судом (ліквідація суду, який виносив рішення), так і внаслідок неправильної оцінки позовних вимог та обставин справи.
Таким чином, позивачу відмовлено у праві на одержання індивідуальної податкової консультації, внаслідок чого створено ситуацію правової невизначеності та непередбачуваності застосування норм права. Фактично вирішення спору по суті відкладається «на потім», що призведе до збільшення ризику настання несприятливих наслідків для позивача, до повторного розгляду судом питань, які вже було вирішено у справі №640/23976/21, а також до подальшого поглиблення системної багаторічної проблеми невиконання судових рішень податковими органами.
Апелянт просив рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №260/9355/23 скасувати повністю; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю та визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі позивач фактично не погоджується із рішенням відповідача, а саме з наданням індивідуальної податкової консультації від 26.04.2023 №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06, яка була надана на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №640/23976/21.
Своєю чергою, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані статтями 370-383 КАС України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Таким чином, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду.
Судом першої інстанції вказано, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 21.05.2021 позивач направив відповідачу звернення на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі №95 із додатками, де обґрунтував свою правову позицію та просив надати чіткі відповіді на такі питання:
1) Що є об`єктом оподаткування рентною платою за видобутий природній газ відповідно за стандартом, встановленим галузевим законодавством для природнього газу як прямо передбачено п. 252.3 ст.252 ПКУ?
2) Чи є видобутий газ, який по фізико-хімічним показникам не відповідає ГОСТ 5542- 87 «Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия» та ДСТУ ISO 6976:2009, зокрема має мінімально допустиме значення нижчої теплоти згоряння природного газу (при 25 ?С/20 ?С, 101, 325 кПа) суттєво менше ніж 7600 ккал/м3 (31,8 МДж/м3), а також не відповідає нормам якості, фізично-хімічні показникам та іншим характеристикам природного газу встановленим п. 13 глави 1 розділу III Кодексу газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.15 року №2493, зокрема вмістом метану становить суттєво менше 90%, нижча теплота згоряння (25 С/20 С) суттєво менша 32,66 МДж/м3 і вміст азоту суттєво більше 5%, товарною продукцією видобутої корисної копалини природного газу чи іншої видобутої корисної копалини для цілей оподаткування рентною платою відповідно до ст. 252 ПКУ?
3) Чи повинно ТОВ «Тисагаз» сплачувати рентну плату за видобутий газ, який не є товарною продукцією природного газу чи іншої видобутої корисної копалини, які оподатковуються рентними платежами відповідно до ст.252 ПКУ? Якщо так, як ТОВ «Тисагаз» повинна визначати обсяг товарної продукції видобутого природного газу чи іншої видобутої корисної копалини, які оподатковуються рентними платежами, відповідно до вимог п. 252.19 ст. 252 ПКУ?».
Державною податковою службою України надано позивачу індивідуальну податкову консультацію від 13.07.2021 №2738/ІПК/99-00-04-01-03-06, в якій зазначено, що об`єктом оподаткування Рентною платою є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр (підпункт 252.3.1 пункту 252.3 статті 252 ПК України).
Базою оподаткування Рентною платою є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) (пункт 252.6 статті 252 ПК України).
Оскільки згідно зі розробленими товариством Кондиціями, обсяги видобутого ним природного газу Протоколом визнані товарною продукцією товариства, то такі обсяги природного газу відповідно до підпункту 252.3.1 пункту 252.3 статті 252 ПК України є об`єктом оподаткування Рентною платою Товариства.
Обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції товариства визначається ним самостійно у журналі обліку видобутих корисних копалин відповідно до вимог затверджених ним схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної, сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі (пункт 252.19 статті 252 ПК України).
Податкові зобов`язання з Рентної плати за видобуті у відповідному звітному (податковому) періоді обсяги природного газу Товариству слід обчислювати у порядку визначеному підпунктом 252.8 статті 252 ПК України та декларувати у контролюючому органі за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини.
16.09.2022 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/23976/21 була скасована індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 13.07.2021 №2738/ІПК/99-00-04-01-03-06.
16.01.2023 Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДПС залишено без задоволення, а рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №640/23976/21 - без змін.
Окружний адміністративний суд міста Києва у рішенні від 16.09.2022 зазначив, що Належним способом виконання рішення суду відповідно до пункту 53.2 статті 52 ПК України є надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Отже позивачу необхідно відповісти чітко на кожне з питань зазначених у зверненні та врахувати висновки суду щодо тлумачення підпункту 252.19 статті 252 ПК України ( у редакції, чинній на час подання звернення та прийняття ІПК) та помилковості віднесення видобутого позивачем газу, який не відповідає стандартам на природний газ і не може бути ним реалізований, до товарної продукції лише на підставі Проколу №3888 без урахування складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.»
На виконання рішення суду по справі №640/23976/21 Державною податковою службою України надано позивачу нову індивідуальну податкову консультацію від 26.04.2023 №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06, у якій вказано, що об`єктом оподаткування Плати є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої (в розумінні п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр (п.п. 252.3.1 п. 252.3 ст. 252 Кодексу), що включає як добування корисних копалин (п.п. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), так і їх первинну переробку (п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), наприклад, «облаштування установки з видалення азоту», про яку зазначено у абз. восьмому на стор. 17 Протоколу. У випадку господарської діяльності Товариства з видобування корисних копалин таким об`єктом визнається Газ, що відповідно до самостійно розроблених Товариством Кондицій, затверджено відповідним Протоколом.
Порядок підготовки проектів надрокористувачами відповідних Кондицій базується, зокрема, на Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічного вивчення ресурсів перспективних ділянок та запасів родовищ нафти і газу, затвердженої наказом Державної комісії по запасах корисних копалин від 10 липня 1998 року №46, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24 серпня 1998 року за №475/2915 (далі - Інструкція).
Інструкцією визначено, що природним горючим газом вважається природна суміш вуглеводневих та невуглеводневих сполук і елементів, зокрема, якщо вміст азоту у вільному газі є більшим за 30 відсотків, то можливе промислове видобування Газу (абз. другий п. 1.2 п. 1 «Загальні відомості» Інструкції).
Згідно із Інструкцією Товариством складені Кондиції, у тому числі й щодо самостійного визнання видобутого на Родовищі Газу товарною продукцією гірничого підприємства за якою запаси Газу, що видобуватимуться за промисловим значенням визнані балансовими, тобто такими, що достатні для економічно ефективного видобування корисних копалин на такій ділянці надр (абзац другий п. З Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року №432).
Оскільки за результатами державної експертизи складено Протокол про погодження визнання у самостійно складених Кондиціях Товариством видобутого Газу товарною продукцією, у розумінні п. 252.3 ст. 252 Кодексу - «результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, види якої встановлені кондиціями на мінеральну сировину об`єкта (ділянки) надр», то такі обсяги Газу обліковуються як об`єкт оподаткування Платою Товариства, податкові зобов`язання за які мають обчислюватися у порядку, визначеному пп. 252.8- 252.19 ст. 252 Кодексу.
Можливість перегляду затверджених Кондицій для родовищ корисних копалин передбачена, пунктом 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865, у разі перегляду вимог стандартів щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки, що призводять до зменшення сумарних розвіданих запасів Газу так і сукупності техніко-технологічних та фінансово-економічних умов провадження господарської діяльності, наприклад, у разі застосування до добутого Газу операцій із первинної переробки із «облаштування установки з видалення азоту», про яку зазначено у абз. восьмому на стор. 17 Протоколу.
Позивач, вважаючи, що надана відповідачем оскаржувана нова ІПК в порушення п.53.2 ст.53 ПК України надана без урахування висновків, наведених у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №640/23976/21 та в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №640/23976/21 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За визначенням наведеним у ст. 4 КАС України, адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку, передбаченому ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, яка містила би вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.
Колегія суддів встановила, що звертаючись до суду із цим позовом представник позивача вказав на те, що індивідуальна податкова консультація ДПС України від 22.06.2021 №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023 винесена без врахування висновків, викладених в рішенні окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №640/23976/21, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023.
Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується, що відповідачем було прийнято Індивідуальну податкову консультацію ДПС України 22.06.2021 №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023.
Тобто, позивач просить скасувати Індивідуальну податкову консультацію ДПС України №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023, яка не була предметом розгляду у справі №640/23976/21.
Отже, колегія суддів вважає, що незгода позивача з Індивідуальною податковою консультацією ДПС України №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023 фактично є новими позовними вимогами.
Неналежність обраного способу захисту шляхом звернення із заявою в порядку ст. 383 КАС України у таких правовідносинах підтверджено постановою Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №520/3473/2020.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав необхідності захисту порушеного права позивача шляхом звернення до суду із заявами у порядку ст.ст. 382, 383 КАС України, є передчасними та не узгоджуються з нормами чинного законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті спору, апеляційний суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до ст. 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Пунктом 52.2 ст. 52 ПК України передбачено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно із пунктом 52.3 ст. 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Положеннями ст. 53 ПК України встановлено, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку: 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Тож, з наведеного слідує, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його правомірної поведінки у визначеному колі податкових правовідносин, яка не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування, тобто, офіційне розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Головним є те, що індивідуальна податкова консультація має все ж таки надати відповідь на поставлені у запиті платника податків питання щодо офіційного тлумачення норм законодавства з питань оподаткування, адже такий запит надсилається до податкового органу з практичною метою, а не просто має в собі містити загальні посилання на ПК України чи частково відповідати на поставлені питання.
Звертаючись до податкового органу про надання індивідуальної податкової консультації 21.01.2021 позивач зазначив, що практична необхідність отримання податкової консультації пов`язана із видобутком ТОВ «ТИСАГАЗ» газу на підставі спеціального дозволу на видобування газу природного, виданого наказом р/н 1151 Державної служби геології та надр України від 14.05.2015 та полягає у необхідності отримання чіткої відповіді щодо визначення об`єкта «товарної продукції природного газу», що підлягає оподаткуванню рентною платою відповідно до а. 252.3 та п. 252.20 статті 252 ПК України.
Так за приписами ПК України у редакції чинній станом на момент звернення за наданням спірної податкової консультації, рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України (підпункт 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з приписами п. 252.1 ст. 252 ПК України платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (далі - платники рентної плати).
Згідно з підпунктом 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 ПК України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.
За приписами п. 252. 3 ст. 252 ПК України об`єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством, до якої належать:
252.3.1. обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб`єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;
252.3.2. обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничого виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб`єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл.
252.3.3. обсяг товарної продукції - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється під час виконання робіт, для проведення яких необхідно отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у тому числі під час виконання робіт в акваторіях водних об`єктів.
Обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначається платником рентної плати самостійно у журналі обліку видобутих корисних копалин відповідно до вимог затверджених ним схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.
Залежно від відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) її кількість визначається в одиницях маси або об`єму (п. 252.19 ст. 252 ПК України).
Так, п. 252.5 ст. 252 ПК України визначено, що види товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначаються платником рентної плати відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених платником схем руху товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції.
Позивач у своєму зверненні також зазначив, що внаслідок аналізу норм чинного законодавства, можливим є висновок, що об`єктом оподаткування рентною платою є не просто обсяг всього газу, що був фізично видобутий гірничодобувним підприємством, а тільки обсяг (кількість) того природного газу, який відповідає встановленому стандарту, та відповідно є товарною продукцією газодобувної галузі.
У своєму зверненні позивач чітко наводить фізико-хімічні показники газу, що видобувається товариством, а також покликання на Стандарти ГОСТ 5542-87 та ДСТУ 6976:2009 та, зокрема, запитує у контролюючого органу чи є видобутий товариством газ за конкретними фізико-хімічними показниками товарною продукцією видобутої корисної копалини природного газу чи іншої видобутої корисної копалини для цілей оподаткування рентною платою відповідно до ст. 252 ПК України.
Крім того, серед іншого, просить роз`яснити чи повинен позивач сплачувати рентну плату за видобутий газ який не є товарною продукцією природного газу чи іншої видобутої корисної копалини, як оподатковуються рентними платежами відповідно до ст. 252 ПК України. Якщо так, то як позивач повинен визначати обсяг товарної продукції видобутого природного газу чи іншої видобутої корисної копалини, які оподатковуються рентними платежами, відповідно до вимог п. 252.19 ст. 252 ПК України?
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №640/23976/22, яке залишене без змін відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023, Державною податковою службою України 26.04.2023 надано індивідуальну податкову консультацію №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 та повідомила таке:
«Товариство проінформувало, що на підставі спеціального дозволу на користування надрами набуло права користування запасами природного газу Русько-Комарівського газового родовища. Кондиції мінеральної сировини як сукупності техніко-технологічних та фінансово-економічних умов провадження господарської діяльності гірничих підприємств з видобування корисних копалин (далі - Кондиції), що самостійно розроблені товариством у межах родовища для видобування природного газу (далі - Газ), затверджені протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин саме для видобування газу.
Товариство, покликаючись на відхилення окремих якісних показників добутого із окремих свердловин Газу, наприклад, азоту до 28% від встановлених законодавством, просило надати індивідуальну податкову консультацію з питання визнання об`єктом оподаткування платою видобутих ним таких обсягів газу та виникнення обов`язку декларування податкових зобов`язань з плати у товариства.
Об`єктом оподаткування Плати є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої (в розумінні п.п. 14.1.37 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр (п.п. 252.3.1 п. 252.3 ст. 252 Кодексу), що включає як добування корисних копалин (п.п. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), так і їх первинну переробку (п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), наприклад, «облаштування установки з видалення азоту», про яку зазначено у абз. восьмому на стор. 17 Протоколу. У випадку господарської діяльності Товариства з видобування корисних копалин таким об`єктом визнається Газ, що відповідно до самостійно розроблених Товариством Кондицій, затверджено відповідним Протоколом.
Порядок підготовки проектів надрокористувачами відповідних Кондицій базується, зокрема, на Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічного вивчення ресурсів перспективних ділянок та запасів родовищ нафти і газу, затвердженої наказом Державної комісії по запасах корисних копалин від 10 липня 1998 року №46, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24 серпня 1998 року за №475/2915 (далі - Інструкція).
Інструкцією визначено, що природним горючим газом вважається природна суміш вуглеводневих та невуглеводневих сполук і елементів, зокрема, якщо вміст азоту у вільному газі є більшим за 30 відсотків, то можливе промислове видобування Газу (абз. другий п. 1.2 п. 1 «Загальні відомості» Інструкції).
Згідно із Інструкцією Товариством складені Кондиції, у тому числі й щодо самостійного визнання видобутого на Родовищі Газу товарною продукцією гірничого підприємства за якою запаси Газу, що видобуватимуться за промисловим значенням визнані балансовими, тобто такими, що достатні для економічно ефективного видобування корисних копалин на такій ділянці надр (абзац другий п. З Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року №432).
Оскільки за результатами державної експертизи складено Протокол про погодження визнання у самостійно складених Кондиціях Товариством видобутого Газу товарною продукцією, у розумінні п. 252.3 ст. 252 Кодексу - «результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, види якої встановлені кондиціями на мінеральну сировину об`єкта (ділянки) надр», то такі обсяги Газу обліковуються як об`єкт оподаткування Платою Товариства, податкові зобов`язання за які мають обчислюватися у порядку, визначеному пп. 252.8- 252.19 ст. 252 Кодексу.
Можливість перегляду затверджених Кондицій для родовищ корисних копалин передбачена, пунктом 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865, у разі перегляду вимог стандартів щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки, що призводять до зменшення сумарних розвіданих запасів Газу так і сукупності техніко-технологічних та фінансово-економічних умов провадження господарської діяльності, наприклад, у разі застосування до добутого Газу операцій із первинної переробки із «облаштування установки з видалення азоту», про яку зазначено у абз. восьмому на стор. 17 Протоколу. …».
Проаналізувавши зміст вказаної індивідуальної консультації у співставленні з звернення позивача про надання індивідуальної податкової консультації, апеляційний суд дійшов висновку, що в наданій відповідачем податковій консультації, відсутні відповіді на поставлені платником податків запитання, зокрема, хоча і міститься визначення об`єкта «товарної продукції природного газу», що підлягає оподаткуванню рентною платою відповідно пунктів 252.3 та 252.20 статті 252 ПК України, однак фактично зміст цієї консультації зводиться до цитування норм Податкового кодексу України без конкретних рекомендацій щодо застосування позивачем цих норм в контексті порушених запитань, не має остаточних, чітких висновків та рекомендацій стосовно конкретної ситуації, а тому оскаржена індивідуальна податкова консультація не виконує своєї функції щодо допомоги платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону з питань оподаткування і не відповідає положенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пункту 52.1 статті 52 ПК України.
Так, відповідно до норм підпункту 252.19 статті 252 ПК України, обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначається платником рентної плати самостійно у журналі обліку видобутих корисних копалин відповідно до вимог затверджених ним схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі. Залежно від відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) її кількість визначається в одиницях маси або об`єму.
У судових рішеннях від 16.09.2022 та від16.01.2023 у справі №640/23976/21 відповідачу звернуто увагу на те, що зі змісту Проколу №3888 засідання колегії Державної комісії України по застосуванню корисних копалин при Державній службі геології та надр України, не вбачається зроблений Державною комісією висновок про те, що видобутий товариством газ, про який йдеться в звернення про надання ІПК, є товарною продукцією. Водночас, кондиції, які розроблені товариством стосуються Родовища з метою його розробки і використання, однак, за наведеного правового регулювання, вони не можуть бути визначальними для визначення обсягу товарної продукції.
Відповідачу у вищевказаних судових рішеннях також наголошено, що орган має чітко надати відповідь на кожне з поставлених питань та врахувати висновки суду щодо тлумачення підпункту 252.19 статті 252 ПК України та помилковості віднесення видобутого позивачем газу, який не відповідає стандартам на природний газ і не може бути ним реалізований, до товарної продукції лише на підставі Проколу №3888 без урахування складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.
Вказані висновки суду не знайшли свого відображення у «новій» індивідуальній податкові консультації.
Апеляційний суд також вважає підставними доводи позивача про те, що у індивідуальній податковій консультації від 26.04.2023 відсутні посилання на стандарти ГОСТ 5542-87, а також на вимоги ДСТУ ISO 6976:2009, а також на вимоги встановлені до фізико-хімічних показників природного газу Кодексом газотранспортної системи.
Таким чином, індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що надання офіційного тлумачення та роз`яснення поставлених позивачем питань, та надання індивідуальної податкової консультації, є дискрецією відповідача, проте, консультація за формою та змістом має відповідати встановленим ПК України вимогам, та має містити вичерпні відповіді на всі поставлені заявником питання, позаяк, такі мають практичне та важливе значення для запитувача, адже прямо впливають на правильність оподаткування.
Апеляційний суд зауважує, що у випадку надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №804/8131/16.
При цьому також слід звернути увагу на те, що незгода зі змістом наданої податкової консультації не може бути підставою для її скасування, за умови додержання відповідачем усіх вимог щодо її змісту та порядку надання.
Таким чином, відповідачу, на виконання вимог ст. 53 ПК України, слід надати відповідь на кожне із питань позивача у зверненні від 21.05.2021 №95, з врахуванням висновків суду у цій справі, зокрема, щодо тлумачення підпункту 252.19 статті 252 ПК України ( у редакції, чинній на час подання звернення та прийняття ІПК), та наданням відповіді на всі поставлені заявником питання, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, спростовуються письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, а тому таке слід скасувати та ухвалити поставу, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, згідно з квитанцією №6818-7957-9144-9194 від 25.10.2023 позивачем при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, а відповідно до квитанції №3726-4972-2248-1781 від 06.09.2024 4026,00 грн при зверненні до суду апеляційної інстанції, які з огляду на повне задоволення позову підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача у сумі 6710,00 грн.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИСАГАЗ» - задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №260/9355/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИСАГАЗ» до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію державної податкової служби України №1017/ІПК/99-00-04-01-03-06 від 26.04.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИСАГАЗ» судові витрати у виді судового збору у розмірі 6710,00 грн, сплачені при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк
