Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 597/1239/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/184/25 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія- ч. 1 ст.270 КК,
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
представника
потерпілого ГУНП
в Тернопільській
області ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_9 на ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року.
Даною ухвалою,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, працюючого, раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.270 КК України на підставі ст.47 КК України у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу Комунальної установи Заклад дошкільної освіти Перлинка міста Заліщики Заліщицької міської ради, якщо він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211150000012 від 09.01.2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.270 КК України закрито.
Цивільний позов Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишено без розгляду. Вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі представник потерпілого Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року.
Посилається на те, що внаслідок незаконних дій відповідача, транспортний засіб, який належав ГУНП в Тернопільській області, зазнав пошкоджень, які не підлягають відновленню чи ремонту.
Зазначає, що на даний час ГУНП в Тернопільській області матеріальна шкода не відшкодована.
Вказує, що суд неправильно застосував до ОСОБА_7 статтю 47 КК України, оскільки інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення усіх обов`язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема: 1) вчинення кримінально караного діяння вперше; 2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості; 3) воно не є корупційним та не пов`язане з корупцією, а у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вчинене особою, яка керувала транспортними засобами не у стані будь-якого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів; 4) наявне щире каяття особи.
Встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суд не вправі застосовувати ст.47 КК України щодо обвинуваченої особи.
Зазначає, що застосування ст. 47 КК України це право, а не обов`язок суду. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину та не розкаялася, передавати на поруки не можна.
Вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 частково відшкодував завдані збитки потерпілому ГУНП в Тернопільській області, що підтверджується квитанцією 304995229 від 03.12.2024 року на суму 5225 грн., однак самовільна сплата завданих збитків не може свідчити про щире каяття особи, оскільки каяття передбачає не лише відшкодування шкоди, а й усвідомлення та визнання своєї вини, готовність понести відповідальність, а також співпрацю із потерпілою стороною для справедливого врегулювання наслідків правопорушення. Невиконання ОСОБА_7 вимог п. 2.13 Правил пожежної безпеки в Україні безпосередньо спричинило пожежу та завдало ГУНП в Тернопільській області шкоди на суму 77 910 грн.00 коп. Однак у цій справі обвинувачений не ініціював діалогу з потерпілою стороною щодо обсягу завданої шкоди та можливостей її компенсації, а представник ГУНП дізнався про часткове відшкодування лише під час судового засідання 26.03. 2025 року.
Наголошує, що відповідно до висновку експерта ринкова вартість автомобіля станом на 09.01.2024 року становить 77 910 грн.00 коп., а залишкова балансова вартість у розмірі 5225 грн. не відображає реальної можливості придбання аналогічного автомобіля на ринку, тому вважає, що суд допустив неправильну оцінку шкоди, завданої ГУНП в Тернопільській області, а сплата обвинуваченим залишкової вартості не може вважатися повним відшкодуванням матеріальної шкоди.
Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи. Відповідно до поданих заяв, просять розгляд справи проводити у їх відсутності, апеляційну скаргу заперечують, зазначають, що шкода їм повністю відшкодована.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах представника потерпілого ОСОБА_9 , яка підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити, в судових дебатах прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 захисника ОСОБА_8 , які заперечили апеляційну скаргу, вважають вирок суду законним, обґрунтованим, просять його залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи представника потерпілого про неправильне застосування кримінального закону при звільненні від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, відповідно до ч.1 ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею особи на поруки може мати місце за сукупності таких умов: особа вчинила злочин вперше; таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості; воно не є корупційним та не пов`язане з корупцією, а у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вчинене особою, яка керувала транспортними засобами не у стані будь-якого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів; особа, яка вчинила злочин, щиро розкаялася; колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи; особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінальної справи за цією не реабілітуючою підставою.
Таким чином, підставою звільнення є щире каяття особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом та виправити свою поведінку.
Також звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи.
За наявності зазначених обставин суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу.
Виходячи з наведених положень закону, питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є правом, а не обов`язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу.
Як убачається з ухвали суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 в суді першої інстанції заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу. Заявлене клопотання було мотивоване тим, що ОСОБА_7 вперше вчинив кримінальне правопорушення, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є нетяжким, відшкодував завдану шкоду та збори трудового колективу висловили намір взяти його на поруки.
Звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 47 КК України, суд першої інстанції врахував те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем роботи, а також повністю відшкодував завдані збитки потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і частково відшкодував завдані збитки потерпілому ГУНП в Тернопільській області. На підставі цього суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказане свідчить про бажання обвинуваченого спокутувати провину перед потерпілими, та виправити свою поведінку, тому дійшов правильного висновку, що є підстави для застосування до ОСОБА_7 ст. 47 КК України.
Колегія суддів вважає, що факт відшкодування шкоди потерпілому дійсно може додатково свідчити про щире каяття винної особи. Проте оцінюючи факт наявності або відсутності такого відшкодування шкоди потрібно враховувати бажання потерпілого отримати таке відшкодування, взаємовідносини між сторонами конфлікту, узгодженість розміру спричиненої шкоди, можливість її відшкодування, повноту відшкодування шкоди, тощо.
Водночас, для звільнення від кримінальної відповідальності саме у зв`язку із передачею особи на поруки достатнім є встановлення факту саме щирого каяття, на відміну від, наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим, де обов`язковою умовою для такого виступає відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Таким чином, доводи представника потерпілого про те, що ОСОБА_7 не відшкодував повністю заподіяної їм шкоди, що, на їх думку, свідчить про відсутність щирого каяття з боку обвинуваченого, не є слушними.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу, надав суду клопотання та протокол зборів трудового колективу, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 286 КПК України.
При цьому, у протоколі загальних зборів трудового колективу Комунальної установи Заклад дошкільної освіти Перлинка м.Заліщики відображено, що весь колектив в кількості 25 чоловік підтримав зазначене клопотання.
Щодо посилання апелянта, що обвинувачений відшкодував не ринкову вартість автомобіля, а залишкову балансову його вартість, не спростовує факту його щирого каяття та не впливає на зміст суду першої інстанції про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України. Окрім того, апелянт не позбавлений права на звернення з цивільним позовом, який судом залишений без розгляду, в порядку цивільного судочинства.
Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність рішення суду першої та вмотивованість його висновку з питань неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, представником потерпілого в апеляційній скарзі не наведено, і таких даних зі змісту судового рішення не вбачається.
За таких обставин, ухвала суду є обґрунтованою і законною та підстав для задоволення апеляційної скарги представника потерпілого немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника потерпілого Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Судді
