Справа № 175/9878/24
Провадження № 2/175/1590/24
РІШЕННЯ
Іменем України
"06" червня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Соломонович К.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Сидоренка О.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Демченко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу недійсним, в обґрунтування якого вказують на те, що позивачі є батьками ОСОБА_4 . 04.12.2021 року ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_2 уклали шлюб. Через деякий час після укладення шлюбу ОСОБА_4 відбув на службу в 79-ту десантно - штурмову бригаду, у зв?язку з чим, син позивачів та відповідачка фактично не проживали разом, не вели спільне господарство, не мали спільного бюджету. Згодом після початку повномаштабного вторгнення рф і Україну син позивачів та відповідачка знайшли інших коханих людей, з якими почали перебувати в близких стосунках. Вказують, що влітку 2022 року син позивачів неодноразово просим відповідачку звернутися до органів РАЦС з заявою про розірвання шлюбу. 25 січня 2023 року ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_5 подали спільну заяву до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області, в якій висловили своє бажання розірвати шлюб і де зазначали, що спільних дітей вони не мають. Видача свідоцтва про розірвання шлюбу була призначена на 27.02.2023 року, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув в с. Мар?їнка, Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила доньку, яку назвала ОСОБА_6 та внесла дані ОСОБА_4 в актовий запис про народження. Зазначають, що з самого моменту реєстрації шлюбу загиблий син позивачів та відповідачка не мали фактичних шлюбних відносин, спілкування не підтримували, жили окремим життям, спільного господарства не вели, один одного не утримували та спільного майна не набували, на момент шлюбу перебували в інших відносинах. Таким чином, враховуючи стосунки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час шлюбу та ставлення один до одного, відсутність спільного побуту, просять визнати шлюб недійсним.
Представник відповідачки подала відзив на позов, у якому заперечує доводи позивачів щодо формальності шлюбу, зазначаючи, що стосунки з ОСОБА_4 почалися ще з липня 2021 року, подружжя готувалося до створення сім`ї, спільно накопичувало кошти, особисто подавало заяви до органів РАЦС. Стверджує, що шлюб був укладений добровільно, без примусу, сторони усвідомлювали значення своїх дій. Зазначає, що ініціатива розірвання шлюбу виникла не влітку 2022 року, як вказують позивачі, а лише в листопаді-грудні 2022 року, після чого 25.01.2023 року подано спільну заяву про розірвання шлюбу. Наголошує на наявності психологічного тиску з боку позивачів та сестри загиблого - ОСОБА_7 , яка фактично брала участь у написанні заяви про розірвання шлюбу. Також зазначає, що подружжя певний час проживало разом у квартирі бабусі відповідачки, а окреме проживання було зумовлене військовою службою чоловіка. Відповідачка наполягає, що позивачі мають зацікавленість у визнанні шлюбу недійсним з огляду на оформлення документів для отримання виплат після загибелі сина.
Представник позивачів у відповіді на відзив вказує, що відповідачкою не надано жодних доказів щодо фактичного спільного життя, спільного бюджету чи витрат на створення сім`ї. Стверджує, що шлюб був укладений формально, під впливом вмовлянь відповідачки. Заперечує факт спільного проживання - жодних квитанцій чи фото з відповідної квартири не надано. Зазначає, що ще влітку 2022 року ОСОБА_4 неодноразово просив відповідачку про розлучення, зокрема телефоном, і вона відмовляла. Також вказує на існування у загиблого іншої дівчини, яка готова свідчити, що шлюб з відповідачкою був формальним. Наголошує на відсутності належних доказів з боку відповідачки, що відповідно до принципів змагального процесу свідчить про недоведеність її позиції.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначає, що позивачі помилково вказують дату початку стосунків ОСОБА_4 і відповідачки як липень 2024 року - насправді, згідно з відзивом, стосунки почалися в липні 2021 року, мали характер підготовки до створення сім`ї, та супроводжувались накопиченням коштів і проведенням весілля в грудні 2021 року. Також заперечено доводи позивачів про відсутність доказів спільного життя - відповідні свідчення мають надати свідки, зокрема ОСОБА_8 , який проживав поруч. Відповідачка заперечує, що влітку 2022 року ОСОБА_4 просив її про розірвання шлюбу. Аналіз переписки в «Viber» не підтверджує таких тверджень - ініціатива щодо розірвання шлюбу, за твердженням відповідачки, виникла лише в листопаді-грудні 2022 року, що узгоджується з поданням спільної заяви до РАЦС 25.01.2023 року. Також зазначено, що подружжя проживало разом після укладення шлюбу в грудні 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , де свідком спільного побуту був ОСОБА_8 . Окреме проживання почалося лише у зв`язку з проходженням ОСОБА_4 військової служби. Водночас на відносини між подружжям впливали батьки ОСОБА_4 і його сестра, які, за твердженням відповідачки, наполягали на розірванні шлюбу. Заперечується і довод позивачів про фіктивність шлюбу - на думку відповідачки, він укладався добровільно, з наміром створити сім`ю, що підтвердять свідки. Позивачі ж, попри свою присутність на весіллі, свідомо заперечують наявність сімейних відносин з метою позбавити відповідачку та дитину права на виплати у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.
Представник позивачів подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх. В минулих судових засіданнях позивач та представник надали пояснення по суті позовних вимог, просили позов задовольнити.
Представник відповідача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги не визнає, просила відмовити у задоволені позову. В минулих судових засіданнях відповідач та представник надали пояснення по суті позовних вимог, в задоволенні позову просили відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, заяв не подавав.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи і надані суду докази, суд встановив наступне.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.04.2001 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 45, батьками записані - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпропетровського району
Дніпропетровської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 уклали шлюб 04.12.2021 року, актовий запис №55. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_10 та ОСОБА_10 відповідно.
Відповідно до заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 25 січня 2023 року подали до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про розірвання шлюбу. В заяві вони зазначили, що вони за взаємною згодою просять розірвати шлюб у встановленому законом порядку, спільних дітей не мають. Також в заяві зазначено, що державна реєстрація шлюбу призначена на 27 лютого 2023 року.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпропетровського району
Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №47.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, 18 квітня 2023 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстровано в реєстрі, що дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про що 18 квітня 2023 року складено відповідний актовий запис № 141. Відомості про батька записані відповідно до статті 133 СКУ.
Згідно із заявою від 20 липня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Писарєвою Н.С., позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ..
Відповідно до заяви від 20 липня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Писарєвою Н.С., позивач ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (частина перша статті 24 СК України).
Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов`язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов`язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім`ї.
Згідно з частиною другою статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
Під час розгляду справ про визнання шлюбу недійсним судам необхідно мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).
У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме з речей неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц, на яку посилається заявниця.
Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19, провадження № 61-10406св20.
Відповідно до статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , пояснила суду, що почала спілкуватися з ОСОБА_4 в липні 2022 року, під час прогулянки йому писала ОСОБА_13 та просиала гроші, ОСОБА_14 вказував, що шлюб був формальним, і що так було потрібно. В жовтні 2022 року проживала разом з ним під час його відпустки, також в січні зустрічалась з його батьками. В січні ОСОБА_14 відновив паспорт та поїхав розлучатися з ОСОБА_13 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , пояснила суду, що брат ОСОБА_4 сказав їй, що одружується, на питання чому так вирішив, він відповів, що так треба. Зазначила, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ночували у них. Після весілля їй стало відомо про шлюб. В березні 2022 року брат попросив її забрати речі у ОСОБА_13 . Після шлюбу свідок бачила ОСОБА_13 з іншим хлопцем, вважає, що мотивів створювати сім`ю не було.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , пояснила суду, що її син дружив с ОСОБА_14 , потім її син запитав у ОСОБА_14 , чи одружується він. Вказує, що ОСОБА_14 відповів, що відносини несерйозні, сказав, що зробив помилку. Зазначає, що ініціаторами весілля були батьки ОСОБА_13 . ОСОБА_13 мовчала, що ОСОБА_14 її чоловік, та зустрічалась до цього з іншим хлопцем.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , пояснив суду, що був роботодавцем, а потім другом ОСОБА_14 , про укладений шлюб ОСОБА_14 нічого не встиг розповісти, сказав, що вона сама хотіла. Зазначає, що коли бачив ОСОБА_14 , поруч його дружину він не бачив. Вказує, що ОСОБА_14 сказав, що це була помилка, влітку він сказав, що хоче розлучитися.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , пояснив суду, що ОСОБА_14 ніколи не казав, що у нього є дівчина, потім з відпустки приїхав одружений у кінці 2021 року на початку 2022 року. Потім коли поїхав у відпустку подав заяву на розлучення. Вказує, що ОСОБА_13 йому дзвонила, але під кінець він вже не брав трубку, говорив, що ОСОБА_13 не його і він знайшов нову дівчину. Зазначає, що один раз ОСОБА_13 влаштувала конфлікт, бо ОСОБА_14 спілкувався з мамою в інстаграмі, конфлікти були через батьків. Обручку носив ОСОБА_14 місця 3-4. Бачив ОСОБА_13 по відеозв`язку, коли ОСОБА_14 з нею спілкувався.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , пояснила суду, що у вересні 2021 року познайомилась з нареченим. Поки ОСОБА_14 був на службі, просив через неї дарувати подарунки ОСОБА_13 , кидав гроші на карту. Зазначає, що її запросили бути свідком на весіллі 4 грудня 2021 року. На весіллі мати прийшла на середину банкету, одягала фату, але був негативний погляд, спілкувалась лише з сином, поза банкетом казала, що не хоче ОСОБА_13 як невістку і пропонувала інших дівчат. Вказує, що чула розмову ОСОБА_14 з матір`ю, яка кликала його додому і казала щоб він обрав іншу дівчину. ОСОБА_14 часто дарував квіти і подарунки ОСОБА_13 . Свідок вказує, що бачила ОСОБА_14 коли він приїжджав осінню та зимою на весілля, коли приїжджав літом вони проживали разом з ОСОБА_13 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснила суду, що є сусідкою та подругою ОСОБА_13 , познайомилась з нею літом, зазначає, що допоки батьки ОСОБА_14 не влізли в стосунки все було добре. Вона разом з парою були в барі, в кафе, ходили в суші бари. Вказує, що ОСОБА_14 повідомляв, що поїхав служити подалі від батьків, також свідок зазначає, що подружжя купувало собі майно, потім ОСОБА_14 з ОСОБА_13 посварилися, і він поїхав до батьків. У відпустку приїжджав 3-4 рази. Вказує, що спілкувався з ОСОБА_14 і внього були складні відносини з батьками.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Звертаючись до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним позивачі посилались на те, що ОСОБА_4 , з огляду на його поведінку та дії в шлюбі, не мав наміру створити з відповідачкою сім`ю, дітей не мав.
Однак, вищевказані аргументи позивача спростовуються наданими у судовому засіданні поясненнями свідків та відповідачки.
Згідно з роздруківками листування в застосунку - месенджері, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спілкувались щодо розірвання шлюбу, але це не підтверджує факту недійсності шлюбу на момент його укладення 04.12.2021 року та на відсутність наміру створити з відповідачкою сім`ю в подальшому після 04.12.2021 року.
Як встановлено у судовому засіданні, свідки близько знали ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , є сусідами та друзями, які мали можливість бачити на власні очі відносини, які склалися між відповідачем та ОСОБА_4 . За їх показами встановлено, що між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійсно існували ознаки шлюбних відносин.
Та обставина, що ОСОБА_4 не повідомив про свої відносини з відповідачкою своїй сестрі чи батькам, товаришам ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , на думку суду, може мати різні причини, в тому числі його побоювання засудження з їх боку таких відносин та бажання захистити ці відносини від небажаних негативних розмов.
До таких висновків суд дійшов, оцінюючи ставлення позивача ОСОБА_1 до відповідачки, яка не схвалює вибір сина щодо дружини, натомість схвалювала нову дівчину сина.
Суд, зазначає, що свідки позивачів, з їх слів, спілкувалися з ОСОБА_4 , в більшості недостатньо близько та не часто.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб з метою створення сім`ї, на що вказують їх стосунки, ведення спільного господарства та проживання в одному житловому приміщенні, враховуючи факт знаходження на військовій службі останнього, підтвердили свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_8 та не було спростовано іншими доказами.
Суд також враховує рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року в якому, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, за участю третьої особи - Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено та виключено відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, як батька дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (актовий запис про народження № 141 від 18 квітня 2023 року, місце реєстрації - Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)).
Але з приводу цього суд зауважує, що виключення відомостей про ОСОБА_4 як батька дитини з актового запису про народження дитини ОСОБА_2 також не підтверджує недійсності шлюбу на момент його укладення та на відсутність наміру створити з відповідачкою сім`ю в подальшому як до, так і після 04.12.2021 року.
Можливі факти невірності у шлюбі між подружжям ніяким чином не спростовують його дійсність.
Інших доказів на підтвердження правових підстав визнання шлюбу недійсним стороною позивача також до суду не надано.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження недійсності шлюбу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та відмову в його задоволенні.
На підставі ст. ст. 1, 3, 21, 24, 36, 40, 41 СК України, керуючись ст. ст. 77, 81, 273, 289, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Білоусова
