КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2025 року
справа № 644/9099/23
провадження № 22-ц/824/3137/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Шереметьєвій М.В.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горша Анжела Олександрівна, приватний нотаріус Анохіна Вікторія Михайлівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року, постановлене під головуванням судді Таран Н.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горша Анжела Олександрівна, приватний нотаріус Анохіна Вікторія Михайлівна, про визнання іпотечного договору недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
22.11.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горша Анжела Олександрівна, приватний нотаріус Анохіна Вікторія Михайлівна, про визнання іпотечного договору недійсним.
Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду від 27.11.2023 матеріали справи за підсудністю передані Деснянському районному суду м. Києва.
На обґрунтування позову зазначив, що згідно до свідоцтва права власності від 27.08.1998, видане Відділом приватного державного житлофонду Ватутінської районної Ради м. Києва, ОСОБА_1 належала частка права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Співвласниками даної квартири, разом з позивачем, виступали в рівних частинах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно договору іпотеки квартири, серія та номер: 2788, посвідчений 16.11.2010 приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М. дану квартиру було передано в іпотеку ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
30.09.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області, Горша А.О. Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було внесено відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3166267 від 30.09.2016 та зазначено власником квартири ОСОБА_2 відповідно до інформаційної довідки від 24.02.2017 № 81211841 підстава виникнення права власності вказано договір іпотеки квартири, а підставою внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31662679 від 30.09.2016.
Позивач вважає, що укладений договір іпотеки квартири неправомірний та має бути визнаний судом недійсним, оскільки: на день укладання договору іпотеки квартири - 16.11.2010, в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрований, проживав та мав частки права власності на вказану квартиру неповнолітній ОСОБА_1 , якому на той час було 17 років. Тобто, всупереч чинному законодавству, при укладанні договору іпотеки на квартиру жодна із сторін не зверталась до органу опіки та піклування для отримання дозволу на укладання оскаржуваного договору. В свою чергу, нотаріус не виконав вимоги чинного законодавства України, посвідчуючи спірний договір, що призвело до порушення прав позивача, який в силу свого віку та відсутності юридичної освіти, не володів достатнім обсягом знань для перевірки дотримання усіх вимог законодавства при укладанні договору.
Вважає, що укладання оскаржуваного договору іпотеки на квартиру, який укладений всупереч законодавству без звернення до органу опіки та піклування, без отримання дозволу на укладання договору, призвело до зменшення та обмеження ОСОБА_1 , який на той час був неповнолітнім, оскільки правочин порушує гарантії збереження права дитини на житло. Враховуючи викладене просив суд визнати недійсним договір іпотеки, серії та номер: 2788, посвідчений 16.11.2010 приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М., за яким квартира за адресою: АДРЕСА_1 була передана в іпотеку ОСОБА_2 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону; неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень; діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Апелянт вважає, що внаслідок укладення оспорюваного договору відбулося порушення прав ОСОБА_1 . Внаслідок укладення іпотечного договору відбувся перехід права власності до відповідача на вказане нерухоме майно, передане в іпотеку. При цьому, укладення даного правочину відбулося без згоди та відома органів опіки і піклування, що суперечить чинному законодавства призвело до втрати ОСОБА_1 права користування, володіння та розпорядження спірною квартирою, який був його єдиним та постійним придатним для проживання місцем. В даній справі наявні ознаки того, що договір іпотеки від 16.11.2010 року суперечить правам та інтересам ОСОБА_1 .
В судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що у цій справі позивач не довів, яким чином відповідачем порушуються права позивача, і які саме.
Крім того, зазначив, що твердження про те, що позивач при укладені оспорюваного договору був неповнолітнім спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, де вбачається, що позивачу виповнилось 18 років 06.03.2010 року, а договір іпотеки квартири укладено 16.11.2010 року.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті 177 СК України).
Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року по справі № 205/7997/16-ц.
Апелянтом не було доведено, яким чином відповідачем порушуються права позивача, і які саме.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія паспорта апелянта, в якому датою народження зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5). Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилося 18 років, в той час як спірний договір іпотеки серія та номер: 2788 був посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що посилання апелянта на те, що при укладені оспорюваного договору останній був неповнолітнім спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.
Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови 10 червня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
