Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
19 червня 2025 року
м. Київ
справа № 520/6119/23
адміністративне провадження № К/990/17781/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року
у справі №520/6119/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо врахування до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 періодів трудового стажу з 01 січня 2001 року до 12 лютого 2008 року та січень 2019; щодо інформування ОСОБА_1 про відсутність відомостей в системі персоніфікованого обліку та необхідність їх подання (за наявності) відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV); щодо врахування заяви ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року про призначення пенсії як підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням положень статті 29 Закону №1058-IV; щодо виконання рішення від 07 квітня 2020 року у справі №520/136/2020; щодо відображення в системі персоніфікованого обліку ОСОБА_1 рішення суду у справі №520/1364/20; щодо призначення застрахованій особі ОСОБА_1 пенсії за віком у підвищеному розмірі з урахуванням положень статті 29 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим, у наступній послідовності:
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 періоди роботи з 01 січня 2001 року до 12 лютого 2008 року та січня 2019 загальною тривалістю станом на 26 вересня 2019 року - 7 років 02 місяці;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, розрахувати і нарахувати застрахованій особі ОСОБА_1 пенсію за віком, виходячи зі страхового стажу тривалістю 32 роки 04 місяці та 10 днів, з підвищенням розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, на 0.5% за кожен повний місяць, починаючи з жовтня 2019 до моменту фактичного призначення цієї пенсії починаючи з 01 січня 2020 року. Частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства, врахувавши заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за період з листопада 1985 до листопада 1990; частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого після 01 січня 2004 року, визначити відповідно до Закону №1058-IV, виключивши з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоди: з 09 липня 2015 року до 01 грудня 2016 року, і з 11 травня 2017 року до 22 червня 2017 року; і виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії до початку виплати пенсії в перерахованому розмірі відповідно до наступного пункту (4);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень статті 29 Закону №1058-IV застрахованої особи ОСОБА_1 та виплачувати її в перерахованому розмірі в наступному порядку:
1. перерахунок пенсії застрахованої особи ОСОБА_1 відповідно до статті 27 Закону №1058-IV провести, з урахуванням страхового стажу, набутого до моменту здійснення перерахунку, надавши можливість уточнення фактичної тривалості такого стажу для перерахунку, з підвищенням цього розміру відповідно до статті 29 Закону №1058-IV за кількістю повних місяців страхового стажу на зазначений момент, починаючи з 26 вересня 2019 року;
2. частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства, врахувавши заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за період з листопада 1985 до листопада 1990;
3. частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого після 01 січня 2004 року, визначити відповідно до Закону №1058-IV, виключивши з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоди: з 09 липня 2015 року до 01 грудня 2016 року; з 11 травня 2017 року до 22 червня 2017 року; з 01 жовтня 2022 року до 01 березня 2023 року;
4. пенсію в перерахованому та підвищеному розмірі виплачувати застрахованій особі ОСОБА_1 , починаючи з місяця, наступного за місяцем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 26 квітня 2025 року звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Водночас скаржником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з моменту проголошення.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 28 березня 2024 року, в той час, як касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 26 квітня 2025 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
У заяві про поновлення строку ОСОБА_1 пов`язує пропуск процесуального строку:
- з відсутністю у позивача доступу до повної та достовірної інформації про відомості обліку страхового стажу;
- з об`єктивною неможливістю здійснити правову оцінку та зібрати докази у межах встановленого строку;
- з відсутністю можливості отримати нові відповіді та документи (включно з довідкою ОК-5 від 08 квітня 2025 року) у скорочені строки;
- з тривалим лікуванням важкохворої дружини позивача (рак ІІІ стадії) та значними витратами, підтвердження яких можливе лише в судовому засіданні.
Позивач просить Верховний Суд визнати наведені підстави пропуску строку поважними та поновити строк на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року.
Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження скаржником наведено не було.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені у заяві про поновлення строку підстави визнані судом неповажними; статті 330 КАС України, у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення процесуального строку та документ про сплату судового збору.
Верховний Суд визнав наведені заявником підстави пропуску строку неповажними з тих підстав, що у заяві про поновлення строку позивач не зазначив обставини щодо несвоєчасного отримання ним оскаржуваного судового рішення та на підтвердження зазначених обставин належні і допустимі докази не надав. Крім того, Суд такі обставини, як відсутність у позивача доступу до повної та достовірної інформації про відомості обліку страхового стажу, неможливість здійснити правову оцінку та зібрати докази у межах встановленого строку, відсутність можливості отримати нові відповіді та документи (включно з довідкою ОК-5 від 08 квітня 2025 року) у скорочені строки, а також тривале лікування важкохворої дружини позивача не вважав такими, що є об`єктивно непереборними і реально перешкоджали йому звернутися з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції в межах строку, передбаченого статтею 329 КАС України.
Копія ухвали надійшла в особистий кабінет ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 13 травня 2025 року о 20:04.
В межах строку для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 звернувся із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження та долучив документ про сплату судового збору.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Отже, позивачем належним чином усунуті недоліки касаційної скарги щодо необхідності надання документа про сплату судового збору.
Водночас поважність підстав пропуску строку позивач обґрунтовує наступними підставами.
Заявник стверджує, що здійснював постійний догляд за дружиною з онкологічним захворюванням та був змушений працювати до 03 січня 2025 року, що унеможливлювало повноцінне звернення до суду касаційної інстанції.
Заявник посилається на те, що відповідь від Пенсійного фонду України він отримав лише у квітні 2025 року, а від Державної податкової служби не отримав взагалі, і це заважало йому сформувати правову позицію та викласти її в касаційній скарзі.
Відсутність даних про стаж за 2001-2008 роки, що підтверджено листом Пенсійного фонду України від 15 травня 2024 року позивач вважає нововиявленою обставиною.
Позивач також описує проблему щодо вибору стратегії подальшого оскарження судових рішень та необхідність використання платної версії ШІ у квітні 2025 року для формування правової позиції.
Разом з тим, недбале ведення реєстрів, на думку позивача, є одночасно і предметом спору, і причиною невчасного звернення.
Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження позивачем не наведено.
Разом з тим, Суд дійшов висновку, що дані доводи є неналежними для задоволення заяви скаржника виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року заява №11681/85).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Щодо підстав, з якими позивач пов`язує поважність підстав пропуску строку колегія суддів зазначає таке.
Позивач зазначає, що здійснював постійний догляд за дружиною з онкологічним захворюванням та був змушений працювати до 03 січня 2025 року, що унеможливлювало повноцінне звернення до суду.
Хвороба дружини та необхідність працювати були триваючими обставинами, однак заявник не пояснює, чому саме у визначений 30-денний строк він був позбавлений будь-якої можливості подати скаргу, навіть коротку, із зазначенням необхідності її подальшого уточнення. При цьому протягом 2022 - 2025 років позивач активно листувався з численними державними органами, що свідчить лише про наявність у нього достатньо часу та можливостей для підготовки та направлення касаційної скарги у передбачений процесуальним законом строк.
Позивач вважає, що несвоєчасне отримання відповіді від Пенсійного фонду України та неотримання відповіді від Державної податкової служби взагалі заважало йому належним чином сформувати правову позицію.
Однак, з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що КАС України передбачає початок відліку строку на касаційне оскарження з моменту ухвалення або отримання відповідного судового рішення, а не з моменту, коли сторона вважатиме свою доказову базу достатньою для подальшого судового оскарження. Отже, збір нових доказів не є поважною причиною пропуску строку.
Проаналізувавши долучені до заяви про поновлення строку докази колегія суддів вважає, що інформація, яку заявник намагався отримати, стосувалася суті спору (облік стажу), що вже була предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій. В свою чергу відсутність цієї інформації не заважала йому подати касаційну скаргу на вже ухвалені у справі рішення.
Заявник також стверджує, що відсутність даних про стаж за 2001-2008 роки, підтверджена листом Пенсійного фонду України від 15 травня 2024 року, є нововиявленою обставиною. Проблема щодо вибору стратегії оскарження та необхідність використання платної версії ШІ у квітні 2025 року для формування позиції об`єктивно, на його думку, вплинули на можливість дотримання процесуального строку.
Колегія суддів звертає увагу позивача, що нововиявлені обставини є окремою підставою для перегляду справи (стаття 361 КАС України) і не може бути причиною для поновлення строку на касаційне оскарження. Більше того, факт відсутності даних у реєстрах був ключовим елементом спору з самого початку і не може вважатися «новим».
Проблеми із вибором правової позиції, пошук судової практики чи відсутність доступу до певних баз даних є суб`єктивними труднощами сторони та/або її представників. Посилання позивач на необхідність з його боку на використання платної версії ШІ лише у квітні 2025 року, підкреслює надзвичайно тривалу бездіяльність заявника протягом цілого року після закінчення строку на оскарження.
Використання штучного інтелекту як допоміжного інструменту для формування правової позиції не є об`єктивною, непереборною перешкодою, що може виправдати пропуск процесуального строку. Принцип правової визначеності вимагає своєчасного та добросовісного користування процесуальними правами, а тому посилання сторони, що пропустила строк звернення до суду, необхідністю використання сучасних цифрових технологій, не може виступати безумовною підставою для поновлення такого строку. Труднощі у формуванні правової позиції є суб`єктивними обставинами, які не можуть слугувати умовою для ігнорування встановлених законом процесуальних строків.
Позивач вважає таку обставину, як недбале ведення реєстрів, одночасно і предметом спору, і причиною невчасного звернення.
На думку колегії суддів, предмет спору не може бути одночасно поважною причиною для пропуску строку звернення до суду щодо цього ж предмету. Цей аргумент є логічно хибним та не може звільняти скаржника від обов`язку вчиняти процесуальні дії у визначені процесуальним законом строки.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені заявником у клопотанні від 15 травня 2025 року причини пропуску неповажними у розумінні положень статті 121 КАС України. Вони не підтверджують існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі перешкод, які б позбавляли його можливості подати касаційну скаргу у встановлений законом строк, тобто до 28 березня 2024 року.
Таким чином, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція щодо вирішення питання про поновлення процесуальних строків висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 14 липня 2022 року у справі №480/1643/21, від 26 лютого 2024 року у справі №140/5638/23, від 15 квітня 2024 року у справі №640/23993/19.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі №520/6119/23.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі №520/6119/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін
