КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-кп/824/2437/2025 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представник потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження №12012100120000111 щодо ОСОБА_7 закрито.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що за інкримінованими ОСОБА_7 кримінальними правопорушеннями, сплинули строки притягнення до кримінальної відповідальності.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, мотивуючи тим, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, оскільки щодо ОСОБА_7 проводиться досудове розслідування за ч. 2 ст. 354 КК України.
Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_12 подали апеляційну скаргу, в яких просять ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року скасувати та повернути кримінальне провадження до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті, мотивуючи тим, що судом першої інстанції формально вказано про те, що сплили строки притягнення до кримінальної відповідальності; без дослідження всіх фактичних обставини справи, що мають значення для встановлення істини, зокрема не встановлено момент вчинення злочину, момент початку ухилення особи від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, думку потерпілого та представника потерпілого, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; думку прокурора, яка підтримала апеляційні скарги; думку захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Закрити провадження у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 49 КК України, за клопотанням обвинуваченого та за наявності підстав, є обов`язком суду, а не правом.
Так, як убачається із матеріалів справи, що суд першої інстанції звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрив.
Відповідно до ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Санкцією ч. 4 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Санкцією ч. 4 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
Санкцією ч. 2 ст. 366 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливотяжкого злочину.
Положеннями ч. 2 ст. 49 КК України визначено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
Тобто навіть у разі вчинення особливо тяжкого злочину і спливу після цього п`ятнадцяти років винна особа на підставі дискреційних повноважень суду може бути звільнена від кримінальної відповідальності і не зазнати заходів кримінальної репресії.
З обвинувального акта убачається, що ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення з 29.04.2006 року, тобто, з дня їх вчинення минуло понад п`ятнадцять років.
Отже, суд, встановивши наявність усіх підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність та отримавши клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закрив кримінальне провадження щодо нього, роз`яснивши ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Всупереч твердженням апелянтів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.49 КК України та розглянув клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності у відповідності до вимог чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги представника потерпілого щодо невстановлення дати вчинення злочинів, що унеможливлює звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, - є неспроможними, позаяк період часу, у якій ОСОБА_7 вчиняв дії, зазначений в обвинувальному акті, - з 29.04.2006 по 31.03.2009, тобто з моменту вчинення дій пройшов загальний строк притягнення до кримінальної відповідальності. Встановлені ч. 2 ст. 49 КК України загальні строки повинні застосовуватися лише в разі, якщо вони сплинули на час розгляду справи судом, тобто минуло понад п`ятнадцять років з дня вчинення злочину.
Доводи потерпілих про те, що щодо ОСОБА_7 здійснюється досудове розслідування за ч. 2 ст. 354 КК України, є безпідставними, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні та стороною обвинувачення не надано беззаперечних доказів на підтвердження наявності зазначеної обставини; матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо переривання чи зупинення перебігу строку, як про це вказують потерпілі та їх представники.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не встановлено підстав для задоволення апеляційних скарги, а тому ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 необхідно залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_12 залишити без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: _____________ ____________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4