ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" серпня 2025 р. Справа№ 910/13689/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Романенко К.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.08.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 26.05.2025 (повний текст складено 27.05.2025)
за заявою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича
про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти
у справі № 910/13689/22 (суддя Оксана ГУМЕГА)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД"
до 1) громадянина України ОСОБА_1
2)Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"
заінтересовані особи:
1.Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації,
2. ОСОБА_2 ,
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "КАН СІТІ"
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ"
про стягнення 16 357 389,43 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст поданої заяви та рух справи
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/13689/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" до громадянина України ОСОБА_1 (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 16 357 389,43 грн, з яких: 7 605 351,55 грн боргу та 8 752 037,88 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" 7 605 351,55 грн. основного боргу, 8 752 037,88 грн. штрафу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/13689/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення повернуто без розгляду.
25.12.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/13689/22, з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, яке набрало законної сили 11.12.2023, місцевим господарським судом видано накази.
На розгляді у Господарському суді міста Києва також перебували справа № 910/2552/23 (суддя Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1); Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач-2) про стягнення 4 735 032,76 грн; справа № 910/10907/23 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан Сіті" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач - 2) про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 1 800 815, 43 грн/ та штрафу в розмірі 900 407, 72грн.; справа № 910/14178/22 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНБУД" (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фінансовий будівельний холдинг" (відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 2 496 256,93 грн., штрафу у розмірі 2 587 083,30 грн. а також 36 806,21 грн. 3% річних та 346 377,61 грн. інфляційних втрат.
25.10.2024 приватний виконавець Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до суду із заявою (поданням) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти (вх. № 07-10/10446/24 від 28.10.2024).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/22 повернуто Гненному Дмитру Анатолійовичу заяву (подання) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти та додані до неї документи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 910/13689/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.04.2025, апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/13689/22 скасовано; матеріали справи № 910/13689/22 в частині розгляду заяви (подання) від 25.10.2024 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про встановлення порядку виконання рішень в межах зведеного виконавчого провадження та надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 відмовлено повністю у задоволенні заяви (подання) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 25.10.2024 про надання дозволу на звернення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з постановленою ухвалою, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києві від 26.05.2025 року у справі № 910/13689/22 та ухвалити нове рішення, яким встановити порядок виконання рішень суду по справам № № 910/2552/23, 910/10907/23, 910/14178/22, 910/13689/22, що перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3. Надати дозвіл на звернення стягнення на квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович зазначає, що за боржником зареєстровано право власності на квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Згідно відповіді Голосіївської районної державної адміністрації від 11.10.2023 № 100-12256 відповідно до Реєстру територіальної громади міста Києва зареєстровані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15.07.1993 по теперішній час та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15.07.1993 по теперішній час. 12.01.2024 було проведено опис та арешт майна боржника стягнення на квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , саме зазначеної квартири. Однак 19.01.2024 на адресу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_5 , в якій остання повідомляла, що у даній квартирі з 15.01.2024 зареєстровані неповнолітні особи. Дійсно, 15.01.2024 було зареєстровано у даній квартирі двоє дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та 30.09.2015, а також саму ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто боржником у співучасті з ОСОБА_5 спрямовані на умисне ухилення від виконання рішення суду, унеможливлення реалізації нерухомого майна боржника. Приватний виконавець звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є співвласниками зазначеної квартири та мають у своїй власності та частини квартири відповідно. На переконання приватного виконавця реалізація частки квартири, що належить ОСОБА_1 не вплине на право користування квартирою неповнолітніх дітей, які і надалі матимуть право на проживання в частки квартири, яка перебуває у власності ОСОБА_5
21.03.2024 приватний виконавець на звернення від 01.02.2024 отримав лист від Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову у наданні дозволу на реалізацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За доводами апелянта підставою для звернення з заявою (поданням) до місцевого господарського суду є відсутність згоди органу опіки і піклування на реалізацію 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 2-537/11 від 15.02.2023 частині можливості звернення приватного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти, в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України
Крім того, в силу приписів частини 1, пункту 1 частини 2, пунктів 3, 6, 22 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. На переконання апелянта, суд мав прийняти до розгляду подання приватного виконавця в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи ОСОБА_5 адвоката Анненкової О.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу без задоволення. У спростування доводів апелянта про те, що боржником у співучасті з ОСОБА_5 вчинено дії на умисне ухилення від виконання рішення суду, з метою унеможливлення реалізації нерухомого майна боржника, оскільки було зареєстровано у спірній квартирі неповнолітніх дітей у квартирі, є маніпуляцією правовими категоріями і фактами, виходячи з такого. Малолітні діти подружжя проживали та проживають за адресою спірної квартири з 30.09.2020. Період проживання дітей за іншою адресою (з 21.01.2023 до 15.01.2024) пов`язаний з припиненням шлюбних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та вимушеною зміною місця проживання. ОСОБА_5 є власником частини зазначеної квартири, не є боржником по ЗВП № НОМЕР_2 чи будь-якому іншому ВП. Зобов`язання ОСОБА_1 виникли з договору поруки, на укладення якого ОСОБА_5 згоди не давала. Таким чином, ОСОБА_5 не може ухилятись від виконання рішення суду, оскільки зазначене рішення її не стосується.
Крім того, у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем описано та арештовано 13 квартир та 3 земельні ділянки, які набуті ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_5 , про що 23.10.2023 вона повідомила виконавця про належність арештованого в ході виконавчого провадження майна на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_1 як подружжю.
Однак приватний виконавець не звертався до суду у порядку ст. 335 ГПК України з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами з подальшою реалізацією цієї частини майна боржника. Натомість, свідомо намагається звернути стягнення на 3/4 спірної квартири боржника, право користування якою мають малолітні діти, без дозволу на це органу опіки та піклування. За наявності відмови Служби дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у надані дозволу на реалізацію 3/4 спірної квартири, право користування якою мають малолітні діти та наявності у боржника іншого нерухомого майна, відповідно до пункту 30 Інструкції № 512/5 приватний виконавець мав продовжити виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, тоді як звернення приватного виконавця до суду щодо надання дозволу про звернення стягнення на частину квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, є передчасним та безпідставним.
Доводи приватного виконавця про те, що реалізації 3/4 частини спірної квартири не призведе до порушення прав малолітніх дітей, які й надалі матимуть право на проживання в 1/4 частині квартири є помилковими, оскільки права малолітніх дітей будуть очевидно порушені зважаючи на те, що на даний час вони користуються усією квартирою (72,28 кв.м), в той час як після реалізації 3/4 частини квартири (54,21 кв.м) зможуть користуватись лише 1/4 частиною квартири (18,07 кв.м).
Крім того, стверджуючи про те що, права малолітніх дітей не будуть порушені, приватний виконавець не враховує технічної можливості виділу 1/4 квартири для проживання у ній дітей з урахуванням їх потреб та не враховує, що заселення у квартиру нових власників та зайняття ними 3/4 квартири не відповідатиме інтересам та потребам малолітніх дітей.
Надання згоди судом на примусову реалізацію частини квартири однозначно призведе до погіршення житлових умов, у яких знаходяться, проживають та розвиваються діти 5 та 9 років, що не відповідає принципу переваги якнайкращих інтересів дітей над приватними інтересами.
Інші сторони не скористалися своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, однак неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання з`явився Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А., заінтересована особа ОСОБА_5 інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомлено, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про направлення процесуальних документів на електронну пошту.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
25.10.2024 Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович (далі - приватний виконавець) звернувся до суду із заявою (поданням) про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою мають діти (а.с. 144-147 т. 6). Зазначена заява аргументована положеннями Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), статтю 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Приватний виконавець у заяві зазначив такі обставини.
На виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження від 02.11.2023 № НОМЕР_3 (з примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва № 910/2552/23 від 27.09.2023, № 910/10907/23 від 26.10.2023, № 910/14178/22 від 31.10.2023, № 910/13689/22 від 25.12.2023, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (постанови виконавчого провадження - а.с. 148-156 т. 6). Загальна сума коштів, що стягується при примусовому виконанні наказів Господарського суду міста Києва № 910/2552/23 від 27.09.2023, № 910/10907/23 від 26.10.2023, № 910/14178/22 від 31.10.2023, № 910/13689/22 від 25.12.2023, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, 27 728 549,20 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме на 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на запит приватного виконавця від 05.10.2023 щодо надання інформації щодо осіб, зареєстрованих у спірній квартирі, листом №100-12256 від 11.10.2023 повідомила, що відповідно до Реєстру територіальної громади м. Києва у спірній квартирі станом на 11.10.2023 зареєстровані наступні особи: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.07.1993 по теперішній час; 2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 15.07.1993 по теперішній час.
12.01.2024 приватним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, а саме: 3/4 спірної квартири, у зв`язку з чим винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.01.2024.
19.01.2024 на адресу офісу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_5 , якою заявниця повідомила, що у спірній квартирі з 15.01.2024 зареєстровані неповнолітні особи, до заяви долучено копії довідок (інформації) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 105547024, № 105547110, № 105546862 від 17.01.2024.
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація у відповідь на повторний запит приватного виконавця від 19.01.2024 листом №100-1175 від 29.01.2024 повідомила, що відповідно до Реєстру територіальної громади м. Києва у спірній квартирі станом на 29.01.2024 року зареєстровані наступні особи: 1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15.07.1993 по теперішній час; 2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.07.1993 по теперішній час; 3. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 15.01.2024 по теперішній час; 4. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15.01.2024 по теперішній час; 5. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 15.01.2024 по теперішній час (а.с. 168, 170 т. 6).
На переконання приватного виконавця з даної відповіді вбачається, що боржником у співучасті з ОСОБА_5 вчинено дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання рішення суду, з метою унеможливлення реалізації нерухомого майна боржника. Так, ОСОБА_5 через три дні після проведення опису та арешту нерухомого майна боржника, зареєстровано неповнолітніх осіб у спірній квартирі.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 (боржник у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3) та ОСОБА_2 є співвласниками спірної квартири та мають у своїй власності 3/4 та 1/4 частки квартири відповідно.
Згідно з Законом України "Про виконавче провадження", у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна звернення стягнення здійснюється на об`єкти нерухомого майна.
Приватний виконавець вважає, що реалізації 3/4 частини спірної квартири, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, не вплине на право користування квартирою неповнолітніми дітьми, які й надалі матимуть право на проживання в 1/4 частині квартири, яка перебуває у власності ОСОБА_5 , яка здійснила реєстрацію дітей у даній квартирі.
Однак, передача на реалізацію нерухомого майна боржника, право власності або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
01.02.2024 року приватний виконавець звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зі заявою про надання дозволу на реалізацію об`єкта нерухомого майна, право на користування якою мають діти № 1027 від 01.02.2024.
Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 100/09-821 від 21.03.2024 відмовила приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію 3/4 спірної квартири, що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , та де зареєстровані малолітні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відсутність згоди органу опіки і піклування на реалізацію 3/4 спірної квартири стала підставою для звернення приватного виконавця до суду з вищевказаною заявою, відповідно до якої приватний виконавець просить суд:
- встановити порядок виконання рішень суду у справах № 910/2552/23, № 910/10907/23, № 910/14178/22, № 910/13689/22, що перебувають на виконанні у приватного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4;
- надати дозвіл на звернення стягнення на 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції ( ч.1 ст. 327 ГПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до положень частин першої, шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Частиною п`ятої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 3, 6, 22 частин 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 30 розділу VIII Інструкції № 512/5).
Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", від можливого порушення.
Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та положення Інструкції № 512/5 державний або приватний виконавець у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, має обов`язок отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 751/15667/15-ц, від 25.11.2019 у справі № 718/482/15-ц, від 15.02.2023 у справі № 2-537/11).
Постановою Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11, суд виснував: "… законодавство України не визначає порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.
З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом ….
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 виснувала, зокрема, що: у вирішенні питання чи є відсутність згоди органу опіки та піклування при примусовому виконанні судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів підставою для висновку про неможливість державного або приватного виконавця вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна, зазначила, зокрема, що:
"…Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитинства, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.
Якщо суд приймає рішення про солідарне стягнення з боржника та його поручителя коштів у рахунок погашення їх зобов`язань перед кредитором, то суд не досліджує питання прав тих чи інших осіб, які пов`язані з можливими об`єктами жилої нерухомості, які вже сам Держвиконавець відповідно до Закону про виконавче провадження визначає до реалізації, зокрема, на відкритих торгах для забезпечення виконання цього судового рішення. А відтак проведення такої реалізації майна, в тому числі спірної квартири, не контролюється судом допоки відповідні дії Держвиконавця не оскаржуються кимось з учасників виконавчого провадження чи іншими особами відповідно до закону.
Разом з тим повноваження Держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями Держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, Держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань Держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.
… враховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Зазначене стосується також і дій приватних виконавців".
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що що державний чи приватний виконавець має обов`язок звернутися за дозволом до органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.
Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд і вирішує питання щодо можливості державним або приватним виконавцем вчиняти виконавчі дії щодо продажу такого майна. Вирішуючи ці питання суд, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 100/09-821 від 21.03.2024 відмовила приватному виконавцю у наданні дозволу на реалізацію 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (спірна квартира), що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , де зареєстровані малолітні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що і стало підставою для звернення приватного виконавця до суду із заявою, що розглядається судом.
Згідно приписів статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до частини 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частина 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989).
Наведені положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
Закон України "Про охорону дитинства" визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до частини 6 статті 17, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" права дитини на майно та порядок їх захисту встановлюються законами України. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до частини 4 статті 177 СК України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Таким чином, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.
Наявними в матеріалах доказами, а саме: відповіддю Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №100-1175 від 29.01.2024, довідками (інформацією) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 105547024, № 105547110 від 17.01.2024 (а.с. 165, 166, 170 т. 6) підтверджується, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , 3/4 частини якої належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , а 1/4 частина - ОСОБА_5 , зареєстровані, окрім вказаних осіб, малолітні діти - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (боржник з зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Гненного Д.А.) є батьком, а ОСОБА_5 - матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок (інформацією) про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи підтверджується, що малолітні діти - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 були зареєстровані у спірній квартирі у період 30.09.2020 по 21.01.2023 та з 15.01.2024 по теперішній час.
Встановлений чинним законодавством порядок реєстрації малолітніх дітей та вселення у спірну квартиру дотримано, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи не містять, а приватним виконавцем не надано суду жодних належних та допустимих доказів стосовно того, чи є спірне приміщення єдиним місцем постійного проживання малолітніх дітей та чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків, яке може використовуватись як постійне місце проживання.
Водночас, за інформацією, повідомленою суду ОСОБА_5 та не спростованою приватним виконавцем, у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем описано та арештовано 13 квартир та 3 земельні ділянки, які набуті ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_5 .
Пунктом 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Приватним виконавцем не надано суду жодних доказів відсутності у боржника ( ОСОБА_1 ) іншого майна, окрім спірної квартири, за рахунок якого можна б було виконати рішення суду у зведеному виконавчому провадженні, а рівно доказів неможливості виконати рішення суду у зведеному виконавчому провадженні за рахунок такого іншого майна боржника.
Водночас, згідно опису нерухомого майна, належного боржнику на праві власності (3/4 спірної квартири), проведеного приватним виконавцем 12.01.2024, що підтверджується постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника (а.с. 161, 162 т. 1), загальна площа спірної квартири - 72,28 кв.м, житлова площа спірної квартири - 41,1 кв. м, квартира складається із трьох кімнат (17,3 кв.м; 10,6 кв.м; 13,2 кв.м), а також допоміжних приміщень (кухня - 8,3 кв.м; ванна кімната - 2,7 кв.м; вбиральня - 1,4 кв.м; коридор - 13,3 кв.м; кладова та вбудовані шафи - 3,8 кв.м), квартира обладнана балконом (0,48 кв.м) та лоджією (1,2 кв.м).
Таким чином, надання приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на 3/4 спірної квартири, право на користування якою мають малолітні діти, призведе до того, що малолітні дії зможуть користуватись лише 1/4 частиною спірної квартири, а отже до погіршення житлових умов малолітніх дітей, що очевидно не буде відповідати забезпеченню найкращих інтересів дитини, а відтак буде суперечити Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, та загальнонаціональному пріоритету, закріпленому у Законі України "Про охорону дитинства".
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14178/22 від 18.01.2023 накладено арешт на нерухоме майно 910/14178/22, а саме на частку у розмірі 3/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Відповідно до пунктів 3, 22 частин 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для надання приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на спірну квартиру, право на користування якою мають малолітні діти, а рівно, судом не встановлено підстав для встановлення відповідного порядку виконання рішень суду у справах, що перебувають на виконанні у приватного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 тому суд відмовляє у задоволені заяви (подання) приватного виконавця повністю.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Апелянтом не надано до суду належних доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича у даній справі підлягає залишенню без змін.
Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 255, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі № 910/13689/22 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 у справі № 910/13689/22 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/13689/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко
