Єдиний державний реєстр судових рішень
ф
РІШЕННЯ
Іменем України
20 серпня 2025 року
м. Київ
справа №990/290/25
адміністративне провадження № П/990/290/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А, Дашутіна І.В., Шишова О.О., Юрченко В.П.
секретар судового засідання Лопушенко О.В.,
за участю представника відповідача Петренко Ю.В.
розглянув як суд першої інстанції у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №990/290/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 травня 2025 року № 108/зп-25 «Про перегляд рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 щодо результатів виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за заявою судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 »
зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України внести зміни до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 щодо результатів виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді в частині встановлення оцінки 120 балів за виконане практичне завдання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 ;
зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне оцінювання практичних завдань позивачів, з дотриманням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та затверджених Комісією нормативно-правових актів, зокрема щодо наявності затвердженої методики оцінювання та формування колегії з перевірки робіт з використанням автоматизованого розподілу та за участю суддів відповідної спеціалізації.
\
ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, указує, що рішення ВККС України від 28.05.2025 № 108 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Невирішення по суті доводів позивача щодо відсутності затвердженої методики оцінювання практичних завдань та її впливу на об`єктивність оцінки, а також оцінка за "внутрішнім переконанням". Як підтверджено офіційною відповіддю ВККС України на запит позивача, а також з матеріалів судового провадження № 990/330/24 Методика оцінювання (встановлення) рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні на підставі результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, як окремого нормативно-правового документа, не затверджена. Оцінка роботи без затвердженої методики, всупереч власним нормативним актам Комісії, та відповідно, без дотримання перевіряючими її вимог, є прямим порушенням принципу законності, закріпленого статтею 19 Конституції України, яка вимагає від державних органів діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводячи обґрунтованість позовних вимог, позивач посилається на неповноважний склад комісії та порушення принципу прозорості та об`єктивності формування складу комісії з перевірки практичних завдань. На оцінку перевірених робіт вплинув той факт, що в колегії, яка здійснювала перевірку практичного завдання, відсутні судді адміністративної спеціалізації. Це суперечить принципу спеціалізації, закріпленому у пункті 2.2 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання (рішення ВККСУ від 03.11.2016 № 143/зп-16), який вимагає проведення оцінювання за критерієм професійної компетентності з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Відсутність фахівця у сфері адміністративної спеціалізації мала прямий вплив на кількість отриманих балів за виконання практичного завдання, що є необ`єктивним, необґрунтованим та не відображає якість рішень.
Позивач зазначає про порушення його права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції). Відмова ВККС України у перегляді результатів практичного завдання без належного вирішення всіх доводів Позивача, зокрема щодо відсутності методики оцінювання та порушення принципів формування екзаменаційної комісії, свідчить про формальний підхід до розгляду заяви та порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 6 Конвенції вимагає, щоб процес розгляду справи був справедливим, а рішення - обґрунтованими та мотивованими. Невирішення ключових доводів позивача щодо необґрунтованості оцінки через відсутність методики та порушення процедури формування комісії свідчить про те, що ВККС України усунулася від виконання своїх повноважень та не забезпечила ефективний засіб захисту прав позивача. Це може мати негативні наслідки для подальшої професійної кар`єри позивача, оскільки недонараховані бали за практичне завдання можуть вплинути на загальний результат кваліфікаційного оцінювання та ймовірність звільнення з посади судді (пункт 20 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).
Обґрунтовуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, позивач указує, що з огляду на відсутність встановлення та визначення недоліків роботи відповідачем, відсутність затвердженої методики оцінювання, що унеможливлює об`єктивну та обґрунтовану оцінку, а також наявність порушень у процедурі формування колегії та її складі, встановлення будь-якого балу, крім максимального, є необґрунтованим та довільним. Відсутність критеріїв зниження оцінки нижче максимального рівня в умовах відсутності методики оцінювання свідчить про помилковість виставлених балів. Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, ВККС позбавила його законного способу захисту порушених прав - не виправила у законний спосіб помилки, допущені створеною Відповідачем колегією. У той же час, тільки скасування оскаржуваного рішення недостатньо для відновлення права з огляду на відсутність методики перевірки письмових робіт та методики проведення повторної перевірки. Таким чином, єдиний можливий спосіб захисту прав позивача є встановлення максимального балу за виконану роботу.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов. ВККС не погоджується з доводами і вимогами позивача, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень ВККС зазначає, що як встановлено Комісією, за результатами дослідження екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання, яке після оцінювання ідентифіковано як таке, що виконане ОСОБА_1 , з`ясовано, що істотної розбіжності в кількості балів, виставлених учаснику іспиту членами екзаменаційної комісії, не було; обставин, які б вказували на наявність порушення порядку перевірки виконаного учасником іспиту практичного завдання, не встановлено; помилок у спеціальному програмному забезпеченні, що ідентифікує автора роботи, не виявлено; інші обставини, що об`єктивно могли б свідчити про необґрунтованість встановленого результату виконаного практичного завдання, відсутні. Відповідач посилається на те, що порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 04.11.2016 №144/зп-16 (у редакції, затвердженій рішенням Комісії від 13.02.2018 №20/зп-18). Відповідач наголошує, що відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 №143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 №20/зп-18, встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Відповідач вважає, що Комісія, приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Комісії від 14.08.2024 №255/зп-24 щодо результатів виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, діяла відповідно до належних повноважень та керувалась при цьому статтями 83-85, 93, 101 Закону і Положення.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
30.06.2025 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії щодо результатів виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зобов`язати Комісію внести зміни до рішення щодо результатів виконаного практичного завдання в частині встановлення оцінки 120 балів за виконане практичне завдання; зобов`язати Комісію провести повторне оцінювання практичних завдань.
Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2025 відкрито провадження у справі №990/290/25. Постановлено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом). Судове засідання призначено на 20.08.2025.
01.08.2025 засобами поштового зв`язку відповідач подав відзив на адміністративний позов.
20.08.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні представник відповідача про позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Указом Президента України від 14 вересня 2009 року № 740/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п`ять років, Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 294/2017 - призначено на посаду судді цього суду.
Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 10 липня 2024 року № 218/зп-24) призначено проведення іспиту для суддів місцевого суду (адміністративна спеціалізація) у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_1. 30 липня 2024 року склав анонімне письмове тестування та виконав практичне завдання.
Рішенням Комісії від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 затверджено результати іспиту, складеного суддями місцевих судів з адміністративної спеціалізації, у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
За результатами складеного анонімного письмового тестування суддя ОСОБА_1. набрав 84,375 бала, за виконання практичного завдання - 86,5 бала. Суддю ОСОБА_1 допущено до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді.
До Комісії 06 травня 2025 року надійшла заява судді ОСОБА_1. про перегляд рішення Комісії щодо результатів виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
Рішенням Комісії від 28 травня 2025 року № 108/зп-25 відмовлено в задоволенні заяви судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 про перегляд рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 щодо результатів виконаного практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
З оскаржуваного рішення слідує, що Комісією взято до уваги доводи ОСОБА_1 , що пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» № 3511-IX) встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, тобто з можливістю застосування абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону.
Крім того, відповідно до пункту 210-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23), Комісія переглядає рішення, прийняте палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
У вирішенні порушеного питання Комісія виходила з такого: 1) за результатами дослідження екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання, яке після оцінювання ідентифіковано як таке, що виконане ОСОБА_1 , з`ясовано, що істотної розбіжності в кількості балів, виставлених учаснику іспиту членами екзаменаційної комісії, не було; 2) обставин, які б вказували на наявність порушення порядку перевірки виконаного учасником іспиту практичного завдання, не встановлено; 3) помилок у спеціальному програмному забезпеченні, що ідентифікує автора роботи, не виявлено; 4) інші обставини, що об`єктивно могли б свідчити про необґрунтованість встановленого результату виконаного практичного завдання, відсутні.
За результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_1. отримав 86,5 бала зі 120 можливих, тобто більше 50 відсотків від максимально можливого бала.
Ураховуючи викладене, підстав вважати, що рішення Комісії від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 у частині визначення результатів виконаного суддею ОСОБА_1 практичного завдання ухвалено з порушенням вимог законодавства, права судді порушено, немає.
Вважаючи таке рішення Комісії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини 1 статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
За частиною 1 цієї статті критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 83 Закону №1402-VIII підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
Згідно з частиною 5 статті 83 Закону №1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Відповідно до частини 1 статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Згідно з частиною 2 статті 85 Закону №1402-VIII іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
На виконання положень частини 5 статті 83 Закону №1402-VIII Комісія рішенням від 03.11.2016 №143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
Відповідно до пунктів 4-6 розділу І Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює рішення щодо допуску судді (кандидата на посаду судді) до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
У преамбулі Порядку (затвердженого рішенням ВККС від 04.11.2016 №144/зп-16) зазначено, що він визначає порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі (у Порядку) - Закон).
Згідно з пунктами 1, 2 цього Порядку іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/ або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту).
Іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня (підпункти 1.1. - 1.4.).
За змістом пунктів 2 і 3 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення показники «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
Відповідно до пунктів 1-4 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Усі статистичні дані є допоміжними показниками у процесі кваліфікаційного оцінювання та мають бути досліджені у сукупності з якісними показниками.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово висловлювала правову позицію з приводу меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням ВККС під час вирішення цим органом питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання (зокрема, постанови від 27 березня, 25 квітня, 12 та 26 червня, 18 вересня 2018 року у справах № П/800/409/17, № 800/328/17, № 800/248/17, № 800/264/17, № 800/354/17 відповідно).
Так, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що установлена легітимна мета дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і ВККС в цілому закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.
Відповідно до положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також "Рекомендація R (80)2") - під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Системний аналіз норм Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішення Комісії 03.11.2016 № 143/зп-16, дає підстави для висновку, що оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності покладається саме на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і ґрунтується на засадах рівнoправнoсті та співпричетнoсті дo рішення.
Отже жоден інший суб`єкт чи орган, в тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Тобто в рамках вищенаведених законів, повноваження відповідача є дискреційними та виключною його компетенцією, як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому, оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за встановленими законом критеріями, відбувається з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Згідно з частиною 2 статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 88 Закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог та положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Порядку та Положення затверджених Комісією. У оскаржуваному рішенні Комісія зазначила, що за результатами складеного анонімного письмового тестування суддя ОСОБА_1 набрав 84,375 бала, за виконання практичного завдання - 86,5 бала. Суддю ОСОБА_1 допущено до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді.
Крім того, оскаржуване рішення містить підстави його ухвалення, зокрема, відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній з 05 серпня 2018 року до 30 грудня 2023 року) Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі мала повноваження переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання. На час призначення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 , а також на час розгляду питання про перегляд рішення Комісії щодо результатів виконання ОСОБА_1 практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Закон не містить норм, якими було б передбачено повноваження Комісії переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.
Колегія суддів погоджується з доводами Комісії, що оскаржуване рішення є мотивованим з урахуванням наявності фактичних обставин, а саме: участі позивача у процедурі кваліфікаційного оцінювання, складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, оскільки основним. При цьому, позивач, посилаючись на порушення Комісією положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», приписів Положення та Порядку не вказав у чому саме полягає порушення зі сторони Комісії щодо обмеження прав, свобод чи порушення законних інтересів позивача. Крім того, позивачем не доведено та/або не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження порушення Комісією порядку проведення самого кваліфікаційного оцінювання.
З аналізу заявлених позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує вбачається незгода позивача саме з підставами ухвалення оскаржуваного рішення та мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а не з їх відсутністю, що не може бути підставою для скасування рішення Комісії. Також позивач не зазначає, які саме неправомірні дії були допущені колегією Комісії при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді та в чому саме полягають ці дії, а також які норми закону порушено Комісією.
Таким чином, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав вважати, що рішення Комісії від 14 серпня 2024 року № 255/зп-24 у частині визначення результатів виконаного суддею ОСОБА_1 практичного завдання ухвалено з дотриманням вимог законодавства, права судді не порушено.
З огляду на викладене, позивачем не підтверджена протиправність дій Комісії щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, як і не наведено суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження передбачених частиною третьою статті 88 Закону України № 1402 підстав для скасування рішення Комісії.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є правомірним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 22, 245, 246, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ :
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 22.08.2025.
--------------------
--------------------
--------------------
--------------------
--------------------
В.В. Хохуляк
І.А. Васильєва
І.В. Дашутін
О.О. Шишов
В.П. Юрченко
Судді Верховного Суду
