Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 681/432/25
Провадження № 11-кп/820/559/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв`язку, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 і захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2025 року, у кримінальному провадженні №22024000000000095 від 26 січня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 436-2 КК України,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Калуш Івано-Франківської області, українця, громадянина України, учасника бойових дій, одруженого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 436-2 КК України, та призначено покарання:
- за ч.1 ст. 263КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі,
- за ч.1 ст. 436-2 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.436-2 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 07 лютого 2025.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України 117488 грн. 43 коп. вартості проведених експертиз.
Запобіжний захід для ОСОБА_6 до набрання вироком чинності залишено попередній - тримання під вартою.
У строк відбуття покарання зараховано час перебування ОСОБА_6 під вартою з 07 лютого 2025 року.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_6 , в порушення пунктів 1-8 Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», пунктів 1-4, 9 та ін. «Положення по дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, а також п.п. 8.1, 8.2, 8.9 та ін. Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, перебуваючи в зоні ведення бойових дій, в районі села Ямполівка Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області, у період з 18.11.2022 по 07.02.2023, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, придбав бойові припаси та вибухові пристрої, без передбаченого законом дозволу, зокрема:
- протитанкову гранату «АТ4-СSHP HEAT» калібру 84 мм, у кількості 1 штука;
- корпуси гранат Ф-1, у кількості 5 штук;
- уніфіковані запали ручної гранати типу УЗРГМ-2, у кількості 15 штук;
- реактивну протитанкову гранату «РПГ-22» у кількості 1 штука;
- реактивну протитанкову гранату «АТ4 RSV» у кількості 1 штука;
- корпус наступальної ручної осколкової гранати «GHO-1» у кількості 1 штука;
- запал ручної гранати AF11 у кількості 1 штука;
- корпуси ручних осколкових гранат дистанційної дії «РГД-5», у кількості 9 штук;
- реактивну гранату «С90CR-AМ (М3)» у кількості 1 штука;
- проміжні набої калібру 5,56х45мм з кулею зі свинцевим осердям, 354 штук; проміжні набої калібру 5,56х45мм з бронебійною кулею, 359 шт.; проміжні набої калібру 5,56х45мм з бронебійною кулею, 120 штук; проміжні набої калібру 5,56х45мм з кулею підвищеної пробивної здатності, 120 штук, що свідчить про незаконне носіння (переміщення) та незаконне зберігання вказаних бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
- пістолетні набої з кулею зі свинцевим осердям калібру 9x19мм., у кількості 50 штук.
У подальшому ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, перемістив та зберігав за місцем проживання батьків своєї дружини ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у домоволодінні та надвірних будівлях, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , наступні бойові припаси та вибухові пристрої:
- протитанкову гранату «АТ4-СSHP HEAT» калібру 84 мм, у кількості 1 штука;
- корпуси гранат Ф-1, у кількості 5 штук;
- уніфіковані запали ручної гранати типу УЗРГМ-2, у кількості 15 штук;
- реактивну протитанкову гранату «РПГ-22» у кількості 1 штука;
- реактивну протитанкову гранату «АТ4 RSV» у кількості 1 штука;
- корпус наступальної ручної осколкової гранати «GHO-1» у кількості 1 штука;
- запал ручної гранати AF11 у кількості 1 штука;
- корпуси ручних осколкових гранат дистанційної дії «РГД-5», у кількості 9 штук;
- реактивну гранату «С90CR-AМ (М3)» у кількості 1 штука;
- проміжні набої калібру 5,56х45мм з кулею зі свинцевим осердям, 354 штук; проміжні набої калібру 5,56х45мм з бронебійною кулею, 359 шт.; проміжні набої калібру 5,56х45мм з бронебійною кулею, 120 штук; проміжні набої калібру 5,56х45мм з кулею підвищеної пробивної здатності, 120 штук, що свідчить про незаконне носіння (переміщення) та незаконне зберігання вказаних бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
У подальшому ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, перемістив та зберігав за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , наступні бойові припаси: пістолетні набої з кулею зі свинцевим осердям калібру 9x19мм., у кількості 50 штук, що свідчить про незаконне носіння (переміщення) та незаконне зберігання вказаних бойових припасів без передбаченого законом дозволу до 04.10.2024, тобто до моменту їх вилучення у ході проведення обшуків 04.10.2024 в період з 08 год. 03 хв. до 11 год. 39 хв. за адресою: АДРЕСА_2 та 04.10.2024 в період з 08 год. 20 хв. до 10 год. 22 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .
Такими своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання, носіння, зберігання бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Крім того, ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.08.2023, маючи проросійські погляди, не сприймаючи державної влади України, розуміючи що російська федерація здійснює збройну агресію проти України, підтримуючи дії осіб, які здійснюють зазначену збройну агресію, з метою поширення російських наративів щодо військового вторгнення в Україну, вирішив в спілкуванні з іншими особами виправдовувати збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовувати тимчасову окупацію частини території України, а також глорифікувати осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.
З метою реалізації вказаного злочинного умислу, направленого на виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, ОСОБА_6 , у період з 28.08.2023 по 21.11.2024, використовуючи власний акаунт у мессенджері «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_11 », що синхронізований з номером мобільного телефону НОМЕР_1 вирішив надсилати відповідні графічні та текстові повідомлення під час особистого листування у вказаному мессенджері з громадянином України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який використовував акаунт під нікнеймом « ОСОБА_13 ».
Так, діючи з метою реалізації вищевказаного злочинного умислу, ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також те, що російська федерація з 2014 року вчиняє проти України акт збройної агресії, 02.10.2023 о 07:54 хв., перебуваючи у м. Бердичів, Житомирської області, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, використовуючи власний акаунт у мессенджері «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_11 », що синхронізований з номером мобільного телефону НОМЕР_1 шляхом особистого листування надіслав ОСОБА_12 з акаунтом під нікнеймом « ОСОБА_13 » текстове повідомлення з наступним змістом: «Надо більше ракет по Львову», яке містить виправдовування ракетних ударів по Львову як вияву збройної агресії російської федерації проти України.
Після чого, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію вищевказаного злочинного умислу, 30.10.2023 о 10:22 та 10:33, перебуваючи у м. Хмельницькому, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, використовуючи власний акаунт у мессенджері «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_11 », що синхронізований з номером мобільного телефону НОМЕР_1 шляхом особистого листування надіслав ОСОБА_12 з акаунтом під нікнеймом « ОСОБА_13 » текстові повідомлення з наступними змістами: «Под кременной когда я немного шарился. Или мне было пох. Группник когда спрашивал че такое. Я говорил ну а что мы здесь делаем. Киевская черниговская и тд еще понятно. Но тут люди нас не хотят. То на*уй надо», які містять виправдовування тимчасової окупації частини території України (Луганської області).
Надалі, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію вищевказаного злочинного умислу, 03.11.2023 о 10:33, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме АДРЕСА_1 , використовуючи власний акаунт у мессенджері «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_11 », що синхронізований з номером мобільного телефону НОМЕР_1 шляхом особистого листування надіслав ОСОБА_12 з акаунтом під нікнеймом « ОСОБА_13 » текстові повідомлення з наступними змістами: «Украине надо с израилем повоевать пару месяцев. И тогда все поймут что русские самые гуманные и как тщательно проводят обстрелы. Там если ракета попала не туда, е*ут людей», які містять глорифікацію осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України.
Після чого, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію вищевказаного злочинного умислу, 19.11.2023 о 14:43, перебуваючи на АДРЕСА_2 , використовуючи власний акаунт у мессенджері «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_11 », що синхронізований з номером мобільного телефону НОМЕР_1 шляхом особистого листування надіслав ОСОБА_12 з акаунтом під нікнеймом « ОСОБА_13 » повідомлення з відеофайлом де зображенно шеврон російського збройного формування «ПВК Вагнер» навпроти метро Хрещатика та на якому наявний голосовий супровід з наступним змістом: «Доброе утро с четыреста четвертой. Слава россии», яке містить глорифікацію осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України, поєднаної з вираженням підтримки держави-агресора.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, тобто виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просять його змінити, в частині призначеного покарання, та ухвалити новий, яким застосувати ст. 75 КК України, та покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені у ст. 76 КК України. Сторона захисту, крім того просить розглянути можливість застосування ст. ст.69, 69-1 КК України при призначенні покарання.
Апелянти вважають вирок, в частині призначення покарання, незаконним та необґрунтованим, з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого.
Вказують, що суд першої інстанції відніс до обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 щире каяття, та не врахував інші пом`якшуючі обставини - співпрацю з судом, молодий вік, участь у бойових діях (посвідчення УБД), бажання продовжувати служити у Збройних Силах України для відсічі збройної агресії держави агресора, визнання вини, наявність родичів, що потребують допомоги обвинуваченого в побуті та фінансово, оскільки його мати-інвалід 1 групи, а дружина проходить лікування онкологічного характеру, він є єдиним працездатним чоловіком в сім`ї, не переховувався, співпрацював зі слідством, у справі немає потерпілої сторони і шкоди державі, обвинувачення за ч.1 ст.436-2 КК України було на підставі трьох фраз в особистих повідомленнях без мети пропаганди, виправдовування та глорифікації в публічному просторі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 його захисника ОСОБА_7 , на підтримку доводів апеляційних скарг, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та вмотивованим, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні поданих апеляційних скарг слід відмовити, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Згідно з положеннями ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана не обґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 436-2 КК України, за обставин, встановлених судом та кваліфікація його дій, учасниками провадження не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає наступне.
За правилами кримінального закону, покарання, призначене особі за вчинений злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахування ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Положеннями ст.65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов`язують суд, при призначені покарання, врахувати не лише ступінь тяжкості скоєного злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.
Згідно з приписами ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 , за вчиненні злочини, покарання у виді позбавлення волі на певний строк, судом враховані фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особу винного, а також пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих.
Зокрема враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільний резонанс, вчинення кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану, особу винного, його молодий вік, посередню характеристику з місця служби, участь в бойових діях.
Суд врахував, що обставиною яка пом`якшує покарання, відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, не було встановлено.
Таким чином, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання за вчинені злочини, в межах санкцій ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 436-2 КК України, у виді позбавлення волі, дотримався вимог статей 65 - 67 цього Кодексу.
Призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в апеляційних скаргах обвинуваченого і захисника, колегія суддів не знаходить.
Посилання захисника та обвинуваченого на те, що суд не врахував пом`якшуючі покарання обставини, а саме: співпрацю з судом, молодий вік, участь у бойових діях, бажання служити у Збройних Силах України для відсічі збройної агресії держави агресора, повне визнання вини, наявність родичів, що потребують допомоги обвинуваченого в побуті та фінансово, оскільки його матти-інвалід 1 групи, а дружина проходить лікування онкологічного характеру, він є єдиним працездатним чоловіком в сім`ї, що підтверджено відповідними документами в ході апеляційного розгляду, крім того він не переховувався, співпрацював зі слідством, у справі немає потерпілої сторони і шкоди державі, обвинувачення за ч.1 ст.436-2 КК України було на підставі трьох фраз в особистих повідомленнях без мети пропаганди, виправдовування та глорифікації в публічному просторі, не дають підстав для зміни вироку та призначення ОСОБА_6 покарання, із застосуванням ст.ст. 75, 69, 69-1 КК України, тобто призначення покарання з випробуванням, або більш м`якого, ніж передбачено законом, чи за наявності обставин, що пом`якшують покарання, на що є посилання в апеляційних скаргах, оскільки вони не є визначальними при призначенні покарання, так як, жодним чином, не вплинули і не запобігли вчиненню обвинуваченим цих злочинів.
Так, відповідно до вимог ст. 69 КК України, зокрема, передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Тобто, для переходу до іншого, більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, згідно із ст. 69 КК України, необхідна наявність двох підстав: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; 2) наявність обставин, що певним чином позитивно характеризують винного.
У пункті 8 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69 КК) ( 2341-14 ) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК ( 2341-14 ). При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Згідно з, положеннями ст.69-1КК України передбачено, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених п.п.1 та 2 ч.1 ст.66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
У свою чергу, обставинами, що пом`якшують покарання та передбачені вищевказаними п.п. 1 та 2 ч.1 ст.66 КК України, які в своїй сукупності виступають умовою можливості застосування стосовно обвинуваченої особи положень ст.69-1КК України, є з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Виходячи з вимог ст.69-1КК України вбачається, що передумовою її застосування, наряду з відсутністю обставин, що обтяжують покарання та визнання обвинуваченим вини у вчиненому, виступає також наявність сукупності двох обставин, які пом`якшують покарання, що свідчить про те, що у разі відсутності однієї із таких обставин, передбачених вищезгаданими п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК України, застосування стосовно ОСОБА_6 положень ст.69-1КК України неможливе.
За змістом ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за злочини, зазначені у цій статті, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Для застосування вказаних норм суд обов`язково враховує дані про особу винного.
Аналізуючи доводи апеляційних скарг, крім позитивних даних про особу обвинуваченого, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 вчинив умисний тяжкий злочин проти громадської безпеки, оскільки перебуваючи в зоні ведення бойових дій придбав велику кількість бойових припасів та бойових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, які незаконно перемістив та зберігав, за місцем свого проживання, до моменту їх вилучення правоохоронними органами. Також, обвинувачений вчинив умисний нетяжкий злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
З урахуванням ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 436-2 КК України, їх підвищеної суспільної небезпеки, підстав для призначення йому покарання, із застосуванням ст.ст. 69,75 КК України, колегія суддів не вбачає.
Покарання ОСОБА_6 призначено із застосуванням ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого більш суворим. Більш суворим є покарання за ч.1ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке не перевищує двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого цією статтею, а тому, крім інших обставин, підстав для застосування ОСОБА_6 до призначеного покарання положень ст. 69-1КК України, немає.
Судом першої інстанції матеріальний закон, при призначені обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, застосований правильно, ухвалене законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційні скарги сторони захисту не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.407, ч.1 ст.418, ст.419 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2025 року стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №22024000000000095 від 26 січня 2024 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та захисника - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3
