Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2025 року
м. Київ
справа №580/2282/23
адміністративне провадження № К/990/21258/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 580/2282/23
за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
за касаційною скаргою Військової академії (м. Одеса)
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, ухвалену колегією у складі головуючого судді Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2023 року Військова академія (м. Одеса) (далі - Військова академія, позивач) звернулася до суду із цим позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 371 158, 74 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із розірванням контракту у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати на його утримання під час навчання.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Наказом тимчасово виконувача обов`язки начальника Військової академії від 16.08.2016 № 49-РС ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта.
4. 16.08.2016 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, відповідно до якого відповідач зобов`язувався протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим Контрактом:
4.1. мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера;
4.2. сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов`язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом;
4.3. продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п`яти років після закінчення навчання;
4.4. відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу;
4.5. подавати про себе та членів своєї сім`ї інформацію, необхідну для проходження військової служби та соціального захисту.
5. Відповідно до витягу із наказу начальника Військової академії № 60-РС від 27.06.2019 (по особовому складу) відповідача відраховано з числа курсантів Військової академії «у зв`язку з розірванням контракту військовослужбовцем через небажання продовжувати навчання».
6. Наказом начальника Військової академії № 139 від 27.06.2019 (по стройовій частині) визначено, що відповідач має відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Військовій академії у сумі 371158 грн 74 коп.
7. Згідно розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта № 1/55/2020 від 27.06.2019 фактичні витрати на утримання відповідача за період з 29.08.2016 по 27.06.2019 з грошового забезпечення складають - 371158 грн 74 коп.
8. Військова академія направила ОСОБА_1 вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 08.03.2023 № 26/1/3.
9. Проте відповідач заборгованості з витрат на утримання у вищому навчальному закладі не сплатив.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 адміністративний позов задоволено.
10.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в добровільному порядку не відшкодував витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, тому їх слід стягнути в судовому порядку.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов Військової академії до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі залишено без розгляду.
11.1. Залишаючи позов Військової академії без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
11.2. Суд апеляційної інстанції установив, що ОСОБА_1 після розірвання контракту про проходження військової служби 27.06.2019 ознайомився із довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі (а.с. 22), з розрахунком не погодився.
11.3. При цьому, у довідці-розрахунку витрат зазначено строк сплати до « 27.06.2019», тобто з цієї дати починається обчислення місячного строку для звернення з позовом до суду.
11.4. Направлення Військовою академією 08.03.2023 вимоги-пропозиції свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на стягнення відповідних витрат, втім не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав, оскільки про наявність витрат на утримання, які мають бути відшкодовані відповідачем, позивачу було достеменно відомо ще 27.06.2019.
11.5. За таких обставин Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
11.6. Підсумовуючи апеляційний суд вказав, що Черкаський окружний адміністративний суд помилково вирішивши спір по суті, оскільки позивач пропустив передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
11.7. Керуючись приписами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, якою визначено що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.05.2024 позов Військової академії залишив без розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Військова академія звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 580/2282/23 та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2023.
12.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
12.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не урахував висновків Верховного Суду викладених у постановах від 19.10.2023 у справі № 520/1444/22, від 01.02.2024 у справі № 400/210/21, від 06.04.2023 у справі № 400/4280/20 та від 18.04.2024 у справі № 620/13591/23, у яких цей суд виснував, що саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавцем пов`язано можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду.
12.3. Позивач доводить, що наявність заборгованості звільненого курсанта та його обізнаність з такою заборгованістю, не створює обов`язку Військової академії у місячний строк звертатися до суду з адміністративним позовом. Військова академія вживає заходів для погашення заборгованостей колишніми курсантами у добровільному порядку, пропонує варіанти сплати частинами чи з відстроченням платежів, у тому числі й шляхом спілкування в телефонному режимі, і лише після вжиття таких заходів та фактичної відмови курсанта чи інших осіб добровільно відшкодувати витрати, - звертається до суду, що і було зроблено у цій справі.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024 визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя: Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Загороднюк А.Г.
14. Ухвалою Суду від 18.06.2024 за цією касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
15. 20.06.2024 копію касаційної скарги Військової академії та копію ухвали про відкриття касаційного провадження від 18.06.2024 надіслано ОСОБА_1 .
16. Проте поштовий конверт, надісланий на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повернувся до Верховного Суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
17. Одночасно, на вебсторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 20.06.2024 забезпечено надання загального доступу до ухвали Верховного Суду від 18.06.2024 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 119818961).
18. Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України ОСОБА_1 не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
19. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.08.2025 № 925/0/78-25 (на підставі службової записки в.о. секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15.08.2025 № 602/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н. М. у відпустці по вагітності та пологах) для розгляду справи № 580/2282/23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді: Соколов В.М., Білак М.В.
20. Ухвалою Суду від 19.08.2025 справу № 580/2282/23 прийнято до провадження, а ухвалою від 04.09.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Позиція Верховного Суду, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Суд, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
23. Предметом цього позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 371158,74 грн. У разі відмови від добровільного їх відшкодування такі витрати можуть бути стягнуті у судовому порядку.
24. Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
25. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964 у редакції, чинній на час відрахування відповідача з числа курсантів Військової академії).
26. Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, Міністерством внутрішніх справ України, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
27. Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.
28. За пунктом 7 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
29. Ключовими у цій справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
30. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
31. Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.
32. За частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
33. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
34. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
35. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
36. Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
37. Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12.12.2018).
38. Отже до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 160/11957/19).
39. Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
40. Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі № 340/685/19, від 10.10.2019 у справі № 140/721/19, від 28.05.2021 у справі № 320/7233/19, від 23.03.2023 у справі № 420/24331/21, від 06.04.2023 у справі № 400/4280/20, від 11.05.2023 у справі №400/4281/20.
41. Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
42. Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21.01.2021), № 420/9694/20 (постанова від 21.12.2021), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
43. Позиція позивача у касаційній скарзі зводиться до того, що він звернувся до відповідача з вимогою-пропозицією від 08.03.2023 № 26/1/3 про порядок та строки відшкодування витрат. Разом з тим, добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості відповідач не здійснив. Таку бездіяльність позивач кваліфікував як відмову від добровільного відшкодування витрат. З огляду на викладене, саме така відмова відповідача від добровільного відшкодування витрат слугувала підставою для звернення до суду у цій справі.
44. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 наказом від 16.08.2016 № 49-РС призначено на посаду курсанта. Цього дня між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальна Військової академії укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України.
45. Також установлено, що наказом від 27.06.2019 № 60-РС відповідача відраховано з числа курсантів Військової академії у зв`язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, розірвано контракт про проходження військової служби (навчання). Наказом від 27.06.2019 № 139 відповідачу оголошено суму до відшкодування за час навчання в академії у розмірі 371 158,74 грн.
46. З довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, ОСОБА_1 ознайомився цього ж дня - 27.06.2019. З розрахунком не погодився.
47. Водночас, у цій довідці-розрахунку вказано: «З розрахунком не згоден», «Зобов`язуюсь оплатити суму в касу або на рахунок Військової академії (м. Одеса) до 27.06.2019». ОСОБА_1 поставив свій підпис у довідці цим же числом.
48. Отже, після звільнення відповідача Військова академія мала здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з його утриманням в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом.
49. Під час відрахування відповідача 27.06.2019 Військова академія повідомила його про необхідність відшкодування суми витрат на його навчання, її розмір - 371158,74 грн та дату сплати цієї суми - до 27.06.2019.
50. Однак позов до Черкаського окружного адміністративного суду було подано Військовою академією через «Електронний кабінет» в ЄСІТС лише 29.03.2023 (зі сплином майже 4 років).
51. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей позов подано із суттєвим (тривалим - близько 4 років) пропуском строку на звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України і направлення вимоги-пропозиції 08.03.2023 свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на стягнення відповідних витрат, однак не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатися про порушення своїх прав, оскільки про наявність витрат на утримання, які мають бути відшкодовані відповідачем, позивачу було відомо ще 27.06.2019.
52. Повторне направлення вимоги майже через чотири років від повідомлення вперше про необхідність сплати коштів не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), є штучним створенням Військовою академією підстави для нового обрахунку місячного строку звернення до суду.
53. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що триваюча пасивна поведінка позивача, з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
54. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
55. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 520/1444/22, від 01.02.2024 у справі № 400/210/21, від 06.04.2023 у справі № 400/4280/20 від 18.04.2024 у справі № 620/13591/23, колегія суддів зауважує, що у кожних окремих правовідносинах результат вирішення справи залежить від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів.
56. При цьому, касаційний суд зауважує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
57. Водночас аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі та у наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, а тому висновки Верховного Суду не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм права.
58. Так, із справ № 400/4280/20, № 520/1444/22 убачається, що суди першої та апеляційної інстанцій (у цих справах) не з`ясували належним чином усіх обставин, що мають значення для їх правильного вирішення, зокрема: матеріали справи не містили доказів, що відповідача було ознайомлено із розрахунком витрат на його утримання під час навчання та запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати.
59. У цих справах (№ 400/4280/20 і № 520/1444/22) Верховний Суд дійшов висновків, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції через не з`ясування належним чином усіх обставин справи, що мають значення для правильного їх вирішення.
60. Щодо посилань Військової академії на висновки Верховного Суду, викладені у справах № 400/210/21 та 620/13591/23, то за обставин цих справ позивач, відрахувавши відповідача з числа курсантів у зв`язку із розірванням контракту та ознайомивши із довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних із його утриманням у навчальному закладі, не визначив строк, протягом якого відповідач має здійснити добровільне їх відшкодування.
61. Крім того, у справі № 400/210/21 суди не вирішували питання щодо строку звернення до суду із позовною заявою, разом з тим відсутність доказів повідомлення відповідача про строки на добровільне відшкодування витрат на навчання та відсутність письмової відмови відшкодувати ці витрати, суд першої інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, оцінив, як обставини, що вказують на відсутність встановленого факту відмови у добровільному відшкодуванні вказаних витрат та відмовив Військовій академії у задоволенні позовних вимог.
62. Таким чином обставини наведених позивачем справ (№ 400/4280/20, № 520/1444/22, № 400/210/21 та № 620/13591/23) відмінні від справи № 580/2282/23, яка розглядається, а тому вказані постанови не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм права у цій справі.
63. Отже, підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
65. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
66. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Військової академії необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
67. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 580/2282/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак
