ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
23 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 466/5516/24 пров. № А/857/31172/25
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Пліш М. А., перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року у справі № 466/5516/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Із матеріалів електронної справи слідує, що оскаржене судове рішення проголошено 22 жовтня 2024 року у судовому засіданні повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу подано 22 липня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, просить поновити пропущений, з об`єктивних та поважних причин строк звернення до апеляційного суду з даною апеляційною скаргою, (йдеться виключно про не сплату судового збору, а не про дії апелянта пов`язані з подачею апеляції, такі дії вчинялись нею, іншим представником). Клопотання обґрунтовує тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення складено, підписано та надіслано до ЄСІТС Електронний суд 08.11.2024 року, однак вказане рішення суду через підсистему позивачеві не надсилалось, оскільки ОСОБА_1 на момент ухвалення такого перебувала за кордоном, та нещодавно зареєструвалась у «системі». Поштою судове рішення ОСОБА_1 якщо і надходило, проте таке не було вручено останній, з причин перебуванням/проживанням за кордоном. де остання має постійне місце проживання.
Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява скаржника задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Як встановлено з матеріалів справи, що дану апеляційну скаргу вперше подано 04 лютого 2025 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року у справі № 466/5516/24 повернуто скаржнику.
Вдруге апеляційну скаргу подано 12 лютого 2025 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року у справі № 466/5516/24 повернуто скаржнику.
Втретє апеляційну скаргу подано 21 березня 2025 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року у справі № 466/5516/24 повернуто скаржнику.
Вчетверте апеляційну скаргу подано 24 червня 2025 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року у справі № 466/5516/24 повернуто скаржнику.
Таким чином, доводи апелянта про те, що він не міг своєчасно звернутися з цією апеляційною скаргою, оскільки перебував за кордоном України, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дана апеляційна скарга подається вп`яте, а отже вказані обставини не є такими, що об`єктивно унеможливили звернення зі скаргою у встановлений процесуальною нормою строк.
Апеляційний суд зазначає, що ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Разом з тим, обставини на які покликається скаржник у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження зпідстав арешту виконавчою службою грошових коштів (рахунків, рухомогота нерухомого майна), не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, оскільки сам факт арешту рахунків не позбавляв скаржника можливості при первинному подані апеляційної скарги звернутися до апеляційного суду із заявою про звільнення, відстрочення чи розточення сплати судового збору, а отже вказані обставини не є поважним для поновлення строку апеляційного оскарження.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що скаржник порушуючи питання про поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою не зазначає обставин з посиланнями на докази, які б вказували на існування особливих обставин непереборної сили, які не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain №11681/85).
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Однак, скаржником таких обставин не наведено.
Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків встановлених цим Кодексом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші поважні підстави для поновлення строку.
Врховуючи вищенаведене та те, що скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, проте зазначені ним обставини не є поважними підставами для його поновлення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз`яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2024 року у справі № 466/5516/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяМ. А. Пліш