ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа № 691/1136/24
провадження № 2/691/136/25
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2025 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Млівської сільської ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 95-Т від 14.08.2024 про звільнення її з посади фахівця із соціальної роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП; поновити її на посаді фахівця із соціальної роботи з 14.08.2024; стягнути з КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Млівської сільської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2024; стягнути з КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Млівської сільської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Ухвалою суду від 29.01.2025, позовну вимогу про стягнення з КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Млівської сільської ради моральної шкоди у розмірі 20000 грн. залишено без розгляду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначила, що згідно наказу від 18.08.2021 року № 49-Т вона прийнята на роботу на посаду фахівця із соціальної роботи КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Наказом від 14.08.2024 року № 95-Т звільнена із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки посадової інструкції фахівця із соціальної роботи роботодавцем не розроблялося і належним чином її не ознайомлювали під підпис. Крім того, обов`язки фахівця із соціальної роботи можуть бути зафіксовані також у трудовому договорі та в інших внутрішніх документах: наказах, положеннях, інструкціях. Однак жодного документу, в якому зафіксовані її обов`язки, не існує. Крім того, невиконання або порушення працівником своїх обов`язків повинно бути систематичним. Наказами від 02.01.2024 та від 27.03.2024 їй безпідставно оголошено догани, але за період із 27.03. 2024 до 14.08.2024 вона не вчиняла жодного проступку, за який до неї може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Фактично підставою для винесення наказу про її звільнення слугувало рішення загальних зборів КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), яке оформлено протоколом від 07.08.2024, згідно якого їй оголошено «громадську догану», яка не передбачена трудовим законодавством, та вирішено, що їй слід принести публічні вибачення працівникам та директору закладу за порушення позивачем етичних норм і обов`язків, які передбачені її посадовою інструкцією. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення та в разі ухилення від надання пояснення, складається відповідний акт.
Щодо стягнення з відповідача заробітку за час вимушеного прогулу, вважає, що підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2024 до оголошення судового рішення. Днем її звільнення є 14.08.2024, середньоденна заробітна плата становить 7077,64 грн.
Також позивач пояснила, що новий керівник ОСОБА_2 розробила нову посадову інструкцію та надіслала їй поштою пропозицію щодо нових посадових обов`язків, але вона не прийняла їх, оскільки суттєво змінилися її посадові обов`язки і вона не погодилася на істотні зміни умов праці, що є її правом. У своїй роботі вона користувалася посадовою інструкцією минулого керівника. Винесені догани вона не оскаржувала оскільки не було можливості, з указаних вище обставин вона зверталася до Держпраці з метою проведення службового розслідування. Крім того, вона зверталася до працівників поліції для вирішення питання щодо законності проведеної нею відеозйомки у КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг).
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.
Представник позивача адвокат Гречуха В.І. у судовому засіданні підтримав доводи своєї довірительки та зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутні порушення трудової дисципліни. Роботодавцем винесено наказ про її звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни, однак, систематичності у даному випадку не вбачається, оскільки КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) винесено відносно ОСОБА_1 дві догани, при цьому законодавством передбачено, що систематичність це наявність трьох доган. Вважає, що наказ про звільнення є незаконним, останню слід поновити на роботі та відшкодувавши їй заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Млівської сільської ради подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум заробітної плати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Строк звернення з трудовим спором щодо оплати праці встановлюється КЗпП України. З наказом № 95 від 14.08.2024 про звільнення фахівця із соціальної роботи, ОСОБА_1 була ознайомлена 14.08.2024, про що свідчить її особистий підпис. Строк для оскарження зазначеного наказу в позивача спливає 13.09.2024, а оскільки ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» з 16.09.2024 по 26.09.2024, то останнім днем для звернення до суду у позивача є 27.09.2024. Позовну заяву ОСОБА_1 подала 02.10.2024, тобто з пропущенням строку звернення до суду. Остання не навела змістовних і вагомих доводів щодо несвоєчасного подання нею позовної заяви.
Також відповідач подав на адресу суду заперечення на позовну заяву, в якому пояснив, що після звільнення 25.08.202 директора ОСОБА_3 із займаної посади, Мліївською сільською радо прийнято рішення щодо укладення із ОСОБА_2 контракту, як з керівником надавачем соціальних послуг. Однією з підстав звільнення попередника, як він сам особисто пояснив ОСОБА_2 , це поведінка фахівця із соціальної роботи ОСОБА_1 , яка своїми діями створювала напружену атмосферу в колективі, через дії якої звільнилося декілька працівників, яких вона принижувала та зневажливо до них відносилася. З моменту, коли ОСОБА_2 приступила до виконання своїх посадових обов`язків, ОСОБА_1 постійно принижувала її перед усім колективом, вказуючи, що ОСОБА_2 стара, не грамотна та не здатна керувати, на даній посаді має бути вона. ОСОБА_1 було роз`яснено, що рішення прийнято колегіальним органом, а не особисто ОСОБА_2 . Після таких висловлювань ОСОБА_1 припинила виконувати свої прямі безпосередні обов`язки, на зауваження директора не реагувала, внаслідок чого їй було оголошено догану (наказ № 1 від 02.01.2024). Однак, застосоване до неї дисциплінарне стягнення належного впливу не принесло. Вона продовжувала порушувати трудову дисципліну, не виконувала свою посадову інструкцію, порушувала правила трудового розпорядку та принизливо ставилися до трудового колективу. Члени трудового колективу звернулися до директора та до засновника щодо реагування на її протиправні дії, було проведено збори, внаслідок чого 27.03.2024 їй було знову оголошено догану. Після оголошення двох доган ОСОБА_1 , розуміючи своє становище, звернулася з повідомленням про можливі корупційні правопорушення в діях директора ОСОБА_2 та в діях сільського голови.
За період своєї діяльності ОСОБА_1 зарекомендувала себе з негативної сторони, постійно розповсюджувала через засоби соціальних мереж «Фейсбук» неправдиву та не підтверджену інформацію. Ображала не лише працівників територіального центру, а й мешканців громади в цілому. Підставою для винесення наказу про її звільнення було неодноразове невиконання своїх обов`язків, які покладені на неї посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, порушення правил професійної етики, яким визначена поведінка фахівця, які затверджені наказом Міністерства України у справах молоді та спорту від 09.09.2005 № 1965.
Неодноразові загальні збори працівників КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), на яких розглядалось питання щодо поведінки ОСОБА_1 не вплинули на її поведінку в подальшому. Одного разу, скориставшись відсутністю директора у закладі, ОСОБА_1 у холі, де підопічні (люди похилого віку) дивились художній фільм «Весна на заречной улице», перемкнула телевізор на російський канал та зняла на телефон, після чого поширила це відео в соцмережі, обізвавши директора «колаборанткою» яка транслює рашистські канали. Дані випадки відбувалися неодноразово.
01.12.2023 року директором територіального центру у зв`язку з приведенням у відповідність посадових обов`язків працівників центру, було розроблено нові посадові інструкції, які доведенні до працівників закладу під підпис. Однак ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватися та підписувати посадову інструкцію фахівця із соціальної роботи, посилаючись на те, що у неї вже є інструкція, яка затверджена колишнім директором ОСОБА_3 , про що директором ОСОБА_2 складений відповідний акт.
Зазначена посадова інструкція була надіслана ОСОБА_1 листом за місцем проживання.
За відмову виконати розпорядження директора від 18.12.2023 ОСОБА_1 оголошено догану, про що винесено наказ № 1 від 02.01.2024.
На період щорічної відпустки директора ОСОБА_2 з 01.03.2024 по 08.03.2024, обов`язки директора було покладено на старшу медичну сестру ОСОБА_4 , доручення якої ОСОБА_1 також ігнорувала, про що було складено доповідну записку від 12.03.2024 та акти від 04.03.2024 та 05.03.2024, на підставі яких ОСОБА_5 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, у зв`язку з прогулом без поважних причин. Зазначені накази про оголошення догани, ОСОБА_1 не оскаржувались.
Наказом № 89-Т від 30.07.2024 директором терцентру було заборонено проводити фото та відеозйомку в закладі. Однак ОСОБА_1 порушила даний наказ.
Також до Мліївської сільської ради та КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) надійшла скарга ОСОБА_6 про неналежний догляд за її матір`ю ОСОБА_7 , яка перебувала у даному терцентрі. Указану інформацію скаржниця отримала від ОСОБА_1 під час телефонної розмови.
07.08.2024 під час проведення загальних зборів працівників КЗ «Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), соціальним працівником ОСОБА_8 повідомлено, що ОСОБА_1 не надається послуга «догляд вдома» підопічним ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за результатами якого проведено службове розслідування та складено відповідний акт.
Відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є законним за її систематичне порушення трудової дисципліни.
У судовому засіданні представники КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Момот М.В. і ОСОБА_2 поданий відзив та заперечення підтримали, посилаючись на викладені у них обставини та просили відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши, що винесені накази є законними, ОСОБА_1 не виконувала покладені на неї обов`язки, систематично порушувала трудову дисципліну, порушувала Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи, відмовлялася виконувати вказівки керівництва, здійснювала відеозйомку закладу, людей похилого віку, які отримують у закладі соціальні послуги. Взагалі, остання не має поваги ні до працівників закладу, ні до їх підопічних, за час своєї роботи порушувала всі етичні і моральні норми.
Заслухавши позивача, представників сторін, свідків, ознайомившись із матеріалами справи, суд приходить до наступного.
Стаття 43 Конституції України визначає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За нормами ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України та ст. 240-1 КЗпП України, дає підстави вважати, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14.
Згідно з пунктами 18, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевірити їх відповідність законові. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 23 вище вказаної постанови за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: - порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; - невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; - невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; - враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; - з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Тому для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.
Важливим є те, що при звільненні працівника відповідно до вимог вище вказаної статті, підприємство повинно навести у наказі конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Також, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ст. 76 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежності від характеру рішення (Seryavin and Oters v. Ukraine, № 4909/04 від 10.02.2010). Рішення суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (Хірвісаарі проти Фінляндії).
Судом установлено, що згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 , 20.08.2021 вона прийнята на посаду фахівця із соціальної роботи КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради.
Наказом директора КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради Супрун Т.П. від 02.01.2024 № 1, ОСОБА_1 фахівцю із соціальної роботи, оголошено догану за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених посадовою інструкцією. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 03.01.2024.
Наказом директора КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради Супрун Т.П. від 27.03.2024 № 21, фахівцю із соціальної роботи ОСОБА_1 , оголошено догану у зв`язку з прогулом без поважних причин протягом робочого дня 04.03.2024 за місцем роботи, що мало місце у вигляді неповідомлення та не попередження керівництва про причини своєї відсутності більше трьох годин, з 08.15 год. по 14.30 год., на території КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 27.03.2024.
Дані накази позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися, а тому вони приймаються судом як належні докази у справі, що свідчать про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Наказом директора КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради Супрун Т.П. від 14.08.2024 року № 95, ОСОБА_1 звільнена із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3.1).
Підставами для винесення цього наказу зазначено: накази про оголошення догани № 1 від 02.01.2024 та № 21 від 27.03.2024; акти проведення службових розслідувань від 09.08.2024 та від 12.08.2024; протокол проведення загальних зборів трудового колективу комунального закладу від 07.08.2024; пояснювальна записка ОСОБА_1 від 07.08.2024 (по ОСОБА_7 ); пояснювальна записка ОСОБА_1 від 07.08.2024 (щодо фото і відеозйомки); акт від 12.08.2024 про відмову від надання пояснень по заяві ОСОБА_8 .
Із Колективним договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради, фахівець із соціальної роботи ОСОБА_1 ознайомлена 26.07.2024.
Пунктом 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку визначено основні обов`язки працівників, серед яких маються обов`язки: працювати чесно і сумлінно, дотримуватись дисципліни праці та норм професійної етики; своєчасно і якісно виконувати розпорядження безпосереднього керівництва (директора закладу) за повідомленням представника відповідача ОСОБА_12 невиконання саме цих обов`язків стали підставою для звільнення ОСОБА_1 .
За актом службового розслідування від 09.08.2024 за фактом звернення соціального працівника ОСОБА_8 від 07.08.2024, комісією було встановлено, що цього ж дня, під час проведення загальних зборів колективу, фахівець із соціальної роботи ОСОБА_13 у присутності всіх присутніх заявила про те, що ОСОБА_8 не надаються соціальні послуги «догляд вдома». У ході проведення службового розслідування такі факти не підтвердилися. До складу комісії входили: голова комісії ОСОБА_2 , члени комісії ОСОБА_12 і ОСОБА_14 . Комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вкотре створила конфліктну ситуацію та порушили етичні принципи та правила внутрішнього трудового розпорядку та рекомендувала директору закладу застосувати до ОСОБА_1 вид стягнення у вигляді звільнення.
За актом службового розслідування від 12.08.2024 за фактом звернення ОСОБА_6 від 06.08.2024, комісією було встановлено, що мати останньої ОСОБА_7 перебуває у комунальному закладі. 05.08.2024 їй зателефонувала фахівець ОСОБА_1 і повідомила, що її мати всю ніч кричала, а медичний персонал у цей час спав (а можливо були п`яні) і не чули цього крику, просила забрати матір із божевільного закладу, оскільки тут їй належні послуги не надаються. У ході проведення службового розслідування факти неналежного догляду за ОСОБА_7 не підтвердилися. До складу комісії входили: голова комісії ОСОБА_2 , члени комісії ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 і ОСОБА_14 . Комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вкотре створила конфліктну ситуацію та порушили етичні принципи та правила внутрішнього трудового розпорядку та рекомендувала директору закладу застосувати до ОСОБА_1 вид стягнення у вигляді звільнення.
Відповідно до протоколу загальних зборів трудового колективу КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради від 07.08.2024, було проведено обговорення поведінки фахівця із соціальної роботи ОСОБА_1 та прийнято рішення про проведення службового розслідування за скаргою ОСОБА_6 . Також члени трудового колективу закладу оголосили фахівцю ОСОБА_18 «громадську догану» та рекомендували їй принести публічні вибачення працівникам і директору закладу за порушення етичних норм та обов`язків, які передбачені її посадовою інструкцією.
Згідно пояснювальної записки фахівця ОСОБА_1 від 07.08.2024, вона знімала на відео кухаря ОСОБА_19 як та п`є каву та курить цигарку в робочий час на подвір`ї під закладом з метою повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про заборону паління. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що не порушувала наказ директора закладу про заборону відеозйомки закладу та підопічних від 30.07.2024, оскільки такі в кадр не потрапили.
За актом від 12.08.2024, фахівець із соціальної роботи ОСОБА_1 відмовилася надавати письмове пояснення щодо звинувачень ОСОБА_8 про неналежне надання нею соціальних послуг підопічним ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 .
У спірному наказі також міститься посилання на пояснювальну записку ОСОБА_1 від 07.08.2024 (по ОСОБА_7 ), однак така пояснювальна записка суду не надана.
При цьому, при вирішенні спору, суд надає оцінку лише тим доказам, на які маються посилання в наказі від 14.08.2024 № 95 про звільнення фахівця із соціальної роботи ОСОБА_1 , як на підставу для звільнення особи. Та суд не надає оцінки іншим наданим відповідачем доказам, зокрема актам службових розслідувань, поясненням, протоколам, колективним зверненням, публікаціям у соціальних мережах тощо, на які відсутні посилання в наказі від 14.08.2024 № 95, оскільки такими доказами спірний наказ не обґрунтовувався.
За клопотанням відповідача судом була допитана свідок ОСОБА_20 , яка працює на посаді медичної сестри КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Мліївської сільської ради, та яка пояснила, що ОСОБА_1 писала про неї у соціальних мережах, що вона колаборантка. Звинувачувала свідка, що вона відьма, здійснює чари, засунула в двері голку. Свідок була присутня на всіх зборах трудового колективу, які проводилися кожні два-три тижні. ОСОБА_1 обзивала всіх і називала колектив збіговиськом. На жодних зборах не було вирішено всіх питань, оскільки остання вставала і залишала збори. Службові обов`язки ОСОБА_1 свідку не відомі, вона з нею не співпрацювала.
Допитана судом свідок ОСОБА_16 , яка працює на посаді соціального працівника КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Мліївської сільської ради, пояснила, що соціальним працівником працює з 2006 року, у колективі з ОСОБА_1 працює з 2018 року. Зустрічалася свідок з останньою на зборах трудового колективу, яка постійно зривала проведення даних зборів. Свідок співпрацювала з ОСОБА_1 лише один раз, у кожного соціального працівника є свої підопічні, якими вони займаються.
Допитаний судом свідок ОСОБА_21 , яка раніше працювала на посаді кухаря КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Мліївської сільської ради, пояснила, що ОСОБА_1 знає давно, спільно приймали участь у колективних зборах, де розглядалися питання про поведінку останньої. Вона особисто знімала на відеозйомку свідка, як вона палила. Також свідку відомо, що ОСОБА_1 все підслуховувала у закладі, постійно писала дописи на директора. Свідок жодного разу не бачила щоб ОСОБА_1 піднімалася на другий поверх до своїх підопічних. Посадову інструкцію останньої не бачила, як називається її посада, не знає.
Допитана судом свідок ОСОБА_17 , яка працює на посаді соціального працівника КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Мліївської сільської ради, пояснила, що вона працює у даному закладі з 2021 року. Обслуговує територію с. Старосілля, за нею закріплено 10 підопічних, за яким вона здійснює догляд. З фахівцем ОСОБА_1 співпрацювала 2 рази, коли оформляли людей. Під час проведення зборів трудового колективу, де розглядалася поведінка ОСОБА_1 , остання завжди виходила з залу, обзивала всіх і говорила, що викличе поліцію і називала колектив збіговиськом. Був такий випадок у роботі, що ОСОБА_1 дала свідку підписати чистий аркуш акт соціальних потреб підопічних, сказавши, що писала все у зошиті, а потім перепише у акт. ОСОБА_17 підписала чистий бланк.
Допитана судом свідок ОСОБА_22 , яка працює на посаді соціального працівника КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Мліївської сільської ради, пояснила, що вона працює у даному закладі з 2018 року та обслуговує 10 осіб на території с. Мліїв. Із фахівцем ОСОБА_1 співпрацювала один раз у 2023 році, коли оформляли людину на обслуговування. Осіб, які потребують обслуговування виявляли соціальні працівники, або керівник закладу. Під час проведення зборів трудового колективу, ОСОБА_1 кричала, обзивала всіх. Одного разу, їх підопічній особі потрібна була медична допомога, яку слід було відвезти у медичний заклад. Свідок повідомила ОСОБА_1 , що це її робота, на що остання сказала, що це вони не відвідують своїх підопічних. З даного приводу свідок зверталася із заявою до керівника та було проведено службову перевірку. Свідку відомо, що при попередньому керівнику ОСОБА_1 перевіряла роботу соціальних працівників. Посадові обов`язки останньої їй не відомі, її посадову інструкцію свідок не бачила.
Вислухавши свідків суд враховує, що їх пояснення містять загальну оцінку поведінки ОСОБА_1 і можуть враховуватися лише в поєднанні з іншими письмовими чи електронними доказами про конкретні факти неправомірної поведінки ОСОБА_1 .
Суд критично відноситься до наказу директора КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради Супрун Т.П. від 30.07.2024 № 89-Т про заборону проведення фото та відеозйомки, доцільність якого обґрунтована статутом комунального закладу, нормативними актами України та метою уникнення дискримінації підопічних і персоналу, оскільки суду не надано доказів і не обґрунтовано в судовому засіданні наявність у директора Супрун Т.П. повноважень на винесення такого роду наказу.
Чинне законодавство України не містить прямої заборони проводити фото і відеозйомку місць загального користування.
А тому наказ директора Супрун Т.П. від 30.07.2024 № 89-Т про заборону проведення фото та відеозйомки є нікчемним і ОСОБА_1 не має нести відповідальність за його невиконання.
Також суд враховує і норми ст. 307 ЦК України, за якими фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов`язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
При цьому суд вважає, що захист порушеного права особи на її зйомку без належної згоди, належить виключно самій особі, зйомка якої проводилася (у даному випадку ОСОБА_21 ), або ж відповідним компетентним державним органам, до яких працівники КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради не відносяться.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судом під час виступів сторін у судових засіданнях, у комунальному закладі існують взаємні неприязні відносини між директором закладу ОСОБА_2 і соціальним працівником ОСОБА_1 .
Не зважаючи на це під час проведення службових розслідувань (акти від 09.08.2024 та від 12.08.2024, які покладені в основу спірного наказу), головою комісії була включена директор закладу ОСОБА_2 , яка є явно зацікавленою в результатах таких розслідувань.
За актом службового розслідування від 09.08.2024 перевірка фактично проводилася лише на підставі висловлювання ОСОБА_1 на загальних зборах про те, що соціальний працівник ОСОБА_8 не надає соціальні послуги «догляд вдома» трьом підопічним. При цьому, якщо керівник закладу і прийняв рішення про перевірку такої інформації, то службове розслідування мало бути проведено лише в межах підтвердження або спростування фактів неналежного надання соціальних послуг працівником ОСОБА_8 . Однак службове розслідування призвело до дивного на переконання суду результату висновку про те, що ОСОБА_1 вкотре створила конфліктну ситуацію (при цьому попередні ситуації не зазначено), в черговий раз порушила етичні принципи та правила внутрішнього трудового розпорядку (не зрозуміло які саме), а тому рекомендовано директору застосувати до ОСОБА_1 суворіший вид стягнення у вигляді звільнення.
Також головою комісії в обох службових перевірках була директор ОСОБА_2 , а рекомендації в обох перевірках були директору застосувати стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 . Тобто комісія, під головуванням директора, рекомендувала директору (тобто ОСОБА_2 рекомендувала самій собі), звільнити працівника.
На підставі викладеного, суд вважає, що службові розслідування щодо ОСОБА_1 , під головуванням у комісії явно зацікавленої особи директора закладу ОСОБА_2 , не могли бути проведені об`єктивно і неупереджено, а зміст прийнятих рекомендацій є явно суперечливим по відношенню до питань, які підлягали перевірці.
У наказі про звільнення ОСОБА_1 вказано про неодноразове порушення останньою правил професійної етики (Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи). Однак у спірному наказі відсутні посилання на конкретні норми Етичного кодексу, а тому суд не в змозі співставити дії ОСОБА_1 з установленими нормами, що свідчить про неналежне обґрунтування в наказі підстав для звільнення.
Також, як зазначалося вище, в наказі зазначено підставу звільнення систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3.1).
Однак п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку містить 10 підпунктів та в наказі мало б бути конкретизовано за недотримання яких із них особа підлягає звільненню.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_12 намагалася конкретизувати які саме норми підлягали до застосування як підстава для звільнення (про що зазначалося вище), однак такі підстави мали б бути зазначені в наказі про звільнення, а не придумуватися представником відповідача в ході судового засідання щодо наказу, який взагалі виносила інша особа.
Також у наказі про звільнення не зазначено які саме обов`язки, що передбачені посадовою інструкцією, не виконала ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Однак оскільки в наказі про звільнення не конкретизовано за які ж саме дії ОСОБА_1 підлягає звільненню, тому суд не може достеменно встановити чи відбиралися такі пояснення.
А оскільки саме відповідач повинен довести в суді наявність підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, тому суд приходить до висновку про невиконання роботодавцем вимог п. 1 ч. 1 ст. 149 КЗпП України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, про необґрунтованість підстав для звільнення ОСОБА_1 , що наведені в наказі директора КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради Супрун Т.П. від 14.08.2024 року № 95-Т, про звільнення фахівця із соціальної роботи ОСОБА_1 , а також порушення встановленого законом порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а тому цей наказ слід було б скасувати.
Разом із тим, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 02.10.2024 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, наказ про своє звільнення вона отримала 14.08.2024.
Дата отримання позивачем наказу про своє звільнення визнана сторонами (позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку, а відповідачем у відзиві на позовну заяву), а тому ця обставина не підлягає доказуванню у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Тобто строк на звернення до суду закінчувався 14.09.2024, однак враховуючи, що цей день припадав на вихідний день (субота), тому останнім днем є 16.09.2024 (понеділок).
Відповідно до виписки № 6417 із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 16.09.2024 по 26.09.2024.
Тому останнім днем на звернення до суду є 27.09.2024 наступний день після припинення лікування.
Із позовною заявою до суду позивач звернулася 02.10.2024 тобто з пропущенням установленого законом строку на звернення до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в позові через пропущення позивачем процесуального строку для пред`явлення позову.
А оскільки позивач не навела змістовних і вагомих доводів, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися до суду в період із 27.09.2024 по 02.10.2024, тому суд не вбачає підстав для поновлення такого строку.
Всі інші вимоги, що заявлені в позовній заяві, залежать від дотримання позивачем процесуального строку на звернення до суду, а тому в задоволенні позову слід відмовити саме через пропущення позивачем строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору та відсутність поважних підстав для його поновлення.
Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
У задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Суддя Л. В. Подорога
