Головуюча суддя суду у 1-й інстанції: Чернова О. В. справа № 991/8752/25
Доповідач: Глотов М. С. провадження № 22-ц/991/27/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Глотова М. С.,
суддів Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,
за участю:
секретарки судового засідання Міленко О. В.,
представника Маліка Я. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маліка Ярослава Павловича, подану на ухвалу Вищого антикорупційного суду (головуюча суддя Чернова О. В., судді Криклива Т. Г., Ткаченко О. В.) від 29 серпня 2025 року (повний текст складено 02 вересня 2025 року) щодо забезпечення позову до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 29.08.2025 накладено арешт без заборони користування на: (1) квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2212022980000); (2) транспортний засіб NISSAN X-TRAIL, 2025 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 22.05.2025) із забороною переміщення транспортного засобу за межі території України.
Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) особи, до яких може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів й заяву про його забезпечення є належними; (2) існує спір між сторонами щодо визнання активів необґрунтованими; (3) невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду (у разі задоволення позовної заяви); (4) вартість активів, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість, становить 7 257 780,00 грн і в разі доведеності позовних вимог ці активи можуть бути визнані необґрунтованими та стягнуті в дохід держави; (5) наявні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, з огляду на співмірність його вартості позовним вимогам; (6) ураховуючи ризик вивезення автомобіля за кордон для унеможливлення звернення стягнення на нього є підстави поряд із накладенням арешту вжити додаткові заходи у виді заборони його переміщення за межі території України; (7) обраний захід співмірний із заявленими вимогами та не призведе до невиправданого обмеження прав власників; (8) відсутні підстави для зустрічного забезпечення (а. с. 84-92).
В апеляційній скарзі представником висловлено прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування оскаржуваної ухвали та постановлення рішення про відмову в задоволенні заяви. Вона мотивована тим, що: (1) не доведено наявності ризиків і необхідності застосування заходів забезпечення позову; (2) спірне майно набуте в законний спосіб; (3) твердження прокурора про набуття спірної квартири ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях; (4) на ОСОБА_1 покладений надмірний тягар відповідальності за придбання активу її матір`ю; (5) накладення арешту на майно в межах ціни позову безпідставне, оскільки в його основу покладені розрахунки та загальні міркування прокурора щодо вартості майна; (6) відсутній зв`язок між накладенням арешту на автомобіль та предметом позовних вимог; (7) відсутні підстави для встановлення заборони переміщення автомобіля за межі України; (8) накладення арешту на майно, яке перебуває у заставі банку, і звернення стягнення на нього юридично не виправдане; (9) внаслідок вжитих заходів забезпечення позову може бути завдано збитки; (10) слід було застосувати зустрічне забезпечення, зобов`язавши позивача внести на депозит суду суму коштів, яка дорівнює ціні позову; (11) захід забезпечення позову неспівмірний, неадекватний, порушує баланс інтересів сторін у справі, обмежує права власності відповідачів; (12) заява прокурора підлягала поверненню, оскільки до неї не було долучено доказів сплати судового збору (а. с. 122-130).
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки: (1) з огляду на ризик відчуження арештованого майна в разі не забезпечення позову, але подальшого задоволення позовних вимог, буде ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду; (2) арешт накладено на квартиру як актив, що стягується в дохід держави у разі визнання його необґрунтованим, а також на автомобіль вартістю на день набуття 2 165 000 грн з метою запобігання ризику ускладнення та неможливості виконання рішення суду в частині стягнення в дохід держави 3 185 980 грн як вартості іншого необґрунтованого активу; (3) захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власників і не перешкоджає користуванню таким майном; (4) заборона переміщення автомобіля за межі країни обґрунтована ризиком його вивезення за кордон, враховуючи наявні обмеження юрисдикції суду та органів виконання судових рішень територією України; (5) передача транспортного засобу в заставу банку не свідчить про незаконність накладення арешту на нього; (6) відсутні умови, передбачені ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК/, для застосування зустрічного забезпечення; (7) потенційні ризики заподіяння збитків щодо квартири є припущенням, а стосовно автомобіля не відповідають положенням відповідних договорів, враховуючи те, що набуття заставодержателем права звернення стягнення на предмет застави виникає у разі порушення заставодавцем своїх зобов`язань; (8) справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи дотримано; (9) заява про забезпечення позову надійшла у справі про визнання необґрунтованими активів, за подання позовної заяви в якій судовий збір не сплачується, тому і за подання цієї заяви він не підлягав сплаті (а. с. 176-178).
У судовому засіданні представник просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній. Не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності прокурора, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які, будучи обізнаними про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибули, з клопотаннями про відкладення судового засідання не зверталися. Прокурор подав клопотання, в якому просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності та в її задоволенні відмовити (а. с. 202).
Надаючи оцінку обставинам, установленим судом першої інстанції, та зробленим ним висновкам, колегія суддів виходить із того, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК). У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів (ч. 2 ст. 292 ЦПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що 26.08.2025 прокурор звернувся у Вищий антикорупційний суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратуридо ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави (начальник управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації), та її матері ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими та стягнення у дохід держави таких активів: (а) квартири загальною площею 116,7 кв. м, розташованої в АДРЕСА_1 (вартість на день набуття 4 650 000 грн), набутої у власність ОСОБА_2 02.11.2020 (а. с. 14-15, 23-29); (б) грошових коштів, які перебували на банківському рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» у сумі 2 597 780 грн. В заяві прокурор просив забезпечити позов, наклавши арешт на вищевказану квартиру та на транспортний засіб «NISSAN X-TRAIL», 2025 p. в., д.н.з. НОМЕР_2 (вартість на день набуття 2 165 000 грн) із забороною переміщення автомобіля за межі території України (а. с. 1-7, 14-15, 23-26, 57-62). Вказував, що є наявні обґрунтовані сумніви щодо придбання квартири за рахунок законних доходів, враховуючи майновий стан відповідачів, доходи, отримані ними, й видатки, а також наявні грошові активи. На його думку, квартира може бути придбана матір`ю в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 . Зазначав, що у 2021-2024 роках ОСОБА_1 набула у власність грошові кошти у сумі 2 597 780 грн, які перебували на її банківському рахунку в АТ КБ «Приватбанк», шляхом внесення готівкових коштів через термінали, поповнення або переказу коштів іншими фізичними особами без наявності, як вказує прокурор у заяві, правомірних підстав для їх отримання, та відповідно вказує, що такі активи не можуть вважатись законними доходами (а. с. 10-13, 44-56). Оскільки, як вказував прокурор у заяві про забезпечення позову, грошові кошти у сумі 2 597 780 грн ОСОБА_1 безповоротно витрачені, то необхідно накласти арешт на інше майно ОСОБА_1 , яке відповідає вартості активів, котрі є предметом спору. Таким є вищевказаний автомобіль (а. с. 57-62).
Надаючи оцінку наведеним фактам як таким, що вказують на необхідності забезпечення позову, а отже відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає наявними правові та фактичні підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Поруч з наведеним, судом не надається оцінки доводам апеляційної скарги щодо відповідності майнового стану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартості придбаних активів, законності їх набуття, а також щодо відсутності зв`язку між вказаним майном та ОСОБА_2 , адже при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття такого заходу, а не здійснюється розгляд справи по суті позову, не вирішуються матеріально-правові вимоги. Наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.
Необґрунтованим є довід представника, що накладення арешту на майно в межах ціни позову є безпідставним, оскільки вказане передбачено ЦПК і на підтвердження ціни позову долучено до заяви про забезпечення позову договір купівлі-продажу від 07.08.2020, листи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.06.2024, 02.05.2025, витяг щодо переказів коштів на рахунку ОСОБА_1 2021-2024 роки, заяву від 22.05.2025 (а. с. 10-13, 16-29, 44-48, 57). При розгляді справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або так званий баланс імовірностей (balance of probabilities). З метою спростування зафіксованих у зазначених документах відомостей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та/або їх представники можуть подати до суду під час розгляду справи по суті власну оцінку відповідного майна.
На даному етапі прокурором наведені достатні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Невжиття відповідного заходу забезпечення може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви, у зв`язку із ризиком відчуження відповідних об`єктів, що в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК свідчить про обґрунтованість поданої заяви. Арешт активів до вирішення справи по суті дозволить в майбутньому, у випадку задоволення позову, виконати судове рішення. При цьому такий захід забезпечення не виключає право власників та членів їх родини на безперешкодне володіння та користування квартирою й автомобілем на території України. Таким чином, застосування заходу забезпечення у вигляді арешту не спричинить шкоди правам та інтересам відповідачів, у тому числі і членів їх родини.
Щодо накладення арешту на транспортний засіб, то виходячи із положень п.1-1 ч.1 ст.150 ЦПК, у взаємозв`язку із ч. 3 ст. 292 ЦПК, висновок Вищого антикорупційного суду і в цій частині є правильним. Оскільки вартість автомобіля частково відповідає вартості активів, які можуть бути визнані необґрунтованими. Встановлення заборони переміщувати транспортний засіб за межі країни обґрунтовано зумовлена можливістю його вивезення за межі території України, у той час як юрисдикція суду поширюється лише на територію України, а визнання його рішень закордоном вимагає вчинення додаткових дій.
Довід представника щодо неможливості накладення арешту на автомобіль, оскільки він перебуває у заставі банку, є необґрунтованим, зважаючи на те, що: (1) заборони щодо накладення арешту на предмет застави будь-яким нормативно-правовим актом не встановлено; (2) перебування майна у заставі відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 Цивільного кодексу України вказує лише на пріоритетність задоволення вимог заставодержателя перед іншими кредиторами цього боржника у разі невиконання ним зобов`язання, забезпеченого заставою; (3) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду; (4) відповідно до договору застави від 20.05.2025 транспортний засіб ОСОБА_1 є предметом застави отриманого нею кредиту на суму 866 000 грн (а. с. 134-139). Дана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.06.2019 у справі №388/446/18 та від 02.10.2019 у справі №461/6793/15-ц.
Крім того, відсутні й підстави для застосування зустрічного забезпечення, оскільки це право, а не обов`язок суду. Випадки, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК, у цій справі відсутні. Слід також зазначити, що відповідачі не обмежуються у праві володіння та користування таким майном, а отже не вбачається будь-яких збитків пов`язаних із забезпеченням позову, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги в цій частині.
Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється. Оскільки заява про забезпечення позову подається позивачем у рамках судового провадження в справах про визнання необґрунтованими активів то за подання такої заяви позивачем судовий збір не сплачується. Отже, подана позивачем заява про забезпечення позову відповідала законодавчим вимогам та не підлягала поверненню.
Із огляду на наведене, оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 259, 375, 381-384 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу Вищого антикорупційного суду від 29 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту повного судового рішення.
Головуючий: М. С. Глотов
Судді: Д. Г. Михайленко
О. Ю. Семенников
