КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 жовтня 2025року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/10781/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7738/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів -Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Котвицького В.Л., у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и в :
У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог:
1. визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:
квартиру, загальною площею 107,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 21.02.2014 року на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 17.03.2014, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна: 314743980000;
квартиру, загальною площею 62,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , придбану на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 12.12.2005 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 10904;
транспортний засіб, марки - BMW, модель - Х3, тип - легкий універсал-В, номер шасі - НОМЕР_2 , синього кольору, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;
транспортний засіб, марки - Infiniti, модель - Q50, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1991, колір коричневий, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № ВЛВА-0001/059 від 28.02.2017 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ;
грошові кошти у розмірі 245 500 грн. 00 коп., отримані ОСОБА_2 від оренди спільної квартири сторін, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за період з лютого 2021 року по липень 2023 року;
дивіденди, отримані ОСОБА_2 , як власником ТОВ «Еверлігал Інтернешнл», у сумі 1 526 550 грн. 00 коп.;
грошові кошти у розмірі 600 000 грн. 00 коп., розміщені ОСОБА_2 станом на 02.02.2021 року на депозитному рахунку у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ Банк» та отримані ОСОБА_2 проценти у сумі 131 665 грн. 39 коп. за період з 02.02.2021 року по 11.10.2023 року від зміщення на депозитному рахунку у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЖНАРОДНИЙ БАНК» грошових коштів;
грошові кошти у сумі 18 277 грн. 67 коп., які знаходились на діючих банківських рахунках ОСОБА_2 у АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 станом на 02.02.2021 року;
2. Поділити спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя наступним чином:
визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на наступне нерухоме та рухоме майно:
квартиру, загальною площею 107,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 21.02.2014 року на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 17.03.2014, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 314743980000;
транспортний засіб, марки - BMW, модель - Х3, тип - легкий універсал-В, номер шасі - НОМЕР_2 , синього кольору, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;
визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на наступне нерухоме та рухоме майно:
квартиру, загальною площею 62,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . придбану на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного «12» грудня 2005 року між гр. України ОСОБА_3 (Продавець) та гр. України ОСОБА_1 (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за №10904;
транспортний засіб, марки - Infiniti, модель - Q50, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1991, колір коричневий, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № ВЛВА-0001/059 від 28.02.2017 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ;
3. стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 3 348 600, 00 (три мільйони триста сорок вісім тисяч шістсот) грн 00 коп;
4. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину отриманого ОСОБА_2 прибутку від оренди спільної квартири сторін, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за період з лютого 2021 по липень 2023 року у сумі 122 750 грн. 00 коп.
5. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину отриманих ОСОБА_2 , як власником ТОВ «Еверлігал Інтернешнл» дивідендів у сумі 763 275 грн. (т. 1 а.с. 1-18, т. 5 а.с. 126-145).
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 18.06.2005 укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року у справі № 759/15119/20. Від вказаного шлюбу сторони мають двох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час перебування у шлюбі сторонами було придбано спірне майно: квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 , автомобіль марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіль марки «Infiniti», д.н.з. НОМЕР_6 . Відтак, вищеперераховане майно, набуте позивачем та відповідачем за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір неможливо, позивач вимушена звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав (т. 1 а.с. 1-18 т. 5 а.с. 126-145 т. 6 а.с. 47-48, 68-69).
07.08.2023 року до суду надійшов зустрічний позов від відповідача ОСОБА_2 , в якому останній, враховуючи уточнену редакцію зустрічного позову та заяву про зміну предмету позову, просив:
1. здійснити розподіл спільного сумісного майна подружжя наступним чином:
передати у приватну власність ОСОБА_1 автомобіль марки - BMW, модель - Х3, тип - легкий універсал-В, номер шасі - НОМЕР_2 , синього кольору, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;
передати у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки Infiniti, модель - Q50, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1991, колір коричневий, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
передати у приватну власність ОСОБА_1 квартиру, загальною площею 62,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
за умови попереднього внесення на депозит Дарницького районного суду міста Києва, половини вартості квартири загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 6 070 515,00 гривень, передати у особисту приватну власність ОСОБА_1 квартиру загальною площею 107,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
передати у приватну власність ОСОБА_2 квартиру, загальною площею 107,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
за умови попереднього не внесення ОСОБА_1 на депозит Дарницького районного суду міста Києва половини вартості квартири загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 6 070 515,00 гривень, передати в особисту приватну власність ОСОБА_1 1/2 частину квартири загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та передати в особисту приватну власність ОСОБА_2 1/2 частину квартири загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
передати у приватну власність ОСОБА_2 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверлігал Інтернешнл», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 42159205;
2. 2. У випадку, якщо в мотивувальній частині рішення, суд дійде висновку та встановить, що спільне ведення господарства подружжям припинилося 16.05.2020, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя врахувати:
компенсацію на користь ОСОБА_1 у зв`язку передачею ОСОБА_2 її частки в квартирі, загальною площею 62,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в сумі 1 386 600,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 , у зв`язку передачею ОСОБА_1 його частки в квартирі, загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 6 070 515,00 гривень (у випадку якщо вимога 3.4. буде задоволена);
компенсацію на користь ОСОБА_1 у зв`язку передачею ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТОВ «Еверлігал Інтернешнл», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 42159205, в сумі 763 275,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_1 у зв`язку із її правом на отримання половини доходу від здавання в оренду квартири, загальною площею 62,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в період з травня 2021 року по червень 2023 року в сумі 89 275,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на отримання половини доходу від здавання в оренду квартири, загальною площею 62,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в період з липня 2023 року по травень 2024 року в сумі 33 994,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на депозитному рахунку НОМЕР_10 в АТ «ПУМБ», та нарахованих і сплачених за зазначеним депозитом відсотків в сумі 666 127,34 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на депозитному рахунку НОМЕР_11 в АТ «ПУМБ», та нарахованих і сплачених за зазначеним депозитом відсотків в сумі 1 605 945,62 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на депозитному рахунку НОМЕР_12 в АТ «ПУМБ», та нарахованих і сплачених за зазначеним депозитом відсотків в сумі 79 964,50 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на депозитному рахунку НОМЕР_13 в АТ «ПУМБ», та нарахованих і сплачених за зазначеним депозитом відсотків в сумі 88 324,01 доларів США;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на поточному рахунку НОМЕР_14 в АТ «ПУМБ» в сумі 50 894,32 гривень:
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на поточному рахунку НОМЕР_15 в АТ «ПУМБ» в сумі 32,72 доларів США.
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із половиною його боргу перед АТ «ПУМБ» за Договором №2001174402601 від 21 листопада 2018 року на який був виплачений ОСОБА_2 після 16 травня 2020 року, в сумі 13 546,91 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із половиною його боргів за Договорами про надання поворотної фінансової допомоги №2019/08/27-1 від 27 серпня 2019 року, №2019/10/04-1 від 04 жовтня 2019 року, №2020/02/24-1 від 24 лютого 2020 року, укладених між ТОВ «Еверлігал Інтернешнл» та ОСОБА_2 , які були виплачені ОСОБА_2 після 16 травня 2020 року, в сумі 121 000,00 гривень,
та, за результатами зазначеного врахування: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 402 837,69 гривень (у випадку задоволення вимог 2.1, 2.2, 2.3, 2,4 та 2.6) або 332 322,69 гривень (у випадку задоволення вимог 2.1, 2,2, 2.3, 2,5 та 2.6) та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 88 356,73 доларів СІ1ІА.
3. У випадку, якщо в мотивувальній частині рішення, суд дійде висновку та встановить, що спільне ведення господарства подружжям припинилося 02.02.2021, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя врахувати:
компенсацію на користь ОСОБА_1 у зв`язку передачею ОСОБА_2 її частки в квартирі, загальною площею 62,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в сумі 1 386 600,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 , у зв`язку передачею ОСОБА_1 його частки в квартирі, загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 6 070 515,00 гривень (у випадку якщо вимога 3.4. буде задоволена);
компенсацію на користь ОСОБА_1 у зв`язку передачею ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТОВ «Еверлігал Інтернешнл», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 42159205, в сумі 763 275,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_1 у зв`язку із її правом на отримання половини доходу від здавання в оренду квартири, загальною площею 62,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в період з травня 2021 року по червень 2023 року в сумі 89 275,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на отримання половини доходу від здавання в оренду квартири, загальною площею 62,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в період з липня 2023 року по травень 2024 року в сумі 33 994,00 гривень;
компенсацією на користь ОСОБА_1 в зв`язку з її правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_2 на депозити в АТ «ПУМБ» та сплачених щодо відсотків за період з 02.02.2021 по 11.10.2023 , в сумі 365832.69 гривень;
компенсацією на користь ОСОБА_1 в зв`язку з її правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_2 на рахунках в АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_16 та № НОМЕР_17 в сумі 9 138,83 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на поточному рахунку НОМЕР_14 в АТ «ПУМБ» в сумі 104 110,48 гривень:
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на поточному рахунку НОМЕР_15 в АТ «ПУМБ» в сумі 3 170,16 доларів США.
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів, в гривні, які ОСОБА_1 , зняла з в готівці з рахунків в АТ «ПУМБ» 23 червня 2020 року та приховувала станом на 2 лютого 2020 року, в сумі 1 650 000,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів, в гривні, які ОСОБА_1 , зняла з в готівці з рахунків в АТ «ПУМБ» 13 серпня 2020 року та приховувала станом на 2 лютого 2021 року, в сумі 700 000,00 гривень;
компенсацію на користь ОСОБА_2 у зв`язку із його правом на половину грошових коштів в доларах США, які ОСОБА_1 , зняла з в готівці з рахунків в АТ «ПУМБ» 23 червня 2020 року та приховувала станом на 2 лютого 2021 року, в сумі 170 000,00 доларів США;
та за результатами зазначеного врахування: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 944 497,96 гривень (у випадку задоволення вимог 2.1, 2,2, 2.3, 2,4 та 2.6,) або стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 126 017,04 гривень (у випадку задоволення вимог 2.1, 2,2, 2.3, 2,5 та 2.6,) та стягнути з ОСОБА_1 173 170,16 доларів США (т. 2 а.с. 1-18, т. 3 а.с. 1-22, т. 6 а.с. 84-125 т. 7 а.с. 32-49).
На обґрунтування зустрічного позову зазначав, що вже з травня 2018 року відносини між подружжям погіршились та у подальшому 16.05.2020 ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 про своє рішення щодо розлучення. Таким чином, час припинення спільного ведення господарства залежить від фактичних обставин відносин між подружжям, воно може відбутись, та як правило відбувається, до подання позову про розірвання шлюбу, та не є результатом того, що суд прийняв рішення про розірвання шлюбу. Відповідач не заперечував проти вимог позивача про визнання переліченого позивачем майна - спільною сумісною власністю подружжя та що вказане майно підлягає поділу. Однак, зазначив, що визначений позивачем перелік майна, яке підлягає поділу, є не повним та існує також і інше майно, яке становить спільну сумісну власність подружжя та яке підлягає поділу. Також, відповідачем зазначено свій перелік майна, яке на думку відповідача також підлягає поділу (т. 2 а.с. 1-18, т. 3 а.с. 1-22).
18.01.2024 від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічний позов, відповідно до якого ОСОБА_1 заперечувала проти позиції ОСОБА_2 щодо періоду припинення сторонами ведення спільного господарства, та вважала, що вказаний період слід рахувати з моменту ухвалення рішення про розірвання шлюбу. ОСОБА_1 погоджувалась частково з обґрунтуванням зустрічного позову, а саме: що на дату припинення сторонами ведення спільного господарства, тобто на дату ухвалення рішення суду від 02.02.2021, обсяг спільного майна подружжя складається з: квартири АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_4 , автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , автомобіля марки «Infiniti», д.н.з. НОМЕР_6 , частки у ТОВ «Еверлігал Інтернешнл» та депозит відповідача у сумі 600 000,00 грн.
Позивач зазначила, що оскільки станом на момент розгляду справи про розірвання шлюбу вона не мала депозитних рахунків, на які посилається відповідач, вказані кошти не можуть бути включені до обсягу спільно нажитого майна та підлягати поділу. Крім того, позивач заперечувала про наявність боргових відносин у подружжя на час розірвання шлюбу.
Також, позивач заперечила проти запропонованого у зустрічному позові варіанту відповідача поділу спільного майна подружжя (т. 4 а.с. 57-78 т. 7 а.с. 57-78).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києві від 15 листопада 2024 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:
квартиру, загальною площею 107,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 21.02.2014 року на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 17.03.2014, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна: 314743980000;
квартиру, загальною площею 62,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , придбану на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 12.12.2005 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 10904;
транспортний засіб, марки - BMW, модель - Х3, тип - легкий універсал-В, номер шасі - НОМЕР_2 , синього кольору, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;
транспортний засіб, марки - Infiniti, модель - Q50, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1991, колір коричневий, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № ВЛВА-0001/059 від 28.02.2017 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .
Здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на наступне рухоме майно:
транспортний засіб, марки - BMW, модель - Х3, тип - легкий універсал-В, номер шасі - НОМЕР_2 , синього кольору, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на наступне нерухоме та рухоме майно:
квартиру, загальною площею 62,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , придбану на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 12.12.2005 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 10904;
транспортний засіб, марки - Infiniti, модель - Q50, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1991, колір коричневий, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № ВЛВА-0001/059 від 28.02.2017 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 126 017,04 грн.
У задоволенні інших вимог первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено частково.
Визнано право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири, загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 21.02.2014 року на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна: 314743980000.
Визнано право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири, загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , державну реєстрацію права власності на яку здійснено 21.02.2014 року на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна: 314743980000.
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ «Еверлігал Інтернешнл», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 42159205.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 88 170,16 доларів США.
У задоволенні інших вимог зустрічного позову відмовлено (т. 7 а.с. 117-120, 121-136).
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києві від 24 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 126 025,44 грн. витрат на правничу допомогу (т. 7 а.с. 200-205).
Не погодившись з рішенням районного суду, 03 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К.П. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати в частині: визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру, загальною площею 62,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , із виплатою ОСОБА_1 компенсації її частки у вказаній квартирі у сумі 1 386 600 грн.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію у розмірі 89 275,00 грн.; визнання права спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 компенсації її частки від отримання половини доходу від здавання в оренду квартири у сумі 89 275 грн.; визнання права спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частини квартири, загальною площею 107,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації його частки від половини грошових коштів розміщених ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» 23.06.2020 та нею приховані станом на 02.02.2021 у сумі 1 650 000 грн. та компенсацію його частки від половини грошових коштів розміщених ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» 13.08.2020 та нею приховані станом на 02.02.2021 у сумі 700 000 грн.; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації його частки від половини грошових коштів , розміщених ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» 23.06.2020 та нею прихованих станом на 02.02.2020 у сумі 85 000 доларів США; стягнення з ОСОБА_1 компенсації на користь ОСОБА_2 у зв`язку з його правом на отримання половини доходу від здавання в оренду квартири, загальною площею 62,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в період з липня 2023 року по травень 2024 року в сумі 33 994 грн.; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у зв`язку з його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на поточному рахунку НОМЕР_18 в АТ «ПУМБ» в сумі 104 110,48 грн.; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у зв`язку з його правом на половину грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на поточному рахунку НОМЕР_19 в АТ «ПУМБ» в сумі 3 170,16 доларів США. Ухвалити нове рішення в цій частині, яким:
Поділити спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя наступним чином:
визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру, загальною площею 107,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 314743980000;
визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру, загальною площею 62,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . придбану на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного «12» грудня 2005 року між гр. України ОСОБА_3 (Продавець) та гр. України ОСОБА_1 (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за №10904;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 3 348 600, 00 (три мільйони триста сорок вісім тисяч шістсот) грн 00 коп;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину отриманого ОСОБА_2 прибутку від оренди спільної квартири сторін, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за період з лютого 2021 по липень 2023 року у сумі 122 750 грн. 00 коп.
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 420 грн. та 243 750 грн. витрат на правничу допомогу;
у решті позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 32 208 грн. та 85 480 грн. витрат на правничу допомогу (т. 8 а.с. 1-81).
На обґрунтування скарги зазначала, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з формальним підходом до вирішення справи, неповним з`ясуванням важливих обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судом було порушено порядок проголошення рішення та оскаржуване рішення було проголошено під час перебування головуючого судді Котвицького В.Л. у щорічній основній відпустці.
Судом першої інстанції порушено строк виготовлення повного тексту судового рішення. У вступній та резолютивній частині вказано, що повний текст буле виготовлено протягом 10 днів, однак, повний текст рішення, в якому не зазначено дату складання було направлено стороні позивача лише 07.01.2025 року.
Судом порушено п. 6 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, оскільки не зазначено дату складання повного тексту судового рішення.
В оскаржуваному рішенні не повністю відображено заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просила: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових коштів, розміщених ОСОБА_2 на депозитному рахунку у АТ «ПУМБ» станом на 02.02.2021 року у сумі 300 000 грн. та частину отриманих ОСОБА_2 процентів за період з 02.02.2021 по 11.10.2023 року від розміщення на депозитному рахунку в АТ «ПУМБ» грошових коштів , що становить 65 832,69 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових коштів, які знаходились на діючих банківських рахунках ОСОБА_2 у АТ «УкрСиббанк» № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 станом на 02.02.2021 року у сумі 9 138,83 грн. Вказані вимоги не відображено, що свідчить про порушення п. 7 ч. 2 ст. 265 ЦПК України.
Також, судом перефразовано заявлені вимоги ОСОБА_2 у зустрічному позові та поділено майно, яке не заявлялось. Суд першої інстанції поділив майно щодо якого не встановив, що таке належить до спільного сумісного майна подружжя.
Судом не було вирішено питання про компенсацію судових витратна правничу допомогу, яка була подана представником позивачки 05.02.2024 року.
Вважала, що причини та підстави, через які ОСОБА_1 заявляла судді Осипенко Л.М. відводи, також є наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, адже наведені у заявах про відвід порушення призвели до прийняття судом процесуальних документів ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам ЦПК України, більше того, подані з порушенням вимог зустрічний позов та заява про зміну предмета позову за зустрічним позовом частково задоволені.
Разом з тим, оскаржуване рішення прийнято з урахуванням доказів, які судом першої інстанції було витребувано на підставі незаконної та необґрунтованої ухвали від 07.02.2024 року (т. 8 а.с. 1-81).
01 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_2 , в якому останній просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити (т. 9 а.с. 1-59).
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києві від 24 березня 2025 року сторони не оскаржували.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К.П. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи апеляційним судом були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Позивач ОСОБА_1 була сповіщена повідомленням її представника - адвоката Власюк К.П., про що є повідомлення та письмова розписка (т. 9 а.с. 89-92, 116-117, 129-131).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи, що також не заперечувалось і сторонами у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, зареєстрованому 18.06.2005 року в Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї (т. 1 а.с. 24-27).
Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 30-31).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року у справі № 759/15119/20 шлюб між сторонами було розірвано (т. 1 а.с. 24-27).
Сторонами по справі не надано належних та об`єктивних доказів на підтвердження того факту, що станом на 16.05.2020 року сторони не проживали разом та не вели спільне господарство. Крім того, позивач за первісним позовом у своїх процесуальних документах зазначала про спільне ведення господарства фактично до закінчення судового розгляду справи про розлучення.
Факт подання ОСОБА_1 позову про розірвання шлюбу у вересні 2020 року не заперечує факту ведення сторонами спільного господарства. Так, у заяві про надання строку на примирення подружжя у справі про розірвання шлюбу ОСОБА_2 повідомляв, що сторони до 11.10.2020 року проживали разом, вели спільне господарство і навіть після того як почали проживати окремо частково вели спільне господарство.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини, про які ОСОБА_2 повідомляє на підтвердження того, що сторони припинили спільно вести господарство 16.05.2020 року, не доводять його позицію, а є припущеннями та суб`єктивною оцінкою тих обставин. Тому, твердження ОСОБА_2 про те, що з 16.05.2020 року спільне ведення господарства подружжям припинилось, є необґрунтованим і недоведеним.
За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Тлумачення ст. 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Згідно з ч.2 та ч.3 ст.70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 №11).
Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Відповідно до роз`яснень викладених у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Чинним законодавством встановлена презумпція рівності часток подружжя, підстави для відступу від якої потребують доведення.
Так, спільною сумісною власністю подружжя є наступне майно:
- квартира, загальною площею 107,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстрація права власності на яку здійснено 21.02.2014 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 17.03.2014, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 314743980000;
- квартира, загальною площею 62,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , придбана на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 12.12.2005 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за №10904;
- транспортний засіб, марки - BMW, модель - ХЗ, тип - легковий універсал- В, номер шасі - НОМЕР_2 , синього кольору, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб, марки Infmiti, модель Q50, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1991. колір коричневий, рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_6 . що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу № BJ1BA-0001/059 від 28.02.2017 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ;
- грошові кошти у розмірі 67 988 грн. 00 коп., отримані ОСОБА_2 віл оренди спільної квартири сторін, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за період з лютого 2021 року по липень 2023 року;
- дивіденди, отримані ОСОБА_2 , як учасником ТОВ «Еверлігал Інтернешнл» у сумі 1 526 550 грн 00 коп.;
- грошові кошти у розмірі 600 000 грн 00 коп. розміщені ОСОБА_2 станом на 02.02.2021 на депозитному рахунку у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та отримані ОСОБА_2 проценти у сумі 1 665 грн 39 коп. за період з 02.02.2021 по 11.10.2023 від розміщення на депозитному рахунку у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» грошових коштів.;
- грошові кошти у сумі 18 277 грн. 67 коп., які знаходились на діючих банківських рахунках ОСОБА_2 у АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_16 та № НОМЕР_21 станом на 02.02.2021.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що між сторонами укладався шлюбний договір, наявність домовленості між сторонами щодо збільшення або зменшення часток майна що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, укладення між сторонами договору про поділ спільного майна.
Разом з тим, відповідач визнав позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поділу транспортних засобів та визначення за ним право власності на квартиру АДРЕСА_4 із виплатою ОСОБА_1 компенсації її частки у вказаній квартирі.
Для визначення розміру компенсації позивач за первісним позовом подала звіт про незалежну оцінку вартості двокімнатної квартири загальною площею 62,60 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 07.06.2023, згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки становила 2 773 200,00 грн. (т. 1 а.с. 82).
Відповідач за первісним позовом в суді першої інстанції погодився із даною оцінкою, у зв`язку з чим сума компенсації була визначена в розмірі 1/2 від оціночної вартості квартири, а саме 1 386 600,00 грн.
Також, сторонами узгоджено позицію щодо компенсації грошових коштів, які отримала кожна з них від оренди спільної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони визнали, що в період з лютого 2021 року по липень 2023 року орендну плату отримував відповідач за первісним позовом, а з липня 2023 року орендну плату отримував позивач за первісним позовом.
Оскільки неузгодженою була сума зазначеної компенсації, суд першої інстанції вірно взяв до уваги для її визначення розрахунок, зроблений у заяві ОСОБА_2 у заяві про зміну предмету позову за зустрічним позовом, оскільки такий підготовлений на підставі заяви орендаря квартири ОСОБА_8 про суми орендної плати в різні проміжки часу в 2021-2024 роках, розмір грошових витрат на її утримання та той факт, що з липня 2023 року орендну плату останній сплачував безпосередньо ОСОБА_1 (т. 6, а.а.с. 173-174).
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив надану стороною позивача за первісним позовом заяву дружини орендаря ОСОБА_9 , оскільки вона зроблена не самим орендарем, містить лише загальну інформацію про місячний розмір орендної плати, без конкретизації по конкретних місячних сплатах, підтверджує факт її сплати готівкою ОСОБА_2 без врахування витрат останнього на утримання квартири (т. 5 а.с. 146).
Враховуючи викладене, районний суд правильно визначив позивачу за первісним позовом розмір компенсації грошових коштів, яку отримав ОСОБА_2 від оренди спільної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за період з лютого 2021 року по липень 2023 року в якості орендної плати з урахуванням понесених ОСОБА_2 витрат на утримання квартири та різних сум орендної плати, які сплачувалися в різні проміжки часу, на підставі заяви орендаря квартири ОСОБА_8 , у розмірі від отриманого доходу, а саме 89 275,00 грн та відповідачу за первісним позовом розмір компенсації грошових коштів, яку отримала ОСОБА_1 від оренди спільної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за період з липня 2023 року по травень 2024 року в якості орендної плати з урахуванням понесених орендарем витрат на утримання квартири у розмірі від отриманого доходу, а саме 33 994,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.
Щодо поділу квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ч. 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2565цс16 вказується, що в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 Сімейного Кодексу України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 вказаних вимог ст. 71 СК України та не внесенням нею на депозит суду половини вартості квартири АДРЕСА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині зазначеної квартири.
Посилання апелянта на те, що позовна заява про виділ їй у власність вказаної квартири була заявлена не на підставі ст. 365 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив, оскільки такі спростовуються вимогами позивача, підставами заявленого позову та матеріалами справи.
Також, спростовуються матеріалами справи доводи апелянта, що ОСОБА_2 заявив вимогу про передачу квартири АДРЕСА_3 останній, а тому вимога про внесення коштів на депозит суду не застосовується відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20.
Так, зі змісту заяв ОСОБА_2 по суті спору вбачається, що ОСОБА_2 вважав за можливе присудження йому грошової компенсації замість його частки у вказаній квартирі та передачі зазначеної квартири ОСОБА_1 за умови виконання нею приписів ч. 5 ст. 71 СК України, тобто попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не внесла на депозит суду відповідної грошової суми за квартиру АДРЕСА_3 , що не заперечується апелянтом, суд першої інстанції вірно здійснив поділ вказаного нерухомого майна.
Також, ОСОБА_1 заперечувала щодо результату вирішення судом першої інстанції питання поділу квартири АДРЕСА_4 , пославшись на те, що вона не надавала свою згоду на присудження їй грошової компенсації.
Однак, зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що остання заявила позовні вимоги таким чином, що вона мала сплатити компенсацію ОСОБА_2 за квартиру АДРЕСА_3 , враховуючи різницю між вартістю квартири АДРЕСА_4 , а відтак, заявлені вимоги підтверджують ї згоду на присудження їй грошової компенсації у разі визнання за ОСОБА_2 особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Крім того, ОСОБА_1 посилалась на те, що квартира АДРЕСА_4 не могла бути переданою у власність ОСОБА_2 через невнесення останнім відповідної суми компенсації на депозитний рахунок.
Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 також заявляла позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на квартиру14 за адресою: АДРЕСА_5 . При цьому, такі позовні вимоги останньої було задоволено, а вимоги ОСОБА_2 відхилено.
Судом встановлено та підтверджується доказами по справі висновки суду, що на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 підлягає до стягнення компенсація половини грошових коштів, від суми 3 300 000,00 грн., які ОСОБА_1 зняла готівкою з рахунків в АТ «ПУМБ» 23.06.2020 року та приховувала станом на 02.02.2021 року (дату розірвання шлюбу між сторонами) та компенсація половини грошових коштів від суми 1 400 000,00 грн., які ОСОБА_1 зняла з в готівці з рахунків в АТ «ПУМБ» 13.08.2020 року та приховувала станом на 02.02.2021 року (дату розірвання шлюбу між сторонами), оскільки ОСОБА_1 не надано до суду належних та об`єктивних доказів використання вказаних грошових коштів в інтересах сім`ї.
Крім того, на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 підлягає до стягнення компенсація половини грошових коштів у доларах США, знятих останньою 23.06.2020 року готівкою з рахунків в АТ «ПУМБ». Грошова компенсація визначається судом від суми 170 000,00 доларів США, а не 340 000,00 доларів США, про що заявляє позивач за зустрічним позовом, оскільки з наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів довідки та банківських виписок вбачається, що мала місце технічна помилка, яка виразилася в подвійному відображенні суми знятих позивачем коштів з валютного рахунку.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив на значний розмір вказаних сум грошей знятих позивачкою ОСОБА_1 з банківських рахунків 23 червня 2020 року і 13 серпня 2020 року, безпосередньо перед поданням нею у вересні 2020 року позову про розірвання шлюбу, та відсутність об`єктивних доказів використання цих сум грошей в інтересах сім`ї протягом не значного періоду часу (майже півроку). Об`єктивних доказів того, що ці гроші є її особистою приватною власністю позивач за первісним позовом до суду не подавала.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 501/754/17 (провадження № 61-14717св19) суд зазначив, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із подружжя здійснив відчуження майна чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідна правова позиція підтримана Верховним Судом і в інших справах, зокрема у постанові Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 521/20001/20 (провадження № 61-6872св23).
З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини у цій справі, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив доводи апелянта ОСОБА_1 , що зняті нею грошові кошти з банківських рахунків у період зареєстрованого шлюбу не підлягають поділу між подружжям.
На підставі викладеного, компенсація на користь ОСОБА_1 становить 2 614 121,52 грн., яка складається з: компенсації її частки в квартирі АДРЕСА_4 у сумі 1 386 600,00 грн., компенсації її частки в статутному капіталі ТОВ "Еверлігал Інтернешнл" 763 275,00 грн., компенсації її частки від отримання половини доходу від здавання в оренду квартири у сумі 89 275,00 грн., компенсацію її частки від половини грошових коштів розміщених ОСОБА_2 на депозиті в АТ «ПУМБ» та сплачених відсотків за період з 02.02.2021 по 11.10.2023 у сумі 365 832,69 грн. та компенсацію її частки від половини грошових коштів розміщених ОСОБА_2 на рахунках в АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_16 та № НОМЕР_17 в сумі 9 138,83 грн.
Відповідно, компенсація на користь ОСОБА_2 становить 2 488 104,48 грн., яка складається з: компенсації на отримання половини доходу від здачі в оренду квартири АДРЕСА_4 у сумі 33 994,00 грн., компенсації його частки від половини грошових коштів розміщених ОСОБА_1 на поточному рахунку в АТ «ПУМБ» № НОМЕР_14 у сумі 104 110,48 грн., компенсації його частки від половини грошових коштів розміщених ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» 23.06.2020 та нею приховані станом на 02.02.2021 у сумі 1 650 000,00 грн. та компенсацію його частки від половини грошових коштів розміщених ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» 13.08.2020 та нею приховані станом на 02.02.2021 у сумі 700 000,00 грн.
Крім того, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація у сумі 88 170,16 доларів США, яка складається з: компенсації його частки від половини грошових коштів, розміщених ОСОБА_1 на поточному рахунку в АТ «ПУМБ» № НОМЕР_15 у сумі 3170,16 доларів США та компенсації його частки від половини грошових коштів, розміщених ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» 23.06.2020 та нею прихованих станом на 02.02.2020 у сумі 85 000,00 доларів США.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення компенсація у сумі 126 017,04 грн. (2 614 121,52 грн. (компенсація на користь ОСОБА_10 ) - 2 488 104,48 грн. (компенсація на користь ОСОБА_2 ) = 126 017,04 грн. (різниця між вказаними сумами).
В задоволенні вимог зустрічного позову в частині поділу боргових зобов`язань подружжя перед АТ "ПУМБ" за договором № 2001174402601 від 21.11.2018, які існували станом на 16.05.2020 у загальному розмірі 13 546,91 грн., Договорами про надання поворотної фінансової допомоги №2019/08/27-1 від 27.08.2019, № 2019/10/04-1 від 04.10.2019 та № 2020/02/24-1 від 24.02.2020, укладених між ТОВ "Еверлігал Інтернешнл" та ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано відмовив, оскільки при судовому розгляді було встановлено, що станом на 02.02.2021 (дату винесення рішення про розлучення сторін і прийняту судом за момент припинення спільного ведення сторонами господарства) зазначені боргові зобов`язання позивача за зустрічним позовом були погашені, про що останній також підтвердив в судовому засіданні. Крім того, позивач за зустрічним позовом не довів суду належними доказами, що зазначені кредитні кошти були витрачені в інтересах подружжя.
Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушено порядок проголошення вступної і резолютивної частини та строк виготовлення повного тексту судового рішення (виготовленого на думку апелянта у період перебування судді у відпустці), а також порушення п. 6 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, оскільки не зазначено дату складання повного тексту судового рішення, колегія суддів відхилила, оскільки сам по собі факт не зазначення про це в протоколі судового засідання, як і відсутність зазначення дати складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, не спростовує факту ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору у цій справі 15 листопада 2024 року, при цьому, до апеляційного суду не надано доказів подання зауважень на протокол судового засідання районного суду, отже, зазначені апелянтом обставини не доводять безсумнівного висновку про наявність процесуальних підстав обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 376 ЦПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив на практику Європейського суду з прав людини за якою, суд не виявив порушення у справі щодо публічного проголошення рішення апеляційним судом, що підсумовував і підтримував рішення суду першої інстанції яке не було проголошено публічно, оскільки публічність була досягнута іншими, окрім публічного виголошення рішення, способами (Lamannа v. Austria (Ламанна проти Австрії) п.п. 33-34).
Зокрема встановлені обставини справи свідчать про публічний характер провадження, в якому сторони (представники сторін) брали участь та надавали пояснення безпосередньо в судовому засіданні.
Щодо посилань апелянта, що судом першої інстанції були порушені вимоги п. 7 ч. 2 ст. 265 ЦПК України, оскільки не відображено в судовому рішенні двох позовних вимог ОСОБА_1 , а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових коштів, розміщених ОСОБА_2 на депозитному рахунку у АТ «ПУМБ» станом на 02.02.1021 року у розмірі 300000 грн. та частину отриманих ОСОБА_11 за період з 02.02.2021 року по 11.10.2023 року від розміщення грошових коштів, що становить 65 832,69; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових кошті, які знаходились на діючих банківських рахунках ОСОБА_2 у АТ «Укрсиббанк» станом на 02.02.2021 року у сумі 9 138,83 грн.
Колегія суддів такі відхиляє, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що такі позовні вимоги були враховані та вирішені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті спору (т. 7 а.с. 133).
Необґрунтованими є також твердження апелянта в п. 3.1.5 апеляційної скарги, що суд першої інстанції перефразував позовні вимоги ОСОБА_2 та поділив майно, яке ним не заявлялось, оскільки не дослівне відтворення судом першої інстанції позовних вимог в оскаржувану рішенні не призвело до зміни позовних вимог та (або) до розгляду позовних вимог, які б ОСОБА_2 не заявлялись.
Щодо доводів ОСОБА_1 , що суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначив про задоволення позовних вимог про визнання певного майна спільним сумісним майном подружжя, такі оцінюються критично, адже при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питанням доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, тому заявлення окремо вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном, та, як наслідок зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке не є необхідним, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15.
Колегія суддів також критично оцінює доводи апелянта, що судом не було вирішено питання про компенсацію судових витрат на правничу допомогу, яка була подана представником позивачки 05.02.2024 року.
Так, додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києві від 24 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 126 025,44 грн. витрат на правничу допомогу (т. 7 а.с. 200-205).
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києві від 24 березня 2025 року сторони по справі не оскаржували.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, а тому судом апеляційної інстанції відхилені як необґрунтовані.
На підставі ст. 141 ЦПК України. понесені апелянтом судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 13 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов
