ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 757/26553/21
провадження № 61-7679св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Симоненко Дмитро Євгенович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В.,
Сушко Л. П., від 09 квітня 2025 року,і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
АТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 21 січня
2021 року між ним та АТ «Укрзалізниця» укладено строковий трудовий договір № 35-2021, відповідно до умов якого його з 22 січня 2021 року прийнято на посаду менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця» з випробуванням протягом трьох місяців.
3. На підставі строкового трудового договору від 21 січня 2021 року
№ 35-2021 цього ж дня відповідач видав наказ № 136/OC про прийняття його на роботу з 22 січня 2021 року до 24 січня 2022 року, з яким він ознайомився
22 січня 2021 року та приступив до роботи.
4. У подальшому він з`ясував, що посадовими особами АТ «Укрзалізниця» було завідомо прийнято його на роботу до структурного підрозділу Офісу з безпеки, в якому відсутні положення про його діяльність та посадові інструкції працівників. Вказував, що всупереч зазначеним вимогам укладеного строкового трудового договору від 21 січня 2021 року № 35-2021 до початку роботи роботодавець не ознайомив його, як працівника, ні з відповідною посадовою інструкцією, ні з положенням про структурний підрозділ, не роз`яснив посадові права та обов`язки.
5. Згідно з доводами позивача, під час випробувального терміну, перебуваючи на посаді менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця», він керувався завданнями свого безпосереднього керівника - начальника відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця» та в процесі виконання своїх трудових обов`язків жодних проблем у нього не виникало, керівництво не мало претензій до його роботи.
6. Наказом АТ «Укрзалізниця» від 16 квітня 2021 року № 842/ОС його було звільнено з посади менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки у зв`язку з встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування на підставі пункту 11 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
7. Позивач вважає своє звільнення незаконним, здійсненим у порушення умов договору від 21 січня 2021 року № 35-2021. У роботодавця не було фактичних підстав для його звільнення, не встановлено та не доведено невідповідність займаній посаді.
8. За таких обставин вважає, що наявні правові підстави для визнання оскаржуваного наказу незаконним, поновлення його на посаді менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця» з 22 квітня 2021 року та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того посилався на те, що незаконним звільненням відповідач завдав йому моральних страждань, він пережив стрес, втратив спокій та здоровий сон, а наразі він знаходиться в стані депресії, рішенням відповідача про його звільнення з формулюванням відповідних підстав принижено його людську гідність та ділову репутацію.
9. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укрзалізниця» від 16 квітня 2021 року № 842/ОС про припинення трудового договору та звільнення його з 21 квітня 2021 року з посади менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки у зв`язку з встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування за пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України;
- поновити його на посаді менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки з 22 квітня 2021 року;
- стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2021 року до 24 січня 2022 року у розмірі 383 553,83 грн;
- стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн;
- стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 7 013,53 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
10. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково.
11. Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» від 16 квітня 2021 року № 842/ОС про припинення трудового договору та звільнення 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 з посади менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки у зв`язку з встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування за пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України. Змінено дату та підстави звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця». Вирішено вважати ОСОБА_1 звільненим з посади менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця» 24 січня 2022 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України за закінченням строку дії трудового договору. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2021 року по 24 січня 2022 року у розмірі 383 553,83 грн. В іншій частині позову відмовлено.
12. Суд першої інстанції визначив, що звільнення має відбуватися за наступних умов: 1) встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження працівника про звільнення за три дні; 3) звільнення має проводитися протягом строку випробування. Водночас, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
13. Рішення роботодавця про звільнення працівника як такого, що не пройшов випробування, має бути документально обґрунтованим. Якщо працівника прийнято на роботу з випробувальним строком, він має отримувати завдання відповідно до посадових обов`язків, звітувати за їх виконання, а особа, в підпорядкуванні якої знаходиться працівник, контролювати їх виконання. Випадки, коли працівник у період випробування не виконував завдання чи виконував його незадовільно, повинні бути документально зафіксовані (акти, службові й доповідні записки).
14. При звільненні через незадовільні результати випробування у наказі про звільнення та у трудовій книжці слід посилатися на пункт 11 частини першої статті 40 КЗпП України. Таке звільнення слід розглядати як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (з ініціативи роботодавця), оскільки ця підстава вказана у статті 40 КЗпП України. До наказу про звільнення має додаватися документ, що підтверджує невідповідність працівника займаній посаді.
15. АТ «Укрзалізниця» не надало суду доказів на підтвердження виконання передбаченого пунктом 1 статті 29 КЗпП України обов`язку щодо ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією та положенням про структурний підрозділ, що, у свою чергу, виключає можливість встановлення невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі.
16. З огляду на наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу АТ «Укрзалізниця» про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 , суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2021 року до 24 січня 2022 року.
17. Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що роботодавцем не порушено процедуру звільнення працівника.
19. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
20. Передаючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення її учасників, дійшов помилкового висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції, яка оскаржується
21. Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року задоволеною. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
22. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з трудовим договором та положенням про структурний підрозділ Офіс з безпеки AT «Укрзалізниця», до посадових обов`язків позивача входило проведення інтерв`ювання та психофізіологічних досліджень кандидатів на працевлаштування та працівників. ОСОБА_1 були надані завдання на період випробування. За результатами виконання поставлених завдань позивачем було подано роботодавцю звіт, за результатами розгляду якого керівником позивача в. о. директора Офісу з безпеки ОСОБА_2 була встановлена невідповідність працівника займаній посаді, що стало підставою звільнення відповідно до пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України.
23. Апеляційний суд дійшов висновку, що роботодавцем не порушено процедуру звільнення працівника на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. 09 червня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат
Симоненко Д. Є., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року.
25. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 522/9541/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 201/6193/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/5887/18, від 16 січня 2021 року у справі № 638/9212/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 201/4301/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 260/26/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 182/3598/19, від 12 квітня 2022 року у справі № 219/9462/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що він був найпершим в Україні спеціалістом в області психофізіологічного дослідження на поліграфі. Позивач стверджує, що він є висококваліфікованим спеціалістом, має великий досвід роботи за вказаною спеціалізацією в органах внутрішніх справ, тобто його ділова репутація та професійні здобутки є основним його життєвим доробком та гордістю. У той же час оскаржуваний наказ заплямував його репутацію як сумлінного та висококваліфікованого спеціаліста, який обмежує його подальший професійний розвиток, порушує його право на особисте немайнове благо - ділову репутацію.
27. Заявник зазначає, що після звільнення він неодноразово звертався до різних підприємств та організацій з метою працевлаштування, однак йому відмовляли у прийнятті на роботу, посилаючись на запис у трудовій книжці про звільнення з роботи через невідповідність займаній посаді.
28. Позивач вказує, що апеляційний суд не дослідив належним чином наявні у матеріалах справи докази, неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України. У цій справі, роботодавець не розкрив належним чином питання, у чому саме полягає невідповідність позивача займаній посаді. Апеляційний суд обмежився посиланнями на доведеність факту невідповідності займаній посаді, не обґрунтувавши в чому саме вона полягала. Звертає увагу на те, що його посадові обов`язки не були чітко визначені, а роботодавець не забезпечив його належними для виконання роботи засобами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/26553/21-ц.
30. 24 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва направив справу до Верховного Суду.
31. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
32. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «Укрзалізниця» посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, такою, що ухвалена за результатами повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог і заперечень. Вважає, що звільнення позивача відбулося з дотриманням положень пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. 19 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління АТ «Укрзалізниця» із заявою, в якій просив призначити його на посаду менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Українська залізниця» на умовах трудового договору строком з 22 січня 2021 року до 24 січня 2022 року включно зі строком випробування три місяці, повідомив, що він не належить до категорії осіб, з якими відповідно до статті 26 КЗпП України не може встановлюватись строк випробування.
34. 21 січня 2021 року між АТ «Укрзалізниця», в особі голови правління
Жмака В. М. та виконуючого обов`язки члена правління Синякова І. О., які діяли на підставі статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 452), та ОСОБА_1 було укладено письмовий трудовий договір № 35-2021, відповідно до пункту 1.3 якого ОСОБА_1 призначено на посаду менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Українська залізниця» зі строком випробування три місяці (пункт 1.5). Строк дії трудового договору встановлено за згодою сторін з 22 січня 2021 року до 24 січня 2022 року.
35. На підставі наказу (розпорядження) АТ «Укрзалізниця» від 21 січня
2021 року № 136/OC ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Українська залізниця» на умовах трудового договору на строк з 21 січня 2021 року до 24 січня 2022 року.
36. Відповідно до змісту наказу АТ «Укрзалізниця» від 21 січня 2021 року
№ 136/OC та пункту 1.5 трудового договору ОСОБА_1 на підставі статей 26, 27 КЗпП України встановлено строк випробування три місяці до 21 квітня 2021 року.
37. Згідно з пунктом 1.6 трудового договору, сторони у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, Законом України «Про запобігання корупції», актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, вимогами кодексу етики AT «Укрзалізниця», політики запобігання та протидії корупції AT «Укрзалізниця», антикорупційної програми товариства, статутом AT «Укрзалізниця», розпорядчими документами, рішеннями наглядової ради та правління AT «Укрзалізниця», правилами внутрішнього трудового розпорядку, іншими локальними нормативно-правовими актами роботодавця та нормативно-правовими актами України.
38. Працівник діє на підставі положення про структурний підрозділ, посадової інструкції та в межах повноважень, передбачених довіреністю (у разі видачі), іншими локальними актами роботодавця та цим договором.
39. Згідно з пунктом 2.1.3 трудового договору, працівник зобов`язаний вчасно виконувати доручення роботодавця, рішення, накази, інші вказівки органів управління роботодавця, статут AT «Укрзалізниця», вимоги законодавства України та інших нормативно-правових актів (у тому числі локальних актів роботодавця).
40. Відповідно до пункту 2.1.7 трудового договору працівник зобов`язується знати та дотримуватися положень, принципів та норм Кодексу етики AT «Укрзалізниця», принципів і стандартів щодо запобігання та протидії корупції у діяльності товариства, визначених політикою запобігання та протидії корупції
AT «Укрзалізниця», правил і процедур антикорупційної програми товариства, вимог локальних актів, які регулюють діяльність роботодавця та його структурних підрозділів.
41. Згідно з пунктом 1.1 положення про офіс з безпеки AT «Укрзалізниця», затвердженого протоколом № Ц-45/106 Ком.т., засідання правління AT «Укрзалізниця» від 20 листопада 2020 року, офіс з безпеки AT «Укрзалізниця» є структурним підрозділом апарату управління AT «Укрзалізниця».
42. Згідно з пунктом 3.1 положення про офіс з безпеки AT «Укрзалізниця», офіс відповідно до покладених на нього завдань розробляє проєкти нормативних документів з питань інформаційної безпеки товариства, запобіганням економічним правопорушенням, вносить пропозиції керівництву товариства щодо вжиття заходів реагування, а також підвищення якості та ефективності роботи за цими напрямами.
43. Пунктом 3.18 положення про офіс з безпеки AT «Укрзалізниця» передбачено, що офіс відповідно до покладених на нього завдань за дорученням правління, голови правління або членів правління товариства в межах своєї компетенції проводить співбесіди з кандидатами на працевлаштування, працівниками товариства при проведенні згідно з встановленим порядком та номенклатурою посад голови правління товариства. У разі необхідності, за наявності ознак недоброчесності, за згоди особи забезпечує проведення інтерв`ювання таких осіб, психофізіологічне дослідження.
44. 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 надані завдання на період строку випробовування, які полягали: в успішному проходженні курсів на порталі розвитку знань «Кодекс етики», «Політика запобігання та протидії корупції
АТ «Укрзалізниця», ініціюванні розробки порядку проведення психофізіологічного дослідження із застосування поліграфу в товаристві, наданні проєкту такого порядку із супровідними документами для винесення вказаного питання на розгляд правління, проведенні інтерв`юванні, у тому числі, за згодою особи, психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа, виконанні окремих доручень керівництва офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця».
45. 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з переліком завдань і методикою оцінки виконання завдань, що підтверджується його підписом на документі «завдання працівнику на період строку випробування 22 січня
2021 року - 21 квітня 2021 року». Під час ознайомлення із завданням
ОСОБА_1 не заявив жодних зауважень чи заперечень, про що свідчить його підпис.
46. Листом за підписом в. о. директора офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 від 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 була надана вказівка у строк до 08 год. 00 хв. 15 квітня 2021 року забезпечити надання звіту за кожним пунктом завдання, встановленого йому на період строку випробування.
47. На виконання вказівки в. о. директора офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 ОСОБА_1 направив звіт за кожним пунктом завдання, встановленого на період строку випробування.
48. У доповідній записці від 15 квітня 2021 року за вих. № ЦЦБ-12/2106, складеній в. о. директора Офісу з безпеки АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 на ім`я в. о. голови правління АТ «Укрзалізниця», доведено до відома керівника, що ОСОБА_1 , якого було прийнято 22 січня 2021 року на посаду менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Українська залізниця» зі строком випробування три місяці, неналежним чином виконав поставлене завдання та внесено пропозицію звільнити останнього за пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України.
49. 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про звільнення за результатами випробування, в якому повідомлено про встановлення його невідповідності займаній посаді під час строку випробування і його звільнення 21 квітня 2021 року на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України.
50. 3гідно з наказом АТ «Укрзалізниця» від 16 квітня 2021 року № 842/ОС про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено 21 квітня 2021 року на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
51. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
52. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
53. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
54. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
55. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
56. Статтею 4 Конвенції МОП про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
57. Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.
58. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
59. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
60. Згідно із частиною першою статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
61. У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю (частина друга статті 26 КЗпП України).
62. Відповідно до частини першої статті 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації - шести місяців.
63. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини (частина третя статті 27 КЗпП України).
64. Згідно з частиною другою статті 28 КЗпП України у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
65. При прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, працівник фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування роботодавцем буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.
66. Термін «невідповідність» означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП України, а не за результатами випробування.
67. Отже, підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.
68. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 грудня
2019 року у справі № 522/3864/18, провадження № 61-18425св19, на які посилається заявник, та які узгоджуються з висновками судів попередніх інстанцій.
69. Вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника у період строку випробування.
70. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду
від 12 червня 2023 року у справі № 202/1444/21, провадження № 61-3839св23,
від 30 січня 2023 року у справі № 522/3291/20, провадження № 61-10888св22,
від 28 червня 2023 року у справі № 202/1441/21, провадження № 61-3837св23.
71. Пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено звільнення працівника через встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
72. Звільнення на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України з урахуванням частини другої статті 28 КЗпП України має відбуватися за умов встановлення власником або уповноваженим ним органом протягом строку випробування невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, письмове попередження працівника про звільнення за три дні.
73. У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/12446/17 вказано, що у період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатність виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі, якщо суб`єкт призначення в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб`єкт призначення самостійно визначає, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено, і, визначаючи у цьому контексті критерії якості виконання роботи за посадою, наділений певною свободою розсуду.
74. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
75. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
76. Як встановлено апеляційним судом, 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 були надані керівником завдання у період строку випробування, в якими він ознайомився, не висловивши заперечень чи зауважень.
77. ОСОБА_1 надав своєму керівнику - в. о. директора офісу з безпеки
ОСОБА_2 звіт по кожному пункту завдання.
78. За результатами розгляду звіту, 15 квітня 2021 року керівник позивача - в. о. директора офісу з безпеки ОСОБА_2 повідомив в. о. голови правління АТ «Укрзалізниця» про неналежне виконання ОСОБА_1 поставлених завдань і про те, що ОСОБА_1 не пройшов випробування.
79. У доповідній записці вих. № ЦЦБ-12/2106 від 15 квітня 2021 року йдеться про те, що в період випробування ОСОБА_1 поставлено завдання ініціювати розробку порядку проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа в товаристві, надати керівнику офісу з безпеки проєкт такого порядку із супровідними документами для винесення цього питання на розгляд правління. ОСОБА_1 не підготовлено (відповідно до вимог, встановлених порядком підготовки, винесення питання на розгляд правління AT «Укрзалізниця» та здійснення контролю за виконанням його рішень і доручень): доповідну записку на ім`я керівника AT «Укрзалізниця» з обґрунтуванням необхідності прийняття такого акту; проєкт рішення правління; супровідний лист до відповідальних структурних підрозділів на розгляд і перевірку для подальшого погодження. Крім того, встановлено, що наданий ОСОБА_1 проєкт вже раніше розроблявся іншим працівником і надавався на погодження листом від 18 листопада 2020 року № ЦБ-12/2648.
80. 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про звільнення за результатами випробування.
81. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши усі надані сторонами докази, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що роботодавцем не було порушено вимог пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України при звільненні позивача. ОСОБА_1 , за його згодою, було прийнято на посаду на посаду менеджера відділу внутрішньої безпеки Офісу з безпеки АТ «Українська залізниця» зі строком випробування три місяці й у період строку випробування роботодавець, діючи у межах своєї дискреційних повноважень, встановив, що ОСОБА_1 не пройшов випробування.
82. З огляду на вказане, а також на те, що при визначенні відповідності працівника з випробуванням відповідній посаді роботодавець наділений певною свободою розсуду, Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що апеляційний суд не забезпечив повного та всебічного розгляду обставин справи, зокрема не перевірив обґрунтованість висновків роботодавця.
83. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
85. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
86. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
87. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
88. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
89. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Симоненко Дмитро Євгенович, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
