Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
Іменем України
07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №990/137/25
адміністративне провадження № П/990/137/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Соколова В.М.,
суддів: Желєзного І.В., Загороднюка А.Г., Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
за участю:
секретаря судового засідання Кандиби Є. С.,
позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника відповідача Ліходій О. О. (в режимі відеоконференції),
представника третьої особи Мурзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 3 березня 2025 року №358/0/15-25 про тимчасове, до 20 квітня 2025 року, відсторонення судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (далі - спірне рішення).
ІІ. Стислий виклад позиції сторін
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення прийняте відповідачем без з`ясування дійсних обставин справи, без врахування пояснень позивача. Таке рішення не містить належних посилань на визначені законом підстави його ухвалення і мотиви, за яких ВРП дійшла відповідних висновків, не ґрунтується на вимогах закону, що у відповідності до пункту 3 частини першої статті 65 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) є підставою для його скасування.
Так, позивач стверджує, що під час розгляду такого виду клопотань на ВРП покладений обов`язок перевірити доводи клопотання як у частині обґрунтованості підозри, так і в частині доведеності ризиків, що суддя, продовжуючи здійснювати правосуддя, може впливати на хід і результати досудового розслідування, знищити, спотворити речові докази чи документи, впливати на свідків та вчиняти інші дії з метою перешкоджання встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Втім, на думку позивача, ВРП такі вимоги не дотримані. Обґрунтованість підозри не перевірена належним чином, оскільки в тексті спірного рішення ВРП лише цитує текст клопотання прокурора, не навівши жодних доводів, за яких прийнято чи відхилено аргументи прокурора. Всі ризики, на які посилався прокурор, ґрунтуються виключно на припущеннях і його суб`єктивній думці, не доведені об`єктивною інформацією, але помилково взяті до уваги відповідачем. Таким чином відповідачем залишено поза увагою той факт, що заступником Генерального прокурора у клопотанні про відсторонення від здійснення правосуддя, необґрунтовано належним чином наявність у діях судді ОСОБА_1 об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
ОСОБА_1 наполягає, що ним дотримані стандарти поведінки судді та морально-етичні принципи, не допущено нанесення шкоди авторитету судової влади, не вчинялись будь-які злочини. Отже, відсторонення його від здійснення правосуддя не відповідає установленій законом меті відсторонення особи від посади. Зауважує про необхідність дотримання балансу між досягненням цілей та мети кримінального провадження і неухильним забезпеченням конституційної гарантії незалежності судді, згідно з якою суддя не може зазнавати незаконного впливу та втручання.
На підставі наведеного позивач доводить, що спірне рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави для тимчасового відсторонення судді та вмотивованих висновків, які б давали відповідачу підстави для відсторонення його від здійснення правосуддя.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що у статті 65 Закону № 1798-VIII законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Разом із тим, жодна із цих передбачених цією нормою підстав для скасування спірного рішення ВРП відсутня.
Зокрема, рішення про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя ухвалено повноважним складом ВРП і підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Отже, підстави для визнання протиправним і скасування рішення, визначені пунктом 3 частини першої статті 65 Закону України № 1798-УІІІ відсутні.
У поясненнях на позовну заяву представник третьої особи вказує, задовольняючи клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, ВРП ураховувала наведені у клопотанні ризики, співмірність між такими засадами, як незалежність та недоторканність суддів, і наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Представник Офісу Генерального прокурора вважає, що ухвалюючи спірне рішення, ВРП відповідно до вимог Закону № 1798-VIII послалася на визначені законом підстави і мотиви, за яких вона дійшла висновку про необхідність застосування згаданого заходу забезпечення кримінального провадження. Оскільки рішення ВРП від 3 березня 2025 року № 358/0/15-25 прийнято з дотриманням вимог законодавства, то підстав для його скасування немає.
ІІІ. Рух справи у Верховному Суді
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 3 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Соколов В. М., судді: Желєзний І. В., Загороднюк А. Г., Білак М. В., Мацедонська В. Е.
Ухвалою від 7 квітня 2025 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 7 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 990/137/25 та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів на 1 травня 2025 року.
23 квітня 2025 року надійшли пояснення третьої особи.
24 квітня 2025 року надійшло клопотання третьої особи про долучення доказів, а саме, засвідчені належним чином копії: ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2025 року у справі № 757/17833/25 про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_1 ; постанови від 22 квітня 2025 року про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000857 від 3 жовтня 2024 року; клопотання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності від 20 лютого 2025 року;
25 квітня 2025 року надійшов відзив ВРП на позовну заяву, а також копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання про тимчасове відсторонення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, том 1; копії документів, що стосуються питання тимчасового відсторонення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.
Ухвалами Верховного Суду від 25 та 27 вересня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та заяву ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
У судовому засіданні 29 вересня 2025 року позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення позову та просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали адміністративної справи, Суд оголосив перерву до 12 години 30 хвилин 7 жовтня 2025 року для проголошення судового рішення.
7 жовтня 2025 року Верховний Суд відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголосив скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини).
ІV. Установлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
Указом Президента України від 5 серпня 2020 року № 313/2020 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
26 лютого 2025 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. від 20 лютого 2025 року (вх. № 1990/0/8-25) про тимчасове відсторонення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від здійснення правосудця у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, строком на два місяці. До клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано підстави і необхідність його задоволення, розписку судді ОСОБА_1 про отримання копій клопотання та доданих до нього матеріалів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 26 лютого 2025 року доповідачем щодо вказаного клопотання визначено ОСОБА_2 .
Як слідує зі змісту клопотання та долучених до нього документів, слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000857 від 3 жовтня 2024 року за підозрою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, у поданні завідомо підроблених доказів, вчиненому з корисливих мотивів (введенні в оману суду), тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України.
20 лютого 2025 року в межах зазначеного кримінального провадження заступником Генерального прокурора Войтенком А. Б. повідомлено про підозру ОСОБА_1 , судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України. Так, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, у поданні завідомо підроблених доказів, вчиненому з корисливих мотивів (введенні в оману суду).
Повідомлення про підозру судді ОСОБА_1 мотивовано наступними фактичними обставинами.
На підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2011 року ВРЕ № 005557 за громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_3 ), зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
7 червня 2023 року ОСОБА_1 у встановленому цивільним законодавством порядку уклав з громадянкою ОСОБА_3 у письмовій формі договір оренди належної їй на праві приватної власності квартири за АДРЕСА_2 , який він та ОСОБА_3 особисто підписали як сторони укладеного договору (як орендатор та орендодавець). Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_1 прийняв указане житло в оренду (тимчасове володіння та користування) строком на шість місяців (з правом пролонгації) та почав постійно проживати у квартирі, що належить ОСОБА_3 . Про ці та інші умови договору оренди було достовірно відомо ОСОБА_1 .
Починаючи з 7 червня 2023 року, але не пізніше 22 грудня 2023 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном - квартирою громадянки ОСОБА_3 , розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обману та використання у суді завідомо підробленого доказу - розписки від імені ОСОБА_3
ОСОБА_1 , тимчасово володіючи вказаним нерухомим майном громадянки ОСОБА_3 на договірних умовах, скориставшись тим, що внаслідок своєї професійної діяльності він був обізнаний з правовою процедурою переходу права власності на об`єкти нерухомості, а також володіючи точними відомостями про орендовану квартиру (адреса, інформація про власника), маючи копію технічної документації на цей об`єкт нерухомості, анкетні дані та зразок підпису власниці квартири, вирішив заволодіти зазначеним майном шляхом шахрайства, використовуючи завідомо підроблений доказ - розписку від імені ОСОБА_3 , для визнання за ним права власності на квартиру потерпілої у судовому порядку.
З метою реалізації свого умислу, спрямованого на незаконне заволодіння майном громадянки ОСОБА_3 шляхом шахрайства в умовах воєнного стану, ОСОБА_1 у невстановлений слідством час, але не пізніше 22 грудня 2023 року, отримав від невстановленої на цей час особи завідомо підроблений для нього документ, а саме розписку від 7 жовтня 2023 року, складену від імені ОСОБА_3 , що нібито засвідчувала факт передання ОСОБА_1 коштів у розмірі 412 000 грн громадянці ОСОБА_3 за продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та домовленість про укладання ними договору купівлі-продажу вказаного житлового приміщення, тобто завідомо підроблений документ, який спричиняє наслідки правового характеру.
Крім того, для реалізації злочинного плану протиправного заволодіння чужим майном шляхом шахрайства та подання до суду завідомо підроблених доказів (введення в оману суду) з корисливих мотивів у не встановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_1 обрав із числа своїх знайомих адвоката ОСОБА_4 ), необізнану з його злочинними намірами, з якою підписав договір про надання правничої допомоги для представлення його інтересів у суді, та, маючи статус судді і використовуючи особисті довірливі стосунки, які склались між ними, створив видимість законності своїх дій.
Надалі, 22 грудня 2023 року, ОСОБА_1 , подав до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська позовну заяву про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, а саме, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_1 власноручно підписав указану позовну заяву та долучив до неї завідомо підроблений доказ - копію розписки від імені ОСОБА_3 від 7 жовтня 2023 року.
За результатами судового розгляду цивільної справи № 203/7651/23 у відкритому судовому засіданні суддею Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, внаслідок введення суду в оману, на підставі поданих ОСОБА_1 підроблених доказів прийнято заочне рішення від 31 липня 2024 року, що набрало законної сили 6 вересня 2024 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та припинення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості, чим спричинено наслідки правового характеру.
На підставі наведеного орган досудового розслідування дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , який належним чином ознайомлений із заочним рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 липня 2024 року у справі № 203/7651/23 та знав про виникнення у нього права приватної власності на вказане майно з моменту набрання цим рішенням законної сили, внаслідок своїх злочинних дій незаконно заволодів шляхом шахрайства квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 986 695 грн, яка перебувала у приватній власності громадянки ОСОБА_3 , чим заподіяв їй матеріальну шкоду на суму 986 695 грн, яка в шістсот разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення, тобто в особливо великих розмірах.
Обґрунтовуючи клопотання від 20 лютого 2025 року про необхідність тимчасового, строком на два місяці, відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності заступник Генерального прокурора Войтенко А. Б. зазначив про наявність обставин, які дають підстави вважати, що подальше здійснення правосуддя суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 може призвести до настання негативних наслідків.
Зокрема, у клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська та маючи зв`язки в судах України, у правоохоронних органах, експертних установах, може отримувати в позапроцесуальний спосіб доступ до окремих матеріалів кримінального провадження, які під час досудового розслідування направляються до судів при здійсненні судового контролю за додержанням прав і свобод громадян під час досудового розслідування, експертних установ для проведення судових експертиз.
У клопотанні вказано, що під час здійснення розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , маючи зв`язки у правоохоронних органах, у позапроцесуальний спосіб отримував матеріали Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо надходження та розгляду заяв і повідомлень ОСОБА_3 , пов`язаних зі скаргами на дії ОСОБА_1 . Зазначені документи підозрюваний ОСОБА_1 не міг отримати у процесуальний спосіб, а очевидно, отримав, використовуючи можливості займаної посади, через позапроцесуальні контакти в судах, органах досудового розслідування та прокуратури тощо.
Також у клопотанні зазначено, що для отримання вказаних документів ОСОБА_1 використав свій вплив та зв`язки в судових і правоохоронних органах. Наразі є підстави вважати, що ОСОБА_1 переховує або ж знищив оригінал розписки від 7 жовтня 2023 року, складеної від імені ОСОБА_3 , з метою приховування своєї злочинної діяльності та знищення доказів у кримінальному провадженні. Наведені обставини вказують на можливість намірів ОСОБА_1 перешкодити кримінальному провадженню у будь-який спосіб та існування ризику, що такі дії будуть здійснюватися ним і надалі.
Заступник Генерального прокурора Войтенко А. Б. у клопотанні звернув увагу, що досудове розслідування триває і продовжується збирання доказів, зазначені можливості створюють ризик знищення, переховування чи спотворення ОСОБА_1 або під його впливом іншими особами речей і документів, які мають доказове значення, але яких станом на сьогодні орган досудового розслідування не отримав та до матеріалів кримінального провадження не долучив.
Отже, на думку заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б., зазначене свідчить про наявність у підозрюваного ОСОБА_1 , у разі продовження здійснення правосуддя, можливостей для знищення чи підроблення речей і документів, які мають суттєве значення для досудового розслідування, що зумовлює необхідність його тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.
Щодо протиправного впливу на свідків у клопотанні зазначено, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження. Підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності має вплив на свідка ОСОБА_4 та її процесуальну поведінку у кримінальному провадженні, зокрема впливає на її явки за викликом органу досудового розслідування та суду, може перешкоджати наданню ОСОБА_4 показань у процесі доказування обставин підозри, повідомленої ОСОБА_1 , у зв`язку з наявністю особистих зв`язків між ними.
Заступник Генерального прокурора Войтенко А. Б. зауважив, що аналогічним чином, ураховуючи тривалість спільної роботи у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська, підозрюваний ОСОБА_1 може впливати на інших суддів та працівників суду, які є потенційними свідками у кримінальному провадженні. Очевидний ризик такого впливу, у разі його настання, зокрема надання такими свідками показань під впливом ОСОБА_1 , вигідних для нього в контексті виправдання його дій, призведе до спотворення обставин вчинення кримінальних правопорушень, інформації та значно ускладнить установлення істини у справі.
На підтвердження наведених у клопотанні обставин заступник Генерального прокурора Войтенко А. Б. долучив копії матеріалів кримінального провадження, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 17 жовтня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 21 жовтня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 3 грудня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 20 грудня 2024 року; протокол допиту потерпілого ОСОБА_3 від 16 грудня 2024 року; заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 липня 2024 року у справі № 203/7651/23; позовна заява від 22 грудня 2023 року; розписка від 7 жовтня 2023 року; договір оренди квартири від 7 червня 2023 року; постанова про призначення судової оціночно-будівельної експертизи від 24 грудня 2024 року; висновок експерта від 22 січня 2025 року № 3467-24 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи за кримінальним провадженням №62024000000000857; постанова про призначення судової почеркознавчої експертизи від 16 січня 2025 року; висновки експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпека України від 29 січня 2025 року № 18, від 7 лютого 2025 року № 19; відомості Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 6 лютого 2025 року; протоколи огляду мобільних телефонів від 6 та 8 січня 2025 року; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Рішенням від 3 березня 2025 року № 358/0/15-25 ВРП частково задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. про тимчасове відсторонення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тимчасово, до 20 квітня 2025 року, відсторонила суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні заступника Генерального прокурора ризиків, їх співмірність із такими засадами, як незалежність і недоторканність суддів, та наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а також ураховуючи строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, ВРП дійшла висновку про тимчасове відсторонення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від здійснення правосуддя до 20 квітня 2025 року.
Не погодившись з цим рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Частина друга статті 19 Конституції України закріплює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Згідно з частинами першою - третьою статті 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.
Відповідно до частини п`ятої статті 49 Закону №1402-VIII суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон №1798-VIII.
За змістом положень статті 63 Закону №1798-VIII тимчасове відсторонення судді здійснює ВРП. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику.
Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.
ВРП розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності невідкладно, але не пізніше семи днів з дня надходження клопотання.
Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання направляється судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, та невідкладно розміщується на офіційному веб-сайті ВРП.
Неявка на засідання ВРП, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.
За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП ухвалює рішення, копія якого не пізніше семи робочих днів направляється Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення, а також невідкладно направляється до суду, в якому такий суддя обіймає посаду.
Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення ВРП рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Згідно зі статтею 65 Закону №1798-VIII рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання.
Положеннями, наведеними у главі 20 Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року №52/0/15-17 (далі - Регламент; у редакції, чинній нас ухвалення ВРП спірного рішення), урегульовано, зокрема, порядок розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Так, за правилами пунктів 20.6- 20.13 глави 20 Регламенту член Ради, визначений доповідачем, у день отримання клопотання інформує відповідний структурний підрозділ секретаріату Ради про необхідність внесення цього питання до порядку денного засідання Ради.
Клопотання розглядається Радою невідкладно, але не пізніше семи днів із дня надходження клопотання.
Повідомлення про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання надсилається судді, стосовно якого подано клопотання, Генеральному прокурору або його заступнику, до суду, в якому суддя обіймає посаду, не пізніше ніж за три дні до засідання Ради та невідкладно розміщується на офіційному вебсайті Ради.
Неявка на засідання Ради судді, його представника, Генерального прокурора або його заступника чи уповноваженого одним із них прокурора, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання.
Засідання Ради з питання тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя відбувається відкрито, якщо Радою не ухвалено рішення про проведення закритого засідання. Розгляд клопотання починається з короткого викладу доповідачем наведеного у клопотанні обґрунтування такого тимчасового відсторонення.
Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, у разі явки на засідання Ради, слово надається Генеральному прокурору або його заступнику, або уповноваженому прокурору, судді, щодо якого внесене клопотання, та/або його представнику. Суддя має право відмовитися від надання пояснень або надати письмові пояснення, які в разі його відсутності підлягають обов`язковому оголошенню. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Рада розглядає клопотання без його пояснень.
Під час розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя Рада має право заслухати будь-яку особу чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про відсторонення судді від здійснення правосуддя.
За результатами розгляду клопотання Рада ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або про відмову в задоволенні такого клопотання.
У рішенні Ради про тимчасове відсторонення зазначається строк відсторонення.
Резолютивна частина рішення оголошується присутнім на засіданні.
Рішення Ради викладається в письмовій формі, підписується членами Ради, які брали участь у його ухваленні.
Копії рішення Ради не пізніше ніж через сім робочих днів надсилаються Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення.
VІ. Позиція Верховного Суду
Як установлено Судом із матеріалів справи, під час досудового розслідування у рамках кримінального провадження №62024000000000857 від 3 жовтня 2024 року судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України. Суддя підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, та у поданні завідомо підроблених доказів, вчиненому з корисливих мотивів (введенні в оману суду).
З метою унеможливлення або мінімізації настання обставин, передбачених пунктами 5, 6 частини другої статті 155 КПК України, та запобіганню спробам підозрюваного ОСОБА_1 знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, заступник Генерального прокурора Войтенко А. Б. звернувся до ВРП із клопотанням про відсторонення судді від здійснення правосуддя строком на два місяці.
Підстави та порядок відсторонення судді від здійснення правосуддя визначені Законом № 1798-VIII, частина перша статті 62 якого закріплює, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП: 1) у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності; 2) при проведенні кваліфікаційного оцінювання; 3) в порядку застосування дисциплінарного стягнення.
При цьому, рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання прокурора Генерального прокурора або його заступника. Таке клопотання повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України та може подаватися на будь-якій стадії кримінального провадження.
Згідно з пунктом 5 статті 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на час подання клопотання і вирішення питання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, йому було письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України.
Отже, клопотання відсторонення позивача від здійснення правосуддя подане на стадії досудового розслідування у кримінальному провадження №62024000000000857.
Частиною одинадцятою статті 63 Закону № 1798-VIII установлено, що строк відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності не може становити більше двох місяців.
Із клопотання заступника Генерального прокурора від 20 лютого 2025 року слідує, що воно містить пропозицію до ВРП про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а отже, є клопотанням про відсторонення від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Рішенням від 3 березня 2025 року № 358/0/15-25 ВРП частково задовольнила вказане клопотання і тимчасово, до 20 квітня 2025 року, відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Отже, спір у цій справі пов`язаний з ухваленням ВРП рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.
У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок № 3 (2002) КРЄС), зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.
Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті.
Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) КРЄС «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.
Права та обов`язки судді визначені у статті 56 Закону № 1402-VIII, яка, серед іншого, закріплює, що суддя зобов`язаний, зокрема, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно зі статтею 58 Закону № 1402-VIII питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.
Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого 18 вересня 2024 року XX черговим з`їздом суддів України, визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.
Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб (стаття 2 Кодексу суддівської етики).
Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 Кодексу суддівської етики).
Ці положення міжнародних нормативно-правових актів та актів національного законодавства України визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.
Отож, на думку Суду, наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
В аспекті питання, яке розглядається у цій справі, зауважимо, що аналіз норм законодавства про судоустрій і статус суддів свідчить, що незалежність судді забезпечується також недоторканністю та імунітетом (стаття 49 Закону №1402-VIII), зокрема: (1) без згоди ВРП суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; (2) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку; (3) суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи, за винятком: якщо ВРП надано згоду на затримання судді у зв`язку з таким діянням; затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину; (4) суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті.
Разом із тим, судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про відсторонення судді ухвалює ВРП.
Відтак, наявність кримінального провадження щодо судді є умовою застосування до такого судді тимчасового відсторонення.
У свою чергу, ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні, наділена повноваженнями ухвалювати рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення, а тому встановлення наявності або відсутності правових підстав для цього здійснюється цим органом за власною оцінкою обставин, пов`язаних з оголошеною судді підозрою (подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №9901/962/18, від 23 червня 2021 року у справі №9901/85/20).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в захисті прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку держави.
Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України та уособлений в інших нормативно-правових актах, який заперечує надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
Окрім цього, Суд бере до уваги передбачене пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, яке, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); пункт 155 рішення ЄСПЛ від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
У рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden) ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень органів державної влади, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме орган державної влади.
Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини висловив правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS).
Наведене у сукупності дає підстави стверджувати, що визначені статтею 126 Конституції України гарантії незалежності та недоторканості судді в сукупності зі спеціальними нормами Законів №1402-VIII, № 1798-VIII передбачають судовий контроль, зокрема, і за рішенням ВРП.
Таким чином судовий контроль за дискреційними повноваженнями ВРП щодо ухвалення рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя здійснюється у межах критерій, визначених частиною другою статті 2 КАС України, у поєднанні з частиною першою статті 65 Закону № 1798-VIII, які покладають на суд обов`язок з`ясувати, чи ухвалено таке рішення повноважним складом ВРП; чи підписано рішення усіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; чи містить рішення посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
При наданні оцінку спірному рішенню відповідача, Верховний Суд керується наступним.
Статтею 1 цього Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Пунктом 8 частини першої статті 3 цього Закону визначено, що до повноважень ВРП належить ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
За змістом статті 63 Закону № 1798-VIII та пункту 20.10 Регламенту слідує, що клопотання Генерального прокурора або його заступника про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності розглядається на засіданні ВРП, яке проводиться відкрито.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП або Дисциплінарної палати відповідно.
На підставі наявних матеріалів справи Судом установлено, що спірне рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 16 членами, які брали участь в його ухваленні.
Позивач був належним чином і своєчасно повідомлений про засідання ВРП щодо розгляду клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. про відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з його притягненням до кримінальної відповідальності. Проте ОСОБА_1 на засідання ВРП не з`явився, 3 березня 2025 року подав клопотання про оголошення перерви у розгляді зазначеного клопотання у зв`язку з перебуванням на лікарняному та через брак часу на залучення представника.
У засіданні ВРП також брав участь представник Офісу Генерального прокурора.
Як слідує із витягу з протоколу № 19 засідання ВРП від 3 березня 2025 року, доповідач - член ВРП Кандзюба О.В. поінформував членів Ради про зміст клопотання позивача та запропонував відмовити у його задоволенні. Голосування відбулось відповідно до абзацу сьомого пункту 10.4 Регламенту (рішення із процедурних або організаційних питань порядку денного може ухвалюватися з голосу (підняттям руки)). ВРП ухвалила відмовити у задоволенні клопотання судді ОСОБА_1 про оголошення перерви.
Ураховуючи приписи частини п`ятої статті 63 Закону № 1798-VIII (щодо строку розгляду клопотання про відсторонення судді) та пункту 20.9 Регламенту (неявка судді на засідання ВРП, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду клопотання), відмова ВРП в оголошенні перерви у засіданні 3 березня 2025 року не є порушенням порядку розгляду клопотання про відсторонення судді від здійснення правосуддя.
За таких обставин підстави для скасування спірного рішення, передбачені пунктами 1, 2 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII, відсутні.
Разом із тим, оцінка Судом спірного рішення ВРП у розрізі пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII побудована на іншому підході, позаяк не обмежується перевіркою дотримання вимог закону щодо змісту та форми ухваленого рішення, а спрямована на з`ясування питання, чи містить це рішення мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
З матеріалів адміністративної справи Судом установлено, що проаналізувавши зміст клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. і додані до нього докази ВРП з`ясувала, що суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; у поданні завідомо підроблених доказів, вчиненому з корисливих мотивів (введення в оману суду).
20 лютого 2025 року прокурор Фомченков В. М. за дорученням заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. особисто вручив судді ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується підписом позивача та ним не заперечується.
Також ВРП установила, що до клопотання заступника Генерального прокурора від 20 лютого 2025 року (вх. № 1990/0/8-25 від 26 лютого 2025 року) долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано підстави і необхідність його задоволення, розписку судці ОСОБА_1 про отримання копій клопотання та доданих до нього матеріалів.
Оцінюючи мотиви клопотання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, ВРП не встановила обставин, які можуть свідчити, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність цього судді щодо здійснення правосуддя.
Ухвалюючи оспорюване рішення, ВРП керувалась тим, що суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Вказані обставини, на думку ВРП, об`єктивно можуть поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення правосуддя і значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
ВРП визнала обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризику того, що ОСОБА_1 , продовжуючи здійснювати правосуддя, може шляхом використання владних повноважень судці, особисто, а також із залученням працівників суду знищити чи підробити речі та/або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та повний перелік яких ще не встановлений органом досудового розслідування, оскільки слідчі дії тривають.
У спірному рішенні ВРП зазначила, що існують обставини, що ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, під час зібрання доказів, так і згодом - на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків, зважаючи на визначений статтею 23 КПК України принцип безпосереднього дослідження судом показань учасників кримінального провадження, який відображено, зокрема, у частині четвертій статті 95 КПК України, відповідно до якої суд під час розгляду справи по суті може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або в порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто під час допитів на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Тому враховуючи обізнаність судді ОСОБА_1 з формами і методами оперативної та слідчої діяльності, процедуру збирання доказів стороною обвинувачення, ВРП визнала обґрунтованим посилання прокурора на ризик перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином з метою штучного створення доказів своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
ВРП наголосила на тому, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Водночас наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_1 , у тому числі, у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, суперечить зазначеним морально-етичним принципам, об`єктивно може поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення правосуддя та з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
Також ВРП нагадала, що рішенням від 25 лютого 2025 року №310/0/15-25 задовольнила подання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. про надання згоди на утримання під вартою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 та надав згоду на утримання його під вартою.
При ухваленні рішення ВРП також ураховано, що 2 березня 2025 року суддя ОСОБА_1 надіслав до ВРП заперечення на клопотання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, яке долучене до матеріалів справи та враховане відповідачем під час ухвалення спірного рішення.
Судом установлено, що оспорюване рішення містить інформацію щодо дослідження відповідачем долучених до клопотання матеріалів досудового провадження на підтвердження доводів, викладених у клопотанні.
Одночасно з цим ВРП, вирішуючи питання про строк тимчасового відсторонення позивача, керувалась приписами частини одинадцятої статті 63 Закону № 1798-VIII, статті 219 КПК України, а також тим, що судді ОСОБА_1 20 лютого 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України.
З уваги на це ВРП дійшла висновку про наявність підстав для тимчасового, до 20 квітня 2025 року, відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
Узагальнюючи вищезазначене Верховний Суд уважає, що оспорюване рішення містить посилання на визначені законом мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про необхідність відсторонення позивача від займаної посади та обґрунтування підстав його прийняття. ВРП належним чином оцінила матеріали кримінального провадження на предмет їх наявності та змісту в межах розгляду відповідного клопотання без оцінки наявності або відсутності кримінального діяння.
При цьому Верховний Суд не встановив порушень порядку (процедури) розгляду клопотання заступника Генерального прокурора про відсторонення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.
З уваги на це принагідно констатувати, що передбачена пунктом 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII підстава для скасування спірного рішення ВРП також відсутня.
На переконання Суду, що суть, юридична природа та зміст обставин, які покладені в основу рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя, ухваленого на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, у зіставленні зі статусом, повноваженнями ВРП і метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення судді від здійснення правосуддя, у своїй сукупності не дають підстав вважати, що спірне рішення відповідача є незаконним, необґрунтованим чи таким, що прийняте з порушенням установленого законом порядку його розгляду.
Верховний Суд уважає правильним та обґрунтованим висновок ВРП про те, що притягнення позивача до кримінальної відповідальності є беззаперечною та вагомою підставою для задоволення клопотання заступника Генерального прокурора про відсторонення позивача як судді від здійснення правосуддя.
На тлі цього Суд твердження позивача про те, що відсторонення його від здійснення правосуддя вчинено відповідачем без законодавчо обумовленої підстави є помилковим та спростовується вищезазначеним.
У світлі доводів позивача про відсутність обґрунтованої підозри колегія суддів зазначає наступне.
Суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (пункт 1 частини першої статті 62 Закону №1798-VIII). Відтак, ВРП як на етапі застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, так і на етапі вирішення питання про його продовження має насамперед з`ясувати, чи притягується суддя до кримінальної відповідальності.
Притягнення до кримінальної відповідальності є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14 статті 3 КПК України).
Дотримуючись порядку, визначеного Законом №1798-VIII і Регламентом, ВРП як суб`єкт кримінальних процесуальних відносин має керуватися також положеннями КПК України, що визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження і продовження строку їх дії.
Між тим, ВРП у межах наданих їй повноважень оцінює підстави для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а не обґрунтованість підозри.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ВРП, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Це рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. про тимчасове відсторонення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
Таким чином підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
VІІ. Судові витрати
Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241- 243, 246, 250, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 3 березня 2025 року № 358/0/15-25 про тимчасове, до 20 квітня 2025 року, відсторонення судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2025 року (у зв`язку з перебуванням у стані тимчасової непрацездатності у період з 13 жовтня 2025 року по 17 жовтня 2025 року судді, який входить до складу колегії суддів).
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов,
І.В. Желєзний,
А.Г. Загороднюк,
М.В. Білак,
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду
