Справа № 308/8794/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 жовтня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді Джуги С.Д.,
суддів Собослоя Г.Г., Кожух О.А.,
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року у складі судді Наумова Н.В., у справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення із замовника будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних, та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання,
в с т а н о в и в :
У червні 2025 року Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Ужгородської міської ради ЄДРПОУ 33868924, пл. Поштова, 3, м. Ужгород, грошові кошти у сумі 305 846,29 грн., з яких: 244 800 грн. безпідставно збережені кошти пайової участі, 48 229,5 грн. - інфляційні нарахування, 12 816,79 грн. - 3 % річних.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року у відкритті провадження по цивільній справі №308/8794/25 за позовною заявою Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення із замовника будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних, та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання - відмовлено. Роз`яснено позивачу, що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції господарських судів.
В апеляційній скарзі Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради просить скасувати дану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у даній справі суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що спірні правовідносини стосуються підприємницької діяльності відповідача. Зазначає, що в даному випадку обов`язок сплати пайової участі виник у ОСОБА_1 як замовника будівництва, на яке в подальшому набуто право власності і в цих правовідносинах останній виступав саме як фізична особа.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільницький Михайло Петрович, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
У судовому засіданні прокурор Роман М.С. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Глеба П.О. у судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора Романа М.С. та представника ОСОБА_1 адвоката Глеби П.О., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи установлено, що Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Ужгородської міської ради грошові кошти у сумі 305 846,29 грн., з яких: 244 800 грн. безпідставно збережені кошти пайової участі, 48 229,5 грн. - інфляційні нарахування, 12 816,79 грн. - 3 % річних.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року у відкритті провадження за поданим позовом відмовлено, роз`яснено позивачу, що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції господарських судів.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд виходив з того що заявлений позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі ст. 125 Основного Закону судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним правом і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: наявність спору про право цивільне; суб`єктний склад такого спору; пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
З аналізу вказаних норм права вбачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19), однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.
До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Положеннями ч.3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Належність спору між сторонами до господарської юрисдикції обґрунтовано визначається відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у сторони із втратою статусу фізичної особи підприємця не припинились (постанова Великої Палати Верховного Суду від13.02.2019у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18)).
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У заявленому позові Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Ужгородської міської ради грошові кошти у сумі 305 846,29 грн., з яких: 244 800 грн. безпідставно збережені кошти пайової участі, 48 229,5 грн. - інфляційні нарахування, 12 816,79 грн. - 3 % річних.
Згідно з даними, що містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) здійснює господарську діяльність як фізична особа підприємець (дата державної реєстрації 28.08.2006; відомості про реєстрацію припинення підприємницької діяльності відсутні). Відповідно до КВЕД основним видом діяльності є 69.10 Діяльність у сфері права (основний) 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування 56.30 Обслуговування напоями 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки 62.01 Комп`ютерне програмування 62.02 Консультування з питань інформатизації 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем
Зі змісту поданого позову вбачається, що відповідач, як замовник будівництва, повинен був сплатити кошти пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта, а саме: «Реконструкція будівлі під літерою Б, В, Г під торгово офісну будівлю Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підградська, 40», однак даний обов`язок не виконав.
Тобто обов`язки відповідача по сплаті пайового внеску виникли у зв`язку з спорудженням ним, як суб`єктом господарювання, торгово-офісної будівлі для здійснення господарської діяльності.
Таким чином спірні правовідносини безпосередньо стосуються саме підприємницької діяльності відповідача.
З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин, що виникли з договору, даний спір між позивачем, що є юридичною особою та відповідачем фізичною особою підприємцем - ОСОБА_1 , належить до господарської юрисдикції, та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі та роз`яснив позивачу його право на звернення до господарського суду.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не має.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді:
