ОКРЕМА ДУМКА
24 грудня 2025 року
Судді Бойко С.М. судді-доповідача у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду, визначеного для розгляду справи №450/1613/18, провадження №22-ц/811/1589/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Друга Львівська державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсною заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності подружжя.
У даній справі встановлено, що у травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 підтримав ОСОБА_1 , залучений до участі у справі як її правонаступник, уточнивши позовні вимоги заявою від 07.10.2020 року, в якій просив:
1) визнати недійсним правочин заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину №693 18.06.2015 року, в частині відмови ОСОБА_3 від права власності на частку у спільному майні подружжя;
2) визнати недійсним договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. та зареєстрований в реєстрі за №1-568, в частині зміни розміру частки у спадщині та поділу спадщини наступного майна: садового будинку АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, та гаража № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на АДРЕСА_2 ;
3) визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. на ім`я ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за:
№1-595 про право власності на гараж № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на АДРЕСА_2 ;
№1-593 про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області;
№1-591 про право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, у спадковій справі №73 за 2015 рік;
4) скасувати рішення державного реєстратора державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):
індексний номер 22249229 від 20.06.2015 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-593, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі №73 за 2015 рік;
індексний номер 22247981 від 20.06.2015 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-591, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі №73 за 2015 рік;
індексний номер 22250633 від 20.06.2015 року про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на гараж № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про на спадщину №1-595, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі №73 за 2015 рік;
5) визначити, що розмір частки померлого ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у праві спільної сумісної власності подружжя на:
садовий будинок
АДРЕСА_3 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/2;
гараж № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на АДРЕСА_2 , становить 1/2;
6) визначити, що розмір частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя на:
садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/2;
земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/2;
гараж № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на АДРЕСА_2 , становить 1/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 07.09.1957 року ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена Другою Львівською державною нотаріальною конторою.
Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , є: його дружина ОСОБА_3 , та двоє синів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
При спадкуванні майна 18.06.2015 року ОСОБА_3 вчинено правочин, а саме: подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, згідно з якою, ОСОБА_3 вказала, що на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не претендує, оскільки майно є особистою власністю спадкодавця.
Цього ж дня, 18.06.2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, який посвідчено державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. та зареєстровано в реєстрі за №1-568.
Відповідно до цього договору, спадкове майно померлого ОСОБА_5 складалося з: 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 ; земельної ділянки, площею 0,1877 га, що розташована в с. Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; земельної ділянки, площею 0,0400 га, та садового будинку АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області; гаража № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований по АДРЕСА_2 .
Внаслідок поділу між спадкоємцями вказаного спадкового майна, відповідно до умов договору від 18.06.2015 року, ОСОБА_4 у спадкування передано в цілому садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, та гараж № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований по АДРЕСА_2 .
Однак, позивач зазначає, що будівництво садового будинку АДРЕСА_1 та гаража здійснювалось ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_5 в період шлюбу спільними силами та засобами, а тому вказані об`єкти є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, відтак, частка ОСОБА_3 в цьому майні становила 1/2 і не підлягала спадкуванню.
За позицією позивача, ОСОБА_3 при вчиненні правочину про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 та відмови від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, будучи особою похилого віку та маючи тяжкі хронічні захворювання, була введена в оману зі сторони іншого спадкоємця сина ОСОБА_4 , внаслідок чого помилилася щодо обставин, які існували на момент вчинення правочину, і дані обставини мають істотне значення. Зокрема, має місце невідповідність між внутрішньою волею ОСОБА_3 , яка полягала у розподілі спадкового майна її померлого чоловіка, та її зовнішнім волевиявленням, яке через обман сина ОСОБА_4 та, як наслідок, помилкове сприйняття обставин правочину виразилось у фактичному незаконному позбавленні ОСОБА_3 будь-яких прав на частину майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя, тобто волевиявлення ОСОБА_3 не відповідало її справжньому наміру, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Також зазначалось, що всупереч вимогам закону, нотаріусом не видано ОСОБА_3 свідоцтво на половину спільного спадкового майна, натомість, цю частину майна незаконно включено до загального обсягу спадкового майна для спадкування усіма спадкоємцями.
При цьому, наголошувалось, що оскільки ОСОБА_3 належить 1/2 частина садового будинку, то в силу вимог статті 120 ЗК України, їй належить відповідна частина земельної ділянки, на якій знаходиться цей будинок.
Відтак, позивач вважає, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мав права на спадкування садового будинку, земельної ділянки для садівництва та гаража в цілому, тому всі видані йому свідоцтва про право на спадщину за законом та проведена на їх підставі державна реєстрація права власності підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю та безпідставністю заявлених вимог.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просив його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що при спадкуванні майна 18.06.2015 року ОСОБА_3 вчинено правочин подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, згідно якої ОСОБА_3 вказала, що зміст ст.ст.60, 63 СК України їй нотаріусом роз`яснено і на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя вона не претендує. Також, 18.06.2015 року спадкоємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, згідно умов якого, садовий будинок та гараж в цілому були передані у спадкування ОСОБА_4 без врахування прав дружини спадкодавця ОСОБА_3 на частку в майні, як наслідок, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5 увійшло майно, яке належало йому та його дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, в повному обсязі без виокремлення частки дружини у спільному майні подружжя.
Наголошував, що ОСОБА_3 не вчиняла відмови від своєї частки у спільному майні подружжя, яка б підлягала державній реєстрації у встановленому законом порядку, і, всупереч вимогам ч.1 ст.71 Закону України «Про нотаріат», їй не було видано свідоцтво про право на половину спільного спадкового майна, натомість, належну їй частку включено до загального обсягу спадкового майна, чим незаконно позбавлено її будь-яких прав на частину майна, яке перебувало у спільній сумісній власності.
Вказував, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки цим доводам позовної заяви.
На переконання позивача, суд не врахував положень статті 67 СК України, згідно з якою, право розпорядження часткою у майні, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не передбачає такого виду розпорядження, як відмова від частки на користь інших осіб під час оформлення спадщини на іншу частку в спільному майні подружжя.
Наголошував, що не має права відмовитись від своєї частки у спільному майні той із подружжя, який пережив, на користь інших спадкоємців, оскільки його частка не входить до складу спадкового майна.
Вважав, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що законним є спадкування ОСОБА_4 після смерті свого батька усього майна, яке включає частку майна, що належало ОСОБА_3 , як його дружині, оскільки було набуте у шлюбі, відповідно належить до спільного майна подружжя, а не до особистого майна померлого ОСОБА_5 .
Вказував, що суд в оскаржуваному рішенні зіслався лише на відсутність обману та помилки при вчиненні правочину ОСОБА_3 , в жодний спосіб не давши оцінки відповідності правочину вимогам закону.
Наголошував, що фактично у спадок ОСОБА_4 передано майно, яке в цілому померлому батькові не належало, а було спільно набуте з дружиною у шлюбі.
12.11.2024 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апелянта.
Зокрема, вказував на суперечливість поведінки ОСОБА_3 та правонаступника ОСОБА_1 , яка суперечить добрій совісті, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці, а інший суб`єкт розумно покладався на них.
Наголошував, що ОСОБА_3 добровільно висловила як прямо (у заяві від 27.10.2021 року), так і своєю подальшою поведінкою протягом двох років дала зрозуміти, що відмовляється від належних їй майнових прав. За таких обставин, майнові права припинилися, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., оформленою суддею Копняк С.М., відповідно до приписів частини третьої статті 381 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2024 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Друга Львівська державна нотаріальна контора, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсною заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності подружжя, - задоволено частково.
Визнано недійсним договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. та зареєстрований в реєстрі за №1-568, а саме, визнано недійсним в частині розміру частки у спадщині та поділу спадщини наступного майна:
- 1/2 ідеальної частини садового будинку АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області,
- 1/2 ідеальної частини земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0, 0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області,
- 1/2 ідеальної частини гаража № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що розташований на АДРЕСА_2 .
Визнано недійсними та скасовано свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20 червня 2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. на ім`я ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі за:
№1-595 про право власності на 1/2 ідеальну частину гаражу № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на АДРЕСА_2 ;
№1-593 про право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0, 0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області;
№1-591 про право власності на 1/2 ідеальну частину садового будинку АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, у спадковій справі №73 за 2015 рік.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Однак, суддя-доповідач ОСОБА_6 не погоджується із висновками даної постанови, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11, 135 т.1).
За життя ОСОБА_5 заповіту не складав.
ОСОБА_5 пережила його дружина ОСОБА_3 , з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 07.09.1957 року до дня смерті (а.с.8, 10 т.1).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена Другою Львівською державною нотаріальною конторою 17.02.2015 року за №73/2015 (а.с.132, 136 т.1).
Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , є: його дружина ОСОБА_3 та двоє їхніх синів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.145 (зворот) т.1), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.142 (зворот) т.1), які 17.02.2015 року подали спільну заяву про прийняття спадщини (а.с.136 т.1).
В цій заяві надано згоду на визначення за померлим ОСОБА_5 права власності на 1/3 ідеальну частку квартири АДРЕСА_4 .
До складу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 , увійшло наступне майно.
1. 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_4 , виданого Львівською міською адміністрацією згідно з розпорядженням від 10.02.1994 року. Вказана квартира набута у власність спадкодавця ОСОБА_5 та членів його сім`ї: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в процесі приватизації житла (а.с.146 (зворот) т.1).
2. Земельна ділянка, площею 0,1877 га, що розташована в с. Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ЛВ №10422, виданого 10.04.1997 року (а.с.149 т.1).
3. Земельна ділянка, площею 0,0400 га, для ведення садівництва, розташована на території Пустомитівської міської ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІІ-ЛВ №050695, виданого 24.07.1995 року (а.с.153-154 т.1).
4. Садовий будинок АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_5 , виданого 15.03.2004 року (а.с.158 т.1).
5. Гаражний бокс №21 ряд 8, який знаходиться в кооперативі індивідуальних гаражів «Аерофлот» по АДРЕСА_2 і належав спадкодавцю на підставі довідки кооперативу індивідуальних гаражів «Аерофлот» м. Львова від 19.05.1994 року за №27 (а.с.160-162 т.1).
На підставі спільної заяви спадкоємців, 18.06.2015 року між ними було укладено договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщину, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О., відповідно до якого, перейшло у власність спадкоємців наступне майно (а.с.199-200 т.1):
ОСОБА_3 2/25 часток у спадщині, що становить 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , оцінка майна 24704 грн. 67 коп.;
ОСОБА_1 47/100 часток у спадщині, що становить земельну ділянку, площею 0,1877 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташована в с. Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, оцінка майна 150649 грн. 41 коп.;
ОСОБА_4 9/20 часток у спадщині, що становить: земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області; садовий будинок АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_2 ряд НОМЕР_3 в спілці співвласників індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що розташований на АДРЕСА_2 , оцінка майна 145754 грн.
Відповідно до вказаного договору від 18.06.2015 року та поданих спадкоємцями заяв про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.197-198 т.1), державним нотаріусом 18.06.2015 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.201, 205, 209, 211, 214 т.1).
Так, зокрема, ОСОБА_3 видано свідоцтво право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 (а.с.201 т.1).
У заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 (а.с.198 т.1), ОСОБА_3 просила видати свідоцтво на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , вказавши, що зміст ст.ст.60, 63 СК України їй нотаріусом роз`яснено, на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя вона не претендує, оскільки майно є особистою власністю спадкодавця.
Отже, цією заявою ОСОБА_3 визнала, що майно, яке увійшло до складу спадщини після смерті чоловіка і було предметом поділу за договором від 18.06.2015 року, належало спадкодавцю на праві особистої власності.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26 т.1).
З матеріалів спадкової справи №9/2017, заведеної 12.11.2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колодій О.Я. після смерті ОСОБА_4 (а.с.3-20 т.2), встановлено, що 17.11.2017 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_3 (мати спадкодавця), а 28.03.2018 року звернулася ОСОБА_7 від імені малолітнього сина спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.9 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.230 т.1), спадкоємцем після її смерті є син ОСОБА_1 , згідно із заповітом від 14.07.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колодій О.Я. (а.с.63, 64, 226-230, 235-236 т.1).
Відповідно до заповіту, померла ОСОБА_3 на випадок смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що за законом матиме право, в тому числі належні їй на праві приватної власності 2/3 частки квартири АДРЕСА_4 , заповіла своєму сину ОСОБА_1 (позивачу в справі).
За положеннями частин 1, 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року в справі №148/2112/19, провадження №61-18061св20).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі №761/12692/17, провадження №61-37390свп18).
У частині шостій статті 367 ЦПК України зазначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а отже, процесуальний закон надає суду апеляційної інстанції повноваження переглядати справу лише в межах заявлених у суді першої інстанції позовних вимог, зокрема, щодо предмету та підстав позовних вимог.
Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_3 , а в подальшому, її правонаступник ОСОБА_1 , в частині визнання недійсними заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину, як одностороннього правочину, та договору про зміну розміру частки у спадщині та поділ спадщини, укладеного між трьома спадкоємцями за законом ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ), як на підставу недійсності правочинів покликалися на застосування до неї, як особи похилого віку з наявними тяжкими захворюваннями, обману зі сторони іншого спадкоємця (сторони договору) ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_3 помилилася щодо обставин, які існували на момент вчинення правочину і мали істотне значення, зокрема, незаконному позбавленні її ( ОСОБА_3 ) права на частку в майні, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя. Також зазначалось, що всупереч вимогам закону, нотаріусом не видано їй ( ОСОБА_3 ) свідоцтва на 1/2 частину спільного спадкового майна і, як наслідок, ця частка незаконно була включена до об`єктів розподілу спадкового майна за оспорюваним договором від 18.06.2015 року.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За диспозицією норми частини першої статті 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання
або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після
виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з
правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не
має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі
від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 04 травня 2020 року у справі №633/268/17 (провадження № 61-37599св18), сам по собі факт похилого віку позивача та наявності у нього захворювання не свідчать про укладення правочину під впливом помилки.
Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Також Верховний Суд виснував, що норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.
На моє переконання, і в цій частині я погоджуюся з висновками суду першої інстанції, що стороною позивача не доведено тієї обставини, що до ОСОБА_3 було застосовано обман зі сторони її сина нині померлого ОСОБА_4 , оскільки на підтвердження цієї обставини не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність в діях ОСОБА_4 навмисного введення своєї матері в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, зокрема, в частині визначення об`єктів спадкового майна, які підлягали поділу.
Більше того, оспорюваний договір від 18.06.2015 року про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщину, який посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О., було укладено на підставі спільної заяви трьох спадкоємців, тому про обставини укладення цього договору було відомо ще й іншій його стороні ОСОБА_1 (правонаступнику ОСОБА_3 ), відтак, доводи позовної заяви про введення в оману ОСОБА_3 її сином ОСОБА_4 є абсолютно безпідставними.
Також, необхідно звернути увагу на те, що за наслідками укладення такого договору, обидва сини ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_8 отримали у спадок нерухоме майно, яке за своєю вартістю було майже однаковим: ОСОБА_1 (позивач) нерухоме майно, вартістю 150649 грн. 41 коп., а ОСОБА_4 (померлий батько відповідача) нерухоме майно, вартістю 145754 грн.
За таких обставин поділу спадкового майна між синами подружжя ОСОБА_9 у рівних по вартості частках, немає підстав для висновку про наявність в діях одного із синів (померлого ОСОБА_4 ) ознак введення матері в оману щодо укладення цього договору.
За наведених обставин, безпідставними є доводи позивача про те, що в силу свого віку та за станом здоров`я ОСОБА_3 помилялася щодо природи укладеного правочину та/або його предмету.
Окремо необхідно звернути увагу на ту обставину, що із вказаним позовом ОСОБА_3 звернулась вже після смерті свого сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , і, як визнали сторони в судовому засіданні апеляційного суду, після того, як мати відповідача ОСОБА_2 (сина ОСОБА_4 ) ОСОБА_7 , з якою ОСОБА_4 не перебував у зареєстрованому шлюбі, заявила свої права на спірне нерухоме майно.
Всі наведені вище обставини є безспірним свідченням того, що укладення оспорюваного договору між ОСОБА_3 та її двома синами відповідало волевиявленню ОСОБА_3 на укладення саме такого договору про зміну розміру частки у спадщині при поділі спадкового майна, за наслідками якого її частка в спадковому майні була найменшою.
Підтвердженням волевиявлення ОСОБА_3 на успадкування після смерті свого чоловіка лише одного об`єкту спадкового майна 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_4 , виданого Львівською міською адміністрацією згідно з розпорядженням від 10.02.1994 року, є також заява ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Як зазначено вище, вказана заява є одностороннім правочином, тому не може бути визнана недійсною на підставі статті 230 ЦК України.
Отже, всі наведені вище письмові докази: спільна заява спадкоємців про прийняття спадщини, заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину та договір про зміну розміру частки у спадщині та поділ спадщини підтверджують волевиявлення всіх спадкоємців, в тому числі й ОСОБА_3 , на визначення саме такої спадкової маси, яка підлягала спадкуванню після смерті ОСОБА_8 , і саме на такий її поділ між спадкоємцями першої черги за законом.
Вказаний договір відповідає також вимогам закону, зокрема, нормі статті 1267 ЦК України, якою визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою згодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Безпідставними є покликання позивача в апеляційній скарзі на порушення вимог закону при оформленні заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину, в якій ОСОБА_3 просила видати їй свідоцтво на 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , оскільки саме це спадкове майно відійшло їй внаслідок поділу спадщини між спадкоємцями.
Також, цією заявою ОСОБА_3 підтвердила, що зміст ст.ст.60, 63 СК України їй нотаріусом роз`яснено, на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя вона не претендує, оскільки майно є особистою власністю спадкодавця.
Безпідставними є покликання сторони позивача і висновки колегії суддів на те, що заява ОСОБА_3 про майно, яке є особистою власністю, стосується лише 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , оскільки цей об`єкт нерухомого майна набутий спадкодавцем у власність в процесі приватизації, тому не може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже, зазначене у заяві твердження ОСОБА_3 стосувалось усього спадкового майна, включеного до поділу за оспорюваним договором.
При цьому, необхідно зазначити, що закон не встановлює конкретної форми для написання такої заяви.
Більше того, первинно у позовній заяві ОСОБА_3 не вказувала про те, що заява в частині визнання майна особистою власністю спадкодавця стосувалася лише 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , на яку вона просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Інакше, вона б її не оспорювала у своєму позові.
Наявність такої заяви ОСОБА_3 свідчить й про відсутність у неї волевиявлення на отримання свідоцтва про частку в спільному майні після смерті свого чоловіка (а не про відмову від належної їй частки у спільному майні подружжя), оскільки вона стверджує, що все спадкове майно є особистою власністю її чоловіка (спадкодавця ОСОБА_8 ), що не заборонено законом.
Таким чином, безпідставними є й доводи сторони позивача про порушення нотаріусом вимог закону при посвідченні оспорюваних правочинів.
Також, за змістом позовних вимог, позивачем оспорюється договір про зміну розміру частки у спадщині та поділ спадщини лише в частині трьох об`єктів спадкового майна, позаяк, у разі відсутності такого договору (його не укладення між спадкоємцями) ОСОБА_4 міг успадкувати належну йому 1/3 частку в кожному об`єкті спадщини, зокрема, й у тих об`єктах нерухомого майна, що за договором перейшли у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки в цій іншій частині договір позивачем не оспорюється, що не лише суперечить вимогам закону і порушує права відповідача ОСОБА_2 , який був іще неповнолітнім на момент смерті свого батька ОСОБА_4 , а також є несправедливим по відношенню до нього.
За наведених обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, для задоволення в повному обсязі чи частково позовних вимог позивача немає, оскільки в будь-якому випадку буде порушене право відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємця ОСОБА_4 .
Отже, встановлені обставини справи вказують на те, що немає підстав для задоволення позовних вимог позивача, в тому числі й у тій частині, що задовольнив апеляційний суд постановою від 18 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач С.М. Бойко
