Єдиний державний реєстр судових рішень
14 січня 2026 року
м. Київ
ОКРЕМА ДУМКА
(збіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Короля В. В., Кишакевича Л. Ю., Мазура М. В., Уркевича В. Ю.
справа № 361/161/13-ц
провадження № 14-35цс25
ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
1. У цій справі розглядалася заява ОСОБА_1 (відповідачка, заявниця ) про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення суду, яким було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (далі - ТОВ «Кей-колект», позивач) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту.
2. Суд першої інстанції заяву задовольнив. Скасував за нововиявленими обставинами заочне рішення суду та ухвалив нове рішення, яким відмовив ТОВ «Кей-колект» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
3. Натомість апеляційний суд не погодився з наявністю підстав для задоволення заяви відповідачки. Рішення суду першої інстанції про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами скасував та прийняв нову постанову, якою заяву
ОСОБА_1 залишив без задоволення, а заочне рішення в силі.
4. Під час розгляду касаційної скарги у цій справі, з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги відповідачки, заперечень позивача, перед Великою Палатою Верховного Суду постало питання щодо наявності в суду вищої інстанції (апеляційної чи касаційної) процесуальних повноважень скасовувати рішення суду попередньої інстанції і ухвалювати нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду й відмовляти в її задоволенні.
5. За результатом розгляду справи Велика Палата Верховного Суду виснувала, що перелік підстав для перегляду за статтею 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є вичерпним, а рішення, ухвалені за результатами такого перегляду, можуть бути предметом апеляційного та касаційного оскарження на загальних підставах.
6. Велика Палата Верховного Суду щодо повноважень суду апеляційної інстанції зазначила, що апеляційний суд відповідно до статті 374 ЦПК України наділений повноваженнями скасувати рішення, ухвалене за наслідками задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, та ухвалити нове судове рішення в межах повноважень, визначених у статті 367 цього Кодексу.
7. Крім того, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші визначені у цій статті процесуальні наслідки виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.
8. Суд касаційної інстанції згідно з позицією більшості суддів Великої Палати Верховного Суду під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами також наділений правом оцінювати наявність / відсутність нововиявлених обставин та постановляти нове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні.
9. Поділяємо в цілому висновок Великої Палати Верховного Суду щодо загальних засад та порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а також погоджуємося з результатом розгляду цієї справи по суті.
10. Проте категорично не погоджуємось з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими щодо процесуальних повноважень апеляційного суду стосовно перегляду ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
11. На наше переконання, формулюючи висновки щодо повноважень суду апеляційної інстанції при перегляді ухвал, визначених пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду вийшла за межі доводів та вимог касаційної скарги, а самі висновки у цій частині суперечать сформованому Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підходу щодо перегляду таких судових рішень та принципу правової визначеності.
12. З урахуванням наведеного щодо цих висновків висловлюємо окрему думку виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
13. У січні 2013 року ТОВ «Кей-колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у розмірі 158 048,86 дол. США, що станом на 13 грудня 2012 року в еквіваленті становить 1 263 284,53 грн.
14. 24 квітня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням задовольнив позов ТОВ «Кей-колект». Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 158 048,86 дол. США. Вирішив питання про розподіл судового збору.
15. ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, яку суд ухвалою від 11 вересня 2013 року залишив без задоволення, оскільки відповідачка в заяві не зазначила докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, які б вона з причини відсутності на судових засіданнях могла пред`явити суду та які б мали істотне значення при ухваленні рішення судом.
16. 13 квітня 2018 року Апеляційний суд Київської області постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року.
17. Постановою від 06 лютого 2019 року об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2018 року - без змін (провадження № 61-37352сво18).
Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення
18. У липні 2016 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами.
19. Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07 липня 2016 року з відкриттям матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015110130004512, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 04 грудня 2015 року, порушеного за фактом самоправства, крадіжки та спричинення її родині тілесних ушкоджень співробітниками ТОВ «Кей-колект», у якому відповідачка є потерпілою, їй стало відомо про те, що ТОВ «Кей-колект» не набуло прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, укладеним між нею та АКІБ «Укрсиббанк».
20. Як зауважила ОСОБА_1 , під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. були надані до слідчого відділу завірені копії договору відступлення прав вимоги та усіх документів, на підставі яких він посвідчувався, а також копія повідомлення ТОВ «Кей-колект» щодо запису у Державному реєстрі іпотек від 30 листопада 2006 року № 4146595 про заміну іпотекодержателя. З наданого нотаріусом переліку документів убачається, що договір про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 у ньому відсутній, а 12 грудня 2011 року між АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-колект» укладений договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за іншим кредитним договором - № 11087557000, укладеним 30 листопада 2006 року між нею і АТ «Укрсиббанк», та договором іпотеки від 30 листопада 2006 року № 34798.
21. ОСОБА_1 вважає, що ТОВ «Кей-колект» не набуло права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000.На думку заявниці, факт відсутності нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000 є нововиявленою обставиною, яка їй не була відома, оскільки вона не є стороною договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, що укладалися 12 грудня 2011 року між ТОВ «Кей-колект» і АТ «Укрсиббанк», обставини їх укладення їй не були відомі. Тож
ТОВ «Кей-колект», звертаючись у 2013 році до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, не надало доказів отримання ним права вимоги за цим правочином.
22. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд задовольнити заяву про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі № 361/161/13-ц за нововиявленими обставинами та скасувати його, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кей-колект» відмовити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами
23. Рішенням від 19 грудня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області задовольнив заяву ОСОБА_1 та скасував за нововиявленими обставинами заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року. Ухвалив нове рішення, яким відмовив ТОВ «Кей-колект» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
24. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені ОСОБА_1 обставини існували на момент ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення суду, вони є істотними для справи, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не є стороною укладеного 12 грудня 2011 року між банком і ТОВ «Кей-колект» договору відступлення прав вимоги.
25. Оскільки немає доказів набуття ТОВ «Кей-колект» права вимоги за договором іпотеки, то останнє також не набуло прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11150602000, адже ці зобов`язання є неподільними і в разі існування зобов`язання забезпечувального характеру щодо головного зобов`язання, за яким відступається право вимоги на підставі договору факторингу, відповідні забезпечувальні права кредитора також передаються новому кредитору в порядку, визначеному законом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами
26. Постановою від 01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги ТОВ «Кей-колект» та АТ «Укрсиббанк», скасував рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року та ухвалив нову постанову. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року залишив без задоволення, а заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року - в силі.
27. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що при ухваленні заочного рішення Броварський міськрайонний суд Київської області досліджував обставини, пов`язані з укладенням 12 грудня 2011 року АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-колект» договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саєнко Е. В., надав правову оцінку цим договорам. При цьому суд встановив, що ТОВ «Кей-колект» набуло права вимагати погашення заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000. Отже, задовольняючи заяву ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення від 19 грудня 2022 року, суд першої інстанції фактично здійснив переоцінку тих обставин та доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи, на підставі нових доказів, що є недопустимим.
28. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки або інші вимоги, які могли стосуватися договорів забезпечення, а отже, вказана обставина не впливає сама по собі на дійсність вимог за договором.
29. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення, оскільки наведені нею в цій заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи скаржника
( ОСОБА_1 )
30. ОСОБА_1 у поданій до Верховного Суду касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2022 року.
31. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на недотримання та порушення апеляційним судом приписів статей 2, 4, 10 - 13, 15, 25, 42, 43, 48, 49, 76 - 82, 89, 388 - 393, 400, 412, 413, 415, 416, 423 ЦПК України, з урахуванням чого зазначає, зокрема, таке:
- суд першої інстанції під час ухвалення рішення від 19 грудня 2022 року встановив, що позивач права вимоги за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 11150602000 до неї як позичальника не набув. Зазначені обставини існували на час ухвалення 24 квітня 2013 року заочного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області, вони є істотними для справи і не могли бути відомі відповідачці, оскільки вона не є стороною договору відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року, укладеного між АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-колект». Ці обставини для відповідачки є нововиявленими;
- ТОВ «Кей-колект» не надало суду доказів на підтвердження набуття права вимоги до неї як відповідачки, яке підтверджувалося б відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя реєстраційного номера іпотеки № 4911129;
- суд апеляційної інстанції на порушення вимог процесуального закону переоцінив докази, які правильно оцінив суд першої інстанції, задовольняючи її заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(АТ «Укрсиббанк»)
32. АТ «Укрсиббанк» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року є законною і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на їх законність не впливають.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
33. Ухвалою від 15 березня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року та відкрив касаційне провадження у справі. Відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.
34. 20 листопада 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
35. Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо відсутності повноважень у судів вищих інстанцій ухвалювати судові рішення по суті питання про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та самостійно його вирішувати, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів усіх судових палат Касаційного цивільного судувід 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011, від 06 березня
2019 року у справі № 755/21917/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі
№ 200/9663/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11, від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13-ц, від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц, від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц, і зробити висновок про те, що суди вищих інстанцій, переглядаючи судові рішення, ухвалені за наслідком їх перегляду за нововиявленими обставинами, уповноважені переглядати такі рішення в повному обсязі і постановлювати рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами по суті.
36. Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зауважила, що касаційні господарський та адміністративний суди безпосередньо розглядають заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених судами нижчих інстанцій, які подавались до цих судів, а отже, підтримують аналогічний порядок перегляду таких справ судами апеляційної інстанції, що є більш ефективним з точки зору дотримання розумних строків розгляду справ і ухвалення остаточних судових рішень, додержання юридичної визначеності в аспекті поваги до принципу остаточності рішення суду. Зокрема:
- у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції, скасував оскаржувані рішення та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, а рішення суду першої інстанції, яке переглядалось за нововиявленими обставинами, залишив у силі.
-у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду переглянув у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та дійшов висновку про наявність підстав для її скасування й відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного господарського суду, яка переглядалась за нововиявленими обставинами, залишив її в силі.
- упостанові від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу та скасував постанову апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами; постанову апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишив без змін.
37. Натомість у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Проте апеляційний суд не має повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, оскільки це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання є сталою.
38. Окрім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду сформував практику, за якої суд касаційної інстанції також позбавлений відповідних процесуальних повноважень, а заява про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами по суті може бути розглянута лише судом, що ухвалив судове рішення (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13-ц).
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
39. 24 лютого 2025 року об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу, якою передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, для відступу від висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18 та від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081 для вирішення питання щодо наявності / відсутності повноважень у суду вищої інстанції скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті.
40. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що згідно із частинами першою - третьою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.
41. Вимоги частини сьомої статті 429 ЦПК України свідчать про те, що судові рішення, ухвалені за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, є об`єктами оскарження на загальних підставах, а тому, на думку об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд вищої інстанції не має повноважень скасовувати рішення суду попередньої інстанції і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відповідного рішення суду, відмовляти в її задоволенні, тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, судове рішення якого переглядається.
42. Ураховуючи наведене, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що неможна ухвалити будь-яке судове рішення у цій справі без відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/1415/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 910/4818/16, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 1.380.2019.001081, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
43. Ухвалою від 26 березня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до свого провадження на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
44. 14 січня 2026 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову,
якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року - без змін.
45. Постанова Великої Палати Верховного Суду, з-поміж іншого, мотивована так.
Щодо загальних засад перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
45.1. Нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
45.2. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 цього Кодексу.
45.3. Судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо немає обставин, передбачених частиною другою статті 423 ЦПК України, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені цією статтею, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Щодо порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
45.4. Цивільне процесуальне законодавство містить у відповідній главі процесуального кодексу «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» положення, яке окремо регламентує та прямо передбачає право на оскарження судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлюючи, що таке судове рішення (рішення, ухвала, постанова) може бути переглянуте на загальних підставах, тобто через процедури апеляційного (касаційного) оскарження.
45.5. За наслідком розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з огляду на встановлення судом наявності / відсутності таких обставин предметом апеляційного та касаційного переглядів є, зокрема: ухвала, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (або відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами); судове рішення, ухвалене за результатом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (про скасування попереднього судового рішення за нововиявленими обставинами з ухваленням нового рішення).
Щодо процесуальних повноважень судів вищих інстанцій стосовно перегляду судових рішень, ухвалених за наслідками перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами
Щодо повноважень суду апеляційної інстанції
45.6. В апеляційному порядку може бути оскаржене як рішення суду, ухвалене за наслідком задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасування попереднього судового рішення (на підставі статті 352 ЦПК України), так і окремо від рішення суду - ухвала про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами або ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (за пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України). При цьому суд наділений повноваженнями суду апеляційної інстанції, передбаченими статтею 374 ЦПК України, та як суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову відповідно до статті 381 цього Кодексу.
45.7. Апеляційний суд, перевіряючи (в апеляційному порядку) законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, в тому числі вирішує питання про те, чи мали місце нововиявлені обставини, чи є вони підставою для перегляду, і якщо суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо наявності нововиявлених обставин - має виправити відповідну судову помилку (зокрема у спосіб ухвалення власного рішення щодо заяви, що відповідатиме пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
45.8. Переглядаючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвал про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, апеляційний суд, на підставі пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України може скасувати відповідну ухвалу з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
45.9. Таким чином, в силу положень статті 374 ЦПК України, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд наділений повноваженнями скасувати це рішення і ухвалити нове судове рішення на загальних підставах та в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених в статті 367 ЦПК України.
45.10. За наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші, визначені у цій статті процесуальні наслідки виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.
Щодо повноважень суду касаційної інстанції
45.11. На підставі пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційному порядку можна оскаржити рішення суду першої інстанції, ухвалене за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення. На підставі пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційному порядку підлягають оскарженню ухвали суду першої інстанції, вказані, зокрема, у пункті 23 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами). Крім того, на підставі пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
45.12. Повноваження суду касаційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення не мають особливостей порівняно з повноваженнями касаційного суду при перегляді судового рішення, ухваленого не у процедурі перегляду за нововиявленими обставинами.
45.13. Скасування судом касаційної інстанції ухваленого судами (першої чи апеляційної інстанції) судового рішення за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з направленням справи на новий розгляд або для продовження розгляду обмежене підставами, передбаченими статтею 411 ЦПК України. При цьому положення статті 409 ЦПК України не містять будь-яких обмежень чи застережень щодо неможливості суду касаційної інстанцій прийняти нове рішення за результатом касаційного перегляду судового рішення, яким задоволено заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
45.14. Cуд касаційної інстанції не позбавлений можливості надати правову оцінку нововиявленим обставинам (перевірити правильність кваліфікації обставин як нововиявлених) для мети перегляду, порядок якого визначає процесуальний закон (тобто перевірити дотримання судами норм процесуального права, не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів, поданих стороною на підтвердження обставин, які вона вважає достатньою підставою для перегляду). У такому випадку Верховний Суд не вдається до оцінки доказів, якими підтверджуються обставини, на які сторона посилається як на нововиявлені, а лише надає оцінку відповідності критеріям нововиявленості як підстави для перегляду судового рішення.
45.15. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд касаційної інстанції під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може надавати оцінку наявності / відсутності цих обставин та відповідно постановити нове судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні.
СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
Щодо диспозитивності судочинства та виходу за межі доводів касаційної скарги
46. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
47. Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
48. Тож у цивільному судочинстві реалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
49. Схожі положення містить стаття 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
50. Позивач, звертаючись до суду з позовом, вільно, на власний розсуд визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
51. За змістом цієї засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими позивачем у його позовній заяві вимогами, тому вирішення спору судом перебуває в безпосередній залежності від вимог, сформульованих позивачем. Тож межі судового розгляду судів усіх інстанцій корелюються з підставами та предметом пред`явленого позивачем позову.
52. Вважаємо, що суд не повинен, за загальним правилом, здійснювати пошук фактичних і правових підстав такої вимоги й застосовувати такий спосіб захисту, про який немає сформульованої у відповідній формі вимоги сторони.
53. На нашу думку, відповідно до змісту наведеної норми права, суд за загальним правилом не може вийти за межі позовних вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства і рівності сторін у приватноправових відносинах. На цьому неодноразово наголошував Верховний Суд, зазначаючи, що, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (див. постанови від 18 березня 2019 року у справі № 908/1165/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 909/51/19, від 25 березня 2020 року у справі № 5023/1123/12, від 16 вересня 2021 року у справі № 922/3059/16 та інші).
54. Переконані, що суд має дотримуватись аналогічних принципів і в процедурі касаційного оскарження.
55. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
56. Винятки з цієї норми встановлені в частині третій статті 400 ЦПК України, з якої вбачається, що суд касаційної інстанції може вийти за межі доводів касаційної скарги лише в разі порушення під час розгляду справи норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
57. Схожі положення містить стаття 300 ГПК України та стаття 341 КАС України.
58. Однак таких підстав для виходу за межі розгляду справи в постанові від 14 січня 2026 року Велика Палата Верховного Суду не мотивувала і не встановила.
59. У справі, яка переглядається, об`єктом касаційного оскарження за поданою
ОСОБА_1 касаційною скаргою була постанова апеляційного суду, якою суд апеляційної інстанції скасував заочне рішення суду першої інстанції про задоволення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення за нововиявленим обставинами та залишив заяву ОСОБА_1 без задоволення, а заочне рішення в силі. Доводи скарги відповідачки стосувалися виключно обґрунтованості підстав для такого перегляду.
60. Тобто предметом касаційного перегляду була правомірність скасування апеляційним судом рішення про задоволення заяви за нововиявленими обставинами.
61. Тож, з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги відповідача, заперечень позивача, змісту ухвали об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2025 року, під час розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду мала надаватися оцінка виключно повноваженням судівстосовно перегляду судових рішень, ухвалених за результатом перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, якими була задоволена заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
62. Натомість Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи в імпліцитний спосіб вдалася до розширеного тлумачення повноважень суду апеляційної інстанції за результатом перегляду судових рішень, ухвалених за наслідком розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Зокрема, надала оцінку повноваженням суду щодо перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України (ухвал про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинами), які не були об`єктом касаційного перегляду та яких доводи й вимоги скарги відповідачки не стосувалися.
63. Такий підхід, на наше переконання, нівелює принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки Велика Палата Верховного Суду фактично сформулювала висновок щодо питання правозастосування, яке не охоплювалося вимогами і доводами касаційної скарги та не потребувало вирішення для забезпечення єдності практики в межах перегляду конкретної оскаржуваної постанови.
Щодо повноважень суду апеляційної інстанції стосовно перегляду ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
64. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України (ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України або застосувати інші, визначені у статті 374 ЦПК України процесуальні наслідки виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.
65. Навіть якщо відкинути наведені вище заперечення щодо можливості надання Великою Палатою Верховного Суду такої оцінки за межами доводів касаційної скарги, з висновками Великої Палати Верховного Суду в цій частині також не погоджуємося виходячи з таких міркувань.
66. Так, за приписами пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
67. Відповідно до пункту 23 частини першої статті 353 ЦПК України (пункту 21 частини першої статті 255 ГПК України, пункту 17 частини першої статті 294 КАС України) окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, ухвала суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
68. Звертаємо увагу на тому, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є кінцевим процесуальним актом, який постановляється судом в результаті розгляду по суті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Під час її постановлення суд надає оцінку доводам заявника щодо стверджуваної ним наявності нововиявлених обставин, наданим ним доказам і в результаті відмовляє у задоволенні заяви.
69. Така ухвала не перериває судовий процес, а є його логічним завершенням.
70. Тож зазначена ухвала за своєю суттю є судовим рішенням, яким завершено розгляд, а не процесуальною ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому за наслідком її перегляду в апеляційному порядку справа не може бути направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року у справі № 910/13908/17, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 305/402/16-ц).
71. З огляду на викладене, на наше переконання, за наслідком розгляду
апеляційної скарги на ухвалу, якою було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції може прийняти одне із рішень (в тому числі ухвалити нове) визначених статтею 374 ЦПК України, за винятком направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, що може мати місце лише у разі скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
72. Оскільки ЦПК / ГПК та КАС України не містять жодних обмежень щодо повноти компетенції суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди апеляційної інстанції, переглядаючи судові рішення, ухвалені за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, уповноважені переглядати такі рішення в повному обсязі, в межах повноважень визначених статтею 374 ЦПК України, та ухвалювати рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по суті в тому числі.
73. Такі компетенційні повноваження суду апеляційної інстанції стосуються і на випадки розгляду в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
74. Схожий підхід щодо перегляду ухвали, якою було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з подальшим ухваленням під час апеляційного перегляду нового судового рішення про задоволення такої заяви, застосований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі № 910/13908/17.
75. Подібне застосування норм, на нашу думку, є виправданим та ефективним як з точки зору дотримання розумних строків розгляду справи, ухвалення остаточних судових рішень, так і додержання юридичної визначеності в аспекті поваги до принципів остаточності судового рішення (res judicata) та процесуальної економії.
76. Проте наведене Велика Палата Верховного Суду знову ж таки залишила поза увагою.
77. За усталеним підходом задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави.
78. Так, Велика Палата Верховного Суду може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.
79. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. висновок у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17).
80. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають врахувати національні суди; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.
81. Положення частини четвертої статті 402 ЦПК України свідчать, що має існувати необхідність відступу, яка виникає з певних об`єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані, до того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування. Відступ від правових позицій Верховного Суду, які були сформовані нещодавно, з одного і того ж питання є небажаним та юридично необґрунтованим, якщо немає вагомих змін у правовому регулюванні чи суспільних відносинах, якщо такий відступ не пов`язаний із суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (нечіткістю чи неясністю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів.
82. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 лютого 2025 року у справі «ТОВ «Укркава» проти України» акцентував увагу на тому, що суд не може виключати, що навіть у ситуації усталеної практики з відповідного питання вищий національний суд може правомірно змінити тлумачення, якщо це виправдано важливими міркуваннями та якщо воно застосоване з належним урахуванням його впливу на вже існуючі ситуації [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 26 січня 2023 року у справі «Вальверде Дігон проти Іспанії» (Valverde Digon v. Spain)]. При цьому ЄСПЛ зауважив, що Велика Палата Верховного Суду не згадала будь-яких серйозних несприятливих наслідків, які виникли, для обґрунтування такої радикальної зміни тлумачення, як оскаржуване у цій справі. Верховний Суд також не розглянув наслідків свого нового тлумачення щодо існуючих ситуацій і відповідно юридичної визначеності.
83. Звертаємо увагу на те, що в пункті 49 Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень Консультативна рада європейських суддів зауважувала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
84. Висновки Верховного Суду, а тим паче Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування норм права мають забезпечувати однакове застосування норм права у подібних правовідносинах.
85. Відступ від висновку про застосування тієї чи іншої норми має бути розумним, і про нього має бути вказано в тексті постанови. Цілком очевидно, що зміна практики застосування норм при вирішенні певної категорії спорів не має слідувати з тексту постанови неявно, імпліцитно (див. постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19).
86. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не врахувала жодної передумови для зміни правового підходу (висновку) щодо перегляду ухвали, якою було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також залишила без належної уваги несприятливі наслідки зміни такого правозастосування та вплив їх у цілому на правову визначеність.
87. Натомість у прийнятій постанові Велика Палата Верховного Суду неявно, імпліцитно відступила від правових підходів (висновків) Верховного Суду щодо:
1) перегляду ухвали, якою було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з подальшим ухваленням під час апеляційного перегляду нового судового рішення про задоволення такої заяви, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі № 910/13908/17;
2) віднесення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до судового рішення, яким завершено розгляд, а не процесуальної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та неможливості за наслідком її перегляду в апеляційному порядку направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року у справі № 910/13908/17, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 305/402/16-ц.
88. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (див. рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).
89. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними [див. рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. THE UNITED KINGDOM)].
ВИСНОВКИ
90. У цілому погоджуючись із висновками Великої Палати Верховного Суду щодо загальних засад та порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а також із результатом розгляду цієї справи по суті, вважаємо, що у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги та формулювання висновків за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої
статті 353 ЦПК України.
91. На наше переконання, Велика Палата Верховного Суду хибно виснувала, що за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України або застосувати інші, визначені у цій статті процесуальні наслідки виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.
Судді:О. О. БанаськоВ. В. Король Л. Ю. Кишакевич М. В. Мазур В. Ю. Уркевич
