Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 354/625/15
провадження № 61-61-1790св25
Окрема думка
(розбіжна)
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Пархоменка П. І.
до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд) від 28 січня 2026 року
у цивільній справі
за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі - прокурор, позивач)
до
відповідачів Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 (далі - відповідачі)
третя особа - Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство», третя особа)
про визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок,
I. Вступ
1. Відношусь з великою повагою до думки більшості суддів Верховного Суду у цій справі, але не можу погодитись із нею.
2. На підставі статті 35, частини п`ятої статті 404 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) висловлюю окрему думку на вказану ухвалу.
3. Моя незгода стосується висновку колегії суддів про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
4. Так, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статі 403 ЦПК).
5. Ключовим питанням у спірних правовідносинах є проблема застосування позовної давності. А саме частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), згідно із якою, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
ІІ. Короткий зміст ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов переконання, що наявні підстави для передачі даної справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати від 03 грудня 2025 року у справі № 354/599/15-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 23 грудня 2025 року у справі № 354/601/15-ц та зробити висновок про те, що:
«тлумачення частини п`ятої статті 267 ЦК свідчить що під поважними причинами пропуску позовної давності слід розуміти такі обставини, що з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.
Позов у кримінальному провадженні та позов у справі, що переглядається, не є тотожними. Ці позови мають різний предмет (стягнення завданих збитків державі та витребування земельних ділянок) та пред`явлені різними суб`єктами (ДП «Ворохтянське лісове господарство» та державою). Тобто, пред`явлений ДП «Ворохтянське лісове господарство» у рамках кримінального провадження позов про стягнення завданих збитків державі жодним чином не перешкоджав прокурору звернутися із позовом про визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок».
ІІІ. Мотиви незгоди з думкою більшості
7. У цій справі у вересні 2015 року прокурор подав до суду позов до відповідачів, за участю третьої особи, про визнання недійсними та скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.
8. Прокурор просив поновити позовну давність.
9. Хочу наголосити на тому, що застосування або незастосування строку позовної давності є важливим аспектом права на справедливий судовий розгляд, стосується обґрунтованості судового рішення і охоплюється змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див., наприклад, рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Grafescolo S.R.L. проти Молдови», «Ruiz Torija v. Spain»).
10. В своїй прецедентній практиці ЄСПЛ звертає увагу, що строки позовної давності «слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу» (див. наприклад пункт 51 рішення ЄСПЛ у справі «Stubbings and Others v. The United Kingdom»).
11. В контексті права на справедливий суд суди мають обов`язок дати відповідь на основі аргументи сторін (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Бузеску проти Румунії»). При цьому застосування позовної давності є важливим аргументом сторони на якій суд зобов`язаний відповісти (див. згадуване рішення ЄСПЛ у справі «Grafescolo S.R.L. проти Молдови»).
12. Далі зверну вагу на те, що відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
13. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
14. Разом із тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
15. Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
16. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц).
17. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19).
18. Особливістю спірних правовідносин є те, що 23 березня 2004 року порушено кримінальну справу № 248436 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК по факту зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради у зв`язку із незаконним вилученням із власності Ворохтянського держлісгоспу 40, 69 га земель лісового фонду та безоплатною передачею цих земель у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків протягом 2002-2003 років (т.1, а.с.180).
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року посадових осіб Поляницької сільської ради звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків державі залишено без розгляду із роз`ясненням про право на його пред`явлення в порядку цивільного судочинства. Проте, ДП «Ворохтянське лісове господарство», Державне агентство лісових ресурсів України не звернулося до суду із відповідними позовами.
У вересні 2015 року, після залишення позову Державного підприємства без розгляду, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з більше ніж п`ятдесятьма позовами про визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок лісового фонду з чужого незаконного володіння у власників.
В обґрунтування підстав звернення до суду з позовом, у справі, яка переглядається, прокурор вказав на необхідність захисту інтересів держави та невжиттям ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Держлісагентством з моменту прийняття Галицьким районним судом Івано-Франківської області постанови від 04 березня 2015 року заходів представницького характеру щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність.
Із урахуванням того, що зазначені у позові обставини встановлені постановою суду від 04 березня 2015 року, прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності з метою захисту інтересів держави та задовольнити позовнівимоги.
19. Даючи оцінку обставинам щодо поважності пропуску прокурором строків звернення з цим позовом до суду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано звернув увагу на те, що у ході досудового слідства у кримінальній справі № 248436 (судова справа № 1-6/2011) за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради у зв`язку із незаконним вилученням із власності Ворохтянського держлісгоспу 46,142 га земель лісового фонду та безоплатною передачею їх земель у приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків ДП «Ворохтянське лісове господарство» 25 березня 2005 року був поданий цивільний позов про стягнення з сільського голови та інших винних осіб на користь Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства завдану шкоду у розмірі 6 944 718,90 грн і вказане підприємство було визнане цивільним позивачем у кримінальній справі. Вказаний цивільний позов неодноразово уточнювався Ворохтянським держлісгоспом у ході судового розгляду цієї кримінальної справи.
Факт незаконного надання у приватну власність земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались, про що йдеться у постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, безпосередньо стосувався обґрунтованості цивільного позову ДП «Ворохтянське лісове господарство», заявленого в рамках цієї кримінальної справи.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/2011, яка стала остаточною у вищезгаданій кримінальній справі з 2005 року, цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків залишено без розгляду з підстав закриття кримінальної справи за строками давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ДП «Ворохтянське лісове господарство» після залишення без розгляду поданого ним цивільного позову постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у визначений законом строк до суду із позовними вимогами, спрямованими на захист його порушеного права як постійного землекористувача спірної земельними ділянками лісового фонду на території Поляницького лісництва, не звернулося, а також не були подані відповідні позови і Держлісагентством, яке підтвердило це у долученому до справи листі.
В обґрунтування підстав звернення до суду з позовом, у справі, яка переглядається, прокурор вказав на необхідність захисту інтересів держави та невжиттям ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Держлісагентством з моменту прийняття Галицьким районним судом Івано-Франківської області постанови від 04 березня 2015 року заходів представницького характеру щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність.
З огляду на наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що вказаний цивільний позов прокурора безпосередньо випливає із цивільного позову ДП «Ворохтянське лісове господарство» про стягнення завданих збитків, який був весь час предметом судового розгляду в рамках кримінального провадження та залишений без розгляду вказаною постановою суду від 04 березня 2015 року, і має по суті однакову мету.
Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що дійшов обґрунтованого висновку про те, що до 04 березня 2015 року у прокурора не було визначених законодавством підстав для звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави, і такі підстави виникли лише після залишення позову ДП «Ворохтянське лісове господарство» без розгляду постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, якою закрито кримінальну справу, та не звернення впродовж шести місяців з відповідним позовом до суду ні зазначеним підприємством, ні Держлісагентством, що давало вагомі підстави прокурору вважати про наявність загрози порушення інтересів держави.
Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли правильного висновку про те, що оскільки у цій справі існували об`єктивні обставини, які унеможливили звернення прокурора до суду із цим позовом раніше, а саме відсутність підстав, визначених законодавством для звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави, тому причини пропуску позовної давності є поважними.
ІV. Висновки
20. Таким чином, вважаю, що суди дали мотивовану відповідь на ключове питання відповідачів щодо застосування позовної давності, що узгоджується із гарантіями права на справедливий суд.
21. Судами враховані встановлені обставини справи, її особливості, наявність тривалого кримінального провадження, яке стосувалось порушень при виділенні земельних ділянок.
Вважаю, що пред`явлення позову у цій справі залежало від ходу кримінального провадження, яке стосувалось законності виділення спірних земельних ділянок.
Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній дій державними органами щодо захисту інтересів держави при порушенні виділення земельних ділянок, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключало необхідність вчинення дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів (див., наприклад, постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19).
22. Обговорюване питання пов`язано із «встановленням фактів» та їх оцінкою, а не висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а тому підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати згідно із статтею 403 ЦПК не має.
23. Моя позиція зводиться до того, що за результатами розгляду касаційної скарги не було підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно було залишити без задоволення, що відповідало б статті 410 ЦПК.
Суддя П І. Пархоменко
