Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22398/18 Суддя (судді) першої інстанції: Новікова Інна Вячеславівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС в м.Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 на підставі недійсного наказу від 13 квітня 2018 року №6617, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві, та порушеного порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення такої перевірки;
- визнати незаконним та скасувати складений за результатами такої перевірки акт від 27 червня 2018 року №2915/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та з питань повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 01 серпня 2018 року № 0087974203, № 0087984203, № 0087994203, №0088004203, №0088014203;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 01 серпня 2018 року №0088034203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 01 серпня 2018 року № Ф-222 та від 04 вересня 2018 року № Ф-162956-17;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 04 грудня 2018 року №240831-17 про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 04 грудня 2018 року №240831-17.
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 04 грудня 2018 року №240831-17 про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 04 грудня 2018 року №240831-17; в іншій частині позовних відмовлено.
08 квітня 2021 року постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01 серпня 2018 року №0087974203, №0087984203, №0087994203, №0088004203 та №0088014203; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01 серпня 2018 року №0088034203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 01 серпня 2018 року №Ф-222 та від 04 вересня 2018 року №Ф-162956-17. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2018 ГУ ДФС у м. Києві складено запит №14014/Н/26-15-42-03-27 про надання інформації та її документального підтвердження ФОП ОСОБА_1
29.05.2018 ГУ ДФС у м.Києві видано наказ №9152 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до якого, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та з питань повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 тривалістю 5 робочих днів з 19.06.2018 по 23.06.2018 в Головному управління ДФС у м.Києві за адресою м.Київ, вул.Лескова, буд. 2.
31.05.2018 ГУ ДФС у м.Києві, у зв`язку з проведенням документальної виїзної перевірки, складено запит №25812/Н/26-15-42-03-27 про надання пояснень та їх документального підтвердження.
01.06.2018 контролюючим органом складено направлення на перевірку №2109/Н/26-15-42-03-27.
В період з 19 червня 2018 року по 23 червня 2018 року ГУ ДФС у м.Києві, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №6617 від 13 квітня 2018 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та з питань повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, за результатом якої складений акт №2915/26-15-42-03-30/2666804582 від (далі - Акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачкою:
пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9410,95 грн, а саме: за 2016 рік на суму 9410,95 грн;
пункту 16-1 підпункту 10 розділу XX Податкового кодексу України, не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір на загальну суму 784,25 грн., а саме: за 2016 рік в розмірі 784,25 грн;
пункту 1 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», занижено єдиний соціальний внесок за 2016 рік у сумі 13028,35 грн., за 2017 рік у сумі 3934,61 грн.;
пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, статті 187 Податкового кодексу України, занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 197041,00 грн, а саме по періодах: за березень 2017 року в сумі 13421,00 грн; за квітень 2017 року в сумі 19466,00 грн; за травень 2017 року в сумі 14779,00 грн; за червень 2017 року в сумі 18254,00 грн; за липень 2017 року в сумі 20104,00 грн; за серпень 2017 року в сумі 20975,00 грн; за вересень 2017 року в сумі 21465,00 грн; за жовтень 2017 року в сумі 25495,00 грн; за листопад 2017 року в сумі 19662,00 грн; за грудень 2017 року в сумі 23422,00 грн;
пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів;
пункту 2.6 постанови Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», не оприбуткування готівки в касі (не здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО та банківських виписок (еквайринг)) на загальну суму 52283,03 грн, у тому чисті: в січні 2016 року на суму 92,62 грн, в жовтні 2016 року на суму 1046,01 грн, в листопаді 2016 року на суму 23,10 грн, в грудні 2016 року на суму 51121,31 грн;
пункту 2 розділу II Положення, позивачка проводила розрахункові операції без використання режиму попереднього програмування окремим рядком розміру ставки та загальної суми «Акцизного податку» за всіма зазначеними в чеку товарами.
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 25 липня 2018 року №2, за результатом розглядом яких листом ГУ ДФС у м. Києві від 27 липня 2018 року №35845/Н/26-15-42-03-27 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 01 серпня 2018 року:
№0087974203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11763,69 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 9410,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2352,74 грн;
№0087984203, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 980,32 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 784,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 196,07 грн;
№0087994203, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 246301,25 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 197041,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 49260,25 грн;
№0088004203, яким застосовано штрафні санкції та або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 85,00 грн;
№0088014203, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 1,00 грн;
№0088024203, яким за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафні санкції в сумі 261415,15 грн.
Крім того, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 01 серпня 2018 року №0088034203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, за яким за порушення абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» суб`єкту господарювання збільшено суму грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на загальну суму 4695,44 грн.
Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачкою 10 серпня 2018 року подано скаргу до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України), за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 08 жовтня 2018 року №15504/У/99-99-11-02-01-14, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01 серпня 2018 року №0087974203, №0087984203, №0087994203, №0088004203, №0088014203 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2018 року №0088024203 в частині застосування штрафних санкцій по сумах грошових коштів, отриманих платником податків на банківські рахунки, а скаргу позивача - частково задоволено.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято 04 грудня 2018 року рішення №240831-17 про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу №240831-14, в якій зазначено, що станом на 03 грудня 2018 року сума податкового боргу платника податків становить 284741,06 грн.
Вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Так, у наказі про призначення перевірки контролюючий орган, в якості підстави для проведення перевірки, посилається на пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Отже, підставами для проведення документальної позапланової перевірки є наявність сукупності таких умов:
- контролюючим органом виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях;
- платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту контролюючого органу.
Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Судом встановлено, що матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що контролюючим органом було дотримано вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України в частині направлення ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення запит від 30.03.2018 №14014/Н/26-15-42-03-27.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, фактично запит від 30.03.2018 №14014/Н/26-15-42-03-27 був отриманий ФОП ОСОБА_1 11.05.2018, після її самостійного звернення до контролюючого органу 07.05.2018.
Зазначені обставини свідчать про те, що контролюючим органом не було дотримано вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України, в частині направлення платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення платнику податків запиту від 30.03.2018 №14014/Н/26-15-42-03-27.
При цьому, саме контролюючий орган має обов`язок належним чином повідомити платника податків про прийняте ним рішення шляхом вчинення активних дій із направлення/вручення прийнятих ним рішень, що у даному випадку зроблено не було.
Крім того, суд звертає увагу, що контролюючим органом не було дотримано строків прийняття наказу про призначення документальної позапланової перевірки позивачки від 29.05.2018 №9152.
Так, матеріали справи містять докази отримання позивачем запиту від 30.03.2018 №14014/Н/26-15-42-03-27 лише 11.05.2018, доказів отримання позивачем запиту раніше за цю дату матеріали справи не містять.
За таких обставин, враховуючи положення п.73.3 ст.73, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, позивач мала право та обов`язок надати пояснення на запит від 30.03.2018 №14014/Н/26-15-42-03-27 протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Суд зазначає, що 11.05.2018 було п`ятницею, а відповідно початок строку у 15 робочих днів повинен відраховуватися з понеділка - 14.05.2018.
Крім того, на 27.05.2018 (неділя) припадало святкування церковного свята - Трійця, у зв`язку з чим понеділок 28.05.2018 був вихідним днем, відповідно до приписів частини 3 статті 67, статті 73 Кодексу законів про працю України.
За таких обставин, з урахуванням вихідних та святкових днів протягом травня 2018 року, позивач мала право надати відповідь на запит від 30.03.2018 №14014/Н/26-15-42-03-27 до 04.06.2018 включно.
Проте, 29.05.2018 контролюючим органом вже видано наказ на призначення перевірки, а 01.06.2018 направлення на її проведення.
Зазначені обставини свідчать про те, що контролюючим органом порушено порядок дій, які передують призначенню податкової перевірки, що позбавило позивача права скористатися правом подати до контролюючого органу документи, які запитувались за запитом від 30.03.2018 №14014/Н/26-15-42-03-27.
Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними, та підлягають скасуванню. Обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність спірних податкових повідомлень - рішень. З урахуванням цього суд вважає, що відсутня необхідність перевірки порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.
Установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити до оцінки по суті, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 по справі № 817/1314/17).
Відповідно до ч.4 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, внаслідок незаконності призначення, а відтак і проведення перевірки, незаконності отримання, відповідно, доказів (у т.ч. акту перевірки), які покладені в основу висновків акту перевірки, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення за правилами доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), яка була сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, які не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до оцінки по суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 та від 24.05.2023 у справі №140/607/22.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки контролюючим органом порушено порядок призначення перевірки, то відповідно її результати не можуть бути покладені в основу оскаржуваних рішень.
При цьому, беручи до уваги, що відповідачем фактично проведена перевірка та прийняті відповідні рішення, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління ДФС в м.Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу від 13 квітня 2018 року №6617, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві, та порушеного порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення такої перевірки, задоволенню не підлягають, оскільки належним та достатнім способом захисту порушених права позивача є скасування прийнятих контролюючим органом рішень за результатами проведеної перевірки.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконним та скасування складеного за результатами такої перевірки акту від 27 червня 2018 року №2915/26-15-42-03-30/2666804582, оскільки Акт перевірки є лише носієм інформації та безпосередньо не впливає на права та законні інтереси позивача, а відповідно не може бути предметом оскарження та скасування у судовому порядку.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 01 серпня 2018 року №0087974203, №0087984203, №0087994203, №0088004203 та №0088014203, рішення від 01 серпня 2018 року №0088034203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також вимог Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 01 серпня 2018 року №Ф-222 та від 04 вересня 2018 року №Ф-162956-17.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Н.П.Бужак
суддя В.В.Файдюк
