Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" травня 2026 р. Справа№ 910/9932/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Баранівський В.В. (директор), Дюжев І.О., Канюх Я.Ю.;
від відповідача: Приходько Т.П., Шкурат О.М.;
від третьої особи: Сокалюк Д.В.,
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року (повний текст складено 23.10.2025 року)
та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року
у справі № 910/9932/24 (суддя: Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний банк України
про стягнення 9 679 712, 79 грн,-
`ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - відповідач), за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний банк України (далі - третя особа) про стягнення 9 679 712, 79 грн, з яких
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання.
Господарський суд міста Києва рішенням від 05.12.2024 року у цій справі позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 6 815 970,00 грн, 2 369 945,43 грн інфляційних втрат, 491 556,49 грн 3% річних та 145 162,08 грн судового збору.
Крім того, Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 24.12.2024 року у цій справі заяву позивача задовольнив і стягнув з відповідача 58 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.03.2025 року у цій справі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" залишив без задоволення, рішення від 05.12.2024 року та додаткове рішення від 24.12.2024 року суду першої інстанції у справі № 910/9932/24 залишив без змін і судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, поклав на скаржника.
Постановою Верховного Суду від 03.06.2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 року у справі № 910/9932/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд, вказав, що вагомим і ключовим у вирішенні цього спору є вирішення, зокрема, таких питань: наявність/відсутність підстав для виконання Банком зобов`язань за договором, у тому числі, щодо продажу на МВРУ російських рублів і перерахування суми гривень, отриманої від цього продажу на поточний рахунок Товариства в національній валюті; правомірність/неправомірність невиконання Банком платіжного доручення в іноземній валюті з позначкою «Терміновий» 23.02.2022 року; о котрій годині 24.02.2022 року Банк отримав інформацію про Постанову №18 та про перші зміни до неї, які були внесені того ж дня; правомірність/неправомірність невиконання Банком доручень Товариства, які були надані після 24.02.2022 року; правова природа грошових коштів (18 600 000,00 російських рублів), які обліковуються на рахунку 2909, у тому числі, з`ясування питання хто є власником вказаних коштів і наділений правом володіння, користування та розпорядження ними; можливість визначення способу захисту судом у відповідності до приписів ст. 5 Господарського процесуального кодексу України прав та інтересів позивача, ураховуючи можливість/неможливість розпорядження на момент прийняття рішення грошовим коштами у російських рублях.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" 6 815 970, 00 грн основного боргу, 262 041, 49 грн втрат від інфляції, 105 032, 98 грн 3% річних та 107 745, 67 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" 138 767, 48 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року в частині відмови в стягненні 2 107 903, 94 грн втрат від інфляції, 388 764, 38 грн 3% річних та 37 450, 02 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, за твердженням скаржника, відповідач не мав права самостійно змінювати дату виконання термінового доручення без узгодження з клієнтом і зобов`язаний був забезпечити або виконання, або негайне повернення. Так, відповідне порушення відповідачем є підставою для нарахування втрат від інфляції та 3% річних з 23.02.2022 року, а не з 2024 року, як помилково встановив суд, застосувавши ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України замість безпосереднього застосування ст. 1073 Цивільного кодексу України, яка не вимагає окремої вимоги клієнта для негайного повернення.
Водночас, скаржник наголосив, що суд першої інстанції помилково встановив, що вимога про повернення коштів отримана відповідачем лише 10.01.2024 року.
Крім того, скаржник вказав, що відповідач сам зазначав про неодноразові звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «УТС» до Банку з вимогою вчинити дії щодо обміну/повернення російських рублів, посилаючись на свої листи до НБУ № 172/20910/2023 від 06.06.2023 року, № 172/5200/2024 від 16.02.2024 року та № 1593/10743/2024 від 11.04.2024 року. Це прямо підтверджує, що вимоги позивача про повернення коштів були відомі відповідачу щонайменше з 2022-2023 років.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 року, апеляційна скарга у справі №910/9932/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Буравльов С.І.
Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року в частині задоволення позовних вимог позивача та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, за твердженням скаржника, платіжне доручення в іноземній валюті №13 було подано позивачем засобами системи дистанційного обслуговування 23.02.2022 року об 11:41:40 за київським часом, тобто після 11 години за київським часом, - поза межами операційного часу для перерахування коштів в російських рублях за дорученнями клієнтів, у зв`язку з чим Банк правомірно не зміг виконати зазначене платіжне доручення в іноземній валюті 23.02.2022 року.
Тоді як, за твердженням скаржника, 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та введенням воєнного стану в Україні, Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Згідно пункту 14 Постанови №18 (в редакції від 24.02.2022 (1)), введено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ).
Водночас, скаржник наголосив, що п. 2 Постанови НБУ №18 визначено, що Банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню. Отже, Постанова НБУ №18 встановлює абсолютну заборону на здійснення будь-яких операцій (не лише валютних), спрямованих на обхід встановлених даною постановою обмежень. Враховуючи викладене, в силу законних обмежень встановлених Постановою №18, Банк не міг завершити транскордонний переказ російських рублів згідно Платіжного доручення в іноземній валюті №13 на користь юридичної особи, яка має місцезнаходження в російський федерації.
Враховуючи вищевикладене, скаржник вказав, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що в Банку не існувало та не існує перепон для повернення російських рублів на рахунок позивача.
Також, скаржник вказав, що в силу вимог Положення № 5 та Заяви № 13 про купівлю іноземної валюти, при неможливості проведення операції з переказу коштів, у даному випадку Банк має спочатку продати російські рублі та перерахувати отримані від продажу валюти грошові кошті в національній валюті на рахунок позивача. Проте, така операція є валютною операцією з торгівлі валютними цінностями. Вона підпадає під заборону, встановлену п. 17 Постанови НБУ № 18, яка забороняє уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів та білоруських рублів.
Крім того, представник скаржника зауважив, що хоча на рахунку 2909 і обліковуються незавершені перекази клієнтів, проте цей рахунок є внутрішньобанківським з чітко визначеним цільовим призначенням. Ураховуючи вищевикладене вбачається, що вищенаведені вимоги законодавства України не передбачають можливості клієнтів надавати заяви про продаж іноземної валюти, у тому числі російських рублів, з окремих аналітичних рахунків рахунку 2909.
При цьому, за твердженням представника скаржника, судом першої інстанції не було враховано, що відповідна операція з повернення російських рублів з рахунку 2909 на рахунок позивача створює умову для застосування пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність» і не передбачена зазначеним пунктом цього Закону, саме на цьому наголошує Національний банк у листі № 40-0009/34799 від 03.05.2024 року.
Водночас, представник скаржника вказав, що в силу вимог абз. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках. В даному випадку Банк не є боржником в розумінні Цивільного кодексу України, оскільки не володіє, не розпоряджається та не може вчиняти будь які дії з коштами 18 600 000,00 російських рублів, що перебувають на транзитному рахунку 2909 в силу обмежень введених Постановою НБУ №18, відтак, з урахуванням абз. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пунктів 2.7.10., 2.7.14. договору в редакції що діяла на момент звернення позивача до Банку, підстави для відповідальності АБ «УКРГАЗБАНК» відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - відсутні.
Разом з цим, за твердженням скаржника, вимоги про стягнення будь-якої гривні (з банку, без прив`язки саме до коштів позивача і зобов`язання вчинити дії саме з цими коштами) і тим більше стягнення сум за ст. 625 Цивільного кодексу України не ґрунтуються на фактичних обставинах та не мають правового обґрунтування. Це на думку скаржника, підтверджує, що обраний спосіб захисту позивача є неналежним, не ефективним, Банк не має обов`язку з повернення гривні позивачу.
Так, на думку скаржника, ефективним належним способом захисту в даних обставинах може бути покладення на Банк обов`язку перерахувати 18 600 000,00 рос. рублів з рахунку АБ «УКРГАЗБАНК» 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» на поточний рахунок позивача в іноземній валюті НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», з якого ці кошти згідно платіжного доручення Позивача в іноземній валюті №13 від 23.02.2022 року підлягали перерахуванню російському контрагенту (копія платіжного доручення додана до позову). В такий спосіб, як вказував позивач і буде відновлено його законне право власності на кошти, які будуть в його розпорядженні.
Суддею Алдановою С.О. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/9932/24. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що близька їй особа пов`язана зобов`язаннями з виконавчим органом товариства, як фізичною особою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 року заяву судді Алданової С.О. про самовідвід від розгляду справи №910/9932/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року у справі № 910/9932/24 задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Алданову С.О. від розгляду справи №910/9932/24. Матеріали справи № 910/9932/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 року, для розгляду заяви у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Також, не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року в частині стягнення судових витрат з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" 138 767, 48 грн витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" про стягнення судових витрат у розмірі 138 767,48 грн відмовити. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року - зашити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, за твердженням скаржника, з огляду на конкретні обставини справи № 910/9932/24, заявлений позивачем попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та витраченим адвокатом часом.
Водночас, скаржник наголосив, що судом першої інстанції не досліджено тих обставин, що всі процесуальні документи, які подані позивачем при апеляційному, касаційному розгляді, при повторному розгляді у суді першої інстанції зводяться до повторення всіх наведених раніше аргументів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року, для розгляду заяви у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року у справі № 910/9932/24. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року у справі № 910/9932/24 в одне апеляційне провадження.
Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
02.12.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого відповідач просив в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДВІР «УТС» у справі № 910/9932/24 відмовити.
Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що Банк, отримавши від позивача платіжне доручення в іноземній валюті №13 від 23.02.2022 року вчинив усі передбачені дії для його виконання.
При цьому, представник відповідача наголосив, що відповідні вимоги законодавства України не передбачають можливості клієнтів надавати заяви про продаж іноземної валюти, у тому числі російських рублів, з окремих аналітичних рахунків рахунку 2909. Так, судом першої інстанції не було враховано, що така операція з повернення російських рублів з рахунку 2909 на рахунок Позивача створює умову для застосування пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність» і не передбачена зазначеним пунктом цього Закону, саме на цьому наголошує Національний банк у листі № 40-0009/34799 від 03.05.2024 року.
Водночас, за твердженням представника відповідача з урахуванням дії постанови № 18, вбачається, що у АБ «УКРГАЗБАНК» відсутні підстави для його виконання в частині повернення коштів, у тому числі, щодо продажу на МВРУ російських рублів і перерахування суми гривень, отриманої від цього продажу на поточний рахунок Товариства в національній валюті.
Разом з цим, представник відповідача вказав, що оскаржуване рішення в частині стягнення з АБ «УКРГАЗБАНК» Банку коштів відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є неправомірним та підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, оскільки, така норма не може бути застосована до відносин, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору комплексного банківського обслуговування, а спір, щодо грошових коштів в даному випадку виник в результаті надання відповідачем послуг щодо їх переказу. Сама ж вимога позивача про повернення грошових коштів не є договором в розумінні Цивільного кодексу, є односторонньою та базується виключно на бажанні Позивача повернути кошти що заблоковані постановою НБУ.
02.12.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи до суду надійшов відзив на апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року, відповідно до якого третя особа просила задовольнити апеляційну скаргу АТ «Укргазбанк», скасувати рішення суду першої інстанції від 01.10.2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Крім того, представник третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що відповідач 23.02.2022 року виконав заяву позивача про купівлю іноземної валюти №13 та здійснив операцію з купівлі російських рублів у сумі 18 600 000,00, та у той же день на підставі поданого Товариством платіжного доручення від 23.02.2024 року № 13 списав ці кошти з поточного рахунка Товариства на рахунок 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» (далі - рахунок 2909) для подальшої відправки отримувачу засобами системи SWIFT.
В силу встановлених постановою № 18 обмежень відповідач не зміг завершити транскордонний переказ російських рублів за платіжним дорученням Позивача № 13 на користь отримувача - юридичної особи (ООО «ВОЛГОГРАДПОЛИМЕРСБЫТ», ИНН 3448026102 (РФ)), який має місцезнаходження / зареєстрований в Російській Федерації.
З огляду на вищевказане, за твердженням представника третьої особи, куплена іноземна валюта - російські рублі не використана за призначенням, а саме: для розрахунків за товар за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним з юридичною особою-резидентом російської федерації. У цьому випадку Банк згідно приписів підпункту 1 пункту 47 розділу IV Положення № 5 повинен продати куплену клієнтом іноземну валюту, що не була переказана за призначенням, та повернути на рахунок клієнта кошти в національній валюті (гривні), отримані в результаті такого продажу.
Таким чином, представник третьої особи зауважив, що у спірній ситуації відповідач не міг переказати російські рублі на поточний рахунок відповідача, оскільки це призвело б до порушення приписів підпункту 1 пункту 47 розділу IV Положення № 5.
Разом з цим, за твердженням представника відповідача, судом першої інстанції зроблено неправильні висновки про те, що у випадку «повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів в російських рублях», позивач гарантовано б отримав грошові кошти у гривні в результаті застосування пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Пори цьому, представник третьої особи зауважив, що матеріали справи не містять доказів гарантованого обміну російський рублів Позивача в порядку пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність». Більше того наявність умов пункту 18 не були і не є предметом аналізу та оцінки у даній судовій справі.
02.12.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційні скарги відповідача на рішення та на додаткове рішення, відповідно до якого позивач просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року у справі № 910/9932/24.
При цьому, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що вина відповідача полягає в невиконанні доручення позивача (не повернув кошти, не продав валюту відповідно до заяви № 13 та п. 44 Положення № 5 НБУ). Банк розпочав процедуру переказу 23.02.2022 року (списав кошти на транзитний рахунок), але не завершив її та не попередив позивача про ризики, порушуючи п. 3.1.8 договору.
Крім того, представник позивача вказав, що апелянт не надав жодних доказів, що підтверджували б заборону на переказ коштів саме 23.02.2022 року. Зокрема, Банк не долучив до матеріалів справи міжбанківські угоди (договори) про встановлення кореспондентських відносин з банками-кореспондентами, які б обґрунтовували неможливість переказу в цей день через святковий статус у РФ. Наданий календар святкових дат J.P. Morgan Chase Bank, N.A. викладено іноземною мовою без належного перекладу українською, що робить його неналежним доказом.
Разом з цим, за твердженням представника позивача, оскільки, доручення № 13 було терміновим, але надійшло після операційного часу, відповідач зобов`язаний був попередити позивача про перенесення валютування на 24.02.2022 року, чого не зроблено, що є порушенням договору та ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України. Відповідач мав можливість завершити переказ до моменту набрання чинності обмежень. Офіційно Постанова НБУ № 18 в редакції 1 від 24.02.2022 року надійшла до Банку засобами електронної пошти та була зареєстрована в програмному забезпеченні "Електронний документообіг" 24.02.2022 року о 10:24, тобто, до 10:24 24.02.2022 року відповідач міг провести платіж, але цього не зробив, попри те, що процедура переказу була розпочата 23.02.2022 року списанням коштів на транзитний рахунок 2909. Це свідчить про невиконання зобов`язань, оскільки перерахування на транзит є частиною процедури переказу, яку Банк почав, але не завершив, і не повернув кошти назад, порушуючи ст. 1068 та 1073 Цивільного кодексу України (відповідальність за невиконання зобов`язань).
Крім того, представник позивача вказав, що повернення коштів з рахунку 2909 на рахунок клієнта є внутрішньою корекцією обліку, що не змінює фінансовий стан банку в контексті валютних заборон і не є "операцією банку" відповідно до п. 11 п. 3 розділу І Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України (затвердженого Постановою НБУ №75 від 04.07.2018 року), де операція - це дія або подія, що відображається за балансовими рахунками, але не підпадає під визначення транскордонного переказу чи торгівлі валютою.
При цьому, за твердженням представника позивача валюта куплена для подальшого перерахування по контракту була самовільно списана відповідачем на його внутрішньобанківський транзитний рахунок 2909, хоча згідно банківської виписки по особовому рахунку позивача за 23.02.2022 року (в системі Еко-Бум) Банком відображено списання валютних коштів у сумі 18600000,00 російських рублів з призначенням: передплата за натр їдкий згідно контракту 24 від 18.02.2022… Отже, в даному випадку не позивач, а саме відповідач порушив умови договору та строки перерахування валюти, купленої для позивача, не попередивши його про це порушення і ввівши його в оману.
Крім того, представник позивача вказав, що обмеження, встановлені Постановою НБУ № 18, є тимчасовими, але в цій справі права позивача порушені не НБУ, а безпосередньо Банком через його бездіяльність (ст. 1066 Цивільного кодексу України - права клієнта на кошти на рахунку, ст. 1074 Цивільного кодексу України - обмеження розпорядження рахунком). Банк порушив пропорційність, не виконавши доручення на переказ або продаж валюти до набрання чинності заборонами: мав час до 10:24 24.02.2022 року (надходження редакції 1) для завершення переказу та протягом 23.02.2022 року та 24.02.2022 року для повернення коштів на рахунок позивача (до надходження редакції 2 до 23:47 19:00). Надтривале позбавлення позивача можливості розпоряджатися коштами (понад 3 роки) є непропорційним втручанням у право мирного володіння майном, оскільки Банк не захистив інтереси клієнта, утримуючи кошти на рахунку 2909 без правових підстав.
Так, за твердженням представника позивача, рішення суду першої інстанції відновлює баланс інтересів, стягуючи еквівалент у гривні з урахуванням інфляції та 3% річних, що відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України (захист прав) та не порушує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, оскільки втручання Банку (а не держави) поклало на позивача непропорційний тягар.
Крім того, представник відповідача вказав, що доводи скаржника щодо оскарження додаткового рішення є безпідставними, оскільки апелянт не довів неспівмірність витрат, а рішення суду першої інстанції відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України та практиці Верховного Суду, з можливістю перерозподілу витрат у разі задоволення апеляції позивача.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-07/161/26 від 02.04.2026 року, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.43., 2.3.44. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9932/24.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 року сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 року прийнято до свого провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року у справі №910/9932/24 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г. Призначено до розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року у справі №910/9932/24.
06.05.2026 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі, які судом не були взяті до уваги враховуючи приписи ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Представники позивача в судовому засіданні 06.05.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримали доводи апеляційної скарги позивача та просили її задовольнити. Прийняти нове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Заперечували проти доводів апеляційних скарг відповідача та просили відмовити в їх задоволенні.
Представники відповідача в судовому засіданні 06.05.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримали доводи апеляційних скарг відповідача та просили їх задовольнити. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати. Заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача та просили відмовити в її задоволенні.
Представник третьої особи в судовому засіданні 06.05.2026 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив відмовити в її задоволенні. Підтримав апеляційні скарги відповідача та просив їх задовольнити. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 23.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" звернулось до АБ "Укргазбанк" (Банк) з заявою про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання № 2019/КД/000-0065/УІР (далі - договір).
Згідно з повідомленням до договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання № 2019/КД/000-0065/УІР від 23.04.2019 року в межах договору Банком відкрито позивачу рахунок № 2600В9248645973980/840/978/643. Після запровадження в Україні формату рахунків IBAN вказаному рахунку присвоєно відповідні номери: в національній валюті НОМЕР_2 UAN та в іноземній валюті НОМЕР_2 RUB.
Відповідно до Розділу 1. договору (в редакції на момент виникнення спору) Електронний розрахунковий документ (далі - ЕРД) - електронний документ, який сформований та переданий Клієнтом до Банку за допомогою системи та який містить розпорядження Клієнта Банку здійснити певні операції з коштами, що містяться на Поточних рахунках/Окремих рахунках Клієнта.
Відповідно до п. 3.1.1. договору Банк здійснює відкриття та обслуговування (Розрахункове та/або Касове) Поточного рахунку (в тому числі за допомогою КПК) та Окремого рахунку для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій відповідно до вимог чинного законодавства України, правил Платіжних систем та Договору.
Пунктом 3.1.4. договору встановлено, що обслуговування Поточного рахунку/Окремого рахунку Клієнта здійснюється відповідно до нормативно-правових актів НБУ.
Порядок проведення операцій за Рахунком регулюється режимом використання такого рахунку, передбаченого чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ, правилами Платіжних систем, внутрішніми документами Банку з урахуванням умов договору. Банк здійснює Розрахунково-касове обслуговування Клієнта протягом операційного часу або в післяопераційний час (за умови технічної можливості проведення таких операцій відповідно до вимог внутрішніх документів Банку). Тривалість Банківського дня/Операційного часу/ післяопераційного часу встановлюється Банком самостійно і відображається у його внутрішніх документах, з якими Клієнт може ознайомитися на Сайті Банку або на інформаційних дошках в приміщенні Банку, або звернувшись до співробітника Банку (п. п. 3.1.7., 3.18. договору).
Згідно п. 3.1.9. договору розрахункові/касові документи Клієнта приймаються та виконуються Банком (крім випадків, коли фінансова операція зупинена на виконання вимог чинного законодавства України, в тому числі з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення) в наступні строки, зокрема:
г) розрахункові документи (на переказ) в іноземній валюті/банківських металах, що надійшли до Банку як в Операційний час, так і в післяопераційний час (згідно з Тарифами у відповідності до валюти/металу) із визначеним клієнтом строком виконання:
- "Терміновий", що надійшли в межах Операційного пасу - в день їх надходження, але не раніше строку визначеного чинним законодавством України;
- "Терміновий", що надійшли в післяопераційний час - в день їх надходження (в разі наявності такої можливості в Банку), але не раніше строку визначеного чинним законодавством України;
- "Звичайний", що надійшли в межах Операційного часу та/або післяопераційного часу - не раніше наступного Банківського дня та/або не пізніше третього Банківського дня після його надходження, але не раніше строку визначеного чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.5.1., 2.5.1.1., 2.5.1.7. договору Банк зобов`язаний, зокрема, проводити комплексне банківське обслуговування Клієнта згідно обраної ним Послуги відповідно до вимог чинного законодавства України, правил Платіжних систем та умов Договору; протягом Банківського дня приймати до виконання розрахункові документи Клієнта на паперовому носії та/або ЕРД засобами Системи, якщо розрахункові документи/ЕРД надані/належним чином засвідчені ЕП Клієнтом та/або Уповноваженою особою Клієнта, яка визначена в переліку осіб, яким надано право розпорядження Рахунками Клієнта або довіреності, або іншому документі на підставі якого особа має право вчиняти дії від імені Клієнта відповідно до законодавства України. У випадку надходження документів до Банку після завершення Операційного часу вони приймаються до виконання Банком наступного Банківського дня (якщо інше не передбачено відповідним договором, внутрішніми документами Банку та Договором). У випадку, якщо режим роботи СЕП НБУ буде змінений, внаслідок чого Банк не зможе виконати умови Договору, то Банк виконує ЕРД самостійно, визначаючи час їх виконання, виходячи із режиму роботи СЕП НБУ.
Відповідно до п.п. 2.5.1.8. - 2.5.3.19. договору Банк зобов`язався:
- забезпечувати своєчасне зарахування та списання коштів Клієнта, в тому числі і за операціями ініційованими з використанням КПК, у строк, встановлений чинним законодавством України.
- приймати від Клієнта Заяви про купівлю/продаж/обмін іноземної валюти/банківських металів у 2-х (двох) примірниках на паперових носіях, або у формі ЕРД засобами Системи (за умови наявності у Клієнта такої Послуги).
- списувати кошти в національній валюті України/іноземній валюті та/або банківські метали з Поточного рахунку (в тому числі по операціям ініційованим КПК) та/або кошти в національній валюті України/іноземній валюті з Окремого рахунку па підставі ЕРД (за винятком розрахункових чеків), оформленого відповідно до вимог чинного законодавства України, та наданого Клієнтом до Банку за допомогою Системи та/або Процесингового центру, якщо Клієнт отримує від Банку таку Послугу. У цьому випадку додаткове падання Клієнтом розрахункового документа на паперовому носії не вимагається.
- здійснювати обслуговування Клієнта за допомогою Системи на умовах, визначених відповідним розділом цього договору, зокрема, виконувати отримані від Клієнта ЕРД, які сформовані належним чином із використанням засобів Системи.
Банк має право, зокрема:
- списувати з Поточного рахунку/Окремого рахунку кошти, на підставі Платіжних інструментів, встановлених цим Договором, правилами Платіжних систем та чинним законодавством України;
- здійснювати купівлю/продаж/обмін іноземної валюти/банківських металів на Міжбанківському валютному ринку України та/або на Міжнародному валютному ринку відповідно до вимог чинного законодавства України (в тому числі без надання Клієнтом Заяв(и) про купівлю/продаж/обмін іноземної валюти/банківських металів).
Згідно п.п. 2.5.2. - 2.5.2.13. договору Клієнт зобов`язаний, зокрема:
- дотримуватись всіх умов, визначених договором;
- дотримуватись вимог нормативних актів, якими встановлено спеціальний режим використання Окремих рахунків, а також передбачені обмеження права Клієнта розпоряджатися коштами на таких рахунках;
- надавати розрахункові/касові документи згідно з формами/вимогами до форм, встановлених чинним законодавством України, правилами Платіжних систем, які дають можливість здійснити відповідні операції в національній валюті України/іноземній валюті/банківських металах за Поточним рахунком та/або в національній валюті України/іноземній валюті за Окремим рахунком (списання коштів з Поточного рахунку/Окремого рахунку) та з врахуванням обмежень, встановлених п.п.3.1.10 та п.п. 2.5.2.18 договору;
- надавати Банку розрахункові документи на паперових носіях особами, які визначені в переліку осіб, яким надано право розпорядження Рахунками Клієнта та/або іншими особами, які уповноважені довіреністю відповідно до законодавства України;
- надавати до Банку ЕРД із накладеними ЕП Уповноважених осіб Клієнта, яким відповідно до вимог чинного законодавства України, установчих документів Клієнта, надано право підпису цих документів.
Згідно п. 3.1.10. договору (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не виконуються та повертаються Банком Клієнту без виконання (враховуючи умови п.п. 2.5.3.13 договору) розрахункові/касові документи Клієнта:
- якщо в них є підчищення, закреслені слова або будь-які інші виправлення;
- якщо текст неможливо прочитати внаслідок їх пошкодження;
- якщо хоча б один із реквізитів, що є обов`язковим для заповнення, не заповнений або заповнений невірно;
- якщо при підписанні використаний факсимільний підпис;
- якщо Банк виконує документ про арешт або примусове списання коштів з рахунку, який використовується Клієнтом для розрахунків;
- якщо сума, зазначена в цих документах, перевищує залишок грошових коштів на відповідному Поточному рахунку/окремому рахунку на момент виконання такого документу (з врахуванням сум всіх наданих документів згідно з черговістю їх виконання);
- якщо на поточному рахунку/окремому рахунку відсутня в достатньому розмірі сума для виконання Банком такого документу з врахуванням суми на Поточному рахунку для сплати відповідних комісій Банку, якщо інше не передбачено Тарифами;
- якщо відсутнє підтвердження одноразовим паролем ЕРД в кількості одного та/або більше платежів сума якого(их) перевищує 5 000,01 грн (включно) (за умови використання засобу ЕП, що зберігається на його власному носії інформації);
- у разі перевищення узгодженої сторонами суми одного максимально дозволеного платежу, що складає еквівалент 100 000,00 гривень (за умови використання засобу ЕП, що зберігається на його власному носії інформації);
- у разі перевищення узгодженого сторонами максимально дозволеного добового ліміту сум платежів, що складає еквівалент 500 000,00 гривень (за умови використання засобу ЕП, що зберігається па його власному носії інформації);
- якщо супровідні документи не надано Клієнтом до Банку та/або супровідні документи оформлені з порушенням, тощо, надання яких та/або вимоги до оформлення яких разом з розрахунковим документом передбачено чинним законодавством України, або закінчився строк дії цих супровідних документів;
- якщо розрахунковий документ та/або супровідний(і) документ(и) подано до Банку з порушенням чинного законодавства України, або не може бути виконано відповідно до вимог чинного законодавства України;
- у разі виконання Банком своїх обов`язків або використання Банком свого права у випадках, передбачених чинним законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, 23.02.2022 року на виконання заяви позивача № 13 про купівлю іноземної валюти або банківських металів від 23.02.2022 року, Банком було здійснено операцію з купівлі 18 600 000,00 російських рублів за рахунок коштів у розмірі 6 915 000,00 грн, що були перераховані платіжним дорученням № 596 від 23.02.2022 року з рахунку UA3532047800000026008924864597 позивача.
При цьому вказані кошти були перераховані на рахунок відповідача (Банку) UA273204780000000000002900228, що також підтверджується виписками з рахунків, наданих відповідачем.
Так, підставою для здійснення купівлі іноземною валюти позивач вказав «попередня оплата за натр. їдкий гранульований згідно контракту № 24 від 18.02.2022 року та рахунку № 75 від 18.02.2022».
У той же день від позивача системою дистанційного обслуговування до Банку надійшло платіжне доручення в іноземній валюті № 13 з позначкою "Терміновий" про перерахування 18 600 000,00 російських рублів на користь ООО Волгоградполимерсбыт ИНН 3448026102 (РФ) як попередньої оплати за товар по рахунку № 75 від 18.02.2022 року за контрактом № 24 від 18.02.2022 року.
Так, за твердженням відповідача, вищевказане платіжне доручення в іноземній валюті №13 було подано Товариством засобами системи дистанційного обслуговування 23.02.2022 року об 11:41:40 за київським часом, тобто після 11 години за київським часом, - поза межами операційного часу для перерахування коштів в російських рублях за дорученнями клієнтів, у зв`язку з чим Банк не зміг виконати зазначене платіжне доручення в іноземній валюті 23.02.2022 року.
Разом з цим, як вказав відповідач, оскільки позивачем подано до Банку платіжний документ 23.02.2022 року, який є святковим днем у РФ, та не надано розпорядження про перенесення платежу на наступний день, платіжне доручення в іноземній валюті № 13 відповідно до п. 3.1.8. договору прийняте Банком до виконання датою валютування 24.02.2022 року та на виконання п. 2.5.1.7. договору Банком того ж дня, 23.02.2022 року здійснено списання коштів з поточного рахунку позивача на рахунок 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" для подальшої відправки отримувачу засобами системи SWIFT.
Водночас, як стверджує Банк, таке списання було обумовлене неможливістю проведення платежу з рахунку Товариства, оскільки рахунок НОМЕР_2 RUB не призначений для вчинення дій, щодо яких позивачем подано до Банку платіжний документ.
24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану в Україні, Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі - Постанова № 18).
Згідно з п. 14 Постанови № 18 (у редакції від 24.02.2022 року) введено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ).
Відповідно до п. 17 Постанови № 18 (в редакції від 24.02.2022 року), уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;
2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в РФ або в РБ;
3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в РФ або в РБ.
Враховуючи викладене, в силу обмежень, встановлених Постановою № 18, Банк, за твердженням останнього, не провів транскордонний переказ російських рублів за Платіжним дорученням в іноземній валюті № 13 на користь юридичної особи, яка має місцезнаходження в РФ, у зв`язку з чим переказ з перерахування російських рублів за Платіжним дорученням в іноземній валюті № 13 обліковується на окремому аналітичному рахунку 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, зокрема: 08.07.2022 року позивачем подано авторизаційне повідомлення № 7, в якому сторона просила надати інформацію про місцезнаходження коштів в сумі 18 600 000 російських рублів, які були придбані згідно з заявою позивача № 13 від 23.02.2022 року (том 1, а.с. 76).
Відповідач в свою чергу, повідомив позивача про те, що кошти в сумі 18600000 російських рублів знаходяться на транзитному рахунку Банку для відправки засобами SWIFT за платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 23.02.2022 року №13. У зв`язку з встановленими постановою НБУ № 18 від 24.02.2022 року обмеженнями у банку відсутні підстави та можливості для задоволення платіжного доручення позивача з метою виконання зобов`язань за контрактом або повернення коштів у російських рублях на поточний рахунок позивача. Зазначені обмеження полягають, зокрема, у забороні уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції.
Крім того, 08.01.2024 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив зарахувати кошти в розмірі 18 600 000,00 російських рублів на поточний рахунок позивача, оскільки така операція не має ознак валютної операції, а також не підпадає під заборону постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 року, який був отриманий відповідачем 10.01.2024 року, що підтверджується листом банку від 05.02.2024 року № 15691/5784/2024, яким позивачу відмовлено у поверненні коштів у розмірі 18 600 000,00 російських рублів (том 1, а.с. 33-34).
23.02.2024 року позивач звернувся до відповідача з листом №УТС23/02 у якому, зокрема, враховуючи, що у зв`язку зі змінами до постанови Правління НБУ №18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», що були внесені 05.02.2024 року Правлінням НБУ постановою №17, просив Банк продати рублі, що належать нашому підприємству у сумі 18600000,00 RUB та зарахувати на рахунок позивача ( НОМЕР_3 ) гривню.
Відповідач в свою чергу, у відповіді на вищевказане звернення, зокрема, вказав, що на даний час у Банку відсутні правові підстави в задоволенні даного клопотання щодо продажу російських рублів, які на поточний момент обліковуються на рахунку 2909, як незавершений переказ з метою подальшого зарахування гривні на рахунок позивача, а також відсутні правові підстави щодо здійснення повернення коштів в російських рублях на поточний рахунок з метою їх наступного продажу.
11.06.2024 року позивач звертався до відповідача з претензією № 11/06-1, в якій вимагав здійснити повернення 18 600 000,00 російських рублів або компенсувати позивачу кошти в розмірі 6 886 445,40 грн, які були витрачені на придбання російських рублів, що підтверджується описом вкладання у цінний лист (том 1, а.с. 39-40).
На вимоги вказаної претензії відповідач відмовив листом від 15.07.2024 року № 15631/20635/2024 з посиланням на приписи постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 року та з огляду на відсутність підстав для компенсації позивачу коштів в розмірі 6 886 445,40 грн, які були витрачені на придбання російських рублів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом (том 1, а.с 42).
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як визначено ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ст. 1068 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Клієнт не має права без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не має права їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір, визначений згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному банківському рахунку.
Після отримання банком письмового повідомлення обтяжувача про наявність підстав для звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, клієнт за відповідним договором банківського рахунка не вправі без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не вправі їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача. Банк не перевіряє наявність підстав, зазначених в отриманому ним від обтяжувача повідомленні.
Якщо на момент отримання банком розпорядження клієнта банк був письмово повідомлений клієнтом про існування обтяження, банк, який порушив вимоги частин другої і третьої цієї статті, відповідає перед обтяжувачем у розмірі грошових коштів, списаних ним з рахунка на виконання розпорядження клієнта.
Згода обтяжувача, передбачена частинами другою і третьою цієї статті, може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак:
а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;
б) торгівля валютними цінностями;
в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
Відповідно до п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження нього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.
Згідно з п. 3.8. Положення "Про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216 (в редакції станом на 23.02.2022 року), Банк зобов`язаний виконати платіжне доручення в іноземній валюті в межах строку, погодженого з платником, та з урахуванням дати валютування, що визначається банком згідно з його внутрішніми правилами, які ґрунтуються на укладених міжбанківських угодах (договорах) про встановлення кореспондентських відносин з банками-кореспондентами, а також з урахуванням строку, необхідного для виконання вимог ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Так за твердженням відповідача, дата валютування була визначена Банком згідно з умовами п. 3.1.8. договору, з урахуванням технічної можливості проведення такої операції. платіжне доручення в іноземній валюті №13 було подано позивачем засобами системи дистанційного обслуговування 23.02.2022 року об 11:41:40 за київським часом, тобто після 11 години за київським часом, - поза межами операційного часу для перерахування коштів в російських рублях за дорученнями клієнтів, у зв`язку з чим Банк не зміг виконати зазначене платіжне доручення в іноземній валюті 23.02.2022 року.
Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, рахунок позивача НОМЕР_2 станом на 23 та 24 лютого 2022 року (момент виникнення між позивачем та відповідачем спірних правовідносин) не мав обтяжень, визначених ст. 1074 Цивільного кодексу України, та враховуючи приписи ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» повернення коштів позивачу (як власнику грошових коштів) з рахунку банку 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» як "незавершений переказ" не підпадає під визначення, наведені у вказаній нормі, оскільки при цьому не відбувається перехід права власності на такі кошти, також така операція не може бути віднесена до торгівлі валютою або транскордонного переміщення валютних цінностей.
Так, як вбачається з матеріалів справи, в заяві № 13 від 23.02.2022 року про купівлю іноземної валюти позивач доручив Банку купити іноземну валюту в сумі 18 600 000,00 російських рублів та, зокрема:
- перерахувати придбану іноземну валюту на Поточний рахунок в іноземній валюті;
- в разі, якщо придбана згідно з цією заявою іноземна валюта не буде перерахована ним за призначенням у визначений законодавством строк після зарахування на Поточний рахунок в іноземній валюті,
- продати її на МВРУ, а суму гривень, отриману від цього продажу, перерахувати на Поточний рахунок в національній валюті.
Твердження скаржника (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"), як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що в силу вимог положення № 5 та заяви № 13 про купівлю іноземної валюти, при неможливості проведення операції з переказу коштів, у даному випадку Банк має спочатку продати російські рублі та перерахувати отримані від продажу валюти грошові кошті в національній валюті на рахунок позивача. Проте, така операція є валютною операцією з торгівлі валютними цінностями. Вона підпадає під заборону, встановлену п. 17 Постанови НБУ № 18, яка забороняє уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів та білоруських рублів, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до п. 17 Постанови № 18 (у редакції станом на 24.02.2022 року) уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;
2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь;
3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
Крім того, відповідно до п.п. 10 п. 17-2 вказаної постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 року (у редакції станом на 07.02.2024 року) заборони, визначені в пункті 17 цієї постанови, не поширюються на операції банків та їх клієнтів, що здійснюються до 31.12.2024 року відповідно до вимог пункту 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, постанова № 18 не встановлює заборони на повернення коштів в іноземній валюті їх власнику, у зв`язку з неможливістю виконання платіжного доручення на перерахування таких коштів.
Разом з цим, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно п. 18 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність", тимчасово, до 31.12.2024 року, банки-резиденти мають право здійснювати для клієнтів операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі.
Такі операції здійснюються за таких умов:
- банками-нерезидентами, в яких відкрито кореспондентські рахунки банків-резидентів у російських рублях та/або білоруських рублях, в односторонньому порядку прийнято рішення про конвертацію (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів, які знаходяться на таких кореспондентських рахунках, на іншу валюту;
- банками-нерезидентами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, не можуть бути банки-резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь та/або банки, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";
- продаж (обмін) російських рублів та/або білоруських рублів може бути здійснений за заявою клієнта банку один раз щодо кожного з видів валюти - російських рублів та білоруських рублів.
Крім того, Постановою Національного банку № 89 від 11.09.2017 "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку" затверджено:
1) План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків);
2) Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.
Відповідно до п. 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України ця Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів та встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями.
За рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків) відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті.
Згідно п. 2. Інструкції у ній терміни вживаються в такому значенні:
1) дебіторська заборгованість - сума вимог банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг;
2) капітал банку - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов`язань;
3) контрактивні рахунки - рахунки, що використовуються для регулювання показників активних рахунків. Відображення операцій за цими рахунками здійснюється за методами відображення операцій за пасивними рахунками;
4) контрарні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, показники яких використовуються для регулювання оцінки об`єктів обліку, що відображені в інших рахунках;
5) контрпасивні рахунки - рахунки, що використовуються для регулювання показників пасивних рахунків. Відображення операцій за цими рахунками здійснюється за методами відображення операцій за активними рахунками;
6) кредиторська заборгованість - сума зобов`язань банку юридичним і фізичним особам на певну дату щодо надання активів, послуг, інших зобов`язань банку;
7) План рахунків - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності;
8) транзитні рахунки - рахунки, що використовують для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України з питань бухгалтерського обліку або договорами.
Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов`язань. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні (п. п. 3, 4 Інструкції).
Відповідно до п. 7. Інструкції аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов`язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком самостійно. Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку наведено в додатку 2 до цієї Інструкції.
Згідно п. 8. Інструкції у Плані рахунків визначено номери та найменування синтетичних рахунків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов`язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Перша цифра рахунку зазначає приналежність до класу рахунків, друга та третя - приналежність до групи рахунків, четверта - визначає подальшу деталізацію та розшифровку рахунків у групі рахунків.
Пунктом 9. Інструкції визначено, що План рахунків складається з дев`яти класів:
1) клас 1. Казначейські та міжбанківські операції;
2) клас 2. Операції з клієнтами;
3) клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов`язання;
4) клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції;
5) клас 5. Капітал банку;
6) клас 6. Доходи;
7) клас 7. Витрати;
8) клас 8. Управлінський облік;
9) клас 9. Позабалансові рахунки.
Розділом 29 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України передбачено облік кредиторської заборгованості і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку.
Група 290 Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку:
- 2900 П Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку;
- 2901 П Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів;
- 2902 П Кредиторська заборгованість за прийняті платежі;
- 2903 П Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками;
- 2904 П Зобов`язання банку за випущеними електронними грошима;
- 2905 П Кредиторська заборгованість за операціями з грошово-речовими лотереями;
- 2906 П Кредиторська заборгованість за індексацією грошових заощаджень;
- 2907 П Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою суб`єктів господарювання, що надають послуги з інкасації;
- 2908 П Кредиторська заборгованість за іншими операціями колишнього СРСР;
- 2909 П Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку;
Група 292 Транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку:
- 2920 АП Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через банкомат;
- 2924 АП Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток.
При цьому позивач у даній справі є резидентом України та клієнтом банку відповідача, в якому відкрито рахунок, у т.ч. для використання коштів у іноземній валюті (російських рублях).
Щодо твердження скаржника (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"), що в силу вимог абз. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках. В даному випадку Банк не є боржником в розумінні Цивільного кодексу України, оскільки не володіє, не розпоряджається та не може вчиняти будь які дії з коштами 18 600 000,00 російських рублів, що перебувають на транзитному рахунку 2909 в силу обмежень введених Постановою НБУ №18, колегія суддів відзначає наступне.
Як було зазначено вище, 24.02.2022 року Національним банком України було прийнято постанову № 18, яка, в свою чергу, в первісній редакції зупиняла здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України (п. 15 у первісній редакції постанови від 24.02.2022).
У подальшому 24.02.2022 року було прийнято та опубліковано іншу редакцію постанови № 18, якою визначено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;
2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь;
3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
Таким чином, станом на 24.02.2022 року (дата прийняття постанови НБУ № 18) у відповідача були відсутні підстави для виконання доручення позивача № 13 від 23.02.2022 року про переказ коштів в російських рублях для виконання зобов`язань перед юридичною особо, яка має місцезнаходження в РФ. Тобто виконання доручення позивача стало для відповідача фактично неможливим у зв`язку з введеними обмеженнями НБУ.
Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідні кошти, які перебувають на рахунку у відповідача 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» як "незавершений переказ" безперечно є власністю позивача, якими (коштами) позивач має право володіти, користуватись та розпоряджатись.
08.01.2024 року позивач звернувся до відповідача з листом 08.01.2024 року, в якому просив зарахувати кошти в розмірі 18 600 000,00 російських рублів на поточний рахунок позивача, оскільки така операція не має ознак валютної операції та не підпадає під заборону постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 року, який був отриманий відповідачем 10.01.2024 року.
Так, за твердженням позивача, відповідна операція не підпадає під ознаки валютної операції, оскільки грошові кошти є власністю позивача, адже 18 600 000,00 російських рублів придбані відповідачем 23.02.2022 року за рахунок грошових коштів позивача в сумі 6 815 970,00 грн.
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, повернення вказаних коштів позивачу в розумінні Закону України «Про валюту і валютні операції» не є валютною операцією, адже власник таких коштів не змінюється (ним як був, так і залишається позивач). Саме тому такі кошти обліковуються на рахунку 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України грошові кошти мали бути повернуті позивачу як власнику протягом 7 днів.
Проте, матеріали справи не мітять, а скаржником (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк") не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів повернення позивачу грошових коштів.
Щодо твердження скаржника (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"), що обраний спосіб захисту позивача є неналежним, не ефективним, Банк не має обов`язку з повернення гривні позивачу. Ефективним належним способом захисту в даних обставинах може бути покладення на Банк обов`язку перерахувати 18 600 000,00 рос. рублів з рахунку АБ «УКРГАЗБАНК» 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» на поточний рахунок позивача в іноземній валюті НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Так, застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17, від 14.12.2022 року у справі №477/2330/18.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20, від 21.09.2022 року у справі № 908/976/190).
Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, повернення позивачу грошових коштів у російських рублях після 31.12.2024 року не може відновити права позивача, оскільки, як вказано судом вище, пунктом 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що тимчасово, до 31.12.2024 року, банки-резиденти мають право здійснювати для клієнтів операції з продажу (обміну) російських рублів та/або білоруських рублів у безготівковій формі.
Згідно з вищенаведеної норми в такому випадку саме клієнтом має бути ініційована операція з продажу (обміну) російських рублів, проте такі кошти, як вказано вище, не повернуті відповідачем позивачу, водночас чинне законодавство не передбачає проведення операцій з продажу (обміну) російських рублів у період після 31.12.2024 року, а відтак, у разі повернення відповідачем позивачу його грошових коштів в російських рублях, останній не зможе відновити права на розпорядження, користування та володіння грошовими коштами.
Тобто, відновлення порушеного права буде можливим у випадку повернення позивачу грошових коштів, витрачених на придбання іноземної валюти (російських рублів). Стягнення гривні є ефективним і відновлює права позивача в умовах законодавчих обмежень на рублі, відповідаючи ст. 16 Цивільного кодексу України та практиці Верховного Суду.
При цьому, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошові кошти, які перебувають на відповідному рахунку Банку, становлять «майно» позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У частині ж другій цієї статті зазначено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, правомочності власника не є абсолютними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення балансу інтересів у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.
Тобто, основна умова для того, щоб відповідне втручання вважалося сумісним зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, полягає у тому, що воно має бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підґрунтя у національному законодавстві. Вона також стосується якості відповідного закону та вимагає, щоб він був доступним, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні для зацікавлених осіб
Відсутність у постанові Національного банку України № 18 від 24.02.2022 року норми щодо повернення власникам майна (заблокованих коштів) виключає висновок про передбачуваність у своєму застосуванні для зацікавлених осіб.
Так, позивач добросовісно намагався здійснити платіж у російських рублях напередодні повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України і виключно у зв`язку із введеними державою обмеженнями щодо розрахунків у російських рублях такий платіж не було проведено.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ні відповідач (Банк), ні третя особа (Національний банк України) не довели здійснення державою будь-яких ефективних заходів для повернення позивачу його власності, і якщо на початку повномасштабного вторгнення розумним було тимчасово обмежити проведення платежів, то будь-яке обґрунтування підставності утримання майна позивача зі спливом більше трьох років у матеріалах справи відсутнє.
Зі спливом 3,5 років позивачу не повернуто його кошти ні в російських рублях, ні в українських гривнях, ні в іншій валюті, а ініційований ним платіж не завершено, що саме по собі de facto призводять до втручання у майно позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine), заява № 29979/04, пункт 68, від 20 жовтня 2011 року).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що втручання у майнові права позивача (позбавлення позивача можливості користування його коштами), свідчить про втручання у мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 10.10.2023 року у справі № 910/11289/22 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема у вищевказаній справі
позивач був отримувачем коштів з РФ.
Разом з цим, наведена відповідачем у апеляційній скарзі судова практика не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, зокрема у даній справі російські рублі були легально куплені позивачем за власні гривневі кошти, та ніколи не покидали Банк і утримувалися на внутрішньому рахунку банку, у зв`язку з чим доводи відповідача у відповідній частині, викладені у апеляційній скарзі, не можуть бути взяті судом до уваги.
Крім того, посилання скаржника (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк") на практику ЄСПЛ є необґрунтованим, оскільки в цій справі порушення спричинене Банком, а не нормативними актами НБУ.
При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"), судом першої інстанції не було враховано, що відповідна операція з повернення російських рублів з рахунку 2909 на рахунок позивача створює умову для застосування пункту 18 розділу VII Закону України «Про банки і банківську діяльність» і не передбачена зазначеним пунктом цього Закону, саме на цьому наголошує Національний банк у листі № 40-0009/34799 від 03.05.2024 року, оскільки листи НБУ не є нормативними актами, і не мають обов`язкової сили для судів.
Водночас, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції були надані вичерпні відповіді на вказівки Верховного Суду у відповідності до ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо правомірності/неправомірності невиконання Банком доручень Товариства, які були надані після 24.02.2022 року; правової природи грошових коштів (18 600 000,00 російських рублів), які обліковуються на рахунку 2909, у тому числі, з`ясування питання, хто є власником вказаних коштів і наділений правом володіння, користування та розпорядження ними; належності та ефективності способу захисту, обраного позивачем та можливості визначення способу захисту судом у відповідності до приписів ст. 5 Господарського процесуального кодексу України прав та інтересів позивача, ураховуючи можливість/неможливість розпорядження на момент прийняття рішення грошовим коштами у російських рублях тощо.
З огляду на викладене, суду першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6 815 970,00 грн.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при першому розгляді справи, відповідач вже після подання касаційної скарги до Верховного Суду, добровільно виконав рішення Господарського суду міста Києва та сплатив позивачу відповідні кошти, згідно позовних вимог позивача в повному обсязі, що свідчить про відсутність будь яких небезпечних прецедентів для Банку, які вказані в апеляційній скарзі відповідача.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 369 945,43 грн втрат від інфляції та 493 797,36 грн 3% річних, які нараховані за період з 23.02.2022 року по 23.07.2024 року, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому судом першої інстанції правомірно не взяті до уваги твердження відповідача, що його зобов`язання перед позивачем не є грошовим, оскільки у банку перед позивачем існують зобов`язання з надання послуг, а не повернення грошових коштів, як безпідставні та необґрунтовані.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що з моменту звернення позивача до відповідача з вимогою саме про повернення грошових коштів, яке отримано відповідачем 10.01.2024 року, у останнього виникло зобов`язання з повернення позивачу як клієнту банку належних йому на праві власності грошових коштів за переказом, який, в силу обмежень законодавства, не був здійснений відповідачем.
Водночас, колегія суддів зауважує, що позивач до вищевказаної вимоги звертався до відповідача з відповідними листами саме про надання інформації про місцезнаходження коштів в сумі 18 600 000 російських рублів, а не про зобов`язання повернути кошти.
Разом з цим, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на лист від 07.03.2022 року про прохання повернути кошти, для подальшого продажу, який був долучений до відповіді на відзив, оскільки до суду першої інстанції не були надані жодні належні та допустимі докази направлення/отримання відповідного листа Банком.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка"), що суд першої інстанції помилково встановив, що вимога про повернення коштів отримана відповідачем лише 10.01.2024 року.
Як зазначено вище, враховуючи відсутність інших строків повернення, обумовлених у договорі, таке повернення мало б бути здійснено відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, тобто 17.01.2024 року включно (оскільки вимога про повернення отримана 10.01.2024 року), таким чином, з 18.01.2024 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення грошових коштів.
Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 18.01.2024 року по 23.07.2024 року, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 262 041,49 грн втрат від інфляції та 105 032,98 грн 3% річних.
При цьому, твердження скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка"), що суд першої інстанції помилково застосував ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України замість безпосереднього застосування ст. 1073 Цивільного кодексу України, яка не вимагає окремої вимоги клієнта для негайного повернення, колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки остання застосовується лише за помилкові операції Банку, які відсутні в даній справі.
Разом з цим, колегія суддів не приймає твердження скаржника (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"), щодо відсутності підстави для відповідальності відповідача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, як безпідставне та необґрунтоване.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на правничу допомогу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка", в якій останній просив стягнути з відповідача 187 000,00 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності є:
- надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,
- засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;
- надання правничої допомоги свідку в кримінальному провадженні;
- представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;
- представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
- надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Надані адвокатським об`єднанням послуги відносяться безпосередньо до послуг про надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським бюро "Канюка Ярослава" було укладено договір № 60 від 28.03.2024 року про надання правничої (правової) допомоги.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору № 60 від 28.03.2024 року за послуги (правничу допомогу), що надаються Адвокатським бюро, Клієнт сплачує Адвокатському бюро плату, що являє собою гонорар (винагороду) в наступному розмірі: за адвокатські послуги Клієнт сплачує Адвокатському бюро плату в розмірі 2 200,00 грн за годину роботи. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адвокатського бюро, не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.
Відповідно до п.п. 4.3. - 4.6. договору № 60 від 28.03.2024 Адвокатське бюро виставляє рахунок Клієнту після підписання представниками кожної зі сторін Акту надання послуг правової допомоги та у випадках, передбачених п. 4.5 цього договору. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правничої (правової) допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським бюро факсимільним зв`язком, поштою, вручається під розписку або направляється електронною поштою з проставленням ЕЦП. На письмову вимогу Клієнта Адвокатське бюро може надавати Акти про надання правничої (правової) допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої (правової) допомоги із Ідентифікацією. Акт про надання правничої (правової) допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом останній не надав Адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення на акт. Сума, вказана в п. 4.1. даного договору, щомісячно може коригуватись згідно з офіційним індексом інфляції.
Згідно п. 4.7. договору в акті, зазначеному в п. 4.4. договору, сторони можуть визначити Інший порядок оплати та/чи вартість (надання знижки чи націнки) правничої (правової) допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач, зокрема, вказав, що частину доказів понесення судових витрат було подано при первісному розгляді даної справи, а саме разом з позовом (акт № 2 від 06.08.2024 року, рахунок № 2 від 06.08.2024 року та платіжна інструкція № 2092 від 06.08.2024 року), відповіддю на відзив (акт №3 від 16.09.2024 року, рахунок № 3 від 16.09.2024 року, платіжна інструкція № 2206 від 16.09.2024 року), поясненнями (акт № 4 від 09.10.2024 року, рахунок № 4 від 09.10.2024 року, платіжна інструкція № 2280 від 09.10.2024 року), додатковими поясненнями (акт № 6 від 31.10.2024 року, рахунок № 6 від 31.10.2024 року, платіжна інструкція № 2353 від 01.11.2024 року), заявою про ухвалення додаткового рішення від 09.12.2024 року (акт № 10 від 09.04.2024, рахунок № 10 від 09.4.2024 року; платіжна інструкція № 789 від 09.04.2024 року; акт № 11 від 03.05.2024 року; рахунок №11 від 03.05.2024 року; платіжна інструкція № 823 від 03.05.2024 року; акт №12 від 22.10.2024 року; рахунок № 12 від 22.10.2024 року; платіжна інструкція № 927 від 22.10.2024 року) на загальну суму 58 300,00 грн.
Також позивачем понесені наступні витрати: підготовка відповіді на відзив - 10 000,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи - 4 400,00 грн, участь у підготовчому судовому засіданні - 4 400,00 грн, підготовка та подача письмових пояснень - 4 400,00 грн, участь у судовому засіданні - 4 400,00 грн, участь у судовому засіданні 4 400,00 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, витрати на правничу допомогу, які поніс позивач складають:
- підготовка позовної заяви - 15 400,00 грн: акт № 2 від 06.08.2024 року, рахунок № 2 від 06.08.2024 року та платіжна інструкція № 2092 від 06.08.2024 року;
- підготовка відповіді на відзив - 11 000,00 грн: акт № 3 від 16.09.2024 року, рахунок № 3 від 16.09.2024 року, платіжна інструкція № 2206 від 16.09.2024 року;
- підготовка пояснень - 6 600,00 грн: акт № 4 від 09.10.2024 року, рахунок № 4 від 09.10.2024 року, платіжна інструкція № 2280 від 09.10.2024 року;
- участь у підготовчому судовому засіданні - 4400,00 грн: акт № 5 від 18.10.2024 року, рахунок № 5 від 18.10.2024 року, платіжна інструкція № 2309 від 18.10.2024 року;
- підготовка додаткових пояснень - 2 200,00 грн: акт № 6 від 31.10.2024 року, рахунок № 6 від 31.10.2024 року, платіжна інструкція № 2353 від 01.11.2024 року;
- участь у судовому засіданні - 5 500,00 грн: акт № 7 від 07.11.2024 року, рахунок № 7 від 07.11.2024 року, платіжна інструкція № 2373 від 11.11.2024 року;
- участь у судовому засіданні - 5 500,00 грн: акт № 8 від 21.11.2024 року, рахунок № 8 від 21.11.2024 року, платіжна інструкція № 2448 від 25.11.2024 року;
- участь у судовому засіданні - 7 700,00 грн: акт № 9 від 09.12.2024 року, рахунок № 9 від 09.12.2024 року, платіжна інструкція № 2503 від 09.12.2024 року;
- підготовка та подача до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, участь у судовому засіданні в Господарському суді м. Києва у справі № 910/9932/24 про ухвалення додаткового рішення (включно з витраченим адвокатом часом на дорогу до суду від робочого місця) - 6 600,00 грн: акт № 10 від 25.12.2024 року, рахунок № 10 від 25.12.2024 року, платіжна інструкція № 2570 від 26.12.2024 року;
- підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу АБ "Укргазбанк" - 15 400,00 грн: акт № 11 від 30.01.2025 року, рахунок № 11 від 30.01.2025 року, платіжна інструкція № 69 від 03.02.2025 року;
- участь в судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді - 5 500,00 грн: акт № 12 від 18.02.2025 року, рахунок № 12 від 18.02.2025 року, платіжна інструкція № 1830 від 19.02.2025 року;
- участь в судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді 5 500,00 грн: акт № 13 від 11.03.2025 року, рахунок № 13 від 11.03.2025 року, платіжна інструкція № 2031 від 11.03.2025 року;
- підготовка та подача до Господарського суду міста Києва заяви про видачу наказу в справі № 910/9932/24 та відвідування Північного апеляційного господарського суду з метою з`ясування дати повернення справи до суду першої інстанції - 4 400,00 грн: акт № 14 від 17.03.2025 року, рахунок № 14 від 17.03.2025 року, платіжна інструкція № 2124 від 17.03.2025 року;
- підготовка відзиву на касаційну скаргу АБ "Укргазбанк" - 22 000,00 грн: акт № 15 від 28.03.2025 року, рахунок № 15 від 28.03.2025 року, платіжна інструкція № 2254 від 08.04.2025 року;
- участь в судовому засіданні в Касаційному господарському суді - 5 500,00 грн: акт № 16 від 30.04.2025 року, рахунок № 16 від 30.04.2025 року, платіжна інструкція № 2455 від 30.04.2025 року; підготовка пояснень до Касаційного господарського суду - 4 400,00 грн: акт № 17 від 06.05.2025 року, рахунок № 17 від 06.05.2025 року, платіжна інструкція № 2514 від 06.05.2025 року;
- участь в судовому засіданні в Касаційному господарському суді - 5 500,00 грн: акт № 18 від 04.06.2025 року, рахунок № 18 від 04.06.2025 року, платіжна інструкція № 2800 від 04.06.2025 року;
- підготовка пояснень в справі - 9 900,00 грн: акт № 19 від 16.07.2025 року, рахунок № 19 від 16.07.2025 року, платіжна інструкція № 3214 від 16.07.2025 року;
- участь у судовому засіданні, підготовка та направлення адвокатського запиту до АБ "Укргазбанк", направлення через електронний кабінет Електронного суду Національному банку України копій заяв по суті справи - 9 900,00 грн: акт № 20 від 25.07.2025 року, рахунок № 20 від 25.07.2025 року, платіжна інструкція № 2127 від 25.07.2025 року;
- участь у судовому засіданні - 5 500,00 грн: акт № 21 від 05.08.2025 року, рахунок № 21 від 05.08.2025 року, платіжна інструкція № 3320 від 06.08.2025 року;
- участь у судовому засіданні, підготовка та подача до суду додаткових пояснень - 12 100,00 грн: акт № 22 від 28.08.2025 року, рахунок № 22 від 28.08.2025 року, платіжна інструкція № 3605 від 29.08.2025 року;
- аналіз отриманих у справі № 910/9932/24 документів та надання усних консультацій - 5500,00 грн: акт № 23 від 12.09.2025 року, рахунок № 23 від 12.09.2025 року, платіжна інструкція № 3770 від 15.09.2025 року;
- аналіз отриманих по справі № 910/9932/24 документів та надання усних консультацій - 5 500,00 грн: акт № 24 від 26.09.2025 року, рахунок № 24 від 26.09.2025 року, платіжна інструкція № 3911 від 26.09.2025 року.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріалами даної справи підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 187 000,00 грн. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу, тощо.
З огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, виходячи з критерію реальності, співмірності (зокрема з предметом позову) та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо їх розміру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 138 767,48 грн (7 183 044,47 * 187 000,00 / 9 679 712,79), а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів зауважує, що скаржником до апеляційної скарги не додано доказів/доводів, які б доводили надмірність витрат позивача на правову допомогу та не надано доказів на спростування понесення таких витрат.
При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження відповідача, як на підставу для скасування оскаржуваного додаткового рішення, що розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та витраченим адвокатом часом, оскільки, дана справа є складною (предмет спору вимагав комплексного юридичного аналізу), та розглядалася протягом майже двох років.
Крім того, твердження скаржника (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"), як на підставу для скасування оскаржуваного додаткового рішення, що всі процесуальні документи, які подані позивачем при апеляційному, касаційному розгляді, при повторному розгляді у суді першої інстанції зводяться до повторення всіх наведених раніше аргументів, колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки, суд покладаючи на сторони та розподіляючи витрати на правничу допомогу, враховує витрати, понесені на всіх стадіях, та розподіляє їх відповідно до результатів розгляду (пропорційно задоволеним вимогам).
Викладені в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують, підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" про стягнення судових витрат.
Колегія суддів часткового погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційні скарги.
Разом з цим, твердження третьої особи, викладені у відзиві на апеляційні скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам була надана вичерпна відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний двір "Українська товарна спілка" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року у справі № 910/9932/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року у справі № 910/9932/24 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи №910/9932/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич
Дата підписання 13.05.2026 року.
