Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2026 року справа № 320/8788/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду вернулась ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови подання та оформлення документів для призначення пенсії ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно пункту «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 17 років 03 місяці 00 днів та страхового стажу 28 років;
- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити документи та підготувати подання для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно пункту «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 17 років 03 місяці 00 днів та страхового стажу 28 років.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідно до наказу про звільнення вислуга років позивача в календарному обчисленні складає 06 років 10 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні 17 років 03 місяці 00 днів, а страховий стаж складає більше 28 років.
Позивач зазначила, що вона звернулась до відповідача із заявою щодо оформлення та направлення до пенсійного органу подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ, але отримала відмову, яка мотивована відсутністю у позивача 12 років та 6 місяців в календарному обчисленні на день звільнення через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії.
Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Зокрема, позивач зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», яким не встановлено залежності набуття права на пенсію за вислугу років від наявності календарної вислуги. Також, вказані положення не містять виключень стосовно того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а можуть впливати лише на її розмір. Відтак, посилання відповідача у спірному рішення на те, що у позивача відсутня відповідна вислуга років на день звільнення, на думку останньої, не відповідає дійсності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про відсутність правових підстав для підготовки та направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону №2262, оскільки станом на день звільнення зі служби її вислуга років у календарному обчисленні становить 06 років 10 місяців 10 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленому пунктом «б» статті 12 Закону №2262, яким чітко визначено наявність, окрім 45-річного віку, також страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців має становити військова служба, що є недостатнім для призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Сватівським РВ УМВС України в Луганській області 29.08.1996.
Позивач проходила військову службу у військових частинах Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника 130 Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 24.12.2021 №442-ОС «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника медичної служби ОСОБА_1 (А-023235), начальника відділення охорони здоров`я, звільнену з військової служби у відставку наказом голови Державної прикордонної служби України від 20.12.2021 №1305-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, крім випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону, з 24 грудня 2021 року.
У вказаному наказі зазначено, що вислуга років станом на 24 грудня 2021 року становить: календарна - 06 років 10 місяців 10 днів; пільгова - 10 років 04 місяців 20 днів; усього - 17 років 03 місяці 00 днів.
У травні 2023 року позивач звернулась до відповідача із заявою про направлення матеріалів для призначення пенсії відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ, виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні 17 років 03 місяці 00 днів.
Листом від 02.06.2023 №11/Ш-6044-11038 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для прийняття заяви про призначення пенсії за вислугу років та надання доручення військовій частині про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, встановлених пунктом «б» статті 12 Закону №2262, та їх надсилання до відповідного органу Пенсійного фонду України, оскільки станом на 24.12.2021 (день звільнення) вислуга років позивача на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 06 років 10 місяців 10 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом «б» статті 12 Закону №2262.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Нормами частин першої, п`ятої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
За приписами частини першої статті 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі в органах прикордонної служби, визначає Закон №2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Приписами пункту "б" частини першої статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 17 Закону №2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується: військова служба.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону №2262-XII затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок №393).
Відповідно до підпункту «в» пункту 3 Постанови №393 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, зокрема, у військових частинах та інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Водночас, редакцію пункту 3 Постанови №393 було змінено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року. Вказаною постановою також змінено і назву Порядку №393.
Порівнюючи попередню назву постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та назву в редакції після 19 лютого 2022 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», суд доходить висновку, що змінами уточнено предмет регулювання Порядку, а саме застосування його для обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до абзаців 1 і 2 пункту 1 Порядку №393 в редакції, чинній на час звернення позивача (травень 2023 року), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
На підставі пункту 2-1 Порядку №393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
При цьому, підпунктом «в» пункту 3 Порядку №393 встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця, зокрема, у військових частинах та інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, військовослужбовцям (працівникам Державної прикордонної служби України) на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення, зокрема, в колишнього військовослужбовця (працівника Державної прикордонної служби України) права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 зауважила, що постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Порядком №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у вищевказаній справі визнала правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а, відповідно до якого умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Судом встановлено, що станом на дату звільнення позивача з військової служби вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить 06 років 10 місяців 10 днів, пільгова 10 років 04 місяці 20 днів.
Наведене свідчить про відсутність у позивача календарної вислуги для призначення пенсії згідно пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, суд не вбачає дискримінації права позивача внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 до Порядку №393, зважаючи на те, що відповідні зміни привели у відповідність положення Порядку №393 до змісту статті 12 Закону №2262-XII, який має вищу юридичну силу.
Аналогічну правову позицію щодо застосування Порядку №393 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119) висловив Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, у постанові від 31.01.2024 у справі №120/7300/22 під час розгляду подібних правовідносин.
Відтак, враховуючи, що вислуга років позивача станом на день звільнення з військової служби (21.12.2021) складала в календарному обчисленні 06 років 10 місяців 10 днів при необхідній вислузі років 12 календарних років і 6 місяців та більше, суд приходить до висновку, що Адміністрація Державної прикордонної служби України не мала законних підстав для підготовки та направлення документів ОСОБА_1 до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Одночасно з цим, суд не враховує у спірних правовідносинах висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а та від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, на які посилається позивач, оскільки такі висновки сформовані на підставі іншого правового регулювання, а саме з урахуванням положень попередньої редакції Постанови Кабінету Міністрів України №393, яка була чинна до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022.
Суд констатує, що регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119), виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Дійсно, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16.
Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393, календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Окрім того, як було вказано вище, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23 зауважила, що призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звернулись за оформленням та направленням документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою №119, якою внесені зміни до Порядку №393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.
Вказаний висновок є релевантним цій справі, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже календарна вислуга років позивача складає станом на день звільнення зі служби (грудень 2021 року) 06 років 10 місяців 10 днів, тому, оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 12 календарних років і 6 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління ПФУ.
Окрім того, враховуючи те, що позивач звернулась із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ у травні 2023 року, тобто після набрання чинності постановою №119, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, при цьому, що позивач одразу після звільнення зі служби не реалізувала своє право на призначення пенсії за вислугу років, з огляду на що, і не настав юридичний факт, з яким закон пов`язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстав для зарахування календарної вислуги позивача в пільговому обчисленні у відповідача немає, оскільки згідно із п. 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, у редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» від 16.02.2022 №119 (набрала чинності 19 лютого 2022 року), зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
Аналогічний правовий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №280/6943/22.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати суд залишає за позивачем відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.
