Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2026 року
м. Київ
справа № 990/269/25
провадження № 11-358заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гімона М. М.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Тітова М. Ю., Ткача І. В.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/269/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2025 року (судді Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Стеценко С. Г., Чиркін С. М.),
УСТАНОВИЛА:
Вступ
За результатами розгляду клопотання, поданого заступником Генерального прокурора, Вища рада правосуддя (далі - відповідач, ВРП) тимчасово відсторонила суддю від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Суддя оскаржив це рішення ВРП до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) з підстав відсутності належних посилань на визначені законом підстави його ухвалення і мотиви, за яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Касаційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову судді. З таким висновком погодилася і Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду апеляційної скарги судді.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ВРП перевірила матеріали на предмет відповідності вимогам закону та достатності для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, не виходячи при цьому за межі своєї компетенції й не здійснюючи оцінки наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення. Оспорюване рішення містить посилання на визначені законом мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про необхідність відсторонення судді від займаної посади, та обґрунтування підстав його прийняття. ВРП належним чином оцінила матеріали кримінального провадження на предмет їх наявності та змісту в межах розгляду відповідного клопотання без оцінки наявності або відсутності кримінального діяння.
Велика Палата Верховного Суду нагадала про особливості подання нового клопотання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на стадії судового провадження та уточнила відмінність цієї стадії від стадії досудового розслідування.
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог і заперечень
1. У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Офісу Генерального прокурора (далі також - третя особа), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 09 червня 2025 року № 1229/0/15-25 про тимчасове відсторонення судді Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № 62024000000000857.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено без з`ясування дійсних обставин справи, за відсутності обґрунтованої підозри та всупереч положенням статей 155, 155-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) й статті 63 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон про ВРП).
3. Позивач наголосив, що відповідно до законодавства рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ВРП ухвалює на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника.
4. У цьому ж випадку подане до ВРП клопотання заступника прокурора, на підставі якого було ухвалено рішення про відсторонення позивача, не відповідало вимогам закону, а тому не може вважатися обґрунтованим та вмотивованим. Відповідно, на підставі такого клопотання ВРП не мала підстав ухвалювати рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя.
5. Так, частина перша статті 63 Закону про ВРП розмежовує порядок тимчасового відсторонення судді залежно від стадії кримінального провадження: на досудовій стадії відсторонення здійснюється на строк не більше двох місяців, тоді як на стадії судового провадження строк тимчасового відсторонення визначається до набрання законної сили вироком суду або до закриття кримінального провадження.
6. На думку позивача, на момент подання клопотання про відсторонення позивача від здійснення правосуддя стадія судового провадження у відповідному кримінальному провадженні ще не розпочалася. Отже, відповідно до частини першої статті 63 Закону про ВРП прокурор мав право порушувати питання про тимчасове відсторонення позивача лише на строк не більше двох місяців. Водночас у клопотанні було заявлено вимогу про відсторонення позивача до набрання законної сили вироком суду або до закриття кримінального провадження, що є можливим виключно на стадії судового розгляду справи, яка, у свою чергу, ще не розпочалася.
7. Із цих підстав позивач стверджував, що заявлене клопотання містило вимогу, яка за законом не могла бути задоволена на момент його подання та виходила за межі повноважень прокурора у відповідній стадії кримінального процесу. У зв`язку із цим таке клопотання не відповідало вимогам щодо його обґрунтованості та вмотивованості, а відтак не могло бути належною підставою для ухвалення ВРП рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
8. Так само і ВРП, визначаючи в оскаржуваному рішенні строк тимчасового відсторонення позивача у спосіб, який не відповідає вимогам частини першої статті 63 Закону про ВРП з урахуванням стадії кримінального провадження, вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки відсторонила позивача від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або до закриття кримінального провадження у той момент, коли судове провадження ще не розпочалося.
9. Позивач також зазначав, що частини п`ята і шоста статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон про судоустрій) та статті 63, 64 Закону про ВРП забороняють повторно подавати клопотання про відсторонення судді від здійснення правосуддя за наявності однакових підстав та фактичних обставин у межах одного кримінального провадження. Однак прокурор звертався тричі до ВРП із клопотаннями про відсторонення його від здійснення правосуддя з однаковими підставами і обґрунтуванням, що є недопустимим.
10. Крім цього, позивач доводив, що відповідач при розгляді клопотання про відсторонення залишив поза увагою доводи судді щодо провокації злочину, створення штучних умов для притягнення судді до відповідальності з метою тиску. Із цього приводу позивач вказує, що звертався до ВРП за захистом прав. У свою чергу, ВРП рішенням від 11 лютого 2025 року «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 » вирішила звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 січня 2025 року за частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактами, повідомленими суддею ОСОБА_1 .
11. Позивач посилався на неврахування відповідачем того, що орган досудового розслідування на час повідомлення про підозру не мав у своєму розпорядженні доказів вчинення позивачем кримінальних правопорушень, а тому така підозра не може вважатися обґрунтованою. Заступник Генерального прокурора у клопотанні про відсторонення позивача від здійснення правосуддя не обґрунтував належним чином наявності в діях позивача об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 190 та частиною другою статті 384 КК України, а також не довів наявності ризиків, які б могли бути підставою для відсторонення позивача від здійснення правосуддя.
12. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
13. Мовить, що, приймаючи оскаржуване рішення, врахував, що позивач підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Ці обставини, на думку відповідача, об`єктивно можуть поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення ним правосуддя і значною мірою шкодити авторитету судової влади та довіри суспільства до неї.
14. Відповідач посилався на те, що клопотання прокурора подано з дотриманням вимог, установлених у КПК України, а також у Законі про судоустрій та Законі про ВРП. До того ж під час розгляду клопотання ВРП не встановила обставин, які можуть свідчити, що клопотання прокурора є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність цього судді щодо здійснення ним правосуддя.
15. Відповідач послався на безпідставність доводів позивача про відсутність обґрунтованої підозри та обвинувачення, оскільки ВРП у межах повноважень оцінює підстави для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а не обґрунтованість підозри або обвинувачення.
16. Відповідач також вважав безпідставними доводи позивача про те, що стадія судового провадження у спірному кримінальному провадженні не була розпочата. На думку відповідача, факт того, що триває процедура визначення підсудності справи, не спростовує того, що досудове розслідування завершено, а судове провадження стосовно розгляду обвинувального акта щодо позивача розпочато.
17. Крім цього, відповідач спростовував доводи позивача про повторне подання до ВРП клопотання про відсторонення від посади з однаковим змістом і підставами. Із цього приводу зауважував, що клопотання заступника Генерального прокурора від 20 лютого та від 02 червня 2025 року є різними за змістом. Зокрема, у клопотанні від 20 лютого 2025 року підставою для відсторонення є ризик того, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування може перешкоджати кримінальному провадженню. У свою чергу, клопотання від 02 червня 2025 року мотивовано тим, що наявність кримінального провадження в суді за обвинуваченням ОСОБА_1 може поставити під сумнів безсторонність його як судді під час здійснення ним правосуддя і може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
18. Офіс Генерального прокурора підтримав позицію ВРП та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначені в поясненнях третьої особи доводи є суголосними з аргументами відповідача, що вказані у відзиві на позовну заяву.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
19. ОСОБА_1 призначений на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Указом Президента України від 05 серпня 2020 року № 313/2020.
Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України ''Про судоустрій і статус суддів'' щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» назву Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська змінено на Шевченківський районний суд міста Дніпра.
20. Слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000857 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України.
У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора Войтенко А. Б. 20 лютого 2025 року склав повідомлення про підозру судді ОСОБА_1 , яке вручено судді того самого дня.
21. Згідно з обставинами, установленими під час досудового розслідування кримінального провадження й викладеними у повідомленні про підозру, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) в особливо великих розмірах, вчиненому в умовах воєнного стану, а також у поданні завідомо підроблених доказів з корисливих мотивів з метою введення в оману суду.
22. Так, згідно з даними досудового розслідування ОСОБА_1 07 червня 2023 року уклав договір оренди квартири, що належить ОСОБА_3 , після чого, маючи копії технічної документації на об`єкт нерухомого майна, персональні дані власниці та зразок її підпису, у невстановлений час, але не пізніше 22 грудня 2023 року організував виготовлення підробленої розписки від 07 жовтня 2023 року, в якій зазначалося про нібито продаж квартири за 412 000 грн.
23. Згодом, 22 грудня 2023 року, ОСОБА_1 подав позов до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, в якому вимагав визнання за ним права власності на вказану вище квартиру, додавши до позовної заяви підроблений документ - розписку. За результатами розгляду вказаного позову в межах цивільної справи № 203/7651/23 внаслідок введення суду в оману на підставі поданих ОСОБА_1 завідомо підроблених доказів прийнято заочне рішення від 31 липня 2024 року, яке 06 вересня 2024 року набрало законної сили.
24. Із цих підстав орган досудового розслідування дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , який належним чином ознайомлений із заочним рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 липня 2024 року у справі № 203/7651/23 та знав про виникнення у нього права приватної власності на вказане майно з моменту набрання цим рішенням законної сили, внаслідок своїх злочинних дій незаконно заволодів шляхом шахрайства квартирою вартістю 986 695 грн, яка перебувала у приватній власності ОСОБА_3 , чим заподіяв їй матеріальну шкоду в розмірі 986 695 грн, яка в шістсот разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення, тобто в особливо великих розмірах.
25. ВРП рішенням від 03 березня 2025 року № 358/0/15-25 тимчасово, до 20 квітня 2025 року, відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, яке позивач оскаржив до суду.
26. Касаційний адміністративний суд рішенням від 07 жовтня 2025 року у справі № 990/137/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування вказаного рішення ВРП відмовив.
Постановою від 05 лютого 2026 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, рішення Касаційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 990/137/25 залишила без змін.
27. У подальшому заступник Генерального прокурора звертався до ВРП з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення.
28. Ухвалою від 22 квітня 2025 року № 836/0/15-25 ВРП повернула зазначене клопотання без розгляду через порушення строків його подання. ВРП виходила з того, що клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя має бути подане не пізніше ніж за десять днів до закінчення такого строку. При цьому клопотання, подане з порушенням установлених законом вимог, підлягає поверненню. У цьому випадку строк тимчасового відсторонення сплив 20 квітня 2025 року, а клопотання подано лише 15 квітня 2025 року, тобто менш ніж за десять днів до його закінчення.
29. 03 червня 2025 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. від 02 червня 2025 року про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
30. У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду судді, маючи зв`язки у правоохоронних органах, у позапроцесуальний спосіб отримував матеріали Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо надходження та розгляду заяв і повідомлень ОСОБА_3 , пов`язаних зі скаргами на дії ОСОБА_1 . Вказані документи обвинувачений не міг отримати у процесуальний спосіб, а очевидно отримав, використовуючи можливості займаної посади, через позапроцесуальні контакти в судах, органах досудового розслідування та прокуратури тощо.
31. Крім того, у клопотанні зазначено, що наразі є підстави вважати, що ОСОБА_4 переховує або ж знищив оригінал розписки, складеної від імені ОСОБА_3 , з метою приховування своєї злочинної діяльності та знищення доказів у кримінальному провадженні. Наведені обставини вказують на можливу наявність намірів ОСОБА_5 перешкодити кримінальному провадженню у будь-який спосіб та існування ризику, що такі дії будуть здійснюватися ним і надалі.
32. На думку прокурора, зазначене свідчить про наявність у підозрюваного у разі продовження здійснення правосуддя можливостей протиправно перешкоджати кримінальному провадженню, що зумовлює необхідність тимчасового відсторонення його від здійснення правосуддя.
33. Щодо протиправного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження у клопотанні зазначено, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження. Підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності має вплив на свідка ОСОБА_6 та її процесуальну поведінку у кримінальному провадженні, зокрема впливає на її явки за викликом органу досудового розслідування та суду, може перешкоджати наданню ОСОБА_6 показань у процесі доказування обставин підозри, повідомленої ОСОБА_1 у зв?язку з наявністю особистих стосунків між ними.
34. Прокурор також зауважив, що аналогічним чином підозрюваний ОСОБА_1 може впливати на працівників Центрального районного суду міста Дніпра, які є свідками у кримінальному провадженні. Очевидний ризик такого впливу у разі його настання: зокрема, надання такими свідками показань під впливом ОСОБА_1 , вигідних для нього в контексті виправдання його дій, призведе до спотворення обставин вчинення кримінальних правопорушень, інформації та значно ускладнить установлення істини у справі.
35. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 03 червня 2025 року доповідачем щодо цього клопотання визначено члена ВРП ОСОБА_7 .
36. За результатами розгляду поданого клопотання ВРП рішенням від 09 червня 2025 року № 1229/0/15-25 тимчасово відсторонила суддю Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № 62024000000000857.
37. Ухвалюючи таке рішення, ВРП зазначила, що немає підстав, які б свідчили, що подане прокурором клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність судді ОСОБА_1 щодо здійснення правосуддя.
38. ВРП визнала обґрунтованим ризик того, що, продовжуючи здійснювати правосуддя, суддя ОСОБА_1 матиме можливість використати свою службову діяльність для здійснення незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження як особисто, так і за допомогою третіх осіб з метою схилити їх до надання неправдивих показань або відмови від їх надання під час судового розгляду.
39. Крім цього, ВРП вважала обґрунтованим ризик перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином з метою штучного створення доказів своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки суддя ОСОБА_1 обізнаний з формами і методами оперативної та слідчої діяльності.
40. Насамкінець ВРП зазначила, що здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, не лише суперечить морально-етичним принципам поведінки судді, а й об`єктивно може поставити під сумнів незалежність судді під час здійснення правосуддя з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства. Це може значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
41. Із цих підстав ВРП дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання про тимчасове відсторонення, оскільки: 1) наведені стороною обвинувачення ризики є обґрунтованими; 2) обвинувальний акт стосовно судді ОСОБА_1 скерований до суду; 3) наявна співмірність таких критеріїв, як незалежність та недоторканність судді та наслідків тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Рух справи в суді першої інстанції та короткий зміст рішення цього суду, яке оскаржується
42. Касаційний адміністративний суд рішенням від 09 вересня 2025 року відмовив у задоволенні позову.
43. Суд першої інстанції погодився з твердженнями ВРП, що клопотання заступника Генерального прокурора не містить обставин, які б могли свідчити, що таке клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність цього судді щодо здійснення правосуддя. Одночасно суд першої інстанції констатував, що матеріали кримінального провадження оцінені ВРП на предмет їх наявності та змісту в межах розгляду відповідного клопотання без оцінки наявності або відсутності складу кримінального діяння. Виходячи із цього суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені ВРП в оскаржуваному рішенні обставини та мотиви свідчать про наявність достатніх підстав для застосування тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.
44. Касаційний адміністративний суд відхилив доводи позивача щодо відсутності обґрунтованої підозри, зазначивши, що ВРП у межах наданих їй законом повноважень перевіряє лише наявність підстав для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а не оцінює обґрунтованість підозри чи обвинувачення по суті.
45. Додатково суд першої інстанції акцентував увагу, що матеріали кримінального провадження були розглянуті ВРП лише з огляду на їх наявність та загальний зміст без вирішення питання про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення.
46. Щодо доводів позивача про те, що строк тимчасового відсторонення до ухвалення вироку або закриття кримінального провадження може застосовуватися лише на стадії судового провадження, суд першої інстанції зазначив, що стадія судового провадження у спірному випадку розпочалася, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, а обвинувальний акт скеровано до суду.
47. Суд першої інстанції звернув увагу, що обставина заявлення самовідводів суддями Центрального районного суду міста Дніпра та здійснення процедури визначення підсудності у справі не спростовує факту завершення досудового розслідування та скерування обвинувального акта до суду. Таким чином, на переконання суду, судове провадження у розумінні частини першої статті 63 Закону про ВРП вважається розпочатим, а тому немає підстав для висновку про порушення вимог щодо визначення строків тимчасового відсторонення.
48. Касаційний адміністративний суд відхилив доводи позивача про повторність клопотання, вказавши, що воно відрізняється від клопотання від 20 лютого 2025 року як за змістом, так і за підставами подання. Так, клопотання від 20 лютого 2025 року обґрунтовувалося ризиками перешкоджання кримінальному провадженню на стадії досудового розслідування, тоді як у клопотанні від 02 червня 2025 року підставою зазначено скерування обвинувального акта до суду та необхідність забезпечення безсторонності судді і збереження довіри суспільства до судової влади.
Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги
49. Позивач не погодився з рішенням Касаційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
50. У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства стадія судового провадження розпочинається з проведення підготовчого судового засідання. Натомість на момент ухвалення оскаржуваного рішення підготовче судове засідання у відповідному кримінальному провадженні не було призначене, оскільки на той час лише вирішувалося питання визначення підсудності.
51. Відтак, на думку позивача, ВРП не мала правових підстав для визначення строку тимчасового відсторонення судді до набрання законної сили вироком суду або до закриття кримінального провадження, оскільки частина одинадцята статті 63 Закону про ВРП передбачає можливість встановлення такого строку лише на стадії судового провадження. У зв`язку із цим оскільки судове провадження не було розпочате, на переконання позивача, у цьому випадку мала застосовуватися норма, яка визначає строк відсторонення судді на стадії досудового розслідування, а саме не більше двох місяців.
52. Позивач також не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості підозри, зазначаючи, що докази, якими підтверджується підозра, є суперечливими, а деякі - здобуті незаконним шляхом.
53. Крім того, позивач указує, що в ході розгляду клопотання не було встановлено жодних обставин, які б підтверджували будь-які спроби позивача, спрямовані на знищення чи підроблення речей і документів, які мають істотне значення для розслідування. Не було виявлено й фактів незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження. Отже, на переконання позивача, він не вчиняв жодних дій, які могли б указувати на наявність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, що, у свою чергу, виключає підстави для застосування тимчасового відсторонення.
54. Насамкінець позивач стверджує, що суд першої інстанції не врахував того, що законодавство забороняє багаторазові звернення з клопотанням про відсторонення судді від здійснення правосуддя за наявності однакових підстав та фактичних обставин застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Натомість у цьому випадку клопотання прокурора від 02 червня 2025 року має ознаки повторності, оскільки в ньому є посилання на ті ж самі ризики, що були зазначені у попередніх клопотаннях.
Позиція інших учасників справи щодо апеляційної скарги
55. ВРП та Офіс Генерального прокурора подали відзиви на апеляційну скаргу позивача, в яких просять залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду - без змін.
56. У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа наголошують, що Касаційний адміністративний суд ухвалив обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків, а отже, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає.
Фактично наведені у відзивах доводи на апеляційну скаргу дублюють зміст відзиву відповідача на позовну заяву та пояснень третьої особи.
Рух апеляційної скарги
57. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 жовтня 2025 року за вказаною скаргою відкрила апеляційне провадження в цій справі.
58. Ухвалою від 13 листопада 2025 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) за наявними у справі матеріалами на 20 листопада 2025 року.
59. У зв`язку із достроковим припиненням повноважень судді Великої Палати Верховного Суду Дашутіна І. В. на підставі рішення зборів суддів Касаційного адміністративного суду, відповідно до розпорядження першого заступника керівника Апарату Верховного Суду від 08 грудня 2025 року № 24/0/30-25 призначено повторний автоматизований розподіл справ, які перебували у провадженні судді, зокрема справи № 990/269/25 (провадження № 11-358заі25).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 990/269/25 між суддями від 09 грудня 2025 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) визначено Шевцову Н. В.
60. Наступною датою розгляду справи в порядку письмового провадження визначено 26 лютого 2026 року.
61. У зв`язку із достроковим припиненням повноважень судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В. на підставі рішення зборів суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року № 9, відповідно до розпорядження т. в. о. керівника Апарату Верховного Суду від 02 березня 2026 року № 1/0/30-26 призначено повторний автоматизований розподіл справ, які перебували у провадженні судді, зокрема справи № 990/269/25 (провадження № 11-358заі25).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 990/269/25 (провадження № 11-358заі25) між суддями від 02 березня 2026 року суддею-доповідачем для її розгляду визначено Гімона М. М.
62. Наступною датою розгляду справи в порядку письмового провадження визначено 02 квітня 2026 року. У подальшому Велика Палата Верховного Суду відкладала розгляд цієї справи в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 09 квітня та 28 травня 2026 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
63. Відповідно до положень статті 131 Основного Закону в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
64. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Законом про ВРП, Законом про судоустрій, а також Регламентом ВРП, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент).
Зі свого боку, порядок та підстави відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності регламентуються положеннями Закону про судоустрій, Закону про ВРП та КПК України.
65. За загальним правилом, встановленим статтею 49 Закону про судоустрій, судді гарантується недоторканність та імунітет, які можуть бути обмежені лише у випадках і порядку, прямо передбачених законом.
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 49 Закону про судоустрій суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.
Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.
66. Частиною першою статті 62 Закону про ВРП визначено, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП, зокрема, у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (пункт 1 цієї частини).
67. Порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя за цією підставою [у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності]регламентує стаття 63 Закону про ВРП.
Відповідно до частини першої цієї статті тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Частина друга цієї статті визначає, що клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.
За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП ухвалює рішення (частина десята статті 63 Закону про ВРП).
Згідно із частиною одинадцятою статті 63 Закону про ВРП суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення ВРП рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
68. Аналогічні положення містяться у статті 155-1 КПК України.
Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом (частина перша вказаної статті).
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження (частина друга вказаної статті).
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу (частина третя вказаної статті).
69. Слід зазначити, що частина шоста статті 49 Закону про судоустрій також містить відсильну норму, згідно з якою вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.
70. За змістом частини другої статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
71. Згідно зі статтею 65 Закону про ВРП рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
72. Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, необхідно зазначити, що згідно із частиною другою статті 30 Закону про ВРП засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Згідно із частиною першою статті 34 Закону про ВРП рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом.
73. Оскаржуване рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 16 членами, які брали участь у його ухваленні.
74. Слід також зазначити, що не було встановлено порушень вимог частини шостої статті 63 Закону про ВРП та положень глави 20 Регламенту, які регулюють порядок виклику та участі осіб у розгляді клопотання про тимчасове відсторонення.
75. Матеріалами справи підтверджується, що позивач був належним чином і своєчасно повідомлений про засідання ВРП щодо розгляду клопотання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з його притягненням до кримінальної відповідальності та брав участь у засіданні ВРП у режимі відеоконференції. Розгляд клопотання прокурора відбувся за участю позивача та з урахуванням наданих ним пояснень. У засіданні ВРП також брав участь представник Офісу Генерального прокурора.
76. Ці обставини визнаються та не ставляться під сумнів учасниками справи, у зв`язку із чим немає підстав для скасування спірного рішення, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 65 Закону про ВРП.
77. Разом із тим, переходячи до оцінки оскаржуваного рішення в розрізі пункту 3 частини першої статті 65 Закону про ВРП, Велика Палата Верховного Суду нагадує, що вже неодноразово наголошувала на тому, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі про ВРП. Водночас оцінка судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження (див. постанови від 16 вересня 2021 року у справі № 9901/395/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 9901/230/19).
78. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наведені вище нормативні положення не встановлюють вичерпного переліку підстав, за яких ВРП може ухвалити рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя або відмовити в застосуванні такого забезпечувального заходу. Закон визначає лише загальний механізм та процедурні вимоги, залишаючи ВРП обов`язок перевірити наведені у клопотанні обставини та здійснити їх оцінку у межах визначеної законом компетенції.
79. Водночас з огляду на приписи статті 155 КПК України прокурор у клопотанні про тимчасове відсторонення повинен навести, зокрема: обставини, що дають підстави підозрювати суддю у вчиненні кримінального правопорушення; обставини, що дають підстави вважати, що перебування судді на посаді сприяло вчиненню кримінального правопорушення; обставини, що свідчать про ризики знищення чи підроблення доказів, незаконного впливу на свідків або інші дії, що можуть перешкодити кримінальному провадженню.
80. Отже, саме ці елементи клопотання - як обов`язкові та прямо визначені процесуальним законом - становлять первинний об`єкт перевірки ВРП при вирішенні питання про тимчасове відсторонення судді. ВРП має оцінити їх наявність, змістовність та взаємозв`язок із заявленими ризиками, а також встановити, чи випливають із них правові підстави для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
81. Суд першої інстанції установив, що ВРП, проаналізувавши зміст клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. і додані до нього докази, з`ясувала, що позивач підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; у поданні завідомо підроблених доказів, вчиненому з корисливих мотивів (введення в оману суду).
82. Згідно з матеріалами справи позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується підписом позивача та ним не заперечується.
Також ВРП установила, що до клопотання про тимчасове відсторонення долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано підстави і необхідність його задоволення, розписку позивача про отримання копій клопотання та доданих до нього матеріалів.
83. Оцінюючи мотиви клопотання про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, ВРП не встановила обставин, які можуть свідчити, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність цього судді щодо здійснення правосуддя.
84. Ухвалюючи оскаржуване рішення, ВРП керувалась тим, що позивач підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Вказані обставини, на думку ВРП, об`єктивно можуть поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення правосуддя і значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
85. ВРП також визнала обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризику того, що позивач, продовжуючи здійснювати правосуддя, може шляхом використання владних повноважень судді, особисто, а також із залученням працівників суду знищити чи підробити речі та/або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та повний перелік яких ще не встановлений органом досудового розслідування, оскільки слідчі дії тривають.
86. У спірному рішенні ВРП зазначила, що ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження - під час зібрання доказів, так і згодом - на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків, зважаючи на визначений статтею 23 КПК України принцип безпосереднього дослідження судом показань учасників кримінального провадження, який відображено, зокрема, у частині четвертій статті 95 цього Кодексу, відповідно до якої суд під час розгляду справи по суті може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або в порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, тобто під час допитів на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Тому, враховуючи обізнаність позивача як судді з формами і методами оперативної та слідчої діяльності, процедурою збирання доказів стороною обвинувачення, ВРП визнала обґрунтованим посилання прокурора на ризик перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином з метою штучного створення доказів своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
87. ВРП наголосила на тому, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Водночас наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_1 , у тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, суперечить зазначеним морально-етичним принципам, об`єктивно може поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення правосуддя та з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
88. Узагальнюючи викладене, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виходячи з наведених у пунктах 78-80 цієї постанови принципів ВРП належно виконала покладений на неї законом обов`язок перевірити обставини, зазначені у клопотанні прокурора, саме в тій мірі й у тому обсязі, який передбачений процесуальним законодавством. Оскаржуване рішення ВРП містить посилання на мотиви та ризики, про наявність яких стаття 155 КПК України зобов`язує прокурора зазначити у клопотанні, та відображає оцінку їх наявності, змісту й взаємозв`язку з перебуванням позивача на посаді судді. ВРП перевірила матеріали на предмет відповідності вимогам закону та достатності для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, не виходячи при цьому за межі своєї компетенції й не здійснюючи оцінки наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, що не належить до її повноважень.
89. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача щодо відсутності обґрунтованої підозри з огляду на таке.
90. Норма статті 155-1 КПК України міститься у розділі ІІ цього Кодексу «Заходи забезпечення кримінального провадження». Отже, тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя є заходом забезпечення кримінального провадження, який має на меті гарантувати належне виконання завдань кримінального процесу, зокрема запобігти перешкоджанню встановлення істини та впливу на хід розслідування.
91. Згідно з положеннями статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо, зокрема, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення.
92. Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу, що ВРП у цьому випадку виступає також як суб`єкт кримінальних процесуальних відносин, а тому має керуватися також положеннями КПК України, що визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження і продовження строку їх дії.
93. Визначення терміна «обґрунтована підозра» у кримінальному процесуальному законодавстві немає. Водночас, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення (наприклад, пункт 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
94. ЄСПЛ також послідовно підкреслює, що дія запобіжних заходів або інших процесуальних рішень має ґрунтуватися на наявності конкретних фактичних даних, які підтверджують обґрунтованість підозри, а не на абстрактних чи загальних твердженнях про причетність особи до кримінального правопорушення (наприклад, рішення від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі»).
95. Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду клопотання заступника Генерального прокурора ВРП досліджувала сукупність доказів, долучених до клопотання, зокрема показання потерпілої та свідків, матеріали цивільної справи № 203/7651/23, висновки судових експертиз, протоколи оглядів електронних носіїв інформації, телефонних з`єднань, а також інших документів, що підтверджують обставини, викладені в повідомленні про підозру. З огляду на це немає підстав вважати, що мотиви оскаржуваного рішення ВРП ґрунтуються на абстрактних або узагальнених твердженнях, оскільки вони підтверджуються конкретними фактичними даними, дослідженими ВРП у межах її повноважень.
96. Узагальнюючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду уважає, що оспорюване рішення містить посилання на визначені закономмотиви, з яких ВРП дійшла висновку про необхідність відсторонення позивача від займаної посади, та обґрунтування підстав його прийняття. ВРП належним чином оцінила матеріали кримінального провадження на предмет їх наявності та змісту в межах розгляду відповідного клопотання без оцінки наявності або відсутності кримінального діяння.
До того ж наведені апелянтом факти недопустимості та неналежності доказів, якими обґрунтовується підозра, не підлягають оцінці при перевірці правомірності оскаржуваного рішення ВРП.
97. Із цих підстав Велика Палата Верховного Суду констатує, що передбаченої пунктом 3 частини першої статті 65 Закону про ВРП підстави для скасування оскаржуваного рішення також немає.
98. За такого правового регулювання та встановлених обставин суд першої інстанції правильно встановив відсутність обов`язкових підстав для скасування рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, встановлених статтею 65 Закону про ВРП.
99. Щодо повторного подання клопотання про тимчасове відсторонення Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
100. Відповідно до частини першої статті 3 КПК України:
- досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (пункт 5);
- кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10);
- притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14);
- судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошеннясудового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 24).
101. Частиною шостою статті 64 Закону про ВРП встановлено, що повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.
102. Системне тлумачення частини шостої статті 64 Закону про ВРП дозволяє дійти висновку про наявність певної мети встановлення визначеною нормою закону заборони, яка полягає в унеможливленні багаторазового звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності однакових підстав та фактичних обставин застосування такого заходу забезпечення в кримінальному провадженні. Такий підхід законодавця спрямований на виключення ситуацій зловживання правом звернення із зазначеним клопотанням правоохоронними органами та забезпечення гарантій суддівської незалежності та недоторканності.
Загальний максимальний строк тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності з урахуванням можливості продовження такого строку на стадії досудового розслідування становить чотири місяці, протягом яких досудове розслідування має бути завершеним. Ці законодавчі гарантії недоторканності та імунітету судді мають дисциплінувати і орієнтувати сторону обвинувачення на необхідність завершення досудового розслідування щодо відстороненого судді у строки, встановлені законом для відсторонення.
При цьому такий ліміт строку відсторонення судді від здійснення правосуддя не поширюється на застосування вказаного заходу кримінального провадження на стадії судового провадження, для якого встановлено спеціальний строк - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Тобто застосування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування та судового провадження в межах одного кримінального провадження не є тотожними за юридичним змістом, підставами, значимістю, метою і тривалістю застосування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 9901/776/18.
103. У спірних правовідносинах також необхідно врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 9901/514/18, за яким частина шоста статті 64 Закону про ВРП не виключає можливості звернення з новим клопотанням про відсторонення судді від посади у разі наявності відповідних потреб кримінального провадження і з метою досягнення дієвості цього провадження, яке змістовно відрізняється від попереднього звернення. Цією нормою закону обмежено можливість кількісного звернення з клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності одних і тих самих підстав та фактичних обставин застосування такого заходу забезпечення в кримінальному провадженні.
104. Застосовуючи вказані правові висновки до обставин цієї справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у цій справі клопотання прокурора про тимчасове відсторонення позивача було подано після направлення обвинувального акта до суду, тобто на стадії судового провадження. Попередні клопотання про тимчасове відсторонення, що подавалися в межах цього ж кримінального провадження, стосувалися іншої процесуальної стадії - досудового розслідування.
За таких обставин подання нового клопотання після переходу кримінального провадження до стадії судового розгляду не можна вважати повторним у розумінні частини шостої статті 64 Закону про ВРП, оскільки воно не ґрунтується на тотожних підставах, фактичних обставинах чи процесуальних потребах. Такий підхід узгоджується з наведеною практикою Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої заборона повторних звернень спрямована на недопущення багаторазового подання однакових за змістом клопотань, а не на перешкоджання застосуванню цього заходу в разі зміни стадії кримінального провадження та відповідних процесуальних потреб.
Аналогічний підхід продемонстрований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 990/347/24.
105. Відповідаючи на доводи скаржника, що стадія судового провадження у спірному кримінальному провадженні не розпочалася, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на власні висновки, викладені у постанові від 23 червня 2021 року у справі № 9901/85/20, де у пункті 72 зазначається, що стадія судового провадження розпочинається з отримання обвинувального акта судом.
З огляду на зазначене здійснення процедури визначення підсудності у справі не спростовує факту завершення досудового розслідування та скерування обвинувального акта до суду. Таким чином, судове провадження у розумінні частини першої статті 63 Закону про ВРП вважається розпочатим, а тому немає підстав для висновку про порушення вимог щодо визначення строків тимчасового відсторонення.
106. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , адже ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
107. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
108. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
109. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
110. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2025 року у справі № 990/269/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Гімон
Судді:О. О. Банасько О. Л. Булейко О. А. Губська Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М.В. МазурН. М. Мартинюк К. М. Пільков С. О. Погрібний Н. С. Стефанів М. Ю. Тітов І. В. Ткач
