Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
про часткове задоволення скарги
28.05.2026Справа № 910/3831/22
За скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича
у справі № 910/3831/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 3 570 893, 00 грн
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Костюк А.С.
представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва надійшла скарга АТ "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця, в якій АТ "Укртрансгаз" просило суд:
1) визнати дії приватного виконавця, пов`язані з прийняттям до виконання виконавчих документів у справі № 910/3831/22 та винесенням постанов про відкриття виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225, неправомірними;
2) визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця: - про відкриття виконавчого провадження № 75066267 від 17.05.2024; - про стягнення з боржника основної винагороди від 17.05.2024 (виконавче провадження № 75066267); - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.05.2024 (виконавче провадження № 75066267); - про відкриття виконавчого провадження № 75085225 від 20.05.2024; - про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085225); - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085225); - про відкриття виконавчого провадження № 75085169 від 20.05.2024; - про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085169); - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085169); - про відкриття виконавчого провадження № 75085201 від 20.05.2024; - про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085201); - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085201);
3) зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право АТ "Укртрансгаз") шляхом повернення товариству стягнутих у примусовому порядку грошових коштів у межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 (з урахуванням стягнутих сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, стягнутих у цих виконавчих провадженнях) в сумі 4 154 178, 03 грн.
Скарга АТ "Укртрансгаз" обґрунтована тим, що приватний виконавець, приймаючи виконавчі документи до виконання, не перевірив місце реєстрації стягувача, який на момент відкриття виконавчого провадження був зареєстрований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87, кім. 307, що знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України. На думку АТ "Укртрансгаз", приватний виконавець порушив статті 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", статтю 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", тому наявні підстави для скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень № 75066267 від 17.05.2024, № 75085201 від 20.05.2024, № 75085169 від 20.05.2024, № 75085225 від 20.05.2024 та похідних від них постанов про стягнення основної винагороди й витрат на проведення виконавчих дій, визнання оскаржуваних дій приватного виконавця неправомірними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/3831/22:
- закрито провадження з розгляду скарги АТ "Укртрансгаз" у частині вимог про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця: про стягнення з боржника основної винагороди від 17.05.2024 (виконавче провадження № 75066267); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.05.2024 (виконавче провадження № 75066267); про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085225); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085225); про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085169); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085169); про стягнення з боржника основної винагороди від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085201); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 (виконавче провадження № 75085201);
- закрито провадження з розгляду скарги АТ "Укртрансгаз" у частині зобов`язання приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право АТ "Укртрансгаз") шляхом повернення товариству стягнутих у примусовому порядку в межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій;
- у задоволенні іншої частини скарги АТ "Укртрансгаз" відмовлено.
Постановою Верховного суду від 27.02.2026 у справі № 910/3831/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/3831/22 скасовано в частині відмови у задоволенні скарги АТ "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П., справу № 910/3831/22 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/3831/22 залишено без змін.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу в частині розгляду скарги АТ "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К. П. передано на розгляд судді Коткову О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 прийнято до розгляду скаргу АТ "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. у частині визнання дій приватного виконавця, пов`язаних із прийняттям до виконання виконавчих документів та винесенням постанов про відкриття виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень і в частині зобов`язання приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право скаржника) шляхом повернення товариству стягнутих у примусовому порядку грошових коштів у межах цих виконавчих проваджень, призначено розгляд скарги.
01.05.2026 та 07.05.2026 від скаржника, а 01.05.2026 - від ТОВ «Луганськгаз Збут» надійшли пояснення по суті скарги з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 27.02.2026 у справі № 910/3831/22.
У судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав та обгрунтував, просив її задовольнити.
Представник позивача проти скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні.
Приватний виконавець в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
За змістом ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності осіб, які не з`явились у судове засідання.
Отже, розглянувши скаргу по суті, дослідивши наявні докази та врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2026, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024, позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" 2 357 423, 49 грн інфляційних втрат, 1 213 469, 51 грн 3% річних та 53 563, 39 грн судового збору.
25.04.2024 на виконання вказаних рішення та постанов видано відповідні накази.
Вказані накази були пред`явлені стягувачем для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П., яким винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №75066267, №75085201, № 75085169, №75085225.
20.05.2024 та 21.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком К.П. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 75066267, №75085201, № 75085169, №75085225, у зв`язку з фактичним виконанням згідно виконавчих документів, зокрема, внаслідок погашення усіх грошових коштів, стягнутих у виконавчих провадженнях №75066267, №75085201, №75085169 та №75085225 20 і 21 травня 2024 року на банківський рахунок ТОВ "Луганськ Збут" НОМЕР_1 в АТ "УКРГАЗБАНК".
Заявник (боржник) звертаючись до суду зі скаргою вказує, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П., приймаючи виконавчі документи до виконання, не перевірив місце реєстрації стягувача, який на момент відкриття був зареєстрований за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87, кім. 307, яка є тимчасово окупованої російською федерацією, чим порушив ст.1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що є підставою для визнання дій приватного виконавця, пов`язаних із прийняттям до виконання виконавчих документів та винесенням постанов про відкриття виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень і в частині зобов`язання приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право скаржника) шляхом повернення товариству стягнутих у примусовому порядку грошових коштів у межах цих виконавчих проваджень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Аналогічна норма закріплена в частині 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус врегульовані Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття приватним виконавцем оскаржуваних постанов).
Відповідно до статті 1 цього Закону примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання (стаття 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до статті 37 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття приватним виконавцем оскаржуваних постанов)).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Аналогічні принципи діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців визначені в статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною 3 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець зобов`язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, приватні виконавці під час здійснення виконавчого провадження зобов`язані дотримуватися засад виконавчого провадження, визначених чинним законодавством.
Так, з матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням стягувача є: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87, офіс 307. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, місто Сєвєродонецьк є тимчасово окупованою територією з 25.06.2022.
Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначені статтею 13 цього Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", який був прийнятий Верховною Радою 06.05.2014.
Цей Закон має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України.
За змістом частини 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території передбачені статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Зокрема, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України (частина 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").
Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території.
На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.
Отже, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлені обмеження, які стосуються, зокрема, розрахунків, та обмеження щодо переказу коштів на користь суб`єктів господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія.
Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 було наголошено, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Так, судом встановлено, що місцезнаходженням стягувача є: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87, офіс 307. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, місто Сєвєродонецьк є тимчасово окупованою територією з 25.06.2022.
Відтак, у даному випадку має місце застосування Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки правила, визначені статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", поширюються на території, тимчасово окуповані, починаючи з 24.02.2022 лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо таких територій.
Отже, оскільки положеннями статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлені обмеження, які стосуються, зокрема, розрахунків, та обмеження щодо переказу коштів на користь суб`єктів господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, то приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. не мав права у примусовому порядку стягувати з боржника на користь стягувача грошові кошти у межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 (з урахуванням стягнутих сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій стягнутих в цих виконавчих провадженнях) в сумі 4 154 178, 03 грн., а тому у вказаного приватного виконавця виник обов`язок усунути порушення та повернути АТ "Укртрансгаз" стягнуті в примусовому порядку зазначені кошти.
Отже, скарга АТ "Укртрансгаз" у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимоги скаржника про визнання дій приватного виконавця, пов`язаних із прийняттям до виконання виконавчих документів та винесенням постанов про відкриття виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень, суд зазначає наступне.
Так, положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не забороняють прийняття приватними/державними виконавцями виконавчих документів до виконання.
Суд наголошує, що Закон України "Про виконавче провадження" також не містить заборони щодо прийняття приватними/державними виконавцями виконавчих документів до виконання стягувачами за якими є юридичні особи, що зареєстровані на тимчасово окупованій території.
Отже, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилань скаржника про те, що приватним виконавцем не враховано законодавчо визначених положень щодо заборони приймати до виконання виконавчих документів та виносити постанови про відкриття виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, №75085225, оскільки як установлено судом будь-яка законодавча заборона на прийняття до виконання таких виконавчих документів відсутня.
За таких обставин, підстав для визнання дій приватного виконавця, пов`язаних із прийняттям до виконання виконавчих документів та винесенням постанов про відкриття виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов про відкриття вказаних виконавчих проваджень, немає, а тому у цій частині скарги суд відмовляє.
На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин скарга АТ "Укртрансгаз" підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 234, 339, 342 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтина Павловича задовольнити частково.
2. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. усунути порушення (поновити порушене право АТ "Укртрансгаз") шляхом повернення товариству стягнутих в примусовому порядку грошових коштів у межах виконавчих проваджень № 75066267, № 75085201, № 75085169, № 75085225 (з урахуванням стягнутих сум винагороди та витрат на проведення виконавчих дій стягнутих в цих виконавчих провадженнях) в сумі 4 154 178, 03 грн.
У решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 28 травня 2026.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 23 червня 2026.
Суддя О.В. Котков
