Дата документу 29.06.2026 Справа № 336/4830/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 336/4830/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/452/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст. 309 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який отримав середню спеціальну освіту, не одружений та офіційно не працює, малолітніх та інших осіб на утриманні немає, інвалідності не має, адреса реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи у сумі 1029 грн. 72 коп.
В порядку ст. 100 КПК України вирішено долю речових доказів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України за наступних обставин.
ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого мешкання, достовірно розуміючи, що зберігання наркотичних засобів заборонено чинним законодавством України, умисно, для особистих потреб, у невстановлений час та за невстановлених обставин, придбав речовину сіро-зеленого кольору рослинного походження та зберігав її у домоволодінні за місцем проживання до 30.05.2022 без мети збуту для особистого вживання.
В подальшому, 30.05.2022 в період часу з 14-15 години по 15-05 годину працівниками ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області в ході санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності понятих на території домоволодіння, а саме гаражу виявлено та вилучено п`ять зіп-пакетів з невідомою речовиною рослинного походження, сіро-зеленого кольору, які згідно з даними висновку судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-22/5120-НЗПРАП від 07.06.2022, мають у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс, маса якого в перерахунку на висушену речовину, складає 57,098 г, 0,934 г, 0,931 г, 0,904 г, 0,889 г. Загальна маса виявленого особливо небезпечного наркотичного засобу, в перерахунку на висушену речовину, складає 60,756 г.
Вироком суду першої інстанції від 28.06.2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19.12.2024 року вирок змінено в частині посилання на предмет правопорушення, а в решті його залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.01.2026 року ухвалу апеляційного суду від 19.12.2024 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 не погоджується з вироком суду першої інстанції, вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалений за невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та з порушенням засад презумпції невинуватості.
Зазначає, що сторона обвинувачення не довела вину ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, а суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку докази, які, на думку захисту, були здобуті з істотними порушеннями вимог КПК України та не можуть визнаватися допустимими й достовірними.
Захисник наголошує, що вирок ґрунтується на суперечливих показаннях свідків, понятих та працівників поліції, тоді як обставини фактичного затримання, утримання ОСОБА_7 під контролем працівників поліції, вилучення його особистих речей, а також проведення обшуку, на його переконання, свідчать про істотне порушення права на захист та недотримання належної правової процедури.
У зв`язку з цим захисник просить вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.06.2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження - закрити.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник додатково вказує, що суд першої інстанції безпідставно визнав допустимими результати обшуку від 30.05.2022 року та похідні від нього докази, хоча, на думку сторони захисту, дозвіл на проведення обшуку було надано з порушенням вимог КПК України, зокрема без належної технічної фіксації судового засідання та без участі слідчого або прокурора.
Також адвокат посилається на доктрину «плодів отруєного дерева», стверджуючи, що всі докази, отримані внаслідок такої слідчої дії, підлягали визнанню недопустимими.
Окремо захист звертає увагу на суперечності в показаннях свідків, сумнівну неупередженість понятих, обставини фактичного затримання ОСОБА_7 напередодні обшуку, а також на те, що слідчі дії, за доводами апеляції, проводилися з істотними процесуальними порушеннями, у тому числі з порушенням правил територіальної підсудності та з використанням матеріалів іншого кримінального провадження.
З огляду на це захисник вважає, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підлягає скасуванню.
До судового засідання апеляційного суду, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_7 не з`явився, поважні причини неявки апеляційному суду не повідомив, у зв`язку із чим, враховуючи приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений тричі звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, посилався на поважні причину неможливості прибути до суду, проте жодного разу не підтвердив такі причини. Разом з тим зі змісту клопотань про відкладення є очевидним, що обвинувачений завжди був обізнаний про час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що протокол обшуку є допустимим доказом, оскільки відповідно до ст. 234 КПК України розгляд слідчим суддею клопотань про обшук проводиться за участю слідчого або прокурора, але не «за обов`язкової участі». В даному кримінальному провадженні слідчий чи прокурор не були присутні під час розгляду клопотання про обшук, тому закон не вимагав здійснення обов`язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
З огляду на ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону віднесені порушення цього Кодексу, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 439 KПK України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Скасовуючи попередню ухвалу суду апеляційної інстанції від 19 грудня 2024 року, Верховний Суд у своїй постанові від 19 січня 2026 року категорично вказав, що винесення слідчим суддею ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.
До такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що участь слідчого або прокурора під час розгляду клопотання про обшук зобов`язує слідчого суддю відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України здійснювати такий розгляд з фіксуванням за допомогою технічних засобів кримінального провадження. У протилежному випадку, а саме у разі незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, відповідна процесуальна дія та отримані внаслідок її вчинення результати визнаються недійсними.
Крім того, у статті 87 КПК України встановлено спеціальну підставу для визнання доказів недопустимими як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Зокрема, у п. 4 ч. 3 вказаної статті імперативно зазначено, що недопустимими є докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов до висновку, що постановлення ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею за участю слідчого або прокурора без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.
З мотивувальної частини оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції послався як на доказ вини обвинуваченого ОСОБА_7 на протокол обшуку від 30 травня 2022 року (т. 1, а.с. 72-76).
Під час вказаного обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено п`ять полімерних зіп-пакетів з «канабісом».
Підставою для проведення вищевказаного обшуку стало клопотання слідчого (т. 1, а.с. 69-70), яке було задоволено ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2022 року (т. 1, а.с. 71).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що розгляд відповідного клопотання слідчого проводився без участі слідчого або прокурора, а фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
За таких обставин суд першої інстанції повинен був вирішити чи відповідають критеріям, визначеним у ст. 86 КПК України результати, отримані в ході виконання ухвали про дозвіл на обшук житла обвинуваченого, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання (п. 3 ч. 4 ст. 87 КПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок, як постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не може бути визнаний законним та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, що відповідає вимогам ст.ст. 409, 412, 415 КПК України.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, ретельно перевірити усі докази та належно їх оцінити, взяти до уваги інші доводи, які зазначалися в апеляційній скарзі, та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення у відповідності до приписів, передбачених ст.ст. 370, 374 КПК України.
Відповідно до ст. 415 КПК України, при скасуванні вироку суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції призначає новий судовий розгляд, не вирішуючи питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність.
Вирішуючи у відповідності до ч. 1 ст. 197, ст. 331, п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК України питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.
Оскільки у кримінальному провадженні обвинуваченому запобіжний захід не обирався і на даний час відсутні підстави для його обрання, колегія суддів вважає за потрібне запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирати.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2024 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4