УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
13 липня 2026 року
м. Київ
справа №400/573/26
адміністративне провадження №К/990/28839/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №400/573/26 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 22.12.2025 №407;
зобов`язати Виконавчий комітет Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області повторно розглянути заяву позивача про взяття на квартирний облік без факту відсутності у позивача власного житла.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 12.03.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026, позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, просив скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Верховний Суд ухвалою від 24.06.2026 касаційну скаргу відповідача залишив без руху, надав скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, конкретизувавши підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
29.06.2026 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Дослідивши зміст касаційної скарги та врахувавши заяву про усунення недоліків, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування цієї підстави скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 34 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) та пункту 13 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» від 11.12.1984 №470 (далі - Постанова №470) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.04.2023 у справі №161/7432/22, від 08.09.2021 у справі №486/497/20.
До того ж, відповідач зазначає про те, що судами попередніх інстанцій було безпідставно застосовано норму статті 47 ЖК України та статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до відносин, що склалися з приводу взяття на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Також вказує, що судами не взято до уваги рішення Виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради професійних союзів «Про норми житлової площі в Миколаївській області» від 23.01.1992 №4 (далі - Рішення №4).
У заяві про усунення недоліків касаційної скарги відповідач наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не розмежовано поняття процедур «взяття на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов» (стаття 34 ЖК України та пункти 13, 14 Постанови №470) та процедур «забезпечення житлом, осіб які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов» (стаття 47 ЖК України), також поняття «забезпеченість жилою площею нижче за встановлений рівень» (як фактичний критерій потреби визначений нормами статті 34 ЖК України та пунктом 13 Постанови №470) та «відсутність у особи права приватної власності на житло» (як формальний майновий статус, який застосували суди першої та апеляційної інстанцій), що є різними за правовим змістом і наслідками поняттями.
У касаційній скарзі скаржник, окрім наведеного, покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове та важливе значення для скаржника, оскільки ототожнення норми надання житла за статтею 47 ЖК України із нормою взяття на квартирний облік за статтею 34 ЖК України та пунктом 13 Постанови №470 створює небезпечний правовий прецедент, що призведе до штучного розширення кола осіб, які підлягатимуть взяттю на квартирний облік, перенавантаження існуючих квартирних черг, порушення прав громадян, які вже перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, нівелювання принципу справедливості, розтрати бюджетних коштів, корупції.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Перешкоди для прийняття касаційної скарги до провадження Верховним Судом та відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №400/573/26.
Витребувати з Миколаївського окружного адміністративного суду справу №400/573/26.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін