Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
16 липня 2026 року
м. Київ
справа № 580/490/26
провадження № К/990/23528/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Тацій Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Гаращенка В.В. від 25 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р., Ключковича О.М., Кузьмишиної О.М. від 06 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати у неповному обсязі, нарахованої у розмірі - 19115,76 грн, пенсії за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 580/2568/25 ОСОБА_1 , із застосуванням зміненого Порядку виплати пенсії за рішеннями суду, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та нарахування пенсії без застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та без застосування коефіцієнту 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату у повному обсязі пенсії, нарахованої з 06 вересня 2024 року за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 580/2568/25 ОСОБА_1 без застосування зміненого Порядку виплати пенсії за рішеннями суду, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та з нарахуванням індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та із застосуванням коефіцієнту 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі.
3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року, вирішено провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - закрити, в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати у не повному обсязі, нарахованої у розмірі - 19115,76 грн, пенсії за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 580/2568/25 ОСОБА_1 , із застосуванням зміненого Порядку виплати пенсії за рішеннями суду, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2024 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату у повному обсязі пенсії, нарахованої з 06 вересня 2024 року за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 580/2568/25 ОСОБА_1 без застосування зміненого Порядку виплати пенсії за рішеннями суду, запровадженого відповідно до постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2024 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
4. Закриваючи провадження в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконання судового рішення не може бути предметом нового спору, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, тому вимоги щодо невжиття відповідачем заходів для виконання рішення суду, судом перевірці не підлягають.
5. На переконання судів попередніх інстанцій, обраний позивачкою у цій частині спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ
7. Судами попередніх установлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, у справі № 580/2568/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 06 вересня 2024 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.
8. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 580/2568/25 набрало законної сили 19 листопада 2025 року.
9. 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просила: здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум; надати інформацію щодо заборгованості Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виникла у зв`язку з невиплатою різниці між фактично отриманою та належною сумою пенсії, починаючи з 06 вересня 2024 року.
10. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 22 грудня 2025 року № 42653-43816/Л-02/8-1000/25 повідомило позивачку про те, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 580/2568/25 виконано в межах повноважень. Нараховані кошти за період з 06 вересня 2024 року по 31 грудня 2025 року в сумі 178964,70 грн обліковані в електронній пенсійній справі та підлягають виплаті на умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.
11. ОСОБА_1 вважаючи, що відповідач не виконує рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 580/2568/25, звернулась до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушено норми процесуального права. Скаржник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
13. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Спір у цій справі виник у зв`язку з виконанням судового рішення та стосується визначення належного способу судового захисту у спорах, пов`язаних із виконанням судових рішень.
15. Верховний Суд розглядав справи, правовідносини у яких виникли у зв`язку із виконанням судових рішень, що набрали законної сили, та незгодою позивачів із діями (рішеннями, бездіяльністю) суб`єктів владних повноважень, учиненими під час їх виконання. У цих справах предметом правового аналізу було визначення того, чи підлягають такі вимоги розгляду в порядку окремого позовного провадження, чи повинні вирішуватися із застосуванням спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України
16. Так, Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25 дійшов висновку, що спір, який виник у зв`язку із застосуванням суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року№ 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» під час виконання судового рішення, за своєю правовою природою є спором щодо правомірності дій, учинених на стадії виконання такого рішення. За таких обставин позовні вимоги, спрямовані на оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, не утворюють самостійного предмета адміністративного спору та підлягають розгляду із застосуванням спеціального механізму судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.
17. Верховний Суд зазначив, що застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 під час виконання судового рішення саме по собі не змінює процесуальної природи спірних правовідносин і не є підставою для звернення до суду з новим адміністративним позовом, оскільки законність таких дій має перевірятися у межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.
18. Разом з тим, у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25 Верховний Суд дійшов висновку, що спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову. При цьому Верховний Суд виходив із того, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про виконання судового рішення із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 є реалізацією ним владних управлінських функцій, а тому таке рішення підлягає самостійній перевірці на відповідність вимогам законодавства в порядку адміністративного судочинства.
Фактично зазначений правовий висновок ґрунтується на тому, що застосування суб`єктом владних повноважень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 утворює самостійний предмет адміністративного спору, незалежно від того, що відповідні дії були вчинені на стадії виконання судового рішення. Відповідно, Верховний Суд визнав можливим звернення особи до суду з новим адміністративним позовом про оскарження таких дій та прийнятого за результатами їх вчинення рішення.
19. Таким чином, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, істотно відрізняється від правового підходу, сформульованого цього ж дня у постанові у справі № 620/13341/25, у якій Верховний Суд виходив із того, що визначальним для встановлення належного способу судового захисту, є не зміст нормативно-правового акта, застосованого суб`єктом владних повноважень, а процесуальна природа спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення.
20. Аналіз правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 квітня 2026 року у справах № 340/7985/25 та № 620/13341/25, свідчить про наявність різних підходів до застосування одних і тих самих норм процесуального права при визначенні належного способу судового захисту у спорах, пов`язаних із виконанням судового рішення.
21. Колегія суддів не погоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25.
22. На переконання колегії суддів, наведений у зазначеній постанові підхід не забезпечує правильного застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки допускає можливість розгляду в порядку нового адміністративного позову вимог, які за своєю суттю стосуються перевірки правомірності дій суб`єкта владних повноважень, учинених під час виконання судового рішення. Такий підхід не враховує, що законодавець передбачив спеціальні процесуальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень, застосування яких виключає можливість використання загального позовного провадження для вирішення питань, безпосередньо пов`язаних із виконанням судового рішення.
23. Колегія суддів виходить із того, що судовий контроль за виконанням судового рішення є самостійним інститутом адміністративного процесу, спрямованим на забезпечення реального та своєчасного виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Встановлення Кодексом адміністративного судочинства України спеціального порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених під час виконання судового рішення, свідчить про виключність такого процесуального способу захисту.
24. Отже, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, на думку колегії суддів, не забезпечує системного застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України та не може вважатися таким, що узгоджується з принципами правової визначеності, остаточності судового рішення й ефективності судового захисту.
25. Водночас колегія суддів вважає обґрунтованим правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.
26. Саме у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку законності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, учинених на стадії його виконання, такий спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства та підлягає вирішенню із застосуванням спеціальних процедур судового контролю, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
27. Колегія суддів вважає, що саме такий підхід забезпечує правильне та однакове застосування норм процесуального права, відповідає правовій природі інституту судового контролю за виконанням судових рішень, унеможливлює обхід спеціального процесуального порядку шляхом пред`явлення нового позову та найбільшою мірою узгоджується з принципами правової визначеності, обов`язковості судового рішення і остаточності судового розгляду.
28. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, та застосування правового підходу, сформульованого у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.
29. Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
30. Згідно із частинами першою, четвертою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
31. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 580/490/26 (касаційне провадження № К/990/23528/26) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Справу № 580/490/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передати на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
судді А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій
