Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
справа № 127/5081/23
провадження № 14-26цс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Білоконь О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Сопруна В. В. за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання іпотеки припиненою, виключення записів про обтяження,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» (далі - ТОВ «ФК «Амбрелла») про визнання іпотеки припиненою, виключення записів про обтяження.
2. Позов мотивовано тим, що 08 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 60 000,00 дол. США на споживчі потреби зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 серпня 2018 року.
3. На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ПАТ «Банк «Форум» та ОСОБА_1 , який є майновим поручителем ОСОБА_2 , був укладений іпотечний договір від 08 лютого 2008 року, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належить позивачу.
4. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.
5. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц установлено, що вказані кредитний договір та договір іпотеки є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення. Цим рішенням зобов`язано ПАТ «Банк «Форум» подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z.
6. Оскільки нотаріус відмовив позивачу у припиненні обтяження спірної квартири, ОСОБА_1 просив:
- визнати іпотеку за вказаним іпотечним договором припиненою;
- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис, внесений приватним нотаріусом Ценделіною О. В. 08 лютого 2008 року за реєстраційним номером обтяження № 65590334, яким зареєстровано обтяження у формі заборони на нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 346, об`єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 ;
- виключити з Державного реєстру іпотек запис, внесений приватним нотаріусом Ценделіною О. В. 08 лютого 2008 року, за реєстраційним номером обтяження № 65590334, яким зареєстровано обтяження у формі заборони на нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 346 від 08 лютого 2008 року, об`єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Амбрелла», код ЄДРПОУ - 42855051.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що посилання позивача на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц та те, що кредитний та іпотечний договори є припиненими без визнання їх такими у резолютивній частині рішення, є помилковими, оскільки вказані обставини не є преюдиційними.
9. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
10. На переконання суду, вказані обставини свідчать про недоведеність позивачем наявності підстав для припинення іпотеки. З огляду на те, що станом на день розгляду справи кредитні зобов`язання, які забезпечувались іпотекою, не виконані, при цьому кредитний та іпотечний договори є чинними та не визнані в установленому законом порядку недійсними, відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою. Тому немає підстав для зняття заборони на відчуження спірної квартири.
11. Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
12. Визнано іпотеку квартири АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 08 лютого 2008 року № 0021/08/20-Z, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О. В. № 346, припиненою.
13. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 6559034 про обтяження (заборону на нерухоме майно), а саме на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
14. Виключено з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про іпотеку № 30076741 квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
15. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який відповідає перед кредитором у межах вартості одержаного у спадок майна. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 сформулювала правову позицію щодо наявності/відсутності згоди іпотекодержателя в разі зміни боржника за основним зобов`язанням. У разі відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем) іпотека визнається припиненою. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вказав на те, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
16. Суд констатував, що матеріали справи не містять доказів, які вказували б на те, що: позивач у справі подавав заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 (частина перша статті 1269 ЦК України); ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті останнього відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України; позивач виявляв згоду забезпечувати виконання зобов`язання за кредитним договором новим боржником.
17. Існування неприпиненої іпотеки за вказаним іпотечним договором при відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником порушує право власності позивача на належну йому квартиру, тому його вимога про припинення іпотеки у зв`язку зі смертю боржника, зобов`язання якого були забезпечені такою іпотекою, підлягає задоволенню. Оскільки позовні вимоги про виключення вказаних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек є похідними від позовної вимоги про визнання іпотеки припиненою, яка підлягає задоволенню, то такі похідні вимоги також слід задовольнити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
18. 30 травня 2024 року ТОВ «ФК «Амбрелла» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
19. Касаційна скарга мотивована тим, що позивач помилково послався на преюдиційність рішення Вінницького міського суду від 08 липня 2014 року у справі № 127/8452/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Форум».
20. Згідно з матеріалами спадкової справи № 102/2012 до майна померлого ОСОБА_2 суд встановив, що ця спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк». Спадкоємці ОСОБА_2 (батько, мати, дружина, донька) заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, жодного майна, у тому числі нерухомого, у спадщину не одержали. Згоди забезпечувати виконання зобов`язання будь-яким іншим ймовірним боржником не надавав.
21. Велика Палата Верховного Суду в пункті 68.1 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) зробила висновок, що зобов`язання майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли новим боржником за кредитним договором є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.
22. При цьому слід врахувати, що припинення іпотеки на підставі частини першої статті 523 ЦК України можливе лише в тому випадку, якщо спадщину, що відкрилася після смерті боржника, прийняли його спадкоємці в порядку і строки, визначені законодавством. Якщо ж таку спадщину спадкоємці не прийняли, то заміна боржника в зобов`язанні не відбулась, а тому відсутні підстави для припинення відносин майнового поручительства (постанова Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 334/5264/19). Отже, підстави для припинення іпотеки відсутні.
23. Крім того, позовна вимога про визнання припиненим договору не може бути задоволена саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, який не передбачений законом.
Рух касаційної скарги
24. Ухвалами Верховного Суду від 18 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та 03 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
25. Ухвалою від 13 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для часткового відступу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
26. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.
27. Так, на переконання колегії суддів, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22) невиправдано ототожнені такі види забезпечення зобов`язань як порука, зобов`язання за якою нерозривно пов`язані з особою боржника, та іпотека, яка за своєю сутністю є правом речовим, і зазначено, що «зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем). У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими».
28. Зобов`язання боржника за кредитним договором не є такими, що нерозривно пов`язано з його особою, а тому не припиняються внаслідок його смерті.
29. Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. Договором між кредитором та особою, яка надала забезпечення зобов`язання іншої особи іпотекою, може бути передбачено, зокрема, припинення іпотеки внаслідок смерті боржника.
30. За відсутності такої домовленості між іпотекодавцем і кредитором іпотека не припиняється внаслідок смерті боржника за основним зобов`язанням, оскільки законодавець не передбачив такої підстави припинення іпотеки незалежно від наявності у боржника спадкоємців та спадкового майна.
31. Укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки). Оскільки покладення на особу, яка надала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним іпотекодавцем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка надала забезпечення, і після смерті боржника. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка надала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
32. Положення частини першої статті 523 ЦК України встановлено законодавцем у зобов`язальних відносинах та розраховане на договірну зміну боржника внаслідок переведення боргу (частина перша статті 520 ЦК України), яка залежить від волі кредитора. Тому розширювальне тлумачення цієї норми і поширення її правила на всі інші види правонаступництва є недопустимим і нерозумним. Таке поширення може бути встановлено лише законом.
33. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважала за потрібне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для часткового відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22), та з метою сформулювати такий висновок:
«Зобов`язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою, а тому не припиняється внаслідок його смерті.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. Договором між кредитором та особою, яка надала забезпечення зобов`язання іншої особи іпотекою, може бути передбачено, зокрема припинення іпотеки внаслідок смерті боржника.
За відсутності такої домовленості між іпотекодавцем і кредитором іпотека не припиняється внаслідок смерті боржника за основним зобов`язанням, оскільки законодавець не передбачив такої підстави припинення іпотеки незалежно від наявності у боржника спадкоємців та спадкового майна.
Укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки). Оскільки покладення на особу, яка надала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним іпотекодавцем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка надала забезпечення, і після смерті боржника. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка надала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
Положення частини першої статті 523 ЦК України встановлено законодавцем у зобов`язальних відносинах та розраховане на договірну зміну боржника внаслідок переведення боргу (частина перша статті 520 ЦК України), яка залежить від волі кредитора. Тому розширювальне тлумачення цієї норми і поширення її правила на всі інші види правонаступництва є недопустимим і нерозумним. Таке поширення може бути встановлено лише законом.
Як наслідок, частина перша статті 523 ЦК України не може поширюватися на випадки заміни боржника при спадкуванні».
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду
34. Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.
35. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
36. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
37. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає, щоб у разі остаточного вирішення справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).
38. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
39. В інших справах ЄСПЛ також неодноразово зазначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та в обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява № 13151/04, пункт 26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», заява № 8269/02, пункт 38).
40. В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закону № 1402-VIII) та Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
41. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
42. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41)].
43. Тож Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього потрібних підстав.
44. Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
45. У пунктах 25-27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 зазначено, що для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
46. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
47. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
48. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнювальних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктними критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
49. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що правовідносини у справі № 570/3891/14 та у справі, що передана на розгляд Великій Палаті Верховного Суду, не є подібними, оскільки виникли за інших фактичних обставин.
50. У справі № 570/3891/14 суд установив, що позичальник за основним зобов`язанням помер. Спадкоємцем після його смерті є дочка, яка прийняла спадщину. Згоди відповідати за нового боржника іпотекодавці не надали, що відповідно до положень частини першої статті 523 ЦК України свідчить про припинення поруки та іпотеки і відсутність у них зобов`язань з погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі за рахунок предмета іпотеки.
51. За таких фактичних обставин справи суд вказав, що твердження про те, що частина перша статті 523 ЦК України не поширюється на випадки заміни боржника при спадкуванні не є достатньо обґрунтованим і таким, що дозволяє зробити законний виняток з випадків правонаступництва боржника, які за правилами статті 523 ЦК України можуть бути підставою для припинення поруки чи застави (пункти 10.6, 10.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14).
52. У справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, встановлено, що після смерті боржника за кредитним договором його заміна на спадкоємців фактично не відбулася, оскільки спадкоємці ОСОБА_2 (батько, мати, дружина, донька) заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, жодного майна, у тому числі нерухомого, у спадщину не отримували. Даних про те, що відбулась заміна боржника у зобов'язанні у зв`язку з прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_2 , суди не встановили.
53. Тож правовідносини у цих справах не є подібними.
54. Отже, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не навела, а Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин для прийняття до розгляду цієї справи з метою часткового відступу від попереднього правового висновку у справі 570/3891/14, якими за усталеною практикою можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
55. Сама лише незгода з позицією Верховного Суду не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною четвертою статті 403 ЦПК України.
56. Отже, без з`ясування вагомих причин, що об`єктивно виправдовують потребу в зміні підходу до тлумачення або застосування норм права, правові висновки Верховного Суду повинні залишатися незмінними. Це відповідає загальній концепції правовладдя (верховенства права) та забезпечує стабільність судової практики.
57. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу також на те, що основні мотиви ухвали колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо передачі цієї справи (№ 127/5081/23) на розгляд Великої Палати Верховного Суду повторюють мотиви, висловлені в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про передачу справи № 570/3891/14, в якій Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від усталеної судової практики.
58. Виходячи з наведеного, умови, визначені в частині четвертій статті 403 ЦПК України, при передачі справи не були враховані, що унеможливлює передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
59. Зважаючи на недотримання вимог частини четвертої статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду не вбачає передбачених зазначеною нормою підстав для передачі цієї справи на її розгляд.
60. Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
61. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
Керуючись статтями 402-404 Цивільного процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Повернути на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 127/5081/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання іпотеки припиненою, виключення записів про обтяження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачкаО. В. БілоконьСудді:О. О. БанаськоК. М. ПільковО. Л. БулейкоС. О. ПогрібнийО. А. ГубськаТ. Г. СтрелецьА. А. ЄмецьО. В. СтупакВ. В. КорольМ. Ю. ТітовС. І. КравченкоІ. В. ТкачО. В. КривендаО. С. ТкачукМ. В. МазурВ. Ю. УркевичН. М. Мартинюк
