Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року
м. Київ
справа №120/6685/25
адміністративне провадження № К/990/14472/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/6685/25
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2025, ухвалене у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів: Граб Л.С., Матохнюка Д.Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 15.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправним та скасувати пункт 12 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 № 25/д, щодо повернення на доопрацювання документів про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю солдата ОСОБА_2 , передбаченої Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168);
зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168) у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким позивачка проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2018 року до дня загибелі (смерті) останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Позов обґрунтовано тим, що позивачка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак є членом його сім`ї та має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої законодавством.
Вважає, що рішення комісії Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання та фактичну відмову у призначенні допомоги є протиправним, оскільки ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права, зокрема безпідставному висновку про необхідність підтвердження перебування позивачки на утриманні загиблого, що не є обов`язковою умовою для осіб, які звертаються за виплатою як члени сім`ї.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2025. залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026, позов задоволено:
визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 №25/д, в частині пункту 12, яким повернуті на доопрацювання документи ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю солдата ОСОБА_2 ;
зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю солдата ОСОБА_2 на підставі частини четвертої статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги»), Постанови КМУ № 168 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. 31.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, відповідач просить скасувати судові рішення ухвалені у цій справі та відмовити у задоволенні позову.
5. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2026 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 08.05.2026 до Верховного Суду від позивачки надійшов відзив на зазначену вище касаційну скаргу, у якому вона просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. 13.07.2026 до Верховного Суду від позивачки надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16.05.2004 по 21.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в зоні військових дій, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.10.2023 серія НОМЕР_1 , витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 регіональної ВЛК від 18.01.2024 №200, у якому зазначено, що травма, яка призвела до смерті «ТАК, причина смерті, пов`язана із захистом Батьківщини».
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 31.10.2024 у справі №125/1566/24 встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з 2018 року до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка, з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку з загибеллю її чоловіка, подала через ІНФОРМАЦІЯ_2 всі необхідні документи до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 №25/д, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення цього виду пенсії чи документів про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги. Також вказано, що право на призначення допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого, а відповідно до наданих документів, позивачка не відноситься до жодної із цих категорій.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за змістом статті 16-1 Закону № 2011-XII, в редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон № 3515-IX), яка була чинна станом на дату прийняття спірного в цій справі рішення Міністерства оборони України, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Суд першої інстанції зазначив, що з дня набрання чинності Законом № 3515-IX (29.03.2024) право на отримання одноразової грошової допомоги мають жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим відповідач протиправно повернув на доопрацювання документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачці, оскільки факт спільного проживання однією сім`єю встановлено рішенням Барського районного суду Вінницької області від 31.10.2024 у справі №125/1566/24.
IV. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Касаційна скарга Міністерства оборони України обґрунтована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону №2011-XII та Постанови КМУ №168 щодо наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги жінці, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, у випадку, коли смерть військовослужбовця настала до набрання чинності Законом №3515-IX, яким внесено зміни до статті 16-1 Закону №2011-XII, а рішення за заявою про призначення такої допомоги ухвалено після набрання чинності зазначеним Законом.
11. У відзиві на касаційну скаргу позивачка вказує на те, що суд першої інстанцій прийняв законне та вмотивоване судове рішення та зазначає, що касаційна скарга відповідача є необґрунтованою, у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
12. Клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду позивачка обґрунтовує тим, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яка, на її думку, полягає у необхідності вирішення питання про те, чи підлягає застосуванню стаття 16-1 Закону № 2011-XII, у редакції змін, внесених Законом № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, у випадку, коли смерть військовослужбовця настала до набрання чинності цим Законом, а відповідне рішення Міністерство оборони України ухвалило після набрання ним чинності.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
16. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
17. Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
18. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
19. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
20. Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
21. Пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
22. Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII.
23. Так, пунктом 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII (в редакції чинній на момент смерті військовослужбовця) було визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
24. Разом з тим, 29.03.2024 набрав чинності Закон № 3515-ІХ, яким статтю 16-1 Закону №2011-XII викладено в такій редакції:
" 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.
4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII)".
25. Отже, починаючи з 29.03.2024 законодавець істотно розширив коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, віднісши до них, зокрема, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
26. Пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
27. За змістом пунктів 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
28. На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону №2011-XII та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову КМУ №168, положеннями якої врегулював деякі особливості окремих виплат (в тому числі одноразової грошової допомоги), зокрема для військовослужбовців як осіб, які безпосередньо залучені до виконання завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
29. Пунктом 1-1 Постанови КМУ №168 (в редакції, яка була чинною на момент смерті військовослужбовця) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
30. За змістом абзаців 1 та 2 пункту 2 Постанови КМУ №168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
31. Аналіз наведених вище положень Закону № 2011-ХІІ та Постанови КМУ №168 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною виплатою компенсаційного характеру, право на яку мають, зокрема, визначені в статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ члени сім`ї загиблого військового, які можуть реалізувати таке право протягом трьох років з дня його виникнення.
32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги після зібрання всіх документів у грудні 2024 року, при цьому відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 02.10.2023 серії НОМЕР_1 , останній загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
33. Водночас спірне в цій справі рішення відповідача про повернення поданих документів на доопрацювання було прийнято 21.03.2025 тобто в період дії нової редакції статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, яка передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, жінці (чоловіку), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
34. Зважаючи на те, що законодавче регулювання правовідносин, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання такої допомоги, зазнало змін, Верховний Суд має надати відповідь на питання стосовно того, у якій редакції має застосовуватися стаття 16-1 Закону №2011-XII у спірних правовідносинах у цій справі, які пов`язані із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги члену сім`ї військовослужбовця, який загинув до набрання чинності Законом № 3515-IX, яким внесено зміни до зазначеної норми в частині визначення кола осіб, що мають право на отримання такої допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає таке.
35. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
36. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо офіційного тлумачення наведеної вище норми Основного Закону.
37. Так, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 вказав на те, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
38. У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп зазначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
39. Таким чином, виходячи з концепції безпосередньої (прямої) дії нормативно-правового акта в часі, новий нормативно-правовий акт поширюється на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, за винятком випадків, коли закон чи інший нормативно-правовий акт пом`якшує або скасовує відповідальність особи, а також коли в ньому прямо передбачено поширення його дії на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
40. Як було зазначено вище абзацом 2 пункту 2 Постанови КМУ №168 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі військовослужбовця, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Аналогічні за змістом положення містяться також в пункті 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25.01.2023 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (в редакціях чинних на момент смерті військовослужбовця).
41. Враховуючи таке правове регулювання, колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події.
При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, які мають таке право. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.
42. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зміни до законодавства, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо розширення кола осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами.
43. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №280/1098/25.
44. З огляду на викладене, враховуючи наведені положення Конституції України, правові позиції Конституційного Суду України щодо дії нормативно-правових актів у часі та висновки Верховного Суду, колегія суддів у контексті спірних правовідносин зазначає, що під час вирішення питання щодо наявності у особи права на отримання одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент виникнення такого права, тобто на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з моменту загибелі (смерті) військовослужбовця, саме на цей момент визначається коло осіб, які мають право на її призначення та виплату. Отже, зміни, внесені Законом № 3515-IX до статті 16-1 Закону № 2011-XII, якими розширено коло осіб, що мають право на отримання такої допомоги, не підлягають застосуванню до правовідносин, у яких право на допомогу виникло до набрання чинності Законом № 3515-IX.
45. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити її статус утриманця у розумінні спеціального законодавства.
Отже, підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
46. Щодо клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.
47. На обґрунтування вказаного клопотання позивачка зазначила, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
48. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
49. Велика Палата Верховного Суду, застосувавши норми частини п`ятої статті 346 КАС України, у постановах від 13.10.2020 у справі № 640/17296/19, від 27.04.2021 у справі №480/3310/19 визначила критерії справи, що містить виключну правову проблему, вказавши, що за усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
50. Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
51. Якісний критерій ілюструє, що на користь виключності правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
52. Верховним Судом не встановлено підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені в клопотанні відповідача доводи в контексті правовідносин щодо яких виник спір, не свідчать про те, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
53. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
54. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
55. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 346, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №120/6685/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №120/6685/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко
