Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 520/12864/24
адміністративне провадження № К/990/4352/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (судді: Присяжнюк О.В. (головуючий), Любчич Л.В., Спаскіна О.А.) та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (судді: Присяжнюк О.В. (головуючий), Любчич Л.В., Спаскіна О.А.) у справі № 520/12864/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Харківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2024 № 00211032410, № 00210952410.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після початку перевірки, у передбачений діючим законодавством спосіб та строк ФОП ОСОБА_1 повідомив ГУ ДПС у Харківській області про факт втрати документів внаслідок військової агресії та надав відомості про заходи, які останнім були вжиті з цього приводу, щодо відновлення втрачених документів, а саме копії звернень до правоохоронних органів та можливості (часу) для відновлення податкових їх відповіді про вжити заходи, копії звернень до контрагентів для отримання копій та/або дублікатів втрачених документів. Відповідач після отримання відомостей про втрату документів в порушення норм процесуального права не було припинено проведення перевірки у відповідності до вимог підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та не було надано можливості ФОП ОСОБА_1 для відновлення втрачених документів у відповідності до вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно та протиправно проведено документальну позапланову виїзну перевірку за період січня 2023 - січня 2024 років, період не був зазначений в наказі про проведення такої перевірки, за результатами чого у висновках акту перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях вказано про відсутність документів за період січня 2023 - січня 2024 років та безпідставно збільшено суму грошового зобов`язання, при цьому навіть не запитуючи та не перевіряючи наявні первинні бухгалтерські документи за вказаний період. ГУ ДПС залишило без жодної уваги заперечення на акт перевірки із доданими до нього первинними бухгалтерськими документами по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями у формі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової звітності із додатками яка прийнята та відображена контролюючим органом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю необхідних перинних документів на підтвердження правомірності задекларованих позивачем показників податкового обліку, а також наданими учасниками справи докази, письмові та усні пояснення у судовому засіданні, надавши оцінку яким, суд дійшов висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 520/12864/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 520/12864/24. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2024 № 00211032410, № 00210952410. Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що неправомірність визначення позивачем суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за січень 2024 року, у розмірі 470 667,00 грн контролюючим органом не підтверджено та не надано до суду доказів неправомірності визначення позивачем суми від`ємного значення з податку на додану вартість та детального розрахунку таких сум, а висновок про неправомірність визначення позивачем суми від`ємного значення з податку на додану вартість зроблено відповідачем без врахування первинних документів.
6. Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 520/12864/24 стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 22710 (двадцять дві тисячі сімсот десять) гривень, а всього 37850 (тридцять сім тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції ГУ ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 520/12864/24, та залишити в силі рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у цій справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період 01.11.2021 по 31.12.2022 перебував на податковому обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно до повідомлення про взяття на облік /зняття з обліку платника податків за формою 11-ОПП від 23.05.2022 № 2208330600004 здійснено зміну місцезнаходження (місця проживання) та зміну місце податкового обліку на ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на якому перебував як платник податків за основним місцем обліку у період з 01.01.2023 по 31.12.2023. Відповідно до повідомлення про взяття на облік /зняття з обліку платника податків за формою 11-ОПП від 05.09.2023 № 2304230600004 здійснено зміну місцезнаходження (місця проживання) та зміну місце податкового обліку на ГУ ДПС у Харківській області, де позивач перебуває як платник податків за основним місцем обліку з 01.01.2024 дотепер.
На підставі направлення від 11.03.2024 № 2121, відповідно до наказу ГУ ДПС у Харківській області від 03.06.2024 №1018-п, виданого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.35-1, пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за січень 2024 року (від 18.02.2024 № 032938851), у розмірі 470 667,00 грн.
ФОП ОСОБА_1 13.03.2024 подано до канцелярії ГУ ДПС у Харківській області заяву за № 012-1/У/03-2024 від 12.03.2024 про припинення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 15.03.2024 ФОП ОСОБА_1 отримав лист відповідача від 15.03.2024 №13394/6/20-40-24-10-17 про відмову в припиненні проведення позапланової документальної перевірки за результатами розгляду повідомлення та заяви.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №11493/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 від 22.03.2024 та винесено за його висновками податкове повідомлення-рішення №00211032410 від 19.04.2024 про порушення позивачем вимог п. 44.3, п. 44.6, ст.44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, пп. 200.4. ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 470 667,00 грн; податкове повідомлення-рішення №00210952410 від 19.04.2024 про порушення позивачем вимог 44.3, п.44.6, ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником податків занижена сума податкового зобов`язання з ПДВ за 2022-2024 на суму 1 081 985,00 грн яка підлягає сплаті разом із додатковими штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 270 496,25грн.
У акті відображена інформація про те, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено включення до додатку 2 «довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду суми, що розраховані за результатами подання декларації за січень 2024 року у сумі 470 667,00 грн складаються з сум, що виникли за результатами звітних періодів з листопада 2021 по січень 2024 з урахуванням перенесення сум з рядка 21 декларації до рядка 19 декларації з урахуванням поточних показників декларації. Перевіркою арифметичної складової сум вірності визначення сум від`ємного значення помилок не встановлено.
У ході перевірки з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за січень 2024 року (від 18.02.2024 № 9032938851), у розмірі 470 667,00 грн, ФОП ОСОБА_1 12.03.2024 вручено запит про надання документів від 11.03.2024 №12359/6/20-40-24-10-17. На запит щодо надання документів ФОП ОСОБА_1 листами від 12.03.2024 №012-1/У/03-24 та 12.03.2024 №012/У03-24 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 13.03.2024 № 21230/6 та від 13.03.2024 № 21229/6 від 13.03.2024) повідомив про втрату первинних документів, що зазначені у запиті, а саме: за період з 01.01.2019 по 08.04.2022 внаслідок втрати за фактом військової агресії з боку Російської Федерації, окупацією м. Токмак, Запорізької області та руйнування приміщень, в яких знаходились первинні документи, обладнання та інші ТМЦ, за наслідком пожеж від потрапляння ракет, бомб та снарядів; за період з 01.06.2022 по 15.09.2023 внаслідок втрати втрату первинних документів за адресою АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надав копії заяв, поданих до Головного управління Національної поліції у Харківській області, Управління СБУ України в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
У акті перевірки відповідачем проаналізовано надану позивачем інформацію та зроблено висновок про те, що у зв`язку із вказаними обставинами перевірити повноту включення сум до складу податкових зобов`язань з урахуванням положень, визначених статтею 187 ПК України, неможливо визначити, яка сума коштів надійшла на розрахунковий рахунок, або чи відбулось відвантаження ТМЦ в адресу покупців, а тому перевірка повноти визначення податкових зобов`язань проводилась на підставі даних податкової звітності (декларації за ПДВ) та відомостей з системи ІС «Єдине вікно подання електронної звітності» щодо виписаних та зареєстрованих ПН/РК.
Контролюючим органом у акті перевірки зазначено, що у зв`язку із надходженням повідомлення від ФОП ОСОБА_1 про втрату первинних документів за період з 01.01.2019 по 08.04.2022 за фактом військової агресії з боку Російської Федерації, окупацією м. Токмак, Запорізької області та руйнування приміщень, в яких знаходились первинні документи, обладнання та інші ТМЦ, за наслідком пожеж від потрапляння ракет, бомб та снарядів, що повідомлено листами від 12.03.2024 № 012-1/У/03-24 та 12.03.2024 № 012/У03-24 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 13.03.2024 №21230/6 та від 13.03.2024 №21229/6 від 13.03.2024) дані податкової звітності за період з 01.11.2021 по 08.04.2022 не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів.
Відповідач у акті перевірки відобразив інформацію про те, що ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки не надав документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності за період квітень 2022 року по січень 2024 року, а тому вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
ФОП ОСОБА_1 скористався правом на подання заперечень до акту перевірки, за результатами розгляду заперечення від 29.03.2024 № б/н (вх. ГУ ДПС від 02.04.2024 № 25824/6) на акт перевірки від 22.03.2024 №11493/20-40-24-10- 07/229319875. Комісією з питань розгляду заперечень вирішено заперечення ФОП ОСОБА_1 від 29.03.2024 № б/н (вх. ГУ ДПС від 02.04.2024 № 25824/6) залишити без задоволення, а висновки без змін.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 07.04.2023 у справі № 420/9587/20, від 13.07.2022 у справі № 280/706/19, до спірних правовідносин, зокрема, що втрата документів не звільняє від обов`язку подання підтверджень та відновлення в таких у визначений строк; обов`язковість забезпечення збереження та своєчасного відновлення первинних документів платниками податків.
Контролюючий орган зазначає, що положеннями пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
В контексті зазначеного, відповідач звертає увагу, що позивач не дотримався передбаченого п. 69.28 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України порядку повідомлення про втрату документів. Зокрема, не було надано належних підтверджень обставин втрати таких, зокрема і перелік втрачених документів із відповідними реквізитами. Крім того, позивач не виконав вказаних вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України щодо зобов`язання платника податків у разі втрати документів письмово повідомити контролюючий орган протягом 5 днів із моменту втрати та вжити заходів щодо їх відновлення протягом 90 днів. Позивач не виконав цих вимог, чим порушив свої обов`язки. У разі відсутності такої інформації в контролюючого органу відсутні законодавчі підстави для перенесення термінів документальної перевірки та надання строку для відновлення втрачених документів.
10. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.
11. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
13. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
14. У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги, дійшов висновку про наявність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що контролюючим органом не підтверджено та не надано до суду доказів неправомірності визначення позивачем суми від`ємного значення з податку на додану вартість та детального розрахунку таких сум, а висновок про неправомірність визначення позивачем суми від`ємного значення з податку на додану вартість зроблено відповідачем без врахування первинних документів.
15. Суд зазначає про помилковість таких висновків суду апеляційної інстанції.
16. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням, наведеними у підпунктах 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19, від 30 травня 2025 року у справі № 320/8524/23, від 25 червня 2026 року у справі № 320/17767/25 і не виключно, що становлять послідовну практику застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.
Положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з положеннями частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Водночас, положеннями підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.
Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Судами встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Токмацька міська територіальна громада з 26.02.2022 відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією території України.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції правильно вказав, що обґрунтованим є висновок контролюючого органу про те, що у зв`язку із надходженням повідомлення від ФОП ОСОБА_1 про втрату первинних документів за період з 01.01.2019 по 08.04.2022 за фактом військової агресії з боку Російської Федерації, окупацією м. Токмак, Запорізької області та руйнування приміщень в яких знаходились первинні документи, обладнання та інші ТМЦ, за наслідком пожеж від потрапляння ракет, бомб та снарядів (про що повідомлено листами від 12.03.2024 № 012-1/У/03-24 та 12.03.2024 № 012/У03-24 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 13.03.2024 № 21230/6 та від 13.03.2024 №21229/6 від 13.03.2024)), дані податкової звітності за період з 01.11.2021 по 08.04.2022 не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. При цьому, з метою перевірки повноти та правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ ФОП ОСОБА_1 12.03.2024 вручено запит про надання документів від 11.03.2024 № 12359/6/20-40-24-10-17 без врахування вказаного періоду з 01.11.2021 по 08.04.2022.
Суд звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено (що не заперечується та не спростовується позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами), що станом на останній день проведення перевірки первинних фінансових та бухгалтерських документів до перевірки надано не було, про що також було складено акт від 15.03.2024 № 2062/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 «Ненадання документів до документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )», відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки наступні документи: документи щодо власності/оренди приміщень за період діяльності; відомості щодо наявності та використання транспортних засобів, договори із замовниками та постачальниками, акти виконаних робіт, видаткові, прибуткові, товарні накладні; акти здачі, приймання, технічні звіти, калькуляційні карти, технічні умови; послуги; та інші документи щодо сплати за товари та послуги.
Позивач ненадання документів за період з 01.06.2022 по 15.09.2023 обґрунтовує тим, що 15.09.2023 ФОП ОСОБА_1 перебуваючи у місті Харкові на вулиці Чернишевська, 55, біля адміністративної будівлі «Прозорого офісу» ЦНАП Київського району міста Харкова, стоячи у черзі для отримання послуг центру та отримання консультацій, після дії сигналу «повітряна тривога» спустився у бомбосховище, забувши на вулиці кульок, в якому знаходились реєстраційні документи та первинні бухгалтерські документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з червня 2022 року по вересень 2023 року. ФОП ОСОБА_1 звернувся 15.09.2023 до правоохоронних органів із відповідною заявою за №002/У/09-23. На цій підставі позивач також просив контролюючий орган зупинити проведення перевірки.
Так, у відповідності до положень пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У відповідності до вимог пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. При цьому згідно з вказаними приписами пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, перенесення строків проведення перевірок, визначених статтею 200 Податкового кодексу України, не здійснюється, а відтак, контролюючий орган не мав визначених підстав для зупинення проведення документальної перевірки, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Також, Суд звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено та зазначено, у контексті спірних правовідносин, про обов`язок позивача у п`ятиденний строк з дня події втрати документів (15.09.2023) письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) відповідний контролюючий орган, водночас доказів виконання такого обов`язку позивачем у строки, визначені пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, надано не було, що не спростовується та не заперечується позивачем жодними належними, допустимими та достатніми доказами та що не було враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
В контексті зазначеного, Суд вказує, що суд першої інстанції правильно зазначив, що звернення до правоохоронних органів з повідомленням про втрату документів не нівелює обов`язку платника податків вчинити визначені статтею 44 Податкового кодексу України дії, оскільки виключно дотримання передбаченого приписами Податкового кодексу України алгоритму може слугувати підставою для висновку про добросовісність платника податків (у справі, що розглядається, щодо вчинення позивачем всіх необхідних дій щодо відновлення документів з метою отримання бюджетного відшкодування).
17. Таким чином, з урахуванням встановлених у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій обставин та правового регулювання спірних правовідносин, Суд зазначає, що враховуючи відсутність необхідних перинних документів на підтвердження правомірності задекларованих позивачем показників податкового обліку, а також надані учасниками справи докази та пояснення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.04.2024 № 00211032410, № 00210952410 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.
18. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про необґрунтованість таких позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.
20. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
21. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 520/12864/24 підлягає задоволенню.
23. При цьому враховуючи, що за результатами розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 520/12864/24 підлягає скасуванню, то з урахуванням приписів статей 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткова постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у цій справі також має бути скасована, як невід`ємна частина рішення про вирішення справи по суті позовних вимог, без надання оцінки доводам контролюючого органу наведеним відповідачем в касаційній скарзі на підтвердження протиправності вказаного рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 520/12864/24 скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у цій справі залишити в силі.
Скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 520/12864/24.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова
