Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/21167/25
адміністративне провадження № К/990/37163/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/21167/25,
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, постановлену суддею Дубровною В.А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025, ухвалену у складі: судді-доповідача Бітова А.І., суддів Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
01.07.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - вч НОМЕР_1 , відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність вч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у періоди з 07.04.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов?язати вч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 07.04.2022 по 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано йому подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, із зазначенням поважних підстав його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до вч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 19.07.2022 по 20.05.2023, повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; якщо вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
Повертаючи позов у вказаній частині позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції зі змінами, унесеними Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас до триваючих правовідносин (як у цій справі) стаття 233 КЗпП України застосовується з особливостями, що випливають із загальних принципів дії закону в часі. Зокрема, якщо правовідносини виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України №2352-ІХ, то у такому випадку правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню, згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ). Проте з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (щодо продовження строків на час карантину) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, починається з 01.07.2023.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 07.04.2022 по 18.07.2022 не обмежуються будь-яким строком, оскільки відповідні спірні правовідносини виникли під час дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України до змін, унесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX.
Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, то відлік тримісячного строку звернення до суду із цими позовними вимогами розпочався з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у цій справі відбулося у день звільнення з військової служби - 08.03.2025.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач не довів, що після звільнення з військової служби існували об`єктивні перешкоди для звернення до суду, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 та направити справу в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковим.
За доводами скаржника, спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення охоплюють період з 07.04.2022 по 20.05.2023. До 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України не обмежувала строком право працівника на звернення до суду щодо стягнення належних йому виплат. Зміни, які ввели тримісячний строк звернення, поширюються лише на відносини, що виникли після набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ. Ураховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення до суду не пропущено.
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 09.09.2025. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Желєзному І.В., Смоковичу М.І.
Ухвалою Суду від 06.10.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 13.07.2026 №1431/0/15-26 про продовження строку тимчасового відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя, розпорядженням т.в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - призначено повторний автоматизований розподіл справи.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційна скарга була передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої, другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX частину першу, другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
IV. Позиція Верховного Суду
Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, або в інших законах, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
У цій справі підставою для повернення позову в частині позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 був висновок судів попередніх інстанцій про пропуск строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням вимог статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX та пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, становить три місяці й обчислюється з дня, коли позивач довідався про розмір виплачених йому при звільненні з військової служби сум - 08.03.2025, тоді як позов позивач подав 01.07.2025.
Щодо норми, яка підлягає застосуванню до питання обчислення строків звернення до суду з позовами публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення)
Суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спору та необхідністю застосування до питання визначення тривалості строку звернення вимог статті 233 КЗпП України.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив 19.11.2025 постанову у справі №420/27284/24, у якій вирішував питання норми, яка підлягає застосуванню під час вирішення питання дотримання строків звернення до суду з вимогами публічних службовців про стягнення заробітної плати та прирівняних до неї виплат (стаття 122 КАС України чи стаття 233 КЗпП України).
У пунктах 34-37 указаної постанови Верховний Суд зазначив таке.
Стаття 233 КЗпП України регулює питання строків звернення до суду у спорах щодо виплати всіх сум, які належать працівникові при звільненні. Таке регулювання є єдиним для всіх працівників незалежно від виду трудових відносин і характеру професійної діяльності. У постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну службу. Ураховуючи, що норми частини п`ятої статті 122 КАС України прямо не закріплюють положень щодо стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби, тоді як приписи статті 233 КЗпП України визначають строк звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, тому варто вважати, що стаття 233 КЗпП України є спеціальною нормою відносно частини п`ятої статті 122 КАС України, та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби. Такий підхід має бути єдиним, як для осіб, які проходять публічну службу, так і для тих, які звільнені з неї, оскільки застосування різних строків звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці під час проходження служби та після звільнення з публічної служби, призведе до неоднакового підходу до захисту прав особи на отримання винагороди за працю.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно обчислювали строк звернення з цим спором, виходячи з положень статті 233 КЗпП України.
Щодо редакції статті 233 КЗпП України, яка підлягає застосуванню для визначення строку звернення до суду
Вирішуючи питання застосування статті 233 КЗпП України до триваючих правовідносин (до вимог про стягнення грошового забезпечення за період, охоплений обома вказаними редакціями статті 233 КЗпП України), Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (постанова від 21.03.2025 у справі №460/21394/23) дійшов таких висновків.
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:
- правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції);
- у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Беручи до уваги, що спір у частині, яка переглядається, стосувався нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 до спірних правовідносин підлягала застосуванню стаття 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ (чинна з 19.07.2022).
Щодо моменту, з яким стаття 233 КЗпП України пов`язує початок відліку строку звернення до суду
Залишаючи позов без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, а про порушення своїх прав неналежним розміром грошового забезпечення позивач мав довідатися 08.03.2025 - у день звільнення з військової служби та ознайомлення з грошовим атестатом.
У контексті викладеного Суд зазначає, що стаття 233 КЗпП України установлює диференційований підхід до питання визначення тривалості та початку відліку строку звернення до суду залежно від характеру спору:
1) тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору (у тому числі - про стягнення належної працівнику заробітної плати) - для працівників, які продовжують перебувати у трудових відносинах (частина перша статті 233 КЗпП України);
2) місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення для звернення до суду з позовом - у справах про звільнення (частина друга статті 233 КЗпП України);
3) тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні - у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (частина друга статті 233 КЗпП України).
Беручи до уваги, що позивач 08.03.2025 (до звернення до суду) звільнився з військової служби, суди попередніх інстанцій правильно керувалися саме частиною другою статті 233 КЗпП України, яка пов`язує можливість звернутися до суду з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні у тримісячний строк з дня отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні
Основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у згаданій постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Чинне законодавство не передбачає єдиної форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.
Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності / відсутності порушеного права щодо належних виплат.
Щодо грошового атестата для цілей застосування частини другої статті 233 КЗпП України, то Суд зазначає таке.
Форму і зміст грошового атестата, порядок його видачі визначають Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі - Правила №280)
Відповідно до абзацу 4 пункту 11.1 Правил №280 грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні у випадку звільнення з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Відповідно до пункту 11.2 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема:
- у пункті 2 - тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено;
- у пункті 3 - розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено. Також записується вислуга років для отримання надбавки за вислугу років (у тому числі пільговою вислугою) і зазначається станом на 01 число місяця, наступного за місяцем видачі грошового атестата;
- у пункті 4 (підпункти 4.1 - 4.7) - виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення; назва виплати, яку отримував військовослужбовець за час виконання обов`язків за посадою, їх розмір та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено;
- у пункті 5 (підпункти 5.1 - 5.3) - виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення;
- у пункті 7 - сума виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби (записується словами);
- у пункті 8 - дата, до якого числа включно виплачено індексацію;
- у пункті 9 - сума залишку непогашеного нарахування на день вибуття військовослужбовця з військової частини (записується словами);
- у пункті 13 - інформація про виплату інших видів грошового забезпечення, не передбачених формою грошового атестата;
- у пункті 14 - правильність записів, здійснених у пунктах 1 - 13, засвідчується особистим підписом власника грошового атестата.
Отже, грошовий атестат за правовою природою є документом про остаточний розрахунок з військовослужбовцем, який видається, зокрема, при звільненні військовослужбовця з військової служби, та підтверджує виплату належних такій особі складових грошового забезпечення, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, вжитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 05.03.2024 №171 позивача з 08.03.2025 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №69 позивача було виключно зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Водночас, чи отримував позивач грошовий атестат при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , або інший документ, що відображав би фактичні суми нарахувань та виплат у зв`язку зі звільненням з військової служби, суди попередніх інстанцій не перевіряли.
З урахуванням викладеного висновок судів попередніх інстанцій, що про порушення своїх прав внаслідок виплати грошового забезпечення не в повному обсязі позивач довідався (мав довідатися) 08.03.2025 - у день звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є передчасним.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про наявність передбачених частиною другою статті 123 КАС України підстав для повернення позову в частині вимог, охоплених періодом з 19.07.2022 по 20.05.2023, є необгрунтованим.
У частині першій статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За викладених обставин ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 скасувати.
Справу №420/21167/25 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Ж.М. Мельник-Томенко
М.І. Смокович
