УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/1680/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026
у справі за позовом ОСОБА_1
до Фермерського господарства "РОСТОК 2020"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) ОСОБА_2 ,
2) ОСОБА_3
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
ВСТАНОВИВ:
1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "РОСТОК 2020" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства "РОСТОК 2020", яке оформлене протоколом №2/25 від 01.04.2025, в частині скасування оформленого протоколом №5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства "Росток" рішення від 25.10.2019.
2. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.10.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026, у задоволенні позову відмовив.
3. 21.07.2026 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026; ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4. Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд встановив, що її необхідно залишити без руху з таких підстав.
5. Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті.
6. За приписами ч.2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч.1, 3 ст.310 цього Кодексу.
7. За приписами п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. З тексту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 є п.3 ч.2 ст.287 ГПК.
9. Скаржниця зауважує, що "судами було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 16 Цивільного кодексу України та порушено норми процесуального права, а саме ст.2, ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах".
10. Водночас, у разі визначення підставою касаційного оскарження п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права неправильно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновок Верховного Суду щодо застосування якої відсутній у подібних правовідносинах, обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні цієї норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
11. Проте ОСОБА_1 , зазначивши, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтувала підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, що є порушенням вимог, встановлених ст.290 ГПК України, щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
12. Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
13. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон "Про судовий збір".
14. Згідно із ч.1 ст.4 Закону "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
15. Оскільки у даній справі позов поданий у 2025 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки ст.7 Закону "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
16. Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
17. Згідно з пп.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
18. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
19. Враховуючи викладене, судовий збір за подання касаційної скарги у даному випадку підлягав сплаті у сумі 4 844,80 грн, а саме 3 028,00 грн х 200% х 0,8.
20. Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
21. Згідно із ч.2 ст.292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
22. Відповідно до приписів ч.2 ст.174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абз.2 ч.1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст.6 цього Кодексу.
23. З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- викладення належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у цій ухвалі;
- надання документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у встановлених порядку і розмірі, а саме в сумі 4 844,80 грн.
24. Верховний Суд звертає увагу, що актуальні реквізити для сплати судового збору містяться за посиланням https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/platig/.
25. Оскільки касаційна скарга залишається без руху, Верховний Суд наразі не розглядає клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі №904/1680/25 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко