Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 345/5838/25
провадження № 61-3489св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Казак Єлизавети Сергіївни , про ухвалення додаткової постанови,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2025 року прийнято відмову ФОП ОСОБА_1 від позову. Провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 242,24 грн судового збору та 500,00 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 242,24 грн судового збору та 500,00 грн витрат на правничу допомогу. Повернуто з державного бюджету ФОП ОСОБА_1 сплачений ним згідно з платіжною інструкцією акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» від 14 жовтня 2025 року № 414 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду про виправлення описки від 10 лютого 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2025 року залишено без змін.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
Постановою Верховного Суду від 15 липня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у частині повернення з державного бюджету ФОП ОСОБА_1 сплаченого судового збору у розмірі 484,48 грн скасовано. Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 сплаченого судового збору у розмірі по 242,24 грн, із кожного з них, змінено, збільшено вказаний розмір стягнутого судового збору до 484,48 грн, із кожного з них. Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року в інших частинах (закриття провадження у справі, розподіл витрат на правничу допомогу) залишено без змін.
У вищевказаній постанові Верховного Суду вказано про те, що у відзиві на касаційну скаргу представник позивача зазначив, що останній поніс витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції, попередній (орієнтовний) розмір яких складає 5 000,00 грн. При цьому вказано, що докази понесення цих витрат буде надано у визначений процесуальним законом спосіб (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У липні 2026 року до Верховного Суду надійшла заява представника ФОП ОСОБА_1 - Казак Є. С. , про ухвалення додаткової постанови, в якій представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які було понесено у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21) та інших. Указана судова практика Верховного Суду є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом із цим, у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткової постанови Верховний Суд відмовляє. Верховний Суд ураховує, що ФОП ОСОБА_1 зазначав про орієнтований розмір витрат на правничу допомогу, які понесено у Верховному Суді (5 000,00 грн), у відзиві на касаційну скаргу. Відзив на касаційну скаргу було подано представником позивача - Казак Є. С., яка діяла на підставі довіреності.
У заяві про ухвалення додаткового судового рішення, яка також подана представником позивача - Казак Є. С., вказано, що позивач поніс витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн.
До заяви про ухвалення додаткового судового рішення додано наступні докази: договір про надання професійної правничої допомоги від 14 липня 2025 року № 14/01, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Юлії Біжко»; додатки № 1 та № 2 від 14 липня 2025 року до вищевказаного договору про надання професійної правничої допомоги; акт здачі-приймання до зазначеного договору про надання професійної правничої допомоги від 20 липня 2026 року № 671; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23 листопада 2018 року № 3976 на ім`я Біжко Ю. О. Указана заява разом із додатками направлена відповідачам та третім особам.
Згідно із договором про надання професійної правничої допомоги від 14 липня 2025 року № 14/01 адвокатське бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір, за яким адвокатське бюро зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу у формі захисту прав та інтересів замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону.
Відповідно до пункту 8.2 договору сума гонорару (винагороди) за послуги та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається додатком № 2 до цього договору. Факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується сторонами та є разом з наданим адвокатським бюро рахунком - підставою для перерахування суми гонорару (винагороди) (пункт 8.4).
Згідно з пунктом 1 додатку № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 14 липня 2025 року № 14/01 сторони погодили, що професійна правнича допомога за вказаним вище договором буде надаватись адвокатом Біжко Ю. О. Права адвоката закріплено у пункті 2 додатку № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 14 липня 2025 року № 14/01.
Сторони погодили, що професійна правнича допомога буде надаватись адвокатом Біжко Ю. О. із розрахунку 2 000,00 грн за годину праці адвоката, тобто загальна вартість наданих послуг за дві години складає 4 000,00 грн (2 000,00 х 2). Указане закріплено в акті здачі-приймання до зазначеного договору про надання професійної правничої допомоги від 20 липня 2026 року № 671. В указаному акті сторони погодили, що адвокатське бюро надало, а замовник прийняв правничу допомогу у вигляді: аналіз касаційної скарги; складання відзиву на касаційну скаргу, тривалістю 2 години, вартістю 4 000,00 грн.
Верховний Суд ураховує, що витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані. На вказаному наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц, провадження № 61-10048св22.
Як уже зазначалося, у даній справі відзив на касаційну скаргу та заява про ухвалення додаткового рішення подані за допомогою системи «Електронний суд» та підписані представником позивача по довіреності Казак Є. С.
Вищевказані договір про надання правничої допомоги, додатки до нього, а також інші подані на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу документи укладені між позивачем та адвокатським бюро «Юлії Біжко» й вони передбачають надання правничої допомоги позивачу саме адвокатом Біжко Ю. О. Доказів залучення до виконання договору про надання правничої допомоги іншого адвоката, зокрема Казак Є. С. , а також документів, які б підтверджували повноваження останньої діяти в межах відповідного договору про надання правничої допомоги, матеріали справи не містять.
Таким чином, вищевказані документи не підтверджують фактичного надання правничої допомоги у заявленому обсязі саме тією особою, яка визначена договором про надання правової допомоги та на користь якої заявлено вимогу про відшкодування витрат.
Верховний Суд позбавлений можливості перевірити, чи саме адвокат Біжко Ю. О. здійснювала аналіз касаційної скарги та складання відзиву. Вказані документи підписані іншим представником позивача, відомості про якого відсутні у документах, які підтверджують надання правничої допомоги. Надані заявником документи не підтверджують фактичного надання правничої допомоги у заявленому обсязі саме тією особою, яка визначена договором, та на користь якої заявлено вимогу про відшкодування витрат.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 761/12678/21.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено про те, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій. Тому відсутність підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цьому випадку є наслідком недотримання заявниками встановленого процесуальним законом порядку реалізації права на їх відшкодування.
При цьому представник позивача звертався з подібною заявою й відповідними доказами до суду апеляційної інстанції, який також відмовив у її задоволенні з аналогічних підстав. Відповідну ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року в касаційному порядку не оскаржено.
Таким чином, відсутні правові підстави для ухвалення додаткового судового рішення та розподілу витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Казак Єлизавети Сергіївни , про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк
