Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 731/585/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/746/26 Категорія - ч. 5 ст. 407 КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100150002695 від 19 грудня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який проходить військову службу на посаді начальника контрольно-пропускного пункту стрілецького взводу (з охорони та оборони важливого державного об`єкта № 216) 3 стрілецького батальйону (з охорони важливих державних об`єктів) у військовій частині НОМЕР_1 , має військове звання «старший сержант», з середньою освітою, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з його поверненням для продовження проходження військової служби та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100150002695 від 19 грудня 2024 року.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, в період з 22.04.2025 року по 27.04.2025 року та з 30.07.2025 року по 20.08.2025 року. Оскільки в діяннях ОСОБА_7 наявні ознаки повторності, то суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений не може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, яка передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності лише у випадку вчинення особою вперше кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.
Не погодившись з рішенням суду, захисник ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України,відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100150002695 від 19 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за ст. ст. 407, 408 КК України, добровільно виявив намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби, при цьому надано письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 на продовження проходження ОСОБА_7 військової служби. Зазначає, що законодавцем визначено перелік обов`язкових умов, які мають бути встановлені в сукупності для можливості застосування ч. 5 ст. 401 КК України та звільнення особи від кримінальної відповідальності, а саме: вчинення вперше злочину, передбаченого ст. ст. 407, 408 КК України, особа добровільно звернулась з клопотанням та виявила намір продовжити військову службу, командир чи начальник відповідного підрозділу письмово погодив намір військовослужбовця проходити військову службу. Вважає, що у даному провадженні були встановлені всі необхідні елементи, які давали суду підстави закрити кримінальне провадження та надати обвинуваченому ОСОБА_7 можливість продовжити проходження військової служби. Вказує, що на даний час відсутні вироку, які набрали законної сили щодо засудження ОСОБА_7 за ст. 407 або ст. 408 КК України, а тому обвинуваченого слід вважати таким, що вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене вказаними нормами КК.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України.
Так, 07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року №3902-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Зазначеним Законом, крім іншого, ст. 401 КК України доповнено частиною 5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Отже, однією з обов`язкових умов звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з цієї підстави є вчинення ним кримінального правопорушення вперше.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 06 грудня 2023 року (справа №715/396/23) та від 21 березня 2024 року (справа №761/1571/23), особою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, яка раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. В той же час особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів або яка має непогашену чи не зняту судимість за попереднє, у тому числі і необережне кримінальне правопорушення, звільняти від кримінальної відповідальності як таку, що вчинила злочин вперше, неможливо.
Повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (ст. 32 КК України).
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, які розділені певним проміжком часу та є наслідком різних умисних дій останнього. Зокрема, ОСОБА_7 внаслідок самовільного залишення місця служби, не виконував обов`язки військової служби з 22.04.2025 року по 27.04.2025 року та з 30.07.2025 року по 20.08.2025 року.
Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні окремих кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 407 КК України, які розділені певним проміжком часу та з обвинувального акту не вбачається, що вони були об`єднані єдиним умислом, тобто друге з яких вчинено повторно (не вперше), то зазначене виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Такі обставини правильно були встановлені судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали, а тому суд дійшов обґрунтовано висновку про відсутність підстав та умов для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, з чим погоджується і апеляційний суд.
Правовий висновок про те, що вчинення військовослужбовцем двох окремих діянь самовільного залишення військової частини, які не були об`єднані єдиним умислом, виключає можливість його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України викладений у постановах Верховного Суду від 04.02.2026 року (справа №295/2490/24) та від 22 липня 2026 року (справа №731/585/25).
Відтак, доводи захисника щодо відсутності вироків, які набрали законної сили щодо засудження ОСОБА_7 за ст. 407 або ст. 408 КК України, а тому обвинуваченого слід вважати таким, що вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене вказаними нормами КК України, є безпідставним, з огляду на обставини цього кримінального провадження та не спростовують правильності вищезазначених висновків суду першої інстанції.
У зв`язку із зазначеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 відсутні, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 372, 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2025 року відносно ОСОБА_7 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 23.09.2026 року о 12 год 45 хв.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
