Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 420/9085/24
касаційне провадження № К/990/16554/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Турецька І.О.; судді: Градовський Ю.М., Лук`янчук О.В.)
у справі № 420/9085/24
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до Головного управління ДПС в Одеській області,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова служба України,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У березні 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВФДМУ, Регіональне відділення, позивач, фонд, платник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2023 року № 32473/15-32-24-06, № 32481/15-32-24-06, № 32465/15-32-07-08.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що контролюючий орган неправильно визначив податкові наслідки операцій з приватизації об`єктів державної власності, оскільки РМФДМУ не є власником або балансоутримувачем такого майна, а виконує функції органу приватизації, тоді як ціна продажу об`єктів малої приватизації формується за результатами електронного аукціону відповідно до вимог спеціального законодавства. Позивач вважав безпідставним донарахування податку на додану вартість виходячи з балансової або оціночної вартості майна, оскільки податок на додану вартість нараховувався на ціну продажу, сформовану за результатами аукціону. Так само, різниця між балансовою (оціночною) вартістю майна та його аукціонною ціною не є індивідуально наданою покупцю знижкою та не утворює додаткового блага фізичної особи, у зв`язку із чим відсутні підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Крім того, позивач заперечував висновки контролюючого органу щодо оподаткування сум, пов`язаних зі списанням пального, посилаючись на наявність документів, які підтверджували його придбання та використання у діяльності Регіонального відділення. Окремо платник указував на порушення контролюючим органом процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема щодо вручення наказу про її проведення та фактичного місця здійснення перевірочних заходів.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що продаж юридичною особою нерухомого майна фізичній особі за ціною нижчою від оціночної або балансової вартості зумовлює виникнення у покупця доходу у формі додаткового блага в розмірі такої різниці, а юридична особа повинна виконати функції податкового агента. Щодо податку на додану вартість суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу про необхідність визначення податкових зобов`язань виходячи з балансової або оціночної вартості об`єктів приватизації та про наявність підстав для застосування пункту 189.1 статті 189 та пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Суд також визнав правомірними донарахування, пов`язані зі списанням пального без фіскальних чеків.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 березня 2025 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2023 року № 32465/15-32-07-08 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 6 370 041,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 592 510,25 грн, № 32473/15-32-24-06 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 480 484,75 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 244 126,28 грн, № 32481/15-32-24-06 в частині збільшення податкового зобов`язання з військового збору на суму 123 373,73 грн та в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 20 343,86 грн та в цій частині позов задовольнив.
В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.
Апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що спірні об`єкти були об`єктами державної власності, Регіональне відділення виконувало функції органу приватизації, а ціна їх продажу визначалася за результатами передбаченого законом електронного аукціону. Суд вважав, що податок на додану вартість підлягав нарахуванню на сформовану за результатами такого аукціону ціну продажу, а різниця між цією ціною та балансовою або оціночною вартістю не створювала окремої бази оподаткування.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині залишити без змін.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача обов`язку з нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв`язку з реалізацією об`єктів державної власності за ціною, нижчою від їх балансової та/або оціночної вартості. Відповідач наполягає, що під час визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість підлягали застосуванню приписи пункту 188.1, статті 188, пункту 189.1, статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, а продаж майна за ціною, нижчою від балансової чи оціночної вартості, зумовлював необхідність нарахування податкових зобов`язань на відповідну різницю та складання податкових накладних. Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору контролюючий орган вважає, що різниця між оціночною (балансовою) вартістю об`єктів та ціною їх продажу є доходом фізичних осіб у вигляді додаткового блага, з якого позивач як податковий агент був зобов`язаний утримати та перерахувати відповідні податки і збори. Крім того, податковий орган посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, стверджуючи про неповне дослідження обставин справи та доказів, покладених в основу висновків акта перевірки.
Ухвалою від 03 червня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
16 червня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовий розгляд установив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку Регіонального відділення з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 травня 2019 року до 12 жовтня 2023 року та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цей самий період.
За результатами перевірки контролюючий орган склав акт від 09 листопада 2023 року № 31077/15-32-07-08-21, у якому, зокрема, дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог:
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6 370 041,00 грн, а також пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу у зв`язку з нереєстрацією податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 6 349 564,00 грн;
підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, що призвело до неутримання та несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 488 385,91 грн;
підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, підпунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що призвело до неутримання та несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 123 913,43 грн.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС в Одеській області 08 грудня 2023 року прийняло податкові повідомлення-рішення:
№ 32465/15-32-07-08, яким збільшило суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 370 041,00 грн та застосувало штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 592 510,25 грн;
№ 32473/15-32-24-06, яким збільшило суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 488 385,91 грн та застосувало штрафні (фінансові) санкції у сумі 244 956,11 грн;
№ 32481/15-32-24-06, яким збільшило суму грошового зобов`язання з військового збору на 123 913,43 грн та застосувало штрафні (фінансові) санкції у сумі 20 400,54 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.
Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» у редакціях, чинних на час здійснення спірних операцій, аукціон - спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Пунктом 29 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що ціна продажу це ціна, за якою об`єкт приватизації продано покупцю у спосіб, визначений цим Законом.
За приписами частини першої статті 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах.
Отже, Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» розмежовує стартову ціну об`єкта приватизації та ціну його продажу, яка формується за результатами передбаченої законом аукціонної процедури.
З наведеного вбачається, що оціночна або балансова вартість об`єкта приватизації та ціна його продажу мають різне правове призначення. Балансова та/або оціночна вартість у випадках, передбачених законом, використовується для визначення стартової ціни (умов продажу), тоді як ціна продажу формується за результатами електронного аукціону в порядку, встановленому законом.
При цьому ПК України прямо визначає, що під час проведення аукціону, обов`язковість якого передбачена законом, звичайною є ціна, яка склалася за його результатами.
Отже, сама по собі реалізація об`єкта приватизації за ціною, нижчою від його балансової або оціночної вартості, не свідчить про здійснення операції за ціною, нижчою від звичайної.
Суд апеляційної інстанції встановив, що спірні об`єкти приватизації не обліковувалися Регіональним відділенням як власні необоротні активи, а щодо частини з них балансоутримувачами були інші державні підприємства.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України у редакціях, чинних у відповідних звітних (податкових) періодах, база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
За таких обставин відсутні підстави для визначення бази оподаткування Регіонального відділення виходячи з балансової вартості майна, сформованої за даними бухгалтерського обліку інших юридичних осіб.
У разі відсутності обліку відповідного необоротного активу у позивача застосуванню підлягає звичайна ціна, якою у спірних правовідносинах, з огляду на приписи підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є ціна, сформована за результатами електронного аукціону.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість лише з огляду на те, що ціна продажу об`єктів приватизації була нижчою за їх балансову або оціночну вартість.
Водночас контролюючий орган пов`язував основну частину спірного донарахування податку на додану вартість у сумі 6 349 564,00 грн із необхідністю застосування до операцій з реалізації об`єктів приватизації пункту 189.1 статті 189 та пункту 198.5 статті 198 ПК України, вважаючи різницю між балансовою (оціночною) вартістю майна та ціною його продажу частково безоплатним постачанням.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами.
Пунктом 189.1 статті 189 ПК України у редакціях, чинних у відповідних звітних (податкових) періодах, установлено порядок визначення бази оподаткування у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу.
Отже, пункт 189.1 статті 189 ПК України сам по собі не встановлює підстави виникнення податкового зобов`язання, а визначає базу оподаткування за умови наявності операції, до якої підлягає застосуванню пункт 198.5 статті 198 ПК України.
За змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, а - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Продаж необоротного активу за ціною, нижчою від його балансової чи оціночної вартості, пункт 198.5 статті 198 ПК України до таких випадків не відносить.
Не передбачає ця норма й можливості розглядати різницю між балансовою (оціночною) вартістю майна та ціною його оплатного продажу як окрему безоплатну операцію.
У спірних правовідносинах об`єкти державної власності були реалізовані на електронних аукціонах за цінами, сформованими відповідно до встановленої законом процедури. Факт безоплатної передачі частини таких об`єктів або їх використання в операціях, передбачених пунктом 198.5 статті 198 ПК України, судами не встановлений.
За таких обставин сама лише різниця між балансовою або оціночною вартістю майна та ціною, сформованою за результатами електронного аукціону, не є достатньою підставою для нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Посилання контролюючого органу на пункт 201.10 статті 201 ПК України висновків суду апеляційної інстанції також не спростовує, оскільки встановлений цією нормою обов`язок щодо складання та реєстрації податкової накладної є похідним від наявності відповідної оподатковуваної операції та не створює самостійної підстави для визначення податкового зобов`язання.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визначення позивачу 6 349 564,00 грн податкових зобов`язань з податку на додану вартість з наведених контролюючим органом підстав.
Окремо контролюючий орган установив заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень 2020 року на суму 20 477,00 грн у зв`язку з реалізацією об`єкта малої приватизації «Будівля магазину», розташованого у місті Подільську Одеської області.
Суд апеляційної інстанції встановив, що за результатами незалежної оцінки ринкова вартість цього об`єкта з урахуванням невід`ємних поліпшень становила 1 671 100,00 грн, з яких вартість частки орендаря у вигляді невід`ємних поліпшень - 122 862,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 20 477,00 грн.
За результатами електронного аукціону ціна продажу об`єкта без урахування податку на додану вартість становила 153 184,17 грн, сума податку на додану вартість - 30 636,83 грн, загальна ціна продажу - 183 821,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 29 вересня 2020 року № 468, у разі якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід`ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем. Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень.
Як установив суд апеляційної інстанції, договором купівлі-продажу від 29 вересня 2020 року № 468 передбачено обов`язок покупця компенсувати колишньому орендарю вартість невід`ємних поліпшень у сумі 122 862,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 20 477,00 грн. У зв`язку з цим Регіональне відділення склало податкову накладну від 09 жовтня 2020 року № 86 на загальну суму 60 959,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 10 159,83 грн.
Отже, сума 20 477,00 грн стосувалася вартості невід`ємних поліпшень, яка відповідно до закону підлягала компенсації покупцем іншій особі та на яку зменшувалася ціна продажу об`єкта приватизації.
Контролюючий орган не довів, що ця сума становила частину вартості постачання, яка була отримана або підлягала отриманню Регіональним відділенням.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за цим епізодом на 20 477,00 грн.
Таким чином, висновок апеляційного суду про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2023 року № 32465/15-32-07-08 в цілому є правильним.
Щодо визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України у редакціях, чинних на час здійснення відповідних операцій, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Отже, для віднесення відповідної майнової вигоди до додаткового блага необхідним є встановлення знижки саме від звичайної ціни та індивідуального характеру такої знижки.
Як уже зазначалося, у спірних правовідносинах звичайною ціною об`єкта приватизації відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України є ціна, сформована за результатами електронного аукціону, обов`язковість проведення якого передбачена законом.
Відтак різниця між балансовою чи оціночною вартістю майна та його аукціонною ціною не є знижкою від звичайної ціни в розумінні підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Крім того, ціна продажу об`єктів формувалася за результатами відкритих електронних аукціонів відповідно до встановленої законом процедури, а не внаслідок прийняття Регіональним відділенням індивідуального рішення про надання конкретному покупцеві майнової переваги.
Тому підстави для висновку про отримання фізичними особами - покупцями об`єктів приватизації додаткового блага у вигляді індивідуально призначеної знижки від звичайної ціни відсутні.
Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 лютого 2026 року у справі № 320/46182/24, щодо необхідності встановлення саме персоніфікованої знижки від звичайної ціни для кваліфікації відповідного доходу як додаткового блага.
За приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Оскільки контролюючим органом не доведено виникнення у покупців об`єктів приватизації оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага, відсутні й підстави для покладення на позивача обов`язку щодо нарахування та утримання з відповідних сум податку на доходи фізичних осіб.
З тих самих підстав відсутній об`єкт оподаткування військовим збором, визначений підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2023 року № 32473/15-32-24-06 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 480 484,75 грн та відповідних штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2023 року № 32481/15-32-24-06 в частині збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 123 373,73 грн та відповідних штрафних санкцій.
Посилання контролюючого органу на положення статті 172 ПК України висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки ця стаття регулює оподаткування доходу, отриманого платником податку від продажу (обміну) належного йому нерухомого майна, тоді як у спірних правовідносинах фізичні особи виступали покупцями об`єктів приватизації, а не особами, які отримували дохід від їх продажу.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції та зводяться переважно до іншої правової оцінки встановлених у справі обставин.
Колегія суддів також не вбачає підстав для висновку про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи.
Обставини, необхідні для правильного вирішення спору, судом апеляційної інстанції встановлені, а наведені у касаційній скарзі аргументи не свідчать про наявність порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи.
Щодо доводів відповідача стосовно документального непідтвердження витрат на пальне Суд ураховує, що в цій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив чинними визначені контролюючим органом податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7 901,16 грн, військового збору у сумі 539,70 грн та відповідні штрафні санкції.
Тому наведені доводи не стосуються тієї частини постанови апеляційного суду, якою позовні вимоги задоволено та яка є предметом касаційного перегляду за скаргою ГУ ДПС в Одеській області.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області слід залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. А. Васильєва
Р. Ф. Ханова
