УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 151/276/23
провадження № 61-2055св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року в складі колегії суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кіровоград померла бабуся позивачки - ОСОБА_4 , після смерті якої залишилося спадкове майно, в тому числі, земельна частка (пай), що знаходиться на території с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницького (на даний час Гайсинського) району Вінницької області, площею 3,0530 га, право на яке належало їй на підставі сертифіката серії ВН № 0248748.
Після смерті бабусі спадщину на квартиру прийняла її донька (мати позивачки) ОСОБА_5 , про сертифікат їй не було нічого відомо, тому свідоцтво про право на спадщину вона не отримувала.
02.09.2019 мати позивачки померла, так і не оформила право власності на земельну ділянку.
При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачці було відмовлено з підстав того, що відсутній правовстановлюючий документ, тобто сертифікат на земельну частку (пай) та рекомендовано звернутися до суду.
Посилаючись на зазначене, позивач просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), розміром 3,0530 га, яка розташована на території села Берізки-Чечельницькі, Чечельницького (натепер Гайсинського) району Вінницької області, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0248748.
Чечельницький районний суд Вінницької області рішенням від 19 червня 2023 року позов задовольнив повністю.
Визнав за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай), розміром 3,0530 га, яка розташована на території села Берізки-Чечельницькі, Чечельницького (на даний час Гайсинського) району Вінницької області, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН № 0248748 виданого Чечельницькою районною державною адміністрацією, згідно розпорядження № 450 від 29.01.2007, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину своєї матері ОСОБА_4 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2025 року поновив особі, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , строк на апеляційне оскарження рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року.
Відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року.
Зупинив дію рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2026 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 19 червня 2023 року у цій справі.
17 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Курпіль А. М., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року у цій справі, у якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 11 березня 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.
У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю учасників справи в суді касаційної інстанції відсутні.
За таких обставин, розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення направлена у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.
З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів.
Згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Справу за позовом ОСОБА_3 до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2026 року призначити до судового розгляду.
Справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара