Справа № 163/1570/21
Провадження № 1-в/931/24/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря cудового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_4 про усунення протиріч під час виконання вироку суду у справі про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 240-1, ч.1 ст. 366 КК України,
в с т а н о в и в:
15.10.2026 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до Локачинського районного суду із клопотанням про вирішення в порядку п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України сумнівів і протиріч, що виникли під час виконання вироку Локачинського районного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року, просить визначити, що додаткове покарання у виді конфіскації майна, що належить засудженому на праві власності, призначене йому за ч. 3 ст. 240-1 КК України, не підлягає подальшому виконанню.
В обґрунтування клопотання обвинувачений посилається на те, що він раніше судимий вироком Локачинського районного суду Волинської області № 163/1570/21 від 13.12.2022 року, зміненого ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 листопада 2025 року, за ч.3 ст. 240-1 КК України на п`ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, при цьому його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки на підставі ст. 75 КК України
Вказує, що відповідно до положень ст. 77 КК України у разі звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням такий вид додаткового покарання, як конфіскація, не застосовується, про що також було зазначено в постанові Верховного Суду від 30 червня 2026 року.
Засуджений ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання, з огляду на встановлене постановою Верховного Суду від 30.06.2026 року у справі № 163/1570/21.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Так, вироком Локачинського районного суду від 13 грудня 2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 240-1 КК України, ч.1 ст. 366 КК України, і призначено йому покарання:
- за ч.3 ст. 240-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності;
- за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади в державних установах, організаціях та підприємствах, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій та обов`язків, строком на 2 (два) роки.
На підставі до ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності, та з позбавленням права обіймати посади в державних установах, організаціях та підприємствах, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій та обов`язків, строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
10 листопада 2025 року Рівненським апеляційним судом вирок Локачинського районного суду Волинської області змінено, за ч.1 ст.366 КК призначено покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади в установах, організаціях та підприємствах, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій та обов`язків, строком на 2 (два) роки, та на підставі ст. 49, 74 КК звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. За ч.3 ст. 240-1 КК призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК.
В решті вирок залишено без змін.
30 червня 2026 року постановою Верховного Суду касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та прокурора залишено без задоволення, а вирок Локачинського районного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року без зміни.
Разом з тим, у даній постанові зазначено, що при призначенні покарання суди обох інстанцій призначили ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки таке передбачене санкцією ч. 3 ст. 240-1 КК, водночас звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до положень ст. 77 КК, у разі звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням такий вид додаткового покарання, як конфіскація, не застосовується.
Разом з тим, таке порушення не вказує на необхідність скасування чи зміни судових рішень, оскільки сторони кримінального провадження мають право звернутися до місцевого суду з клопотанням про роз`яснення порядку виконання судового рішення відповідно до статей 537, 539 КПК.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
До питань про будь які сумніви і суперечності, що виникають при виконанні вироку, які належить вирішувати суду, що ухвалив вирок, відносяться: про уточнення посади чи виду діяльності, якщо при призначенні покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю допущено неточні, неконкретні формулювання; про усунення суперечностей і неточностей при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого; про усунення описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого тощо.
Під час виконання вироків суд, який їх ухвалив, вправі вирішувати й питання, що виникають внаслідок недоліків вироків, а також питання, що виникли в процесі виконання вироків, зокрема: про звільнення з-під варти особи, засудженої до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, якщо підсудний був під вартою, і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу; про застосування закону про амністію, якщо його застосування є обов`язковим, і суд при постановленні вироку не обговорив цього питання; про зарахування досудового тримання особи під вартою в строк відбування покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущена неточність при його обчисленні; про поновлення в правах особи, обмежених під час кримінального провадження, якщо таке поновлення не було зроблено судом при ухваленні виправдувального вироку; про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо вони не були скасовані судом при ухваленні виправдувального вироку; про долю речових доказів і документів, якщо їх не вирішено вироком суду; про заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна засудженого, якщо у вироку немає такого рішення, тощо.
Наведений перелік питань про будь які сумніви і суперечності, недоліки, допущені судом при ухваленні вироків, а також питань, що виникають в процесі виконання вироків, які належить вирішувати суду під час виконання вироків, не є вичерпним, але слід мати на увазі, що під час виконання вироків суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті ухваленого вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого, якщо таке погіршення становища прямо не передбачено в законі.
Як вбачається із постанови Верховного Суду від 30 червня 2026 року, питання порушення застосування ст. 77 КК України підлягає вирішенню на підставі клопотання про роз`яснення порядку виконання судового рішення відповідно до статей 537, 539 КПК України.
Враховуючи викладене вище, з огляду на те, що вироком Локачинського районного суду № 163/1570/21 від 13.12.2022 року, зміненим ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року, що набрали законної сили, ОСОБА_4 було засуджено за ч.3 ст. 240-1 КК України на п`ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, при цьому звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки на підставі ст. 75 КК України, суд вважає, що призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна не підлягає виконанню, що не тягне погіршення становища засудженого, в зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Клопотання засудженого ОСОБА_5 задовольнити.
Визначити, що додаткове покарання у виді конфіскації майна, призначене ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 240-1 КК України, вироком Локачинського районного суду Волинської області від 13.12.2022 року у справі № 163/1570/21, зміненого ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року, не підлягає подальшому виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1