ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 470/782/25
провадження № 61-9278св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються, - головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Адабаш Каріна Михайлівна,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чухраєвої Надії Сергіївни на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року, постановлену у складі судді Лусти С. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Перший ВДВС у Баштанському районі) Адабаш К. М., заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що 25 серпня 2025 року за її заявою Березнегуватський районний суду Миколаївської області видав судовий наказ, яким з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дитини стягнуто аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, який переданий на виконання до Першого ВДВС у Баштанському районі (ВП № НОМЕР_1).
Заявник указувала, що у рамках вказаного виконавчого провадження державний виконавець Адабаш К. М., на її вимогу, склала розрахунок заборгованості аліментів, які в примусовому порядку стягуються з боржника ОСОБА_2 . Однак цей розрахунок, на її думку, складено з порушенням, оскільки проведено лише щодо доходів боржника як фізичної особи-підприємця (далі - ФОП). Виконавець не врахувала, що в обрахований період боржник працював також найманим працівником. Розраховуючи заборгованість доходів боржника як ФОП, виконавець застосувала некоректні показники середньої заробітної плати по регіону, оскільки розрахунок аліментів повинен здійснюватися із застосування середнього заробітку у цій місцевості, регіоні, тобто виходячи із середнього заробітку у Миколаївській області.
Натомість державний виконавець під час розрахунку використала відомості з розрахунку середнього заробітку у Баштанському районі Миколаївської області, які є значно меншими, ніж в області, що призвело до недоотримання нею, як стягувачем, аліментів.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Першого ВДВС у Баштанському районі Адабаш К. М. щодо нарахування аліментів згідно з розрахунком від 18 березня 2026 року №°45888.
- зобов`язати головного державного виконавця Першого ВДВС у Баштанському районі Адабаш К. М. усунути допущене порушення шляхом проведення перерахунку заборгованості за аліментами ОСОБА_2 на її користь за період з серпня 2025 року до лютого 2026 року помісячно, виходячи з актуальної середньої заробітної плати у Миколаївській області, з урахуванням вимог статті 195 СК України.
- визнати правильним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 щодо його доходів, як ФОП, розрахований із застосуванням офіційних даних, опублікованих на сайті Міністерства фінансів України шляхом перерахунку суми доходів помісячно та суми аліментів, яка підлягає стягненню, та викласти новий розрахунок.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Першого ВДВС у Баштанському районі Адабаш К. М. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач не довела наявність підстав для перерахунку заборгованості зі стягнення аліментів, яка розрахована, виходячи із середнього заробітку для даної місцевості, якою є Баштанській район Миколаївської області.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що проведення виконавцем нового розрахунку, виходячи із середнього заробітку по регіону або по іншій місцевості, де розмір середнього заробітку є більшим, ніж у Баштанському районі, не узгоджується з положеннями частини 2 статті 195 СК України та не відповідає як положенням статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», так і іншим підзаконним і локальним нормативним документам, які регулюють визначення доходів платника аліментів та порядок нарахування заборгованості.
З урахуванням наведеного, дії головного державного виконавця з щомісячного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, з врахуванням середньої заробітної плати у Баштанському районі Миколаївської області, як середнього заробітку працівника у цій місцевості, відповідає як логіці застосування частини другої статті 195 СК України, так і місцю проживання та здійснення діяльності платником аліментів.
Короткий зміст касаційної скарги
У липні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чухраєва Н. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, в якій просила суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення вимог скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 липня 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Березнегуватського районного суду Миколаївської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У серпні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Підставами касаційної скарги заявник зазначає те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19), від 03 березня 2021 року у справі № 463/2566/19 (провадження № 61-21320св19), від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18 (провадження № 61-19631св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 521/260/20 (провадження № 61-6091св21), від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23).
Заявник наголошує на невідповідності оскаржуваного розрахунку вимогам чинного законодавства та офіційним даним з сайту Головного управління статистики у Миколаївській області (далі - ГУ статистики у Миколаївській області) (https://www.mk.ukrstat.gov.ua/), на які посилається державний виконавець під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Указує, що згідно з офіційним ресурсом ГУ статистики Миколаївської області, відомості про середню заробітну плату штатних працівників у Баштанському району Миколаївської області оприлюднюються поквартально, а не помісячно. Відповідно до положень частини третьої статті 77 СК України та вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/2 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 (далі - Інструкція) заборгованість за аліментами має визначатися та нараховуватися виконавцем щомісяця.
Заявник стверджує, що виконавець зобов`язаний визначити чітку суму заборгованості окремо за кожен календарний місяць, використання щоквартальних районних показників є неможливим та призведе до порушення обов`язкової вимоги закону щодо помісячного нарахування. Натомість, офіційні статистичні дані щодо середньої заробітної плати у Миколаївській області в цілому (на рівні регіону) обраховуються органами статистики щомісячно.
Заявник уважає, що у державного виконавця не було підстав розраховувати заборгованість за аліментами, виходячи із середньої заробітної плати у районі, що розраховуються поквартально або іншим чином, оскільки, відповідно до частини другої статті 195 СК України заборгованість зі сплати аліментів платника, який є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Згідно з чинним законодавством, заборгованість визначається помісячно, отже, при визначенні заборгованості слід враховувати виключно визначену середню заробітну плату помісячно, яка визначається в Україні по областях.
За принципом аналогії закону та системного зв`язку нормативно-правових актів, визначення територіальних одиниць слід брати із профільного законодавства, а саме пункту 11 статті 1 Закону України «Про засади державної регіональної політики», де чітко вказано, що регіоном є область.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 серпня 2025 року Березнегуватський районний суд Миколаївської області видав судовий наказ № 470/782/25 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , 2010 року народження у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 20 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою від 01 грудня 2025 року Березнегуватський районний суд Миколаївської області вніс виправлення до судового наказу від 25 серпня 2025 року, а саме після слів «до досягнення дитиною повноліття» доповнено словами «щомісячно».
02 лютого 2026 року головний державний виконавець Першого ВДВС у Баштанському районі Адабаш К. М. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу № 470/782/25.
13 березня 2026 року представник ОСОБА_1. звернулася до державного виконавця із заявою про надання розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_2 за аліментами.
18 березня 2026 року старший державний виконавець Адабаш К. М. вчинила розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_2 .
Із цим розрахунком заборгованості представник заявника не погодилася.
Дохід ОСОБА_2 за вимогами статті 195 СК України обраховано у період з серпня 2025 року по лютий 2026 року із середньої заробітної плати у Миколаївській області - 11 739,00 грн, який був актуальним до 2026 року. Однак за офіційними даними Міністерства фінансів він повинен складати: за серпень 2025 року - 23 174,00 грн, за вересень 2025 року - 24 578,00 грн, за жовтень 2025 року - 24 452,00 грн, за листопад 2025 року - 24 349,00 грн, за грудень 2025 року - 29 709,00 грн та за січень 2026 року - 25 090,00 грн.
31 березня 2026 року, до відкриття провадження у цій справі, головний державний виконавець, за клопотанням представника заявника від 24 березня 2026 року, здійснив перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_2 за аліментами та обрахувала дохід боржника за ІІІ та ІV квартал 2025 року за даними податкової декларації платника податку з урахуванням доходів, отриманих ним від Фермерського господарства «Кріс-Тон», а за І квартал 2026 року - відповідно до розміру середньомісячної номінальної заробітної плати у Баштанському районі, визначеної офіційними даними ГУ статистики у Миколаївській області, що становить 17 755,00 грн.
Розрахунок направлено представнику заявника.
Із відповіді від 21 серпня 2025 року із Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований у селищі Березнегувате Баштанського району Миколаївської області з 16 травня 2018 року.
12 березня 2026 року ГУ статистики у Миколаївській області на офіційному вебсайті ukrstat.gov.ua опублікувало статистичні дані середньомісячної заробітної плати (номінальна) штатних працівників за районами у 2025 році, де середньомісячна заробітна плата працівника у Баштанському районі Миколаївської області за ІV квартал 2025 року склала 17 755,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чухраєвої Н. С. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), зокрема, і виходячи із середнього заробітку для даної місцевості, визначаються виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця. У передбачених у частині четвертій вказаної статті випадках, виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику. Саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику.
За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
У статті 81 СК України вказано, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - Перелік № 146).
У пункті 1 Переліку № 146 у редакції, чинній на час проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зазначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;6)заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам І групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина 2 статті 195 СК України).
Аналізуючи вказані норми, слід дійти висновку, що визначення поняття «середня заробітна плата працівника для даної місцевості» положення СК України, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкція чи Перелік № 146 не містять.
Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 зазначив, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який, як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, під час проведення грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності.
При цьому Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2022 року у справі № 754/12768/20 (провадження № 61-8097св22) виснував: «Установивши, що боржник був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець правомірно здійснив розрахунки виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості на час виникнення заборгованості».
У свою чергу, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 296/6029/22 (провадження № 61-10443сво25) надав відповідь на питання застосування частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», частини другої статті 195 СК України в умовах, коли органи державної статистики не оприлюднюють регіональні показники заробітної плати через обмеження, пов`язані з воєнним станом.
Верховний Суд наголосив:
- підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості;
- у період воєнного стану цей показник не можна змінювати довільно загальнодержавним, якщо закон передбачає показник для конкретної місцевості (частина друга статті 195 СК України);
- за відсутності актуальних регіональних статистичних даних використовуються останні оприлюднені органом статистики показники для відповідної місцевості;
- виконавець не може відступити від установленого статтею 195 СК України способу обчислення заборгованості.
Отже, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що «дана місцевість» не є абстрактним поняттям і не означає автоматично всю територію України.
Слід урахувати, що Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 379/819/23 (провадження № 61-18371св23) вказав: «Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що заявник подав виконавчий лист за місцем проживання боржника, тобто до Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, унаслідок чого державним виконавцем відповідно до положень статті 195 СК України здійснювалось нарахування аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника по даній місцевості - Білоцерківському району Київської області».
Надаючи оцінку вказаним вище нормам матеріального права та висновкам Верховного Суду, слід дійти висновку, що належним буде показник середньої заробітної плати, сформований офіційним органом статистики та оприлюднений.
При цьому слід урахувати, що районний показник застосується, якщо він офіційно визначений та оприлюднений для відповідного району; обласний - якщо статистичні дані для відповідної місцевості (регіону) сформовані та опубліковані лише на рівні області.
У свою чергу загальнодержавний показник автоматично не замінює регіонального (районного чи обласного), якщо регіональні дані сформовані органом статистики та відповідно оприлюднені.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено заявником у касаційній скарзі, що ГУ статистики у Миколаївській області опублікувало розмір середньомісячної номінальної заробітної плати у Баштанському районі Миколаївської області за ІV квартал 2025 року, що становить 17 755,00 грн.
Отже, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що, здійснюючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів (щомісячно), державний виконавець, отримавши дані про доходи боржника, про добровільну сплату ним аліментів та статистичні дані про середню заробітну плату по Баштанському району Миколаївської області, де платник аліментів проживає та здійснює свою підприємницьку діяльність, діяла згідно з положенням частини другої статті 195 СК України, статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Порушень прав заявника (стягувача), визначених статтею 447-1 ЦПК України, суди не встановили.
Доводи касаційної скарги про те, що статистичні дані про середню заробітну плату у Баштанському районі Миколаївської області визначаються поквартально, а не помісячно, тому не можуть братися виконавцем до уваги під час здійснення розрахунку, не спростовують висновків, зроблених у цій постанові, і не можуть бути підставою для застосування в цьому випадку статистичних даних про середню заробітну плату у Миколаївській області, обрахованих помісячно, оскільки висновки, зроблені в цій постанові, не суперечать частині другій статті 195 СК України та не є перешкодою для виконання державним виконавцем вимог частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Суди першої та апеляційної інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.
Доводи касаційної скарги в частині неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19), від 03 березня 2021 року у справі № 463/2566/19 (провадження № 61-21320св19), від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18 (провадження № 61-19631св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 521/260/20 (провадження № 61-6091св21), від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23) щодо застосування частини другої статті 195 СК України під час здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування та статей 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається заявник у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у справі, що переглядається, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин та правильність викладених у цій постанові висновків не впливають.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують установлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження, а переоцінка доказів, в свою чергу, в силу вимог статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судового збору не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Чухраєвої Надії Сергіївни залишити без задоволення.
Ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк